Главa к7д
|
Глава 24
|
1
|
1
|
(За? Rв7‹.) Во є3ди1ну же t суббHтъ ѕэлw2 рaнw пріид0ша на гр0бъ, носsщz ±же ўгот0ваша ґрwмaты: и3 друг‡z съ ни1ми: | Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. |
2
|
2
|
њбрэт0ша же кaмень tвалeнъ t гр0ба, | Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. |
3
|
3
|
и3 вшeдшz не њбрэт0ша тэлесE гDа ї}са. | І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. |
4
|
4
|
И# бhсть не домышлsющымсz и5мъ њ сeмъ, и3 сE м{жа двA стaста пред8 ни1ми въ ри1захъ блещaщихсz. | Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. |
5
|
5
|
Пристр†шнымъ же бhвшымъ и5мъ и3 покл0ншымъ ли1ца на зeмлю, рек0ста къ ни6мъ: что2 и4щете живaго съ мeртвыми; | Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? |
6
|
6
|
нёсть здЁ, но востA: помzни1те, ћкоже гlа вaмъ, є3щE сhй въ галілeи, | Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, |
7
|
7
|
глаг0лz, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому прeдану бhти въ рyцэ человBкъ грBшникъ, и3 пропsту бhти, и3 въ трeтій дeнь воскрeснути. | кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. |
8
|
8
|
И# помzнyша гlг0лы є3гw2: | І згадали слова Його. |
9
|
9
|
и3 возврaщшzсz t гр0ба, возвэсти1ша вс‰ сі‰ є3диномунaдесzте и3 всёмъ пр0чымъ. | І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. |
10
|
10
|
Бsше же магдали1на марjа и3 їwaнна и3 марjа їaкwвлz, и3 пр0чыz съ ни1ми, ±же глаг0лаху ко ґпcлwмъ сі‰. | То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. |
11
|
11
|
И# kви1шасz пред8 ни1ми ћкw лжA глаг0лы и4хъ, и3 не вёроваху и5мъ. | І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. |
12
|
12
|
(За? RG‹.) Пeтръ же востaвъ течE ко гр0бу, и3 прини1къ ви1дэ ри6зы є3ди6ны лежaщz: и3 tи1де, въ себЁ дивsсz бhвшему. | Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося. |
13
|
13
|
И# сE двA t ни1хъ бёста и3д{ща въ т0йже дeнь въ вeсь, tстоsщу стaдій шестьдесsтъ t їеrли1ма, є4йже и4мz є3ммаyсъ: | Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. |
14
|
14
|
и3 т† бесёдоваста къ себЁ њ всёхъ си1хъ приклю1чшихсz. | І розмовляли між собою про всі ці події. |
15
|
15
|
И# бhсть бесёдующема и4ма и3 совопрошaющемасz, и3 сaмъ ї}съ прибли1живсz и3дsше съ ни1ма: | І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. |
16
|
16
|
џчи же є3ю2 держaстэсz, да є3гw2 не познaета. | Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його. |
17
|
17
|
Речe же къ ни1ма: что2 сyть словесA сі‰, њ ни1хже стzзaетасz къ себЁ и3д{ща, и3 є3стA др‰хла; | Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? |
18
|
18
|
Tвэщaвъ же є3ди1нъ, є3мyже и4мz кле0па, речE къ немY: тh ли є3ди1нъ пришлeцъ є3си2 во їеrли1мъ, и3 не ўвёдэлъ є3си2 бhвшихъ въ нeмъ во дни6 сі‰; | Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями? |
19
|
19
|
И# речE и4ма: кjихъ; W$на же рёста є3мY: ±же њ ї}сэ назарzни1нэ, и4же бhсть мyжъ прbр0къ, си1ленъ дёломъ и3 сл0вомъ пред8 бGомъ и3 всёми людьми2: | І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. |
20
|
20
|
кaкw предaша є3го2 ґрхіерє1и и3 кн‰зи нaши на њсуждeніе смeрти, и3 распsша є3го2: | Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. |
21
|
21
|
мh же надёzхомсz, ћкw сeй є4сть хотS и3збaвити ї}лz: но и3 над8 всёми си1ми, трeтій сeй дeнь є4сть днeсь, tнeлиже сі‰ бhша. | Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. |
22
|
22
|
Но и3 жєны2 нBкіz t нaсъ ўжаси1ша ны2, бhвшыz рaнw ў гр0ба: | Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, |
23
|
23
|
и3 не њбрётшz тэлесE є3гw2, пріид0ша, глаг0лющz, ћкw и3 kвлeніе ѓгGлъ ви1дэша, и5же глаг0лютъ є3го2 жи1ва. | і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. |
24
|
24
|
И# и3д0ша нёцыи t нaсъ ко гр0бу, и3 њбрэт0ша тaкw, ћкоже и3 жєны2 рёша: самагH же не ви1дэша. | І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. |
25
|
25
|
И# т0й речE къ ни1ма: q несмhслєннаz и3 кHснаz сeрдцемъ, є4же вёровати њ всёхъ, ±же глаг0лаша прbр0цы: | Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! |
26
|
26
|
не сі‰ ли подобaше пострадaти хrтY и3 вни1ти въ слaву свою2; | Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? |
27
|
27
|
И# начeнъ t мwmсeа и3 t всёхъ прbрHкъ, сказaше и4ма t всёхъ писaній ±же њ нeмъ. | І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні. |
28
|
28
|
И# прибли1жишасz въ вeсь, въ ню1же и3дsста: и3 т0й творsшесz далечaйше и3ти2. | І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі. |
29
|
29
|
И# нyждаста є3го2, глагHлюща: њблsзи съ нaма, ћкw къ вeчеру є4сть, и3 приклони1лсz є4сть дeнь. И# вни1де съ ни1ма њблещи2. | А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. |
30
|
30
|
И# бhсть ћкw возлежE съ ни1ма, и3 пріи1мъ хлёбъ блгcви2, и3 преломи1въ даsше и4ма: | І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. |
31
|
31
|
џнэма же tверз0стэсz џчи, и3 познaста є3го2: и3 т0й неви1димь бhсть и4ма. | У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. |
32
|
32
|
И# рек0ста къ себЁ: не сeрдце ли нaю горS бЁ въ нaю, є3гдA гlаше нaма на пути2 и3 є3гдA скaзоваше нaма пис†ніz; | І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? |
33
|
33
|
И# вост†вша въ т0й чaсъ, возврати1стасz во їеrли1мъ, и3 њбрэт0ста совокyпленныхъ є3динонaдесzте и3 и5же бsху съ ни1ми, | І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними, |
34
|
34
|
глаг0лющихъ, ћкw вои1стинну востA гDь и3 kви1сz сjмwну. | які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. |
35
|
35
|
И# т† повёдаста, ±же бhша на пути2, и3 ћкw познaсz и4ма въ преломлeніи хлёба. | І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба. |
36
|
36
|
(За? Rд7‹.) Сі‰ же и5мъ глаг0лющымъ, (и3) сaмъ ї}съ стA посредЁ и4хъ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ. | Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. |
37
|
37
|
Ўбоsвшесz же и3 пристрaшни бhвше, мнsху дyхъ ви1дэти: | Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. |
38
|
38
|
и3 речE и5мъ: что2 смущeни є3стE; и3 почто2 помышлє1ніz вх0дzтъ въ сердцA в†ша; | Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? |
39
|
39
|
ви1дите рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2, ћкw сaмъ ѓзъ є4смь: њсzжи1те мS и3 ви1дите: ћкw дyхъ пл0ти и3 к0сти не и4мать, ћкоже менE ви1дите и3мyща. | Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. |
40
|
40
|
И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ и3 н0зэ. | І, сказавши це, показав їм руки і ноги. |
41
|
41
|
Е#щe же невёрующымъ и5мъ t рaдости и3 чудsщымсz, речE и5мъ: и4мате ли что2 снёдно здЁ; | Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? |
42
|
42
|
Nни1 же дaша є3мY рhбы печeны чaсть и3 t пчeлъ с0тъ. | Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. |
43
|
43
|
И# взeмъ пред8 ни1ми kдE, | І, взявши, їв перед ними. |
44
|
44
|
речe же и5мъ: сі‰ сyть словесA, ±же гlахъ къ вaмъ є3щE сhй съ вaми, ћкw подобaетъ скончaтисz всBмъ напи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ и3 прbр0цэхъ и3 pалмёхъ њ мнЁ. | І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. |
45
|
45
|
ТогдA tвeрзе и5мъ ќмъ разумёти пис†ніz | Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. |
46
|
46
|
и3 речE и5мъ, ћкw тaкw пи1сано є4сть, и3 тaкw подобaше пострадaти хrтY и3 воскrнути t мeртвыхъ въ трeтій дeнь, | І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, |
47
|
47
|
и3 проповёдатисz во и4мz є3гw2 покаsнію и3 tпущeнію грэхHвъ во всёхъ kзhцэхъ, начeнше t їеrли1ма: | і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. |
48
|
48
|
вh же є3стE свидётеліе си6мъ: | Ви ж є свідками цього. |
49
|
49
|
и3 сE, ѓзъ послю2 њбэтовaніе nц7A моегw2 на вы2: вh же сэди1те во грaдэ їеrли1мстэ, д0ндеже њблечeтесz си1лою свhше. | І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба. |
50
|
50
|
И#звeдъ же и5хъ в0нъ до виfaніи и3 воздви1гъ рyцэ свои2, (и3) блгcви2 и5хъ. | І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. |
51
|
51
|
И# бhсть є3гдA блгcвлsше и5хъ, tступи2 t ни1хъ и3 возношaшесz на нeбо. | І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. |
52
|
52
|
И# тjи поклони1шасz є3мY и3 возврати1шасz во їеrли1мъ съ рaдостію вели1кою: | Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. |
53
|
53
|
и3 бsху вhну въ цeркви, хвaлzще и3 благословsще бGа. Ґми1нь. | І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь. |