Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 8

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa }	Глава 8

1	1
(За? lв7.) Въ ты6z дни6, ѕэлw2 мн0гу нар0ду сyщу, и3 не и3мyщымъ чесw2 ћсти, призвaвъ ї}съ ўчн7ки2 сво‰, гlа и5мъ:	У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
2	2
млcрдую њ нар0дэ, ћкw ўжE три2 дни6 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти:	жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
3	3
и3 ѓще tпущY и5хъ не ћдшихъ въ д0мы сво‰, њслабёютъ на пути2: мн0зи бо t ни1хъ и3здалeча пришли2 сyть.	Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
4	4
И# tвэщaша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду си1хъ возм0жетъ кто2 здЁ насhтити хлBбы въ пустhни;	Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
5	5
И# вопроси2 и5хъ: коли1кw и4мате хлёбwвъ; Nни1 же рёша: сeдмь.	І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6	6
И# повелЁ нар0ду возлещи2 на земли2: и3 пріeмь сeдмь хлёбwвъ, хвалY воздaвъ, преломи2 и3 даsше ўчн7кHмъ свои6мъ, да предлагaютъ: и3 предложи1ша пред8 нар0домъ.	Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7	7
И# и3мsху рhбицъ мaлw: и3 (сі‰) блгcви1въ, речE предложи1ти и3 ты6z.	Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
8	8
Kд0ша же и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ.	І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
9	9
Бsху же ћдшихъ ћкw четhре тhсzщы. И# tпусти2 и5хъ.	А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10	10
И# ѓбіе влёзъ въ корaбль со ўчн7ки6 свои1ми, пріи1де во страны6 далмануf†нски.	І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
11	11
(За? lG.) И# и3зыд0ша фарісeє и3 начaша стzзaтисz съ ни1мъ, и4щуще t негw2 знaменіz съ нб7сE, и3скушaюще є3го2.	Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12	12
И# воздохнyвъ д¦омъ свои1мъ, гlа: что2 р0дъ сeй знaменіz и4щетъ; ґми1нь гlю вaмъ, ѓще дaстсz р0ду семY знaменіе.	І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13	13
И# њстaвль и5хъ, влёзъ пaки въ корaбль, (и3) и4де на w4нъ п0лъ.	І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
14	14
И# забhша ўчн7цы2 є3гw2 взsти хлёбы и3 рaзвэ є3ди1нагw хлёба не и3мsху съ соб0ю въ корабли2.	При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
15	15
И# прещaше и5мъ, гlz: зри1те, блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 t квaса и4рwдова.	А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16	16
И# помышлsху, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще, ћкw хлёбы не и4мамы.	І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
17	17
И# разумёвъ ї}съ, гlа и5мъ: что2 помышлsете, ћкw хлёбы не и4мате; не u5 ли чyвствуете, нижE разумёете; є3щe ли њкаменeно сeрдце вaше и4мате;	Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
18	18
џчи и3мyще не ви1дите; и3 ќшы и3мyще не слhшите; и3 не п0мните ли,	Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
19	19
є3гдA пsть хлёбы преломи1хъ въ пsть тhсzщъ, коли1кw кHшъ и3сп0лнь ўкр{хъ пріsсте; Глаг0лаша є3мY: дванaдесzть.	Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
20	20
Е#гдa же сeдмь въ четhре тhсzщы, коли1кw к0шницъ и3сполнє1ніz ўкр{хъ взsсте; Nни1 же рёша: сeдмь.	А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
21	21
И# гlа и5мъ: кaкw не разумёете;	І сказав їм: як же не розумієте?
22	22
(За? lд7.) И# пріи1де въ виfсаjду: и3 привед0ша къ немY слёпа, и3 молsху є3го2, да є3гw2 к0снетсz.	Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
23	23
И# є4мь за рyку слэпaго, и3зведE є3го2 в0нъ и3з8 вeси: и3 плю1нувъ на џчи є3гw2, (и3) возл0жь рyцэ нaнь, вопрошaше є3го2, ѓще что2 ви1дитъ;	Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
24	24
И# воззрёвъ глаг0лаше: ви1жу человёки ћкw дрeвіе ходsщz.	Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
25	25
Пот0мъ (же) пaки возложи2 рyцэ на џчи є3гw2 и3 сотвори2 є3го2 прозрёти: и3 ўтвори1сz [и3 и3сцэлЁ] и3 ўзрЁ свётлw всE.	Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
26	26
И# послA є3го2 въ д0мъ є3гw2, гlz: ни въ вeсь вни1ди, ни повёждь комY въ вeси.	І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
27	27
(За? lе7.) И# и3зhде ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 въ вє1си кесарjи філjпповы: и3 на пути2 вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz и5мъ: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти;	І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
28	28
Nни1 же tвэщaша: їwaнна кrти1телz: и3 и3нjи и3лію2: друзjи же є3ди1наго t прbрHкъ.	Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
29	29
И# т0й гlа и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ глаг0ла є3мY: ты2 є3си2 хrт0съ.	Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
30	30
(За? lѕ7.) И# запрети2 и5мъ, да ни комyже глаг0лютъ њ нeмъ.	І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31	31
И# начaтъ ўчи1ти и5хъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь воскrнути.	І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32	32
И# не њбинyzсz сл0во гlаше. И# пріeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прети1ти є3мY.	І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
33	33
Џнъ же њбрaщьсz и3 воззрёвъ на ўчн7ки2 сво‰, запрети2 петр0ви, гlz: и3ди2 за мн0ю, сатано2: ћкw не мhслиши, ±же (сyть) б9іz, но ±же человёчєска.	Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34	34
И# призвaвъ нар0ды со ўчн7ки6 свои1ми, речE и5мъ: (За? lз7.) и4же х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 по мнЁ грzдeтъ:	І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
35	35
и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: ґ и4же погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди и3 є3ђліа, т0й спасeтъ ю5:	Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
36	36
кaz бо п0льза человёку, ѓще пріwбрsщетъ мjръ вeсь, и3 њтщети1тъ дyшу свою2;	Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
37	37
и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну на души2 своeй;	Або що дасть людина взамін за душу свою?
38	38
и4же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ въ р0дэ сeмъ прелюбодёйнэмъ и3 грёшнэмъ, и3 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz є3гw2, є3гдA пріи1детъ во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы с™hми.	Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт