Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 15

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa є7i	Глава 15

1	1
(За? …ѕ7.) И# ѓбіе наyтріе совётъ сотвори1ша ґрхіерeє со ст†рцы и3 кни6жники, и3 вeсь с0нмъ, свzзaвше ї}са вед0ша и3 предaша (є3го2) пілaту.	Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2	2
И# вопроси2 є3го2 пілaтъ: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши.	Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3	3
И# глаг0лаху на него2 ґрхіерeє мн0гw.	І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4	4
Пілaтъ же пaки вопроси2 є3го2, глаг0лz: не tвэщавaеши ли ничт0же; ви1ждь, коли6ка на тS свидётелствуютъ.	Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5	5
Ї}съ же ктомY ничт0же tвэщA, ћкw диви1тисz пілaту.	Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6	6
На (всsкъ) же прaздникъ tпущaше и5мъ є3ди1наго свsзнz, є3г0же прошaху.	На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7	7
Бё же нарицaемый варaвва со скHвники свои1ми свsзанъ, и5же въ к0вэ ўбjйство сотвори1ша.	Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8	8
И# возопи1въ нар0дъ начA проси1ти, ћкоже всегдA творsше и5мъ.	І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9	9
Пілaтъ же tвэщA и5мъ, глаг0лz: х0щете ли, пущY вaмъ цRS їудeйска;	Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10	10
Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2 ґрхіерeє.	Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11	11
Ґрхіерeє же поманyша нар0ду, да пaче варaвву пyститъ и5мъ.	Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12	12
Пілaтъ же tвэщaвъ пaки речE и5мъ: что2 u5бо х0щете сотворю2, є3г0же глаг0лете цRS їудeйска;	Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13	13
Nни1 же пaки возопи1ша (глаг0люще): пропни2 є3го2.	Вони знову закричали: розіпни Його.
14	14
Пілaтъ же глаг0лаше и5мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху: пропни2 є3го2.	Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15	15
Пілaтъ же хотS нар0ду хотёніе сотвори1ти, пусти2 и5мъ варaвву: и3 предадE ї}са, би1въ, да пр0пнутъ є3го2.	Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16	16
(За? …з7.) В0ини же вед0ша є3го2 внyтрь дворA, є4же є4сть претHръ: и3 созвaша всю2 спjру,	Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17	17
и3 њблек0ша є3го2 въ препрsду, и3 возложи1ша на него2 сплeтше терн0въ вэнeцъ,	і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18	18
и3 начaша цэловaти є3го2 (и3 глаг0лати): рaдуйсz, цRю2 їудeйскій.	і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19	19
И# біsху є3го2 по главЁ тр0стію, и3 плювaху на него2, и3 прегибaюще колBна покланsхусz є3мY.	І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20	20
И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 препрsду и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы сво‰: и3 и3звед0ша є3го2, да пр0пнутъ є3го2.	Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21	21
И# задёша мимоходsщу нёкоему сjмwну кmринeю, грzдyщу съ селA, nтцY ґлеxaндрову и3 рyфову, да в0зметъ кrтъ є3гw2.	І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22	22
(За? …}.) И# привед0ша є3го2 на голг0fу мёсто, є4же є4сть сказaемо л0бное мёсто.	І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23	23
И# даsху є3мY пи1ти є3смmрнісмeно віно2: џнъ же не пріsтъ.	І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24	24
И# распeншіи є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, метaюще жрeбій њ ни1хъ, кто2 что2 в0зметъ.	Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25	25
Бё же чaсъ трeтій, и3 распsша є3го2.	Була третя година, і розіп’яли Його.
26	26
И# бЁ написaніе вины2 є3гw2 напи1сано: цRь їудeйскъ.	І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27	27
И# съ ни1мъ распsша двA разбHйника, є3ди1наго њ деснyю и3 є3ди1наго њ шyюю є3гw2.	З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28	28
И# сбhстсz писaніе, є4же глаг0летъ: и3 со беззак0нными вмэни1сz.	І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29	29
И# мимоходsщіи хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми и3 глаг0люще: ўA, разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй,	Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30	30
сп7си1сz сaмъ и3 сни1ди со кrтA.	Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31	31
Тaкожде и3 ґрхіерeє ругaющесz, дрyгъ ко дрyгу съ кни6жники глаг0лаху: и4ны сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2;	Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32	32
хrт0съ, цRь ї}левъ, да сни1детъ нн7э со кrтA, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ є3мY. И# расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY.	Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33	33
Бhвшу же часY шест0му, тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw.	О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34	34
И# въ чaсъ девsтый возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: є3лwJ, є3лwJ, ламA савахfанJ; є4же є4сть сказaемо: б9е м0й, б9е м0й, почто2 мS њстaвилъ є3си2;	О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35	35
И# нёцыи t предстоsщихъ слhшавше, глаг0лаху: сE, и3лію2 гласи1тъ.	Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36	36
Тeкъ же є3ди1нъ, и3 нап0лнивъ гyбу џцта, и3 возл0жь на тр0сть, напаsше є3го2, глаг0лz: њстaвите, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA снsти є3го2.	А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37	37
Ї}съ же пyщь глaсъ вeлій, и4здше.	Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38	38
И# завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е, свhше до ни1зу.	І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39	39
Ви1дэвъ же с0тникъ стоsй прsмw є3мY, ћкw тaкw возопи1въ и4здше, речE: вои1стинну чlвёкъ сeй сн7ъ бЁ б9ій.	Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40	40
Бsху же и3 жєны2 и3здалeча зрsщz, въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва мaлагw и3 їwсjи мaти, и3 салwмjа,	Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41	41
±же, и3 є3гдA бЁ въ галілeи, хождaху по нeмъ и3 служaху є3мY: и3 и4ны мнHгіz, ±же взыд0ша съ ни1мъ во їеrли1мъ.	які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42	42
И# ўжE п0здэ бhвшу, понeже бЁ пzт0къ, є4же є4сть къ суббHтэ,	І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43	43
(За? …f7.) пріи1де їHсифъ, и4же t ґрімаfeа, благоwбрaзенъ совётникъ, и4же и3 т0й бЁ чaz цrтвіz б9іz, дерзнyвъ вни1де къ пілaту, и3 проси2 тэлесE ї}сова.	Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44	44
Пілaтъ же диви1сz, ѓще ўжE ќмре: и3 призвaвъ с0тника, вопроси2 є3го2: ѓще ўжE ќмре;	Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45	45
И# ўвёдэвъ t с0тника, дадE тёло їHсифови.	І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46	46
И# купи1въ плащани1цу и3 снeмь є3го2, њбви1тъ плащани1цею: и3 положи2 є3го2 во гр0бъ, и4же бЁ и3зсёченъ t кaмене: и3 привали2 кaмень над8 двє1ри гр0ба.	Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47	47
Марjа же магдали1на и3 марjа їwсjева зрsстэ, гдЁ є3го2 полагaху.	Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт