Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 4

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Главa д7	Глава 4

1	1
(За? е7‹.) И# пaки начaтъ ўчи1ти при м0ри: и3 собрaсz къ немY нар0дъ мн0гъ, ћкоже самомY влёзшу въ корaбль, сэдёти въ м0ри: и3 вeсь нар0дъ при2 м0ри на земли2 бsше.	І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі.
2	2
И# ўчaше и5хъ при1тчами мн0гw и3 гlаше и5мъ во ў§ніи своeмъ:	І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм:
3	3
слhшите: сE, и3зhде сёzй сёzти:	слухайте, ось вийшов сівач сіяти;
4	4
и3 бhсть є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 пріид0ша пти6цы, и3 позобaша є5:	і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його.
5	5
друг0е же падE при кaмени, и3дёже не и3мsше земли2 мн0ги, и3 ѓбіе прозzбE, занE не и3мsше глубины2 земнhz:	Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
6	6
с0лнцу же возсіsвшу присвsде, и3 занE не и3мsше к0рене, и4зсше:	Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло.
7	7
и3 друг0е падE въ тeрніи, и3 взhде тeрніе, и3 подави2 є5: и3 плодA не дадE:	Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду.
8	8
и3 друг0е падE на земли2 д0брэй, и3 даsше пл0дъ восходsщь и3 растyщь, и3 припл0доваше на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2.	А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
9	9
И# гlаше: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ.	І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!
10	10
(За? ѕ7‹.) Е#гдa же бhсть є3ди1нъ, вопроси1ша є3го2, и5же бsху съ ни1мъ, со nбэманaдесzте њ при1тчи.	Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу.
11	11
И# гlаше и5мъ: вaмъ є4сть дано2 вёдати т†йны цrтвіz б9іz: w4нэмъ же внBшнимъ въ при1тчахъ вс‰ бывaютъ,	І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах,
12	12
да ви1дzще ви1дzтъ, и3 не ќзрzтъ: и3 слhшаще слhшатъ, и3 не разумёютъ: да не когдA њбратsтсz, и3 њстaвzтсz и5мъ грэси2.	так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
13	13
И# гlа и5мъ: не вёсте ли при1тчи сеS; и3 кaкw вс‰ при6тчи ўразумёете;	І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
14	14
Сёzй, сл0во сёетъ.	Сівач слово сіє.
15	15
Сjи же сyть, и5же при пути2, и3дёже сёетсz сл0во, и3 є3гдA ўслhшатъ, ѓбіе прих0дитъ сатанA и3 teмлетъ сл0во сёzнное въ сердцaхъ и4хъ.	Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
16	16
И# сjи сyть тaкожде и4же на кaменныхъ сёеміи, и5же є3гдA ўслhшатъ сл0во, ѓбіе съ рaдостію пріeмлютъ є5:	Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його,
17	17
и3 не и4мутъ корeніz въ себЁ, но приврeменни сyть: тaже бhвшей печaли и3ли2 гонeнію словесE рaди, ѓбіе соблажнsютсz.	але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
18	18
Ґ сjи сyть, и5же въ тeрніи сёеміи, слhшащіи сл0во:	Посіяне між терням означає тих, що слухають слово,
19	19
и3 печ†ли вёка сегw2, и3 лeсть богaтства, и3 њ пр0чихъ п0хwти входsщыz подавлsютъ сл0во, и3 безпл0дно бывaетъ.	але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває.
20	20
И# сjи сyть, и5же на земли2 д0брэй сёzнніи, и5же слhшатъ сл0во и3 пріeмлютъ, и3 пл0дствуютъ на три1десzть, и3 на шестьдесsтъ, и3 на сто2.	А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
21	21
И# гlаше и5мъ: є3дA свэти1лникъ прих0дитъ [вжигaютъ], да под8 спyдомъ положaтъ є3го2 и3ли2 под8 nдр0мъ; не да ли на свёщницэ положeнъ бyдетъ;	І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику?
22	22
нёсть бо тaйно, є4же не kви1тсz, нижE бhсть потаeно, но да пріи1детъ въ kвлeніе:	Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
23	23
ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ.	Коли хто має вуха слухати, нехай слухає!
24	24
(За? з7‹.) И# гlаше и5мъ: блюди1те что2 слhшите: въ ню1же мёру мёрите, возмёритсz вaмъ, и3 приложи1тсz вaмъ слhшащымъ:	І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають.
25	25
и4же бо ѓще и4мать, дaстсz є3мY: ґ и4же не и4мать, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2.	Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
26	26
И# гlаше: тaкw є4сть (и3) цrтвіе б9іе, ћкоже человёкъ вметaетъ сёмz въ зeмлю,	І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
27	27
и3 спи1тъ, и3 востаeтъ н0щію и3 днjю: и3 сёмz прозzбaетъ и3 растeтъ, ћкоже не вёсть џнъ:	і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він.
28	28
t себє1 бо землS плоди1тъ прeжде травY, пот0мъ клaсъ, тaже и3сполнsетъ пшени1цу въ клaсэ:	Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі.
29	29
є3гдa же созрёетъ пл0дъ, ѓбіе п0слетъ сeрпъ, ћкw настA жaтва.	Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
30	30
И# гlаше: чесомY ўпод0бимъ цrтвіе б9іе; и3ли2 к0ей при1тчи приложи1мъ є5;	І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його?
31	31
ћкw зeрно горyшично, є4же є3гдA всёzно бyдетъ въ земли2, мнёе всёхъ сёменъ є4сть земнhхъ:	Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі.
32	32
и3 є3гдA всёzно бyдетъ, возрастaетъ, и3 бывaетъ б0лэе всёхъ ѕeлій, и3 твори1тъ вBтви вє1ліz, ћкw мощи2 под8 сёнію є3гw2 пти1цамъ небє1снымъ витaти.	А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
33	33
И# таковhми при1тчами мн0гими гlаше и5мъ сл0во, ћкоже можaху слhшати.	І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
34	34
Без8 при1тчи же не гlаше и5мъ словесE: њс0бь же ўчн7кHмъ свои6мъ сказaше вс‰.	Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе.
35	35
(За? }‹.) И# гlа и5мъ въ т0й дeнь, вeчеру бhвшу: прeйдемъ на w4нъ п0лъ.	І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік.
36	36
И# tпyщше нар0ды, поsша є3го2 ћкоже бЁ въ корабли2: и3 и3нjи же корабли6 бsху съ ни1мъ.	І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
37	37
И# бhсть бyрz вётрена вели1ка: вHлны же вливaхусz въ корaбль, ћкw ўжE погружaтисz є3мY.	І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
38	38
И# бЁ сaмъ на кормЁ на возглaвницэ спS. И# возбуди1ша є3го2 и3 глаг0лаша є3мY: ўч™лю, не ради1ши ли, ћкw погибaемъ;	А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39	39
И# востaвъ запрети2 вётру и3 речE м0рю: молчи2, престaни. И# ўлeже вётръ, и3 бhсть тишинA вeліz.	І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
40	40
И# речE и5мъ: что2 тaкw страшли1ви є3стE; кaкw не и4мате вёры;	І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри?
41	41
И# ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётръ и3 м0ре послyшаютъ є3гw2;	І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його?

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт