|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Е#гдA u5бо разумЁ ї}съ, ћкw ўслhшаша фарісeє, ћкw ї}съ мн0жайшыz ўчн7ки2 твори1тъ и3 кRщaетъ, нeже їwaннъ: | Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, — |
|
2
|
2
|
| ї}съ же сaмъ не кRщaше, но ўчн7цы2 є3гw2: | хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, — |
|
3
|
3
|
| њстaви їудeю, и3 и4де пaки въ галілeю. | то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. |
|
4
|
4
|
| Подобaше же є3мY проити2 сквозЁ самарjю. | Належало ж Йому проходити через Самарію. |
|
5
|
5
|
| (За? в7‹.) Пріи1де u5бо во грaдъ самарjйскій, глаг0лемый сіхaрь, бли1з8 вeси, ю4же дадE їaкwвъ їHсифу сhну своемY: | Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. |
|
6
|
6
|
| бё же тY и3ст0чникъ їaкwвль. Ї}съ же ўтрyждсz t пути2, сэдsше тaкw на и3ст0чницэ: бё (же) ћкw чaсъ шестhй. | Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. |
|
7
|
7
|
| Пріи1де женA t самарjи почерпaти в0ду. Гlа є4й ї}съ: дaждь ми2 пи1ти. | Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. |
|
8
|
8
|
| Ўчн7цh бо є3гw2 tшли2 бsху во грaдъ, да брaшно кyпzтъ. | Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. |
|
9
|
9
|
| Глаг0ла є3мY женA самарzнhнz: кaкw ты2 жидови1нъ сhй t менє2 пи1ти пр0сиши, жены2 самарzнhни сyщіz, не прикасaютбосz жи1дове самарsнwмъ. | Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. |
|
10
|
10
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є4й: ѓще бы вёдала є3си2 дaръ б9ій, и3 кто2 є4сть гlzй ти2: дaждь ми2 пи1ти: тh бы проси1ла ў негw2, и3 дaлъ бы ти2 в0ду жи1ву. | Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. |
|
11
|
11
|
| Глаг0ла є3мY женA: г0споди, ни почерпaла и3мaши, и3 студенeцъ є4сть глуб0къ: tкyду u5бо и3мaши в0ду жи1ву, | Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? |
|
12
|
12
|
| є3дA ты2 б0ліи є3си2 nтцA нaшегw їaкwва, и4же дадE нaмъ студенeцъ сeй, и3 т0й и3з8 негw2 пи1тъ, и3 сhнове є3гw2, и3 ск0ти є3гw2; | Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? |
|
13
|
13
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є4й: всsкъ піsй t воды2 сеS вжaждетсz пaки: | Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. |
|
14
|
14
|
| ґ и4же піeтъ t воды2, ю4же ѓзъ дaмъ є3мY, не вжaждетсz во вёки: но водA, ю4же (ѓзъ) дaмъ є3мY, бyдетъ въ нeмъ и3ст0чникъ воды2 текyщіz въ жив0тъ вёчный. | А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. |
|
15
|
15
|
| Глаг0ла къ немY женA: г0споди, дaждь ми2 сію2 в0ду, да ни жaжду, ни прихождY сёмw почерпaти. | Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. |
|
16
|
16
|
| Гlа є4й ї}съ: и3ди2, пригласи2 мyжа твоего2 и3 пріиди2 сёмw. | Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. |
|
17
|
17
|
| TвэщA женA и3 речE (є3мY): не и4мамъ мyжа. Гlа є4й ї}съ: д0брэ реклA є3си2, ћкw мyжа не и4мамъ: | Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, |
|
18
|
18
|
| пsть бо мужeй и3мёла є3си2, и3 нн7э, є3г0же и4маши, нёсть ти2 мyжъ: сE вои1стинну реклA є3си2. | бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. |
|
19
|
19
|
| Глаг0ла є3мY женA: гDи, ви1жу, ћкw прbр0къ є3си2 ты2: | Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. |
|
20
|
20
|
| nтцы2 нaши въ горЁ сeй поклони1шасz: и3 вы2 глаг0лете, ћкw во їеrли1мэхъ є4сть мёсто, и4дэже клaнzтисz подобaетъ. | Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. |
|
21
|
21
|
| Гlа є4й ї}съ: жeно, вёру ми2 и3ми2, ћкw грzдeтъ чaсъ, є3гдA ни въ горЁ сeй, ни во їеrли1мэхъ покл0нитесz nц7Y: | Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. |
|
22
|
22
|
| вы2 клaнzетесz, є3гHже не вёсте: мы2 клaнzемсz, є3г0же вёмы, ћкw спcніе t їудє1и є4сть: | Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. |
|
23
|
23
|
| но грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA и4стинніи поклHнницы покл0нzтсz nц7Y дyхомъ и3 и4стиною: и4бо nц7ъ таковhхъ и4щетъ покланsющихсz є3мY: | Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. |
|
24
|
24
|
| д¦ъ (є4сть) бGъ: и3 и4же клaнzетсz є3мY, дyхомъ и3 и4стиною дост0итъ клaнzтисz. | Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. |
|
25
|
25
|
| Глаг0ла є3мY женA: вёмъ, ћкw мессjа пріи1детъ, глаг0лемый хrт0съ: є3гдA т0й пріи1детъ, возвэсти1тъ нaмъ вс‰. | Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. |
|
26
|
26
|
| Гlа є4й ї}съ: ѓзъ є4смь, гlzй съ тоб0ю. | Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. |
|
27
|
27
|
| И# тогдA пріид0ша ўчн7цы2 є3гw2 и3 чудsхусz, ћкw съ жeною гlаше: nбaче никт0же речE: чесw2 и4щеши; и3ли2: что2 гlеши съ нeю; | В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? |
|
28
|
28
|
| Њстaви же водон0съ св0й женA, и3 и4де во грaдъ, и3 глаг0ла человёкwмъ: | Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: |
|
29
|
29
|
| пріиди1те (и3) ви1дите чlвёка, и4же речe ми вс‰, є3ли6ка сотвори1хъ: є3дA т0й є4сть хrт0съ; | ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? |
|
30
|
30
|
| И#зыд0ша же и3з8 грaда, и3 грzдsху къ немY. | Вони вийшли з міста і пішли до Нього. |
|
31
|
31
|
| Междy же си1мъ молsху є3го2 ўчн7цы2 (є3гw2), глаг0люще: раввJ, ћждь. | Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. |
|
32
|
32
|
| Џнъ же речE и4мъ: ѓзъ брaшно и4мамъ ћсти, є3гHже вы2 не вёсте. | Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. |
|
33
|
33
|
| Глаг0лаху u5бо ўчн7цы2 къ себЁ: є3дA кто2 принесE є3мY ћсти; | Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? |
|
34
|
34
|
| Гlа и4мъ ї}съ: моE брaшно є4сть, да сотворю2 в0лю послaвшагw мS и3 совершY дёло є3гw2. | Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. |
|
35
|
35
|
| Не вh ли глаг0лете, ћкw є3щE четhри мёсzцы сyть, и3 жaтва пріи1детъ; СE гlю вaмъ: возведи1те џчи вaши, и3 ви1дите ни1вы, ћкw плaвы сyть къ жaтвэ ўжE: | Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. |
|
36
|
36
|
| и3 жнsй мздY пріeмлетъ, и3 собирaетъ пл0дъ въ жив0тъ вёчный, да и3 сёzй вкyпэ рaдуетсz, и3 жнsй: | Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. |
|
37
|
37
|
| њ сeмъ бо сл0во є4сть и4стинное, ћкw и4нъ є4сть сёzй, и3 и4нъ є4сть жнsй: | Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. |
|
38
|
38
|
| ѓзъ послaхъ вы2 жaти, и3дёже вы2 не труди1стесz: и3нjи труди1шасz, и3 вы2 въ трyдъ и4хъ внид0сте. | Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. |
|
39
|
39
|
| T грaда же тогw2 мн0зи вёроваша въ џнь t самарsнъ, за сл0во жены2 свидётелствующіz, ћкw речe ми вс‰, є3ли1ка сотвори1хъ. | І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. |
|
40
|
40
|
| Е#гдA u5бо пріид0ша къ немY самарsне, молsху є3го2, да бы пребhлъ ў ни1хъ: и3 пребhсть тY двA дни6. | І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. |
|
41
|
41
|
| И# мн0гw пaче вёроваша за сл0во є3гw2: | І ще більше увірувало в Нього за Його словом. |
|
42
|
42
|
| женё же глаг0лаху, ћкw не ктомY за твою2 бесёду вёруемъ: сaми бо слhшахомъ, и3 вёмы, ћкw сeй є4сть вои1стинну сп7съ мjру, хrт0съ. | А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос. |
|
43
|
43
|
| По двою1 же дню6 и3зhде tтyду, и3 и4де въ галілeю: | Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, |
|
44
|
44
|
| сaмъ бо ї}съ свидётелствова, ћкw прbр0къ во своeмъ nтeчествіи чeсти не и4мать. | бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. |
|
45
|
45
|
| Е#гдa же пріи1де въ галілeю, пріsша є3го2 галілeане, вс‰ ви1дэвше, ћже сотвори2 во їеrли1мэхъ въ прaздникъ: и3 тjи бо пріид0ша въ прaздникъ. | Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. |
|
46
|
46
|
| Пріи1де же пaки ї}съ въ кaну галілeйскую, и3дёже претвори2 в0ду въ віно2. (За? G‹.) И# бЁ нёкій царeвъ мyжъ, є3гHже сhнъ болsше въ капернаyмэ. | Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. |
|
47
|
47
|
| Сeй слhшавъ, ћкw ї}съ пріи1де t їудeи въ галілeю, и4де къ немY и3 молsше є3го2, да сни1детъ и3 и3сцэли1тъ сhна є3гw2: и3мёzше бо ўмрeти. | Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. |
|
48
|
48
|
| РечE u5бо ї}съ къ немY: ѓще знaменіи и3 чудeсъ не ви1дите, не и4мате вёровати. | Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. |
|
49
|
49
|
| Глаг0ла къ немY царeвъ мyжъ: гDи, сни1ди, прeжде дaже не ќмретъ nтрочA моE. | Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. |
|
50
|
50
|
| Гlа є3мY ї}съ: и3ди2, сhнъ тв0й жи1въ є4сть. И# вёрова человёкъ словеси2, є4же речE є3мY ї}съ, и3 и3дsше. | Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. |
|
51
|
51
|
| Ѓбіе же входsщу є3мY, (сE,) раби2 є3гw2 срэт0ша є3го2, и3 возвэсти1ша (є3мY), глаг0люще, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть. | Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. |
|
52
|
52
|
| Вопрошaше u5бо t ни1хъ њ чaсэ, въ кот0рый легчaе є3мY бhсть, и3 рёша є3мY, ћкw вчерA въ чaсъ седмhй њстaви є3го2 џгнь. | Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. |
|
53
|
53
|
| Разумё же nтeцъ, ћкw т0й бЁ чaсъ, въ џньже речE є3мY ї}съ, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть: и3 вёрова сaмъ и3 вeсь д0мъ є3гw2. | Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. |
|
54
|
54
|
| СіE пaки втор0е знамeніе сотвори2 ї}съ, пришeдъ t їудeи въ галілeю. | Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
