Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 2

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Главa в7	Глава 2

1	1
(За? е7.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде повелёніе t кeсарz ѓvгуста написaти всю2 вселeнную.	У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2	2
СіE написaніе пeрвое бhсть владsщу сmрjею кmринjю.	Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
3	3
И# и3дsху вси2 написaтисz, к0ждо во св0й грaдъ.	І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4	4
Взhде же и3 їHсифъ t галілeи, и3з8 грaда назарeта, во їудeю, во грaдъ дв7довъ, и5же нарицaетсz виfлеeмъ, занE бhти є3мY t д0му и3 nтeчества дв7дова,	Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5	5
написaтисz съ мRjею њбручeною є3мY жен0ю, сyщею непрaздною.	записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6	6
Бhсть же, є3гдA бhста тaмw, и3сп0лнишасz днjе роди1ти є4й:	Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
7	7
и3 роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 пови1тъ є3го2, и3 положи2 є3го2 въ ћслехъ: занE не бЁ и4мъ мёста во њби1тели.	І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8	8
И# пaстыріе бёху въ т0йже странЁ, бдsще и3 стрегyще стрaжу нощнyю њ стaдэ своeмъ.	У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
9	9
И# сE ѓгGлъ гDнь стA въ ни1хъ, и3 слaва гDнz њсіS и5хъ: и3 ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ.	Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
10	10
И# речE и5мъ ѓгGлъ: не б0йтесz: сe бо благовэствyю вaмъ рaдость вeлію, ћже бyдетъ всёмъ лю1демъ:	І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
11	11
ћкw роди1сz вaмъ днeсь сп7съ, и4же є4сть хrт0съ гDь, во грaдэ дв7довэ:	Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12	12
и3 сE вaмъ знaменіе: њбрsщете младeнца пови1та, лежaща въ ћслехъ.	І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13	13
И# внезaпу бhсть со ѓгGломъ мн0жество вHй нбcныхъ, хвaлzщихъ бGа и3 глаг0лющихъ:	І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
14	14
слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, во человёцэхъ бlговолeніе.	слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
15	15
И# бhсть, ћкw tид0ша t ни1хъ на нeбо ѓгGли, и3 человёцы пaстыріе рёша дрyгъ ко дрyгу: прeйдемъ до виfлеeма и3 ви1димъ глаг0лъ сeй бhвшій, є3г0же гDь сказA нaмъ.	І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16	16
И# пріид0ша поспёшшесz, и3 њбрэт0ша мRіaмь же и3 їHсифа, и3 младeнца лежaща во ћслехъ.	І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17	17
Ви1дэвше же сказaша њ глаг0лэ глаг0ланнэмъ и5мъ њ nтрочaти сeмъ.	Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18	18
И# вси2 слhшавшіи диви1шасz њ глаг0ланныхъ t пaстырей къ ни6мъ.	І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19	19
МRіaмь же соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰, слагaющи въ сeрдцы своeмъ.	А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20	20
(За? ѕ7.) И# возврати1шасz пaстыріе, слaвzще и3 хвaлzще бGа њ всёхъ, ±же слhшаша и3 ви1дэша, ћкоже глаг0лано бhсть къ ни6мъ.	Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21	21
И# є3гдA и3сп0лнишасz џсмь днjй, да њбрёжутъ є3го2, и3 нарек0ша и4мz є3мY ї}съ, наречeнное ѓгGломъ прeжде дaже не зачaтсz во чрeвэ.	А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
22	22
И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе њчищeніz є3ю2, по зак0ну мwmсeову, (За? з7.) вознес0ста є3го2 во їеrли1мъ, постaвити є3го2 пред8 гDемъ,	І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23	23
ћкоже є4сть пи1сано въ зак0нэ гDни: ћкw всsкъ младeнецъ мyжеска п0лу, разверзaz ложеснA, с™о гDеви наречeтсz:	як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
24	24
и3 є4же дaти жeртву, по речeнному въ зак0нэ гDни, двA гHрличища и3ли2 двA птєнцA голуби6на.	І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
25	25
(За? }.) И# сE, бЁ человёкъ во їеrли1мэ, є3мyже и4мz сmмеHнъ: и3 человёкъ сeй прaведенъ и3 бlгочcти1въ, чaz ўтёхи ї}левы: и3 д¦ъ бЁ с™ъ въ нeмъ.	Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26	26
И# бЁ є3мY њбёщано д¦омъ с™hмъ, не ви1дэти смeрти, прeжде дaже не ви1дитъ хrтA гDнz.	Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27	27
И# пріи1де дyхомъ въ цeрковь. И# є3гдA введ0ста роди1тєлz nтрочA ї}са, сотвори1ти и4ма по њбhчаю зак0нному њ нeмъ,	І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
28	28
и3 т0й пріeмъ є3го2 на рукY своє1ю, и3 благослови2 бGа, и3 речE:	він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29	29
нн7э tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ:	нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30	30
ћкw ви1дэстэ џчи мои2 спcніе твоE,	бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31	31
є4же є3си2 ўг0товалъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй:	яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32	32
свётъ во tкровeніе kзhкwмъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz.	світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33	33
И# бЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2 чуд‰щасz њ глаг0лемыхъ њ нeмъ.	Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34	34
И# благослови2 \| сmмеHнъ, и3 речE къ мRjи м™ри є3гw2: сE лежи1тъ сeй на падeніе и3 на востaніе мнHгимъ во ї}ли, и3 въ знaменіе пререкaемо:	І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
35	35
и3 тебё же сам0й дyшу пр0йдетъ nрyжіе: ћкw да tкрhютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлє1ніz.	і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
36	36
И# бЁ ѓнна прbр0чица, дщи2 фанyилева, t колёна ґси1рова: сіS заматорёвши во днeхъ мн0зэхъ, жи1вши съ мyжемъ сeдмь лётъ t дёвства своегw2:	Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37	37
и3 тA вдовA ћкw лётъ џсмьдесzтъ и3 четhре, ћже не tхождaше t цeркве, пост0мъ и3 моли1твами служaщи дeнь и3 н0щь.	вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
38	38
И# тA въ т0й чaсъ пристaвши и3сповёдашесz гDеви, и3 глаг0лаше њ нeмъ всBмъ чaющымъ и3збавлeніz во їеrли1мэ.	Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
39	39
И# ћкw скончaшасz вс‰ по зак0ну гDню, возврати1шасz въ галілeю, во грaдъ св0й назарeтъ.	І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40	40
Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ, и3сполнszсz премyдрости: и3 бlгодaть б9іz бЁ на нeмъ.	Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41	41
И# хождaста роди1тєлz є3гw2 на всsко лёто во їеrли1мъ въ прaздникъ пaсхи.	Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42	42
И# є3гдA бhсть двоюнaдесzти лBту, восходsщымъ и5мъ во їеrли1мъ по њбhчаю прaздника,	І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
43	43
и3 скончaвшымъ дни6, и3 возвращaющымсz и5мъ, њстA џтрокъ ї}съ во їеrли1мэ: и3 не разумЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2:	Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
44	44
мнBвша же є3го2 въ дружи1нэ сyща, преид0ста днE пyть, и3 и3скaста є3го2 во ср0дницэхъ и3 въ знaемыхъ:	Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
45	45
и3 не њбрBтша є3го2, возврати1стасz во їеrли1мъ, взыск†юща є3го2.	І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
46	46
И# бhсть по тріeхъ днeхъ, њбрэт0ста є3го2 въ цeркви, сэдsщаго посредЁ ўчи1телей, и3 послyшающаго и4хъ, и3 вопрошaющаго и5хъ:	Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
47	47
ўжасaхусz же вси2 послyшающіи є3гw2 њ рaзумэ и3 њ tвётэхъ є3гw2.	усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
48	48
И# ви6дэвша є3го2, диви1стасz: и3 къ немY м™и є3гw2 речE: чaдо, что2 сотвори2 нaма тaкw; сE nтeцъ тв0й и3 ѓзъ бол‰ща и3скaхома тебE.	І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
49	49
И# речE къ ни1ма: что2 ћкw и3скaста менE; не вёста ли, ћкw въ тёхъ, ±же nц7A моегw2, дост0итъ бhти ми2;	Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50	50
И# т† не разумёста глаг0ла, є3г0же глаг0ла и4ма.	Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51	51
И# сни1де съ ни1ма, и3 пріи1де въ назарeтъ: и3 бЁ повинyzсz и4ма. И# м™и є3гw2 соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰ въ сeрдцы своeмъ.	І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52	52
И# ї}съ преспэвaше премdростію и3 в0зрастомъ и3 блгdтію ў бGа и3 человBкъ.	Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт