|
Главa к7г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| (За? R‹.) И# востaвше всE мн0жество и4хъ, вед0ша є3го2 къ пілaту. | І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. |
|
2
|
2
|
| Начaша же нaнь вaдити, глаг0люще: сего2 њбрэт0хомъ развращaюща kзhкъ нaшъ и3 возбранsюща кeсареви дaнь даsти, глаг0люща себE хrтA цRS бhти. | І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. |
|
3
|
3
|
| Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши. | Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. |
|
4
|
4
|
| Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ. | Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. |
|
5
|
5
|
| Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ. | Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. |
|
6
|
6
|
| Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть; | Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? |
|
7
|
7
|
| И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6. | І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. |
|
8
|
8
|
| И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо. | Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. |
|
9
|
9
|
| Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY. | І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. |
|
10
|
10
|
| Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь. | Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. |
|
11
|
11
|
| Ўкори1въ же є3го2 и4рwдъ съ вHи свои1ми и3 поругaвсz, њб0лкъ є3го2 въ ри1зу свётлу, возврати2 є3го2 къ пілaту. | Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. |
|
12
|
12
|
| Бhста же др{га и4рwдъ же и3 пілaтъ въ т0й дeнь съ соб0ю: прeжде бо бёста враждY и3м{ща междY соб0ю. | І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. |
|
13
|
13
|
| Пілaтъ же созвaвъ ґрхіерє1и и3 кн‰зи и3 лю1ди, | Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, |
|
14
|
14
|
| речE къ ни6мъ: привед0сте ми2 чlвёка сего2, ћкw развращaюща лю1ди: и3 сE ѓзъ пред8 вaми и3стzзaвъ, ни є3ди1ныz же њбрэтaю въ чlвёцэ сeмъ вины2, ±же нaнь вaдите: | сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. |
|
15
|
15
|
| но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ: | Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. |
|
16
|
16
|
| наказaвъ u5бо є3го2 tпущY. | Отже, покаравши Його, відпущу. |
|
17
|
17
|
| Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго. | А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. |
|
18
|
18
|
| Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву. | Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! |
|
19
|
19
|
| И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу. | А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. |
|
20
|
20
|
| Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са. | Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. |
|
21
|
21
|
| Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2. | Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! |
|
22
|
22
|
| Џнъ же трети1цею речE къ ни6мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2 сeй; ничесHже дост0йна смeрти њбрэт0хъ въ нeмъ: наказaвъ u5бо є3го2 tпущY. | Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. |
|
23
|
23
|
| Nни1 же прилэжaху гл†сы вели1кими, просsще є3го2 на распsтіе: и3 ўстоsху [превозмогaху] глaси и4хъ и3 ґрхіерeйстіи. | Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. |
|
24
|
24
|
| Пілaтъ же посуди2 бhти прошeнію и4хъ: | І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. |
|
25
|
25
|
| tпусти1 же бhвшаго за крамолY и3 ўбjйство всаждeна въ темни1цу, є3г0же прошaху: ї}са же предадE в0ли и4хъ. | І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю. |
|
26
|
26
|
| И# ћкw повед0ша є3го2, є4мше сjмwна нёкоего кmринeа, грzдyща съ селA, возложи1ша нaнь кrтъ, нести2 по ї}сэ. | І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. |
|
27
|
27
|
| И#дsше же вослёдъ є3гw2 нар0дъ мн0гъ людeй, и3 жєны2, ±же и3 плaкахусz и3 рыдaху є3гw2. | І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. |
|
28
|
28
|
| Њбрaщьсz же къ ни6мъ ї}съ речE: дщє1ри їеrли6мски, не плaчитесz њ мнЁ, nбaче себE плaчите и3 ч†дъ вaшихъ: | Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. |
|
29
|
29
|
| ћкw сE днjе грzдyтъ, въ нsже рекyтъ: блажє1ны неплHды, и3 ўтрHбы, ±же не роди1ша, и3 сосцы2, и5же не дои1ша. | Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! |
|
30
|
30
|
| ТогдA начнyтъ глаг0лати горaмъ: пади1те на ны2: и3 холмHмъ: покрhйте ны2. | Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! |
|
31
|
31
|
| ЗанE, ѓще въ сyровэ дрeвэ сі‰ творsтъ, въ сyсэ что2 бyдетъ; | Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим? |
|
32
|
32
|
| (За? R№‹.) Ведsху же и3 и4на двA ѕлодBz съ ни1мъ ўби1ти. | Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. |
|
33
|
33
|
| И# є3гдA пріид0ша на мёсто, нарицaемое л0бное, тY распsша є3го2 и3 ѕлодBz, џваго ќбw њдеснyю, ґ другaго њшyюю. | І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. |
|
34
|
34
|
| Ї}съ же глаг0лаше: џ§е, tпусти2 и5мъ: не вёдzтъ бо что2 творsтъ. Раздэлsюще же ри6зы є3гw2, метaху жрє1біz. | Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. |
|
35
|
35
|
| И# стоsху лю1діе зрsще. Ругaхусz же и3 кн‰зи съ ни1ми, глаг0люще: и3ны6z сп7сE, да сп7сeтъ и3 себE, ѓще т0й є4сть хrт0съ б9ій и3збрaнный. | І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. |
|
36
|
36
|
| Ругaхусz же є3мY и3 в0ини, приступaюще и3 џцетъ придёюще є3мY, | Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, |
|
37
|
37
|
| и3 глаг0лаху: ѓще ты2 є3си2 цRь їудeйскъ, сп7си1сz сaмъ. | і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. |
|
38
|
38
|
| Бё же и3 написaніе напи1сано над8 ни1мъ писмены2 є4ллинскими и3 ри1мскими и3 є3врeйскими: сeй є4сть цRь їудeйскъ. | І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». |
|
39
|
39
|
| Е#ди1нъ же t њбBшеною ѕлодBю хyлzше є3го2, глаг0лz: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сп7си2 себE и3 нaю. | Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. |
|
40
|
40
|
| Tвэщaвъ же другjй прещaше є3мY, глаг0лz: ни ли2 ты2 бои1шисz бGа, ћкw въ т0мже њсуждeнъ є3си2; | Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? |
|
41
|
41
|
| и3 мы2 ќбw въ прaвду: достHйнаz бо по дэлHмъ нaю воспріeмлева: сeй же ни є3ди1нагw ѕлA сотвори2. | І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. |
|
42
|
42
|
| И# глаг0лаше ї}сови: помzни1 мz, гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи си2. | І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! |
|
43
|
43
|
| И# речE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, днeсь со мн0ю бyдеши въ раи2. | І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю. |
|
44
|
44
|
| Бё же чaсъ ћкw шестhй, и3 тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw: | Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. |
|
45
|
45
|
| и3 помeрче с0лнце, и3 завёса церк0внаz раздрaсz посредЁ. | І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. |
|
46
|
46
|
| И# возглaшь глaсомъ вeліимъ ї}съ, речE: џ§е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. И# сі‰ рeкъ и4здше. | Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. |
|
47
|
47
|
| Ви1дэвъ же с0тникъ бhвшее, прослaви бGа, глаг0лz: вои1стинну чlвёкъ сeй првdнъ бЁ. | Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. |
|
48
|
48
|
| И# вси2 пришeдшіи нар0ди на поз0ръ сeй, ви1дzще быв†ющаz, бію1ще пє1рси сво‰ возвращaхусz. | І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. |
|
49
|
49
|
| Стоsху же вси2 знaеміи є3гw2 и3здалeча, и3 жєны2 спослёдствовавшыz є3мY t галілeи, зрsщz сі‰. | Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це. |
|
50
|
50
|
| И# сE, мyжъ и4менемъ їHсифъ, совётникъ сhй, мyжъ бlгъ и3 првdнъ, | І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний, |
|
51
|
51
|
| сeй не бЁ пристaлъ совёту и3 дёлу и4хъ, t ґрімаfeа грaда їудeйска, и4же чazше и3 сaмъ цrтвіz б9іz: | який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, |
|
52
|
52
|
| сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова: | прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. |
|
53
|
53
|
| и3 снeмъ є5 њбви1тъ плащани1цею, и3 положи2 є5 во гр0бэ и3зсёченэ, въ нeмже не бЁ никт0же никогдaже положeнъ. | І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. |
|
54
|
54
|
| И# дeнь бЁ пzт0къ, и3 суббHта свэтaше. | День той був п’ятниця, і надходила субота. |
|
55
|
55
|
| В_слёдъ же шє1дшыz жєны2, ±же бsху пришли2 съ ни1мъ t галілeи, ви1дэша гр0бъ, и3 ћкw положeно бhсть тёло є3гw2: | Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. |
|
56
|
56
|
| возврaщшzсz же ўгот0ваша ґрwмaты и3 мЂро: и3 въ суббHту ќбw ўмолчaша по зaповэди. | Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
