|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| (За? п7.) Гlаше же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: человёкъ нёкій бЁ богaтъ, и5же и3мsше пристaвника: и3 т0й њклеветaнъ бhсть къ немY, ћкw расточaетъ и3мBніz є3гw2. | Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно. |
|
2
|
2
|
| И# пригласи1въ є3го2 речE є3мY: что2 сE слhшу њ тебЁ; воздaждь tвётъ њ приставлeніи дом0внэмъ: не возм0жеши бо ктомY д0му стр0ити. | І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти. |
|
3
|
3
|
| Речe же въ себЁ пристaвникъ д0му: что2 сотворю2, ћкw госп0дь м0й teмлетъ строeніе д0му t менє2; копaти не могY, проси1ти стыжyсz: | Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. |
|
4
|
4
|
| разумёхъ, что2 сотворю2, да є3гдA tстaвленъ бyду t строeніz д0му, пріи1мутъ мS въ д0мы сво‰. | Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми. |
|
5
|
5
|
| И# призвaвъ є3ди1наго ког0ждо t должни6къ господи1на своегw2, глаг0лаше пeрвому: коли1цэмъ д0лженъ є3си2 господи1ну моемY; | І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? |
|
6
|
6
|
| Џнъ же речE: сто2 мёръ [вaть (??????, т. є3. мёръ)] мaсла. И# речE є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 сёдъ ск0рw напиши2 пzтьдесsтъ. | Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят. |
|
7
|
7
|
| Пот0мъ же речE друг0му: тh же коли1цэмъ д0лженъ є3си2; Џнъ же речE: сто2 мёръ пшени1цы. И# глаг0ла є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 напиши2 џсмьдесzтъ. | Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят. |
|
8
|
8
|
| И# похвали2 госп0дь д0му строи1телz непрaведнаго, ћкw мyдрэ сотвори2: ћкw сhнове вёка сегw2 мудрёйши пaче сынHвъ свёта въ р0дэ своeмъ сyть. | І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. |
|
9
|
9
|
| И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: сотвори1те себЁ дрyги t мамHны непрaвды, да, є3гдA њскудёете, пріи1мутъ вы2 въ вBчныz кр0вы. | І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі. |
|
10
|
10
|
| (За? п7№.) Вёрный въ мaлэ, и3 во мн0зэ вёренъ є4сть: и3 непрaведный въ мaлэ, и3 во мн0зэ непрaведенъ є4сть. | Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. |
|
11
|
11
|
| Ѓще u5бо въ непрaведнэмъ и3мёніи вёрни не бhсте, во и4стиннэмъ кто2 вaмъ вёру и4метъ; | Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? |
|
12
|
12
|
| И# ѓще въ чужeмъ вёрни не бhсте, вaше кто2 вaмъ дaстъ; | І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? |
|
13
|
13
|
| Никjй же рaбъ м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: и4бо и3ли2 є3ди1наго возненави1дитъ, ґ другaго возлю1битъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же нерадёти нaчнетъ: не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ. | Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*. |
|
14
|
14
|
| Слhшаху же сі‰ вс‰ и3 фарісeє, сребролю1бцы сyще, ругaхусz є3мY. | Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього. |
|
15
|
15
|
| И# речE и5мъ: (За? п7в7.) вы2 є3стE њправдaюще себE пред8 человBки, бGъ же вёсть сердцA в†ша: ћкw, є4же є4сть въ человёцэхъ высоко2, мeрзость є4сть пред8 бGомъ. | Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. |
|
16
|
16
|
| Зак0нъ и3 прbр0цы до їwaнна: tт0лэ цrтвіе б9іе бlговэствyетсz, и3 всsкъ въ нE нyдитсz [съ нyждею вх0дитъ]. | Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. |
|
17
|
17
|
| Ўд0бэе же є4сть нeбу и3 земли2 прейти2, нeже t зак0на є3ди1ной чертЁ поги1бнути. | Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине. |
|
18
|
18
|
| Всsкъ пущazй женY свою2 и3 приводS и4ну, прелю1бы дёетъ: и3 женsйсz пущeною t мyжа, прелюбы2 твори1тъ. | Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб. |
|
19
|
19
|
| (За? п7G.) Человёкъ же нёкій бЁ богaтъ, и3 њблачaшесz въ порфЂру и3 вЂссонъ, веселsсz на вс‰ дни6 свётлw. | Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував. |
|
20
|
20
|
| Ни1щь же бЁ нёкто, и4менемъ лaзарь, и4же лежaше пред8 враты2 є3гw2 гн0енъ | Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах |
|
21
|
21
|
| и3 желaше насhтитисz t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы богaтагw: но и3 пси2 приходsще њблизaху гн0й є3гw2. | і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. |
|
22
|
22
|
| Бhсть же ўмрeти ни1щему, и3 несeну бhти ѓгGлы на л0но ґвраaмле: ќмре же и3 богaтый, и3 погреб0ша є3го2. | Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. |
|
23
|
23
|
| И# во ѓдэ возвёдъ џчи свои2, сhй въ мyкахъ, ўзрЁ ґвраaма и3здалeча, и3 лaзарz на л0нэ є3гw2: | І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. |
|
24
|
24
|
| и3 т0й возглaшь речE: џтче ґвраaме, поми1луй мS, и3 посли2 лaзарz, да њм0читъ конeцъ пeрста своегw2 въ водЁ и3 ўстуди1тъ љзhкъ м0й: ћкw стрaжду во плaмени сeмъ. | І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. |
|
25
|
25
|
| Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши: | Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. |
|
26
|
26
|
| и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ. | І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. |
|
27
|
27
|
| Речe же: молю1 тz u5бо, џтче, да п0слеши є3го2 въ д0мъ nтцA моегw2: | Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. |
|
28
|
28
|
| и4мамъ бо пsть брaтій: ћкw да засвидётелствуетъ и5мъ, да не и3 тjи пріи1дутъ на мёсто сіE мучeніz. | Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. |
|
29
|
29
|
| Глаг0ла є3мY ґвраaмъ: и4мутъ мwmсeа и3 прbр0ки: да послyшаютъ и5хъ. | Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. |
|
30
|
30
|
| Џнъ же речE: ни2, џтче ґвраaме: но ѓще кто2 t мeртвыхъ и4детъ къ ни6мъ, покaютсz. | Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. |
|
31
|
31
|
| Речe же є3мY: ѓще мwmсeа и3 прbр0кwвъ не послyшаютъ, и3 ѓще кто2 t мeртвыхъ воскрeснетъ, не и4мутъ вёры. | Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
