|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (За? н7}.) И# и3сходsщу є3мY t цeркве, глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2: ўч™лю, ви1ждь, каково2 кaменіе и3 каков† зд†ніz. | І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! |
|
2
|
2
|
| И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: ви1диши ли сі‰ вели6каz зд†ніz; не и4мать њстaти здЁ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz. | Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. |
|
3
|
3
|
| И# сэдsщу є3мY на горЁ є3леHнстэй прsмw цeркве, вопрошaху є3го2 є3ди1наго пeтръ и3 їaкwвъ, и3 їwaннъ и3 ґндрeй: | І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: |
|
4
|
4
|
| рцы2 нaмъ, когдA сі‰ бyдутъ; и3 к0е (бyдетъ) знaменіе, є3гдA и4мутъ вс‰ сі‰ скончaтисz; | скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? |
|
5
|
5
|
| Ї}съ же tвэщaвъ и5мъ, начaтъ гlати: блюди1тесz, да не кто2 вaсъ прельсти1тъ. | Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, |
|
6
|
6
|
| Мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 мнHги прельстsтъ. | бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. |
|
7
|
7
|
| Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 слы6шаніz брaнемъ, не ўжасaйтесz: подобaетъ бо бhти: но не u5 кончи1на. | Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. |
|
8
|
8
|
| Востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: и3 бyдутъ трyси по мёстwмъ, и3 бyдутъ гл†ди и3 мzтє1жи. Начaло болёзнемъ сі‰. | Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. |
|
9
|
9
|
| (За? н7f7.) Блюди1тесz же вы2 сaми: предадsтъ бо вы2 въ сHнмища, и3 на соб0рищихъ біeни бyдете: и3 пред8 воевHды и3 цари6 ведeни бyдете менє2 рaди, во свидётелство и5мъ. | Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. |
|
10
|
10
|
| И# во всёхъ kзhцэхъ подобaетъ прeжде проповёдатисz є3ђлію. | І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. |
|
11
|
11
|
| Е#гдa же поведyтъ вы2 предаю1ще, не прeжде пецhтесz, что2 возглаг0лете, ни поучaйтесz: но є4же ѓще дaстсz вaмъ въ т0й чaсъ, сE глаг0лите: не вh бо бyдете глаг0лющіи, но д¦ъ с™hй. | Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. |
|
12
|
12
|
| Предaстъ же брaтъ брaта на смeрть, и3 nтeцъ чaдо: и3 востaнутъ ч†да на роди1тєли и3 ўбію1тъ и5хъ. | Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. |
|
13
|
13
|
| И# бyдете ненави1дими всёми и4мене моегw2 рaди: претерпёвый же до концA, т0й спасeнъ бyдетъ. | І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. |
|
14
|
14
|
| (За? ….) Е#гдa же ќзрите мeрзость запустёніz, речeнную даніи1ломъ прbр0комъ, стоsщу, и3дёже не подобaетъ: чтhй да разумёетъ: тогдA сyщіи во їудeи да бэжaтъ на г0ры: | Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; |
|
15
|
15
|
| и3 и4же на кр0вэ, да не слaзитъ въ д0мъ, ни да вни1детъ взsти чесw2 t д0му своегw2: | а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; |
|
16
|
16
|
| и3 и4же на селЁ сhй, да не возврати1тсz вспsть взsти ри1зу свою2. | і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. |
|
17
|
17
|
| Г0ре же непр†зднымъ и3 доsщымъ въ ты6z дни6. | Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! |
|
18
|
18
|
| Моли1тесz же, да не бyдетъ бёгство вaше въ зимЁ. | Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. |
|
19
|
19
|
| Бyдутъ бо днjе тjи ск0рбь, kковA не бhсть таковA t начaла создaніz, є4же создA бGъ, донн7э, и3 не бyдетъ. | Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. |
|
20
|
20
|
| И# ѓще не бы2 гDь прекрати1лъ днjй, не бы2 ќбw спаслaсz всsка пл0ть: но и3збрaнныхъ рaди, и5хже и3збрA, прекрати1тъ дни6. | І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. |
|
21
|
21
|
| ТогдA ѓще кто2 речeтъ вaмъ: сE, здЁ хrт0съ, и3ли2: сE, џндэ: не и3ми1те вёры. | Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. |
|
22
|
22
|
| Востaнутъ бо лжехрjсти и3 лжепрор0цы и3 дадsтъ знaмєніz и3 чудесA, є4же прельсти1ти, ѓще возм0жно, и3 и3збр†нныz. | Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. |
|
23
|
23
|
| Вh же блюди1тесz: сE, прeжде рёхъ вaмъ вс‰. | Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. |
|
24
|
24
|
| (За? …№.) Но въ ты6z дни6, по ск0рби т0й, с0лнце помeркнетъ, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2, | Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, |
|
25
|
25
|
| и3 ѕвёзды бyдутъ съ небесE спaдающz, и3 си6лы, ±же на небесёхъ, подви1жутсz. | і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. |
|
26
|
26
|
| И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою. | І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. |
|
27
|
27
|
| И# тогдA п0слетъ ѓгGлы сво‰ и3 соберeтъ и3збр†нныz сво‰ t четhрехъ вBтръ, t концA земли2 до концA нeба. | І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. |
|
28
|
28
|
| T смок0вницы же научи1тесz при1тчи: є3гдA ўжE вётвіе є3S бyдетъ млaдо и3 и3зращaетъ ли1ствіе, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть жaтва: | Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. |
|
29
|
29
|
| тaкw и3 вы2, є3гдA сі‰ ви1дите быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть, при двeрехъ. | Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. |
|
30
|
30
|
| Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ. | Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. |
|
31
|
31
|
| (За? …в7.) Нeбо и3 землS прeйдутъ, словесa же мо‰ не прeйдутъ. | Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. |
|
32
|
32
|
| Њ дни1 же т0мъ и3ли2 њ часЁ никт0же вёсть, ни ѓгGли, и5же сyть на нб7сёхъ, ни сн7ъ, т0кмw nц7ъ. | Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. |
|
33
|
33
|
| Блюди1те, бди1те и3 моли1тесz: не вёсте бо, когдA врeмz бyдетъ. | Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. |
|
34
|
34
|
| Ћкоже человёкъ tходS њстaвль д0мъ св0й, и3 дaвъ рабHмъ свои6мъ влaсть, и3 комyждо дёло своE, и3 вратарю2 повелЁ, да бди1тъ. | Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, |
|
35
|
35
|
| Бди1те u5бо: не вёсте бо, когдA госп0дь д0му пріи1детъ, вeчеръ, и3ли2 полyнощи, и3ли2 въ пэтлоглашeніе, и3ли2 ќтрw: | так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. |
|
36
|
36
|
| да не пришeдъ внезaпу, њбрsщетъ вы2 спsщz. | Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. |
|
37
|
37
|
| Ґ ±же вaмъ гlю, всBмъ гlю: бди1те. | А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
