|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И# гlаше и5мъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе пришeдшее въ си1лэ. | І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. |
|
2
|
2
|
| (За? l}.) И# по шести2 днeхъ поsтъ ї}съ петрA и3 їaкwва и3 їwaнна, и3 возведE и5хъ на горY высокY њс0бь є3ди6ны: и3 преwбрази1сz пред8 ни1ми. | І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. |
|
3
|
3
|
| И# ри6зы є3гw2 бhша блещaщzсz, бэлы6 ѕэлw2 ћкw снёгъ, kцёхже не м0жетъ бэли1лникъ ўбэли1ти на земли2. | Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. |
|
4
|
4
|
| И# kви1сz и5мъ и3ліA съ мwmсeемъ: и3 бёста со ї}сомъ глагHлюща. | І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. |
|
5
|
5
|
| И# tвэщaвъ пeтръ глаг0ла ї}сови: раввJ, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ кр0вы три2, тебЁ є3ди1нъ, и3 мwmсeеви є3ди1нъ, и3 и3ліи2 є3ди1нъ. | При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. |
|
6
|
6
|
| Не вёдzше бо, что2 рэщи2: бsху бо пристрaшни. | Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. |
|
7
|
7
|
| И# бhсть w4блакъ њсэнsz и5хъ: и3 пріи1де глaсъ и3з8 w4блака, гlz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте. | І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! |
|
8
|
8
|
| И# внезaпу воззрёвше, ктомY ни ког0же ви1дэша, т0кмw ї}са є3ди1наго съ соб0ю. | І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. |
|
9
|
9
|
| Сходsщымъ же и5мъ съ горы2, запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ, ±же ви1дэша, т0кмw є3гдA сн7ъ чlвёческій и3з8 мeртвыхъ воскrнетъ. | Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
|
10
|
10
|
| (За? lf7.) И# сл0во ўдержaша въ себЁ, стzзaющесz, что2 є4сть, є4же и3з8 мeртвыхъ воскrнути. | І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. |
|
11
|
11
|
| И# вопрошaху є3го2 глаг0люще: кaкw глаг0лютъ кни1жницы, ћкw и3ліи2 подобaетъ пріити2 прeжде; | І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? |
|
12
|
12
|
| Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: и3ліA ќбw пришeдъ прeжде, ўстр0итъ вс‰: и3 кaкw є4сть пи1сано њ сн7э чlвёчестэмъ, да мн0гw пострaждетъ и3 ўничижeнъ бyдетъ: | Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. |
|
13
|
13
|
| но гlю вaмъ, ћкw и3 и3ліA пріи1де, и3 сотвори1ша є3мY, є3ли6ка хотёша, ћкоже є4сть пи1сано њ нeмъ. | Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. |
|
14
|
14
|
| И# пришeдъ ко ўчн7кHмъ, ви1дэ нар0дъ мн0гъ њ ни1хъ [w4крестъ и4хъ] и3 кни1жники стzзaющzсz съ ни1ми. | Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. |
|
15
|
15
|
| И# ѓбіе вeсь нар0дъ ви1дэвъ є3го2 ўжасeсz, и3 прири1щуще цэловaху є3го2. | І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. |
|
16
|
16
|
| И# вопроси2 кни1жники: что2 стzзaетесz къ себЁ [съ ни1ми]; | Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? |
|
17
|
17
|
| (За? м7.) И# tвэщaвъ є3ди1нъ t нар0да речE: ўч™лю, привед0хъ сhна моего2 къ тебЁ, и3мyща дyха нёма: | Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. |
|
18
|
18
|
| и3 и3дёже коли1ждо и4метъ є3го2, разбивaетъ є3го2, и3 пёны тещи1тъ, и3 скрежeщетъ зубы2 свои1ми, и3 њцэпенэвaетъ: и3 рёхъ ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3зженyтъ є3го2, и3 не возмог0ша. | Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. |
|
19
|
19
|
| Џнъ же tвэщaвъ є3мY гlа: q, р0де невёренъ, док0лэ въ вaсъ бyду; док0лэ терплю1 вы; приведи1те є3го2 ко мнЁ. | Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. |
|
20
|
20
|
| И# привэд0ша є3го2 къ немY. И# ви1дэвъ є3го2, ѓбіе дyхъ стрzсE є3го2: и3 пaдъ на земли2, валsшесz, пBны тещS. | І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. |
|
21
|
21
|
| И# вопроси2 nтцA є3гw2: коли1кw лётъ є4сть, tнeлэже сіE бhсть є3мY; Џнъ же речE: и3здётска: | Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; |
|
22
|
22
|
| и3 мн0гажды во џгнь ввeрже є3го2 и3 въ в0ды, да погуби1тъ є3го2: но ѓще что2 м0жеши, помози2 нaмъ, млcрдовавъ њ нaсъ. | багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. |
|
23
|
23
|
| Ї}съ же речE є3мY: є4же ѓще что2 м0жеши вёровати, вс‰ возмHжна вёрующему. | Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. |
|
24
|
24
|
| И# ѓбіе возопи1въ nтeцъ nтрочaте, со слезaми глаг0лаше: вёрую, гDи: помози2 моемY невёрію. | І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. |
|
25
|
25
|
| Ви1дэвъ же ї}съ, ћкw сри1щетсz нар0дъ, запрети2 дyху нечи1стому, гlz є3мY: дyше нэмhй и3 глухjй, ѓзъ ти2 повэлевaю: и3зhди и3з8 негw2 и3 ктомY не вни1ди въ него2. | Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. |
|
26
|
26
|
| И# возопи1въ и3 мн0гw пружaвсz, и3зhде: и3 бhсть ћкw мeртвъ, ћкоже мнHзэмъ глаг0лати, ћкw ќмре. | І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. |
|
27
|
27
|
| Ї}съ же є4мь є3го2 за рyку, воздви1же є3го2: и3 востA. | Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. |
|
28
|
28
|
| И# вшeдшу є3мY въ д0мъ, ўчн7цы2 є3гw2 вопрошaху є3го2 є3ди1наго: ћкw мы2 не возмог0хомъ и3згнaти є3го2; | Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? |
|
29
|
29
|
| И# речE и5мъ: сeй р0дъ ничи1мже м0жетъ и3зhти, т0кмw моли1твою и3 пост0мъ. | І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. |
|
30
|
30
|
| И# tтyду и3зшeдше, и3дsху сквозЁ галілeю: и3 не хотsше, да кто2 ўвёсть. | Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. |
|
31
|
31
|
| Ўчaше бо ўчн7ки2 сво‰ и3 гlаше и5мъ, ћкw сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ въ рyцэ человёчєстэ, и3 ўбію1тъ є3го2: и3 ўбіeнъ бhвъ, въ трeтій дeнь воскrнетъ. | Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. |
|
32
|
32
|
| Nни1 же не разумэвaху гlг0ла и3 боsхусz є3го2 вопроси1ти. | Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. |
|
33
|
33
|
| (За? м7№.) И# пріи1де въ капернаyмъ: и3 въ домY бhвъ, вопрошaше и5хъ: что2 на пути2 въ себЁ помышлsсте; | Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? |
|
34
|
34
|
| Nни1 же молчaху: дрyгъ ко дрyгу бо стzзaшасz на пути2, кто2 (є4сть) б0лій. | Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. |
|
35
|
35
|
| И# сёдъ пригласи2 nбанaдесzте и3 гlа и5мъ: ѓще кто2 х0щетъ стaрэй бhти, да бyдетъ всёхъ мeншій и3 всёмъ слугA. | І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. |
|
36
|
36
|
| И# пріи1мь nтрочA, постaви є5 посредЁ и4хъ: и3 њб8eмь є5, речE и5мъ: | І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: |
|
37
|
37
|
| и4же ѓще є3ди1но таковhхъ nтрочaтъ пріи1метъ во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же менE пріeмлетъ, не менE пріeмлетъ, но послaвшаго мS. | хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. |
|
38
|
38
|
| TвэщA є3мY їwaннъ, глаг0лz: ўч™лю, ви1дэхомъ нёкоего и4менемъ твои1мъ и3згонsща бёсы, и4же не х0дитъ по нaсъ: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw не послёдуетъ нaмъ. | Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. |
|
39
|
39
|
| Ї}съ же речE: не брани1те є3мY: никт0же бо є4сть, и4же сотвори1тъ си1лу њ и4мени моeмъ, и3 возм0жетъ вск0рэ ѕлосл0вити мS. | Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. |
|
40
|
40
|
| И$же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. | Бо хто не проти вас, той за вас. |
|
41
|
41
|
| И$же бо ѓще напои1тъ вы2 чaшею воды2 во и4мz моE, ћкw хrтHвы є3стE, ґми1нь гlю вaмъ, не погуби1тъ мзды2 своеS. | І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. |
|
42
|
42
|
| (За? м7в7.) И# и4же ѓще соблазни1тъ є3ди1наго t мaлыхъ си1хъ вёрующихъ въ мS, д0брэе є4сть є3мY пaче, ѓще њблэжи1тъ кaмень жeрновный њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ бyдетъ въ м0ре. | А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. |
|
43
|
43
|
| И# ѓще соблажнsетъ тS рукA твоS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть бёднику [без8 руки2] въ жив0тъ вни1ти, нeже џбэ рyцэ и3мyщу вни1ти въ геeнну, во џгнь неугасaющій, | І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, |
|
44
|
44
|
| и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
45
|
45
|
| И# ѓще ногA твоS соблажнsетъ тS, tсэцы2 ю5: д0брэе ти2 є4сть вни1ти въ жив0тъ хр0му, нeже двЁ н0зэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну, во џгнь неугасaющій, | І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, |
|
46
|
46
|
| и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
47
|
47
|
| И# ѓще џко твоE соблажнsетъ тS, и3сткни2 є5: д0брэе ти2 є4сть со є3ди1нэмъ џкомъ вни1ти въ цrтвіе б9іе, нeже двЁ w4цэ и3мyщу ввeржену бhти въ геeнну џгненную, | І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, |
|
48
|
48
|
| и3дёже чeрвь и4хъ не ўмирaетъ, и3 џгнь не ўгасaетъ. | де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
|
49
|
49
|
| Всsкъ бо nгнeмъ њсоли1тсz, и3 всsка жeртва с0лію њсоли1тсz. | Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. |
|
50
|
50
|
| Добро2 с0ль: ѓще же с0ль не сланA бyдетъ, чи1мъ њсоли1тсz; И#мёйте с0ль въ себЁ, и3 ми1ръ и3мёйте междY соб0ю. | Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
