Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 5

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa є7	Глава 5

1	1
(За? f7‹.) И# пріид0ша на w4нъ п0лъ м0рz, во странY гадари1нскую.	І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2	2
И# и3злёзшу є3мY и3з8 кораблS, ѓбіе срёте є3го2 t гробHвъ человёкъ въ дyсэ нечи1стэ,	І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого;
3	3
и4же жили1ще и3мsше во гробёхъ, и3 ни вери1гами никт0же можaше є3го2 свzзaти:	він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,
4	4
занE є3мY мн0гажды п{ты и3 ќжы (желBзны) свsзану сyщу, и3 растерзaтисz t негw2 ќжємъ (желBзнымъ) и3 пyтwмъ сокрушaтисz: и3 никт0же можaше є3го2 ўмyчити [ўкроти1ти]:	бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його.
5	5
и3 вhну н0щь и3 дeнь во гробёхъ и3 въ горaхъ бЁ, вопіS и3 толкjйсz кaменіемъ.	Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння.
6	6
Ўзрёвъ же ї}са и3здалeча, течE и3 поклони1сz є3мY,	Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому.
7	7
и3 возопи1въ глaсомъ вeліимъ, речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се, сн7е бGа вhшнzгw; заклинaю тS бGомъ, не мyчи менє2.	І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8	8
Гlаше бо є3мY: и3зhди, дyше нечи1стый, t человёка.	Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.
9	9
И# вопрошaше є3го2: чт0 ти є4сть и4мz; И# tвэщA глаг0лz: легеHнъ и4мz мнЁ, ћкw мн0зи є3смы2.	І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас.
10	10
И# моли1ша є3го2 мн0гw, да не п0слетъ и5хъ внЁ страны2.	І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї.
11	11
Бё же тY при горЁ стaдо свин0е вeліе пас0мо.	Паслось же там біля гори велике стадо свиней.
12	12
И# моли1ша є3го2 вси2 бёси, глаг0люще: посли1 ны во свині‰, да въ нS вни1демъ.	І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.
13	13
И# повелЁ и5мъ ѓбіе ї}съ. И# и3зшeдше дyси нечи1стіи, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ м0ре, бsху же ћкw двЁ тhсzщы, и3 ўтопaху въ м0ри.	Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.
14	14
Пасyщіи же свині‰ бэжaша и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. И# и3зыд0ша ви1дэти, что2 є4сть бhвшее.	Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.
15	15
И# пріид0ша ко ї}сови, и3 ви1дэша бэсновaвшагосz сэдsща и3 њболчeна и3 смhслzща, и3мёвшаго легеHнъ: и3 ўбоsшасz.	Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.
16	16
Повёдаша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw бhсть бэсн0му, и3 њ свиніsхъ.	Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.
17	17
И# начaша моли1ти є3го2 tити2 t предBлъ и4хъ.	І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх.
18	18
И# влёзшу є3мY въ корaбль, молsше є3го2 бэсновaвыйсz, дабы2 бhлъ съ ни1мъ.	І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним.
19	19
Ї}съ же не дадE є3мY, но речE є3мY: и3ди2 въ д0мъ тв0й ко твои6мъ и3 возвэсти2 и5мъ, є3ли6ка ти2 гDь сотвори2 и3 поми1лова тS.	Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе.
20	20
И# и4де и3 начA проповёдати въ десzти2 грaдэхъ, є3ли6ка сотвори2 є3мY ї}съ. И# вси2 дивлsхусz.	І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися.
21	21
(За? к7.) И# прешeдшу ї}су въ корабли2 пaки на w4нъ п0лъ, собрaсz нар0дъ мн0гъ њ нeмъ [къ немY]. И# бЁ при м0ри.	Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря.
22	22
И# сE, пріи1де є3ди1нъ t ґрхісmнагw6гъ, и4менемъ їаjръ, и3 ви1дэвъ є3го2, падE при ногY є3гw2	І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його
23	23
и3 молsше є3го2 мн0гw, глаг0лz, ћкw дщи2 моS на кончи1нэ є4сть: да пришeдъ возложи1ши на ню2 рyцэ, ћкw да спасeтсz и3 живA бyдетъ.	і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива.
24	24
И# и4де съ ни1мъ: (За? к7№.) и3 по нeмъ и3дsху нар0ди мн0зи и3 ўгнетaху є3го2.	Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.
25	25
И# женA нёкаz сyщи въ точeніи кр0ве лётъ дванaдесzте,	Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,
26	26
и3 мн0гw пострадaвши t мнHгъ врачє1въ, и3 и3здaвши сво‰ вс‰, и3 ни є3ди1ныz п0льзы њбрётши, но пaче въ г0ршее пришeдши:	багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, —
27	27
слhшавши њ ї}сэ, пришeдши въ нар0дэ созади2, прикоснyсz ри1зэ є3гw2:	почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його,
28	28
глаг0лаше бо, ћкw, ѓще прикоснyсz ри1замъ є3гw2, спасeна бyду.	бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.
29	29
И# ѓбіе и3зсsкну и3ст0чникъ кр0ве є3S: и3 разумЁ [њщути2] тёломъ, ћкw и3сцэлЁ t рaны.	І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги.
30	30
И# ѓбіе ї}съ разумЁ въ себЁ си1лу и3зшeдшую t негw2, (и3) њбрaщьсz въ нар0дэ, гlаше: кто2 прикоснyсz ри1замъ мои6мъ;	І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?
31	31
И# глаг0лаху є3мY ўчн7цы2 є3гw2: ви1диши нар0дъ ўгнетaющь тS, и3 гlеши: кто2 прикоснyсz мнЁ;	Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?
32	32
И# њбглsдаше ви1дэти сотв0ршую сіE.	Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це.
33	33
Женa же ўбоsвшисz и3 трепeщущи, вёдzщи, є4же бhсть є4й, пріи1де и3 припадE къ немY и3 речE є3мY всю2 и4стину.	Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34	34
Џнъ же речE є4й: дщи2, вёра твоS спасe тz: и3ди2 въ ми1рэ и3 бyди цэлA t рaны твоеS.	Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.
35	35
Е#щE є3мY гlющу, (и3) пріид0ша t ґрхісmнагHга, глаг0люще, ћкw дщи2 твоS ќмре: что2 є3щE дви1жеши ўч™лz;	Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?
36	36
Ї}съ же ѓбіе слhшавъ сл0во глаг0лемое, гlа ґрхісmнагHгови: не б0йсz, т0кмw вёруй.	Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.
37	37
И# не њстaви по себЁ ни є3ди1наго и3ти2, т0кмw петрA и3 їaкwва и3 їwaнна брaта їaкwвлz.	І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова.
38	38
И# пріи1де въ д0мъ ґрхісmнагHговъ и3 ви1дэ молвY, плaчущыzсz и3 кричaщыz мн0гw.	І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили.
39	39
И# вшeдъ гlа и5мъ: что2 м0лвите и3 плaчетесz; nтрокови1ца нёсть ўмерлA, но спи1тъ.	І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить.
40	40
И# ругaхусz є3мY. Џнъ же и3згнaвъ вс‰, поsтъ nтцA nтрокови1цы и3 мaтерь, и3 и5же (бёху) съ ни1мъ, и3 вни1де, и3дёже бЁ nтрокови1ца лежaщи.	І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.
41	41
И# є4мь за рyку nтрокови1цу, гlа є4й: таліfA кyмі: є4же є4сть сказaемо: дэви1це, тебЁ гlю, востaни.	І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.
42	42
И# ѓбіе востA дэви1ца и3 хождaше: бё бо лётъ двоюнaдесzте. И# ўжас0шасz ќжасомъ вeліимъ.	В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого.
43	43
И# запрети2 и5мъ мн0гw, да никт0же ўвёсть сегw2, и3 речE: дади1те є4й ћсти.	І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт