|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| (За? о7}.) Бsху же приближaющесz къ немY вси2 мhтаріе и3 грBшницы, послyшати є3гw2. | Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. |
|
2
|
2
|
| И# роптaху фарісeє и3 кни1жницы, глаг0люще, ћкw сeй грёшники пріeмлетъ и3 съ ни1ми ћстъ. | І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. |
|
3
|
3
|
| Речe же къ ни6мъ при1тчу сію2, глаг0лz: | Але Він розповів їм таку притчу: |
|
4
|
4
|
| кjй человёкъ t вaсъ и3мhй сто2 nвeцъ, и3 погyбль є3ди1ну t ни1хъ, не њстaвитъ ли девzти1десzти и3 девzти2 въ пустhни, и3 и4детъ в8слёдъ поги1бшіz, д0ндеже њбрsщетъ ю5; | який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? |
|
5
|
5
|
| И# њбрётъ возлагaетъ на р†мэ свои2 рaдуzсz: | І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. |
|
6
|
6
|
| и3 пришeдъ въ д0мъ, созывaетъ дрyги и3 сосёды, глаг0лz и5мъ: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ nвцY мою2 поги1бшую. | І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. |
|
7
|
7
|
| Гlю вaмъ, ћкw тaкw рaдость бyдетъ на нб7си2 њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz, нeжели њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 прaвєдникъ, и5же не трeбуютъ покаsніz. | Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. |
|
8
|
8
|
| И#ли2 кaz женA и3мyщи дeсzть дрaхмъ, ѓще погуби1тъ дрaхму є3ди1ну, не вжигaетъ ли свэти1лника, и3 пометeтъ хрaмину, и3 и4щетъ прилёжнw, д0ндеже њбрsщетъ; | Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, |
|
9
|
9
|
| И# њбрётши созывaетъ други6ни и3 сосёды, глаг0лющи: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ дрaхму поги1бшую. | а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. |
|
10
|
10
|
| Тaкw, глаг0лю вaмъ, рaдость бывaетъ пред8 ѓгGлы б9іими њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz. | Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся. |
|
11
|
11
|
| (За? о7f7.) Речe же: человёкъ нёкій и3мЁ двA сы6на: | Ще сказав: один чоловік мав двох синів. |
|
12
|
12
|
| и3 речE ю3нёйшій є3ю2 [t ни1хъ] nтцY: џтче, дaждь ми2 дост0йную чaсть и3мёніz. И# раздэли2 и4ма и3мёніе. | І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. |
|
13
|
13
|
| И# не по мн0зэхъ днeхъ собрaвъ всE мнjй сhнъ, tи1де на странY далeче, и3 тY расточи2 и3мёніе своE, живhй блyднw. | Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. |
|
14
|
14
|
| И#зжи1вшу же є3мY всE, бhсть глaдъ крёпокъ на странЁ т0й, и3 т0й начaтъ лишaтисz. | Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. |
|
15
|
15
|
| И# шeдъ прилэпи1сz є3ди1ному t жи1тєль тоS страны2: и3 послA є3го2 на сeла сво‰ пасти2 свині‰. | І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. |
|
16
|
16
|
| И# желaше насhтити чрeво своE t рожє1цъ, ±же kдsху свині‰: и3 никт0же даsше є3мY. | І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. |
|
17
|
17
|
| Въ себe же пришeдъ, речE: коли1кw наeмникwмъ nтцA моегw2 и3збывaютъ хлёбы, ѓзъ же глaдомъ ги1блю; | Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; |
|
18
|
18
|
| Востaвъ и3дY ко nтцY моемY, и3 рекY є3мY: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, | встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою |
|
19
|
19
|
| и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й; сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ. | і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. |
|
20
|
20
|
| И# востaвъ и4де ко nтцY своемY. Е#щe же є3мY далeче сyщу, ўзрЁ є3го2 nтeцъ є3гw2, и3 ми1лъ є3мY бhсть, и3 тeкъ нападE на вhю є3гw2, и3 њблобызA є3го2. | Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. |
|
21
|
21
|
| Речe же є3мY сhнъ: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й. | Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. |
|
22
|
22
|
| Речe же nтeцъ къ рабHмъ свои6мъ: и3знеси1те nдeжду пeрвую и3 њблецhте є3го2, и3 дади1те пeрстень на рyку є3гw2 и3 сапоги2 на н0зэ: | А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; |
|
23
|
23
|
| и3 привeдше телeцъ ўпитaнный заколи1те, и3 ћдше весели1мсz: | і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! |
|
24
|
24
|
| ћкw сhнъ м0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. И# начaша весели1тисz. | Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. |
|
25
|
25
|
| Бё же сhнъ є3гw2 стaрэй на селЁ: и3 ћкw грzдhй прибли1жисz къ д0му, слhша пёніе и3 ли1ки: | А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; |
|
26
|
26
|
| и3 призвaвъ є3ди1наго t џтрwкъ, вопрошaше: что2 (u5бо) сі‰ сyть; | і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? |
|
27
|
27
|
| Џнъ же речE є3мY, ћкw брaтъ тв0й пріи1де: и3 заклA nтeцъ тв0й телцA ўпитaнна, ћкw здрaва є3го2 пріsтъ. | Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. |
|
28
|
28
|
| Разгнёвасz же, и3 не хотsше вни1ти. Nтeцъ же є3гw2 и3зшeдъ молsше є3го2. | Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. |
|
29
|
29
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE nтцY: сE толи1кw лётъ раб0таю тебЁ, и3 николи1же зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, и3 мнЁ николи1же дaлъ є3си2 козлsте, да со др{ги свои1ми возвесели1лсz бhхъ: | Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. |
|
30
|
30
|
| є3гдa же сhнъ тв0й сeй, и3з8zдhй твоE и3мёніе съ любодёйцами, пріи1де, заклaлъ є3си2 є3мY телцA пит0маго. | Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. |
|
31
|
31
|
| Џнъ же речE є3мY: чaдо, ты2 всегдA со мн0ю є3си2 и3 вс‰ мо‰ тво‰ сyть: | Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. |
|
32
|
32
|
| возвесели1тижесz и3 возрaдовати подобaше, ћкw брaтъ тв0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. | Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
