|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| (За? о7д7.) И# бhсть є3гдA вни1ти є3мY въ д0мъ нёкоегw кнsзz фарісeйска въ суббHту хлёбъ ћсти, и3 тjи бsху назирaюще є3го2. | Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. |
|
2
|
2
|
| И# сE человёкъ нёкій, и3мhй воднhй трyдъ, бЁ пред8 ни1мъ. | І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. |
|
3
|
3
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE къ зак0нникwмъ и3 фарісewмъ, глаг0лz: ѓще достои1тъ въ суббHту цэли1ти; | Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? |
|
4
|
4
|
| Nни1 же ўмолчaша. И# пріeмъ и3сцэли2 є3го2, и3 tпусти2. | Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. |
|
5
|
5
|
| И# tвэщaвъ къ ни6мъ речE: кот0рагw t вaсъ nсeлъ и3ли2 в0лъ въ студенeцъ впадeтъ, и3 не ѓбіе ли и3ст0ргнетъ є3го2 въ дeнь суббHтный; | При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? |
|
6
|
6
|
| И# не возмог0ша tвэщaти є3мY къ си6мъ. | І не змогли відповісти Йому на це. |
|
7
|
7
|
| Гlаше же къ зв†ннымъ при1тчу, њбдержS [внимaz], кaкw предсэд†ніz и3збирaху, глаг0лz къ ни6мъ: | Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: |
|
8
|
8
|
| є3гдA звaнъ бyдеши ки1мъ на брaкъ, не сsди на прeднемъ мёстэ: є3дA кто2 честнёе тебє2 бyдетъ звaнныхъ, | коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, |
|
9
|
9
|
| и3 пришeдъ и4же тебE звaвый и3 џнаго, речeтъ ти2: дaждь семY мёсто: и3 тогдA нaчнеши со студ0мъ послёднее мёсто держaти. | і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. |
|
10
|
10
|
| Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю. | Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. |
|
11
|
11
|
| Ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, и3 смирszйсz вознесeтсz. | Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться. |
|
12
|
12
|
| (За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе. | Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. |
|
13
|
13
|
| Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z: | Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, |
|
14
|
14
|
| и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ. | і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. |
|
15
|
15
|
| Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи. | Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому! |
|
16
|
16
|
| (За? о7ѕ7.) Џнъ же речE є3мY: человёкъ нёкій сотвори2 вeчерю вeлію, и3 звA мнHги: | Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. |
|
17
|
17
|
| и3 послA рабA своего2 въ г0дъ вeчери рещи2 зв†ннымъ: грzди1те, ћкw ўжE готHва сyть вс‰. | І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. |
|
18
|
18
|
| И# начaша вкyпэ tрицaтисz вси2. Пeрвый речE є3мY: село2 купи1хъ, и3 и4мамъ нуждY и3зhти и3 ви1дэти є5. Молю1тисz, и3мёй мS tречeна. | І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. |
|
19
|
19
|
| И# другjй речE: супр{гъ волHвъ купи1хъ пsть, и3 грzдY и3скуси1ти и5хъ: молю1 тz, и3мёй мS tречeна. | Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. |
|
20
|
20
|
| И# другjй речE: женY поsхъ, и3 сегw2 рaди не могY пріити2. | Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. |
|
21
|
21
|
| И# пришeдъ рaбъ т0й повёда господи1ну своемY сі‰. ТогдA разгнёвавсz д0му владhка, речE рабY своемY: и3зhди ск0рw на расп{тіz и3 стHгны грaда, и3 ни1щыz и3 бBдныz и3 слэпы6z и3 хромы6z введи2 сёмw. | І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. |
|
22
|
22
|
| И# речE рaбъ. Г0споди, бhсть ћкоже повелёлъ є3си2, и3 є3щE мёсто є4сть. | І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. |
|
23
|
23
|
| И# речE господи1нъ къ рабY: и3зhди на пути6 и3 халyги, и3 ўбэди2 вни1ти, да нап0лнитсz д0мъ м0й: | Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. |
|
24
|
24
|
| глаг0лю бо вaмъ, ћкw ни є3ди1нъ мужeй тёхъ звaнныхъ вкyситъ моеS вeчери: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. | Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних. |
|
25
|
25
|
| (За? о7з7.) И#дsху же съ ни1мъ нар0ди мн0зи: и3 њбрaщьсz речE къ ни6мъ: | З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: |
|
26
|
26
|
| ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ: | коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. |
|
27
|
27
|
| и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ. | І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. |
|
28
|
28
|
| Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе, | Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? |
|
29
|
29
|
| да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY, | Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, |
|
30
|
30
|
| глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти. | кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. |
|
31
|
31
|
| И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь; | Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? |
|
32
|
32
|
| Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи. | Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. |
|
33
|
33
|
| Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ. | Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. |
|
34
|
34
|
| Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; | Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? |
|
35
|
35
|
| Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. | Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає! |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
