|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# tтyду востaвъ прeйде въ предёлы їудє1йскіz, [чрез8 странY, ћже] њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна. И# снид0шасz пaки нар0ди къ немY: и3 ћкw њбhчай и3мЁ, пaки ўчaше и5хъ. | Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. |
|
2
|
2
|
| (За? м7G.) И# пристyпльше фарісeє вопроси1ша є3го2: ѓще дост0итъ мyжу женY пусти1ти; и3скушaюще є3го2. | Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? |
|
3
|
3
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: что2 вaмъ заповёда мwmсeй; | Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? |
|
4
|
4
|
| Nни1 же рёша: мwmсeй повелЁ кни1гу распyстную написaти, и3 пусти1ти. | Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. |
|
5
|
5
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: по жестосeрдію вaшему написA вaмъ зaповэдь сію2: | Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. |
|
6
|
6
|
| t начaла же создaніz, мyжа и3 женY сотвори1лъ | є4сть бGъ: | На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. |
|
7
|
7
|
| сегw2 рaди њстaвитъ человёкъ nтцA своего2 и3 мaтерь | Ось чому залишить чоловік батька свого і матір |
|
8
|
8
|
| и3 прилэпи1тсz къ женЁ своeй, и3 бyдета џба въ пл0ть є3ди1ну: тёмже ўжE нёста двA, но пл0ть є3ди1на: | і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. |
|
9
|
9
|
| є4же u5бо бGъ сочетA, человёкъ да не разлучaетъ. | Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. |
|
10
|
10
|
| И# въ домY пaки ўчн7цы2 є3гw2 њ сeмъ вопроси1ша є3го2. | У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. |
|
11
|
11
|
| И# гlа и5мъ: (За? м7д7.) и4же ѓще пyститъ женY свою2 и3 њжeнитсz и3н0ю, прелюбы2 твори1тъ на ню2: | Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. |
|
12
|
12
|
| и3 ѓще женA пyститъ мyжа [мyжа своего2] и3 посsгнетъ за и3н0го, прелюбы2 твори1тъ. | І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. |
|
13
|
13
|
| И# приношaху къ немY дёти, да к0снетсz и4хъ: ўчн7цh же прещaху приносsщымъ. | Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. |
|
14
|
14
|
| Ви1дэвъ же ї}съ негодовA и3 речE и5мъ: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ, тацёхъ бо є4сть цrтвіе б9іе: | Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. |
|
15
|
15
|
| ґми1нь гlю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE. | Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. |
|
16
|
16
|
| И# њб8eмь и5хъ, возл0жь рyцэ на ни1хъ, блгcвлsше и5хъ. | І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. |
|
17
|
17
|
| (За? м7е7.) И# и3сходsщу є3мY на пyть, притeкъ нёкій и3 покл0ньсz на колBну є3мY, вопрошaше є3го2: ўч™лю бlгjй, что2 сотворю2, да жив0тъ вёчный наслёдствую; | Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? |
|
18
|
18
|
| Ї}съ же речE є3мY: что2 мS глаг0леши бlга; никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ. | Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. |
|
19
|
19
|
| Зaпwвэди вёси: не прелюбы2 сотвори1ши: не ўбjй: не ўкрaди: не лжесвидётелствуй: не њби1ди: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь. | Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. |
|
20
|
20
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ўч™лю, сі‰ вс‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS. | Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. |
|
21
|
21
|
| Ї}съ же воззрёвъ нaнь, возлюби2 є3го2 и3 речE є3мY: є3ди1нагw є3си2 не докончaлъ: и3ди2, є3ли6ка и4маши, продaждь и3 дaждь ни1щымъ, и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 пріиди2 (и3) ходи2 в8слёдъ менє2, взeмъ крeстъ. | Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. |
|
22
|
22
|
| Џнъ же дрsхлъ бhвъ њ словеси2 [њ словеси2 сeмъ], tи1де скорбS: бё бо и3мёz стzж†ніz мнHга. | Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. |
|
23
|
23
|
| И# воззрёвъ ї}съ гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: (За? м7ѕ7.) кaкw неуд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ. | І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. |
|
24
|
24
|
| Ўчн7цh же ўжасaхусz њ словесёхъ є3гw2. Ї}съ же пaки tвэщaвъ гlа и5мъ: ч†да, кaкw неуд0бь ўповaющымъ на богaтство въ цrтвіе б9іе вни1ти: | Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! |
|
25
|
25
|
| ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. | Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. |
|
26
|
26
|
| Nни1 же и4злиха дивлsхусz, глаг0люще къ себЁ: то2 кто2 м0жетъ спасeнъ бhти; | Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? |
|
27
|
27
|
| Воззрёвъ же на ни1хъ ї}съ гlа: ў человBкъ невозм0жно, но не ў бGа: вс‰ бо возмHжна сyть ў бGа. | Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. |
|
28
|
28
|
| Начaтъ же пeтръ глаг0лати є3мY: сE, мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 в8слёдъ тебє2 и3д0хомъ. | І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. |
|
29
|
29
|
| Tвэщaвъ же ї}съ речE: ґми1нь гlю вaмъ: никт0же є4сть, и4же њстaвилъ є4сть д0мъ, и3ли2 брaтію, и3ли2 сєстры2, и3ли2 nтцA, и3ли2 мaтерь, и3ли2 женY, и3ли2 ч†да, и3ли2 сeла, менє2 рaди и3 є3ђліа рaди: | Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія |
|
30
|
30
|
| ѓще не пріи1метъ стори1цею нн7э во врeмz сіE, домHвъ, и3 брaтій, и3 сeстръ, и3 nтцA, и3 мaтере, и3 ч†дъ, и3 сeлъ, во и3згнaніи, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный: | і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. |
|
31
|
31
|
| мн0зи же бyдутъ пeрвіи послёдни, и3 послёдніи пeрви. | І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. |
|
32
|
32
|
| Бsху же на пути2, восходsще во їеrли1мъ: и3 бЁ варsz и5хъ ї}съ, и3 ўжасaхусz, и3 в8слёдъ и3дyще, боsхусz. (За? м7з7.) И# поeмь пaки nбанaдесzть, начaтъ и5мъ гlати, ±же хотsху є3мY бhти: | Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. |
|
33
|
33
|
| ћкw, сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерewмъ и3 кни1жникwмъ, и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть, и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ: | Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; |
|
34
|
34
|
| и3 поругaютсz є3мY, и3 ўsзвzтъ є3го2, и3 њплю1ютъ є3го2, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ. | і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. |
|
35
|
35
|
| И# пред8 него2 пріид0ста їaкwвъ и3 їwaннъ, сы6на зеведeєва, глагHлюща: ўч™лю, х0щева, да, є4же ѓще пр0сива, сотвори1ши нaма. | Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. |
|
36
|
36
|
| Џнъ же речE и4ма: что2 х0щета, да сотворю2 вaма; | Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? |
|
37
|
37
|
| W$на же рёста є3мY: дaждь нaмъ, да є3ди1нъ њ деснyю тебє2 и3 є3ди1нъ њ шyюю тебє2 сsдева во слaвэ твоeй. | Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. |
|
38
|
38
|
| Ї}съ же речE и4ма: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ пію2, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; | Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? |
|
39
|
39
|
| W$на же рёста є3мY: м0жева. Ї}съ же речE и4ма: чaшу ќбw, ю4же ѓзъ пію2, и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тасz: | Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; |
|
40
|
40
|
| ґ є4же сёсти њ деснyю менє2 и3 њ шyюю, нёсть мнЁ дaти, но и5мже ўгот0вано є4сть. | але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. |
|
41
|
41
|
| И# слhшавше дeсzть, начaша негодовaти њ їaкwвэ и3 їwaннэ. | І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. |
|
42
|
42
|
| Ї}съ же призвaвъ и5хъ, гlа и5мъ: вёсте, ћкw мнsщіисz владёти kзы6ки, соwдолэвaютъ и5мъ, и3 вели1цыи и4хъ њбладaютъ и4ми: | Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. |
|
43
|
43
|
| не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA: | Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. |
|
44
|
44
|
| и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти стaрэй, да бyдетъ всBмъ рaбъ: | І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. |
|
45
|
45
|
| и4бо сн7ъ чlвёчь не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но да послyжитъ и3 дaстъ дyшу свою2 и3збавлeніе за мнHги. | Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. |
|
46
|
46
|
| (За? м7}.) И# пріид0ша во їеріхHнъ. И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, и3 ўчн7кHмъ є3гw2, и3 нар0ду мн0гу, сhнъ тімeовъ вартjмей слэпhй сэдsше при пути2, просS. | Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. |
|
47
|
47
|
| И# слhшавъ, ћкw ї}съ назwрzни1нъ є4сть, начaтъ звaти и3 глаг0лати: сн7е дв7довъ ї}се, поми1луй мS. | Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. |
|
48
|
48
|
| И# прещaху є3мY мн0зи, да ўмолчи1тъ: џнъ же мн0жае пaче звaше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS. | І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! |
|
49
|
49
|
| И# стaвъ ї}съ, речE є3го2 возгласи1ти. И# возгласи1ша слэпцA, глаг0люще є3мY: дерзaй, востaни, зовeтъ тS. | Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. |
|
50
|
50
|
| Џнъ же tвeргъ ри6зы сво‰, востaвъ пріи1де ко ї}сови. | Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. |
|
51
|
51
|
| И# tвэщaвъ гlа є3мY ї}съ: что2 х0щеши, да сотворю2 тебЁ; Слэпhй же глаг0ла є3мY: ўч™лю, да прозрю2. | Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. |
|
52
|
52
|
| Ї}съ же речE є3мY: и3ди2: вёра твоS сп7сe тz. И# ѓбіе прозрЁ и3 по ї}сэ и4де въ пyть. | Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
