Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa ѕ7	Глава 6

1	1
(За? к7в7.) И# и3зhде tтyду и3 пріи1де во nтeчествіе своE: и3 по нeмъ и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2.	І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2	2
И# бhвшей суббHтэ, начaтъ на с0нмищи ўчи1ти. И# мн0зи слhшащіи дивлsхусz, глаг0люще: tкyду семY сі‰; и3 что2 премdрость дaннаz є3мY, и3 си6лы таковы6 рукaма є3гw2 бывaютъ;	Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3	3
не сeй ли є4сть тектHнъ, сн7ъ мRjинъ, брaтъ же їaкwву и3 їwсjи и3 їyдэ и3 сjмwну; и3 не сєстрh ли є3гw2 здЁ (сyть) въ нaсъ; И# блажнsхусz њ нeмъ.	Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4	4
Гlаше же и5мъ ї}съ, ћкw нёсть прbр0къ без8 чeсти, т0кмw во nтeчествіи своeмъ, и3 въ ср0дствэ и3 въ домY своeмъ.	Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5	5
И# не можaше тY ни є3ди1ныz си1лы сотвори1ти, т0кмw мaлw недyжныхъ, возл0жь рyцэ, и3сцэли2.	І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6	6
И# дивлsшесz за невёрствіе и4хъ: и3 њбхождaше вє1си w4крестъ ўчS.	І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7	7
(За? к7G.) И# призвA nбанaдесzте, и3 начaтъ и5хъ посылaти двA двA, и3 даsше и5мъ влaсть над8 д{хи нечи1стыми.	І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8	8
И# заповёда и5мъ, да ничесHже в0змутъ на пyть, т0кмw жeзлъ є3ди1нъ: ни пи1ры, ни хлёба, ни при п0zсэ мёди:	І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9	9
но њбувeни въ санд†ліz: и3 не њблачи1тисz въ двЁ ри6зэ.	щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10	10
И# гlаше и5мъ: и3дёже ѓще вни1дете въ д0мъ, тY пребывaйте, д0ндеже и3зhдете tтyду:	І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11	11
и3 є3ли1цы ѓще не пріи1мутъ вы2, нижE послyшаютъ вaсъ, и3сходsще tтyду, tтрzси1те прaхъ, и4же под8 ногaми вaшими, во свидётелство и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, tрaднэе бyдетъ сод0мwмъ и3 гом0ррwмъ въ дeнь сyдный, нeже грaду томY.	І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12	12
И# и3зшeдше проповёдаху, да покaютсz:	Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13	13
и3 бёсы мнHги и3згонsху: и3 мaзаху мaсломъ мнHги нед{жныz, и3 и3сцэлэвaху.	виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14	14
(За? к7д7.) И# ўслhша цaрь и4рwдъ: ћвэ бо бhсть и4мz є3гw2: и3 глаг0лаше, ћкw їwaннъ кrти1тель t мeртвыхъ востA, и3 сєгw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ.	Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15	15
И#нjи глаг0лаху, ћкw и3ліA є4сть: и3нjи же глаг0лаху, ћкw прbр0къ є4сть, и3ли2 ћкw є3ди1нъ t прbрHкъ.	Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16	16
Слhшавъ же и4рwдъ речE, ћкw, є3г0же ѓзъ ўсёкнухъ їwaнна, т0й є4сть: т0й востA t мeртвыхъ.	Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17	17
Т0й бо и4рwдъ послaвъ, ћтъ їwaнна и3 свzзA є3го2 въ темни1цэ, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2, ћкw њжени1сz є4ю.	Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18	18
Глаг0лаше бо їwaннъ и4рwдови: не достои1тъ тебЁ и3мёти женY (філjппа) брaта твоегw2.	Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19	19
И#рwдjа же гнёвашесz на него2 и3 хотsше є3го2 ўби1ти: и3 не можaше.	Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20	20
И$рwдъ бо боsшесz їwaнна, вёдый є3го2 мyжа првdна и3 с™а, и3 соблюдaше є3го2: и3 послyшавъ є3гw2, мнHга творsше, и3 въ слaдость є3гw2 послyшаше.	Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21	21
И# приклю1чшусz дню2 потрeбну [ўд0бну], є3гдA и4рwдъ рождествY своемY вeчерю творsше кнzзє1мъ свои6мъ и3 тhсzщникwмъ и3 старёйшинамъ галілє1йскимъ:	І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22	22
и3 вшeдши дщeрь тоS и3рwдіaды, и3 плzсaвши, и3 ўг0ждши и4рwдови и3 возлежaщымъ съ ни1мъ, речE цaрь дэви1цэ: проси2 ў менє2 є3гHже ѓще х0щеши, и3 дaмъ ти2.	і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23	23
И# клsтсz є4й: ћкw є3гHже ѓще попроси1ши ў менє2, дaмъ ти2, и3 до п0лъ цaрствіz моєгw2.	І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24	24
Nнa же и3зшeдши речE мaтери своeй: чесw2 прошY; Nнa же речE: главы2 їwaнна кrти1телz.	Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25	25
И# вшeдши ѓбіе со тщaніемъ къ царю2, просsше, глаг0лющи: хощY, да ми2 дaси t негw2 [ѓбіе] на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz.	Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26	26
И# приск0рбенъ бhвъ цaрь, клsтвы (же) рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ не восхотЁ tрэщи2 є4й.	Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27	27
И# ѓбіе послaвъ цaрь спекулaтwра, повелЁ принести2 главY є3гw2.	І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28	28
Џнъ же шeдъ ўсёкну є3го2 въ темни1цэ, и3 принесE главY є3гw2 на блю1дэ, и3 дадE ю5 дэви1цэ: и3 дэви1ца дадE ю5 мaтери своeй.	Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29	29
И# слhшавше ўченицы2 є3гw2, пріид0ша и3 взsша трyпъ є3гw2, и3 положи1ша є3го2 во гр0бэ.	Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30	30
(За? к7е7.) И# собрашaсz ґпcли ко ї}су и3 возвэсти1ша є3мY вс‰, и3 є3ли6ка сотвори1ша, и3 є3ли6ка научи1ша.	І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31	31
И# речE и5мъ: пріиди1те вы2 сaми въ пyсто мёсто є3ди1ни [њс0бь] и3 почjйте мaлw. Бsху бо приходsщіи и3 tходsщіи мн0зи, и3 ни ћсти и5мъ бЁ когдA.	Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32	32
И# и3д0ша въ пyсто мёсто кораблeмъ є3ди1ни.	І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33	33
И# ви1дэша и5хъ и3дyщихъ нар0ди, и3 познaша и5хъ мн0зи: и3 пёши t всёхъ градHвъ стицaхусz тaмw, и3 предвари1ша и5хъ, и3 снид0шасz къ немY.	І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34	34
И# и3зшeдъ ви1дэ ї}съ нар0дъ мн0гъ и3 млcрдова њ ни1хъ, занE бsху ћкw џвцы не и3мyщыz пaстырz: и3 начaтъ и5хъ ўчи1ти мн0гw.	Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35	35
И# ўжE часY мн0гу бhвшу, пристyпльше къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0лаша, ћкw пyсто є4сть мёсто, и3 ўжE чaсъ мн0гъ:	І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, —
36	36
tпусти2 и5хъ, да шeдше во њкрeстныхъ сeлэхъ и3 вeсехъ кyпzтъ себЁ хлёбы: не и4мутъ бо чесw2 ћсти.	відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37	37
Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. И# глаг0лаша є3мY: да шeдше кyпимъ двэмA ст0ма пBнzзь хлёбы и3 дaмы и5мъ ћсти;	Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38	38
Џнъ же речE и4мъ: коли1кw хлёбы и4мате; и3ди1те и3 ви1дите. И# ўвёдэвше глаг0лаша: пsть (хлBбъ), и3 двЁ ры6бэ.	Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39	39
И# повелЁ и5мъ посади1ти вс‰ на сп0ды на сп0ды [во њкрyгъ] на травЁ зеленЁ.	Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40	40
И# возлег0ша на лёхи на лёхи [на кyчы] по стY и3 по пzти1десzтъ.	І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41	41
И# пріeмь пsть хлBбъ и3 двЁ рhбэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи2 хлёбы, и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ пред8 ни1ми: и3 џбэ ры6бэ раздэли2 всBмъ.	Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42	42
И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz:	І всі їли, і наситились.
43	43
и3 взsша ўкрyхи, дванaдесzте к0шz и3сп0лнь, и3 t ры6бу.	І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44	44
Бsше же ћдшихъ хлёбы ћкw пsть тhсzщъ мужeй.	Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45	45
(За? к7ѕ7.) И# ѓбіе понyди ўчн7ки2 сво‰ вни1ти въ корaбль и3 вари1ти [предвари1ти] є3го2 на w4нъ п0лъ къ виfсаjдэ, д0ндеже сaмъ tпyститъ нар0ды.	І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46	46
И# tрeксz и5мъ [и3 tпусти1въ \|], и4де въ г0ру помоли1тисz.	І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47	47
И# вeчеру бhвшу, бЁ корaбль посредЁ м0рz, и3 сaмъ є3ди1нъ на земли2.	Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48	48
И# ви1дэ и4хъ стрaждущихъ въ плaваніи: бё бо вётръ проти1венъ и5мъ: и3 њ четвeртэй стрaжи нощнёй пріи1де къ ни6мъ, по м0рю ходsй, и3 хотsше минyти и5хъ.	І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49	49
Nни1 же ви1дэвше є3го2 ходsща по м0рю, мнsху призрaкъ бhти и3 возопи1ша.	Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50	50
Вси1 бо є3го2 ви1дэша и3 смути1шасz. И# ѓбіе гlа съ ни1ми и3 речE и5мъ: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.	Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51	51
И# вни1де къ ни6мъ въ корaбль: и3 ўлeже вётръ. И# ѕэлw2 и4злиха въ себЁ ўжасaхусz и3 дивлsхусz.	І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52	52
Не разумёша бо њ хлёбэхъ: бё бо сeрдце и4хъ њкаменeно.	бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53	53
И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарeтску и3 пристaша.	І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега.
54	54
(За? к7з7.) И# и3зшeдшымъ и5мъ и3з8 кораблS, ѓбіе познaша є3го2,	Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55	55
њбтeкше всю2 странY тY, начaша на nдрёхъ приноси1ти болsщыz, и3дёже слhшаху, ћкw тY є4сть.	оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56	56
И# ѓможе ѓще вхождaше въ вє1си, и3ли2 во грaды, и3ли2 сeла, на распyтіихъ полагaху нед{жныz и3 молsху є3го2, да понE воскри1лію ри1зы є3гw2 прик0снутсz: и3 є3ли1цы ѓще прикасaхусz є3мY, спасaхусz.	І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт