Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 11

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 11	Глава́ а҃і

1	1
Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства.	И҆ ца́рь є҆гѵ́петскїй собра̀ си́лꙋ мно́гꙋ а҆́ки песо́къ, и҆́же вскра́й мо́рѧ, и҆ корабли̑ мнѡ́ги: и҆ и҆ска́ше ѡ҆блада́ти ца́рство а҆леѯа́ндрово ле́стїю и҆ приложи́ти є҆̀ къ ца́рствꙋ своемꙋ̀.
2	2
Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його.	И҆ и҆зы́де въ сѷрі́ю словесы̀ ми́рными, и҆ ѿверза́хꙋ є҆мꙋ̀ и҆̀же ѿ градѡ́въ и҆ срѣта́хꙋ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ за́повѣдь бѣ̀ а҆леѯа́ндра царѧ̀ срѣта́ти є҆го̀, занѐ бѧ́ше те́сть є҆гѡ̀.
3	3
Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті.	Є҆гда́ же вхожда́ше во гра́ды, птоломе́й поставлѧ́ше си̑лы на стра́жꙋ въ ко́емждо гра́дѣ.
4	4
Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його,	Є҆гда́ же прибли́жисѧ ко а҆зѡ́тꙋ, показа́ша є҆мꙋ̀ ка́пище дагѡ́ново сожже́но, и҆ а҆зѡ́тъ и҆ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды є҆гѡ̀ разорє́ны, и҆ тѣлеса̀ пове́ржєна, и҆ побїе́ныхъ, и҆̀хже побѝ во бра́ни: смета́ша бо ѧ҆̀ въ кꙋ̑пы и҆́хъ при пꙋтѝ є҆гѡ̀.
5	5
і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав.	И҆ повѣ́даша царю̀, ꙗ҆̀же сотворѝ і҆ѡнаѳа́нъ, є҆́же бы возненави́дѣти є҆го̀. и҆ оу҆молча̀ ца́рь.
6	6
Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там.	И҆ срѣ́те і҆ѡнаѳа́нъ царѧ̀ во і҆ѻппі́и со сла́вою, и҆ цѣлова́ста дрꙋ́гъ дрꙋ́га и҆ почи́ста тꙋ̀.
7	7
І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим.	И҆ и҆́де і҆ѡнаѳа́нъ со царе́мъ да́же до рѣкѝ нарица́емыѧ є҆леѵѳе́ра, и҆ возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
8	8
Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра.	Ца́рь же птоломе́й ѡ҆госпо́дствова гра̑ды примо́рскими да́же до селеѵкі́и примо́рскїѧ и҆ размышлѧ́ше на а҆леѯа́ндра совѣ́ты лꙋка̑вы.
9	9
І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого.	И҆ посла̀ старѣ́йшинъ къ дими́трїю царю̀, глаго́лѧ: прїидѝ, соста́вимъ междꙋ̀ на́ма завѣ́тъ, и҆ да́мъ тебѣ̀ дще́рь мою̀, ю҆́же и҆́мать а҆леѯа́ндръ, и҆ ца́рствовати и҆́маши во ца́рствїи ѻ҆тца̀ твоегѡ̀:
10	10
Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене.	раска́ѧхсѧ бо да́въ є҆мꙋ̀ дще́рь мою̀, и҆ска́ше бо мѧ̀ оу҆би́ти.
11	11
Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його.	И҆ похꙋ́ли є҆го̀ ра́ди похотѣ́нїѧ ца́рства є҆гѡ̀.
12	12
І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними.	И҆ ѿѧ́въ дще́рь свою̀, дадѐ ю҆̀ дими́трїю и҆ ѿчꙋжди́сѧ ѿ а҆леѯа́ндра, и҆ ꙗ҆ви́сѧ вражда̀ и҆́хъ.
13	13
І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту.	И҆ вни́де птоломе́й во а҆нтїохі́ю и҆ возложѝ двѣ̀ дїади̑мы на главꙋ̀ свою̀, а҆сі́йскꙋю и҆ є҆гѵ́петскꙋю.
14	14
Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього.	А҆леѯа́ндръ же ца́рь бѣ̀ въ кїлїкі́и во времена̀ ѻ҆́на, поне́же ѿмета́хꙋсѧ и҆̀же ѿ мѣ́стъ ѻ҆́ныхъ.
15	15
Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати.	И҆ слы́ша а҆леѯа́ндръ и҆ прїи́де на́нь бра́нїю: и҆ и҆зведѐ птоломе́й си́лꙋ, и҆ срѣ́те є҆го̀ рꙋко́ю крѣ́пкою, и҆ прогна̀ є҆го̀.
16	16
І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся.	И҆ побѣжѐ а҆леѯа́ндръ во а҆раві́ю защи́титисѧ та́мѡ: ца́рь же птоломе́й вознесе́сѧ.
17	17
Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею.	И҆ оу҆сѣ́кнꙋ завдїи́ль а҆раві́тинъ главꙋ̀ а҆леѯа́ндровꙋ и҆ посла̀ птоломе́ю.
18	18
Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець.	И҆ ца́рь птоломе́й оу҆́мре въ тре́тїй де́нь, и҆ сꙋ́щїи въ тверды́нехъ погибо́ша ѿ сꙋ́щихъ въ тверды́нехъ.
19	19
І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році.	И҆ воцари́сѧ дими́трїй въ лѣ́то сто̀ шестьдесѧ́тъ седмо́е.
20	20
У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин.	Во дни̑ ѡ҆́ны собра̀ і҆ѡнаѳа́нъ сꙋ́щихъ ѿ і҆ꙋде́и, да вою́ютъ краегра́дїе, є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ сотворѝ на ѻ҆́ное миха̑ны мнѡ́ги.
21	21
Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю.	И҆ и҆до́ша нѣ́цыи ненави́дѧщїи ꙗ҆зы́ка и҆́хъ, мꙋ́жїе беззакѡ́нницы, ко царю̀ дими́трїю и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ і҆ѡнаѳа́нъ ѡ҆бстои́тъ краегра́дїе.
22	22
Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним.	И҆ слы́шавъ разгнѣ́васѧ: є҆гда́ же слы́ша, ско́рѡ прїи́де во птолемаі́дꙋ и҆ написа̀ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ, да не ѡ҆бстои́тъ краегра́дїѧ, но да и҆́детъ во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ тща́телнѡ во птолемаі́дꙋ, є҆́же бесѣ́довати съ ни́мъ.
23	23
Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці.	Є҆гда́ же оу҆слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, повелѣ̀ ѡ҆бстоѧ́ти, и҆ и҆збра̀ ѿ старѣ́йшинъ і҆и҃левыхъ и҆ і҆ере́євъ, и҆ вдаде́сѧ въ бѣ́дство:
24	24
Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його.	и҆ взѧ́въ зла́то и҆ сребро̀ и҆ ри̑зы и҆ и҆́ны да́ры мнѡ́ги, и҆́де ко царю̀ во птолемаі́дꙋ и҆ ѡ҆брѣ́те благода́ть пред̾ ни́мъ.
25	25
І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його,	И҆ клевета́хꙋ на него̀ нѣ́цыи беззако́ннїи ѿ ꙗ҆зы́ка (є҆гѡ̀).
26	26
але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми,	И҆ сотворѝ є҆мꙋ̀ ца́рь, ꙗ҆́коже сотвори́ша є҆мꙋ̀, и҆̀же пре́жде є҆гѡ̀ бы́ша, и҆ возвы́си є҆го̀ пред̾ всѣ́ми дрꙋ̑ги свои́ми,
27	27
й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх.	и҆ поста́ви є҆го̀ нача́лника свѧще́нствꙋ, и҆ є҆ли̑ка и҆́на и҆мѣ́ѧше пре́жде честна̑ѧ, и҆ сотворѝ є҆го̀ въ пе́рвыхъ дрꙋзѣ́хъ бы́ти.
28	28
І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів.	И҆ молѝ і҆ѡнаѳа́нъ царѧ̀ сотвори́ти і҆ꙋде́ю безда́ннꙋ, и҆ трѝ топа̑рхїи, и҆ самарі́ю, и҆ ѡ҆бѣща̀ є҆мꙋ̀ три́ста тала̑нтъ.
29	29
Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту:	И҆ оу҆го́дно бы́сть царю̀, и҆ написа̀ і҆ѡнаѳа́нꙋ є҆пїстѡ́лїи ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ, и҆мѣ́ющыѧ ѡ҆́бразъ сицевы́й:
30	30
«Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися.	ца́рь дими́трїй бра́тꙋ і҆ѡнаѳа́нꙋ ра́доватисѧ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскомꙋ:
31	31
Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали.	списа́нїе є҆пїсто́лїи, ю҆́же писа́хомъ ласѳе́нꙋ сро́дникꙋ на́шемꙋ ѡ҆ ва́съ, писа́хомъ и҆ къ ва́мъ, да вѣ́сте:
32	32
Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися.	ца́рь дими́трїй ласѳе́нꙋ ѻ҆тцꙋ̀ ра́доватисѧ:
33	33
Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас.	ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскꙋ дрꙋгѡ́мъ на́шымъ и҆ сохранѧ́ющымъ ꙗ҆̀же къ на́мъ пра́вєднаѧ сꙋди́хомъ благосотвори́ти, ра́ди благопрїѧ́тства и҆́хъ къ на́мъ:
34	34
Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев,	оу҆ста́вихомъ оу҆̀бо и҆̀мъ предѣ́лы і҆ꙋдє́йскїѧ и҆ трѝ страны̑, а҆фере́мꙋ, лѵ́ддꙋ и҆ рамаѳе́мъ, и҆̀же приложи́шасѧ і҆ꙋде́и ѿ самарі́и, и҆ всѧ̑ надлєжа́щаѧ къ ни̑мъ, всѣ̑мъ жрꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, вмѣ́стѡ ца́рскихъ, и҆̀хже взима́ше ца́рь ѿ ни́хъ пе́рвѣе на всѧ́ко лѣ́то ѿ жи̑тъ землѝ и҆ ѿ ѻ҆воще́й древе́сныхъ,
35	35
і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм.	и҆ и҆́на надлєжа́щаѧ на́мъ ѿнн҃ѣ десѧти́нъ и҆ да́ней надлежа́щихъ на́мъ, и҆ со́ли точи̑ла, и҆ принадлежа́щихъ на́мъ вѣнцє́въ,
36	36
І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди.	всѧ̑ ще́дрѡ ѡ҆ставлѧ́емъ и҆̀мъ, и҆ ничто́же ѿ си́хъ ѿи́метсѧ ѿнн҃ѣ и҆ въ вѣ́чное вре́мѧ:
37	37
Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці».	нн҃ѣ оу҆̀бо прилѣжи́те сотвори́ти си́хъ списа́нїе, и҆ да да́стсѧ і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ да положи́тсѧ въ горѣ̀ ст҃ѣ́й въ мѣ́стѣ че́стнѣ.
38	38
І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його.	И҆ ви́дѣ дими́трїй ца́рь, ꙗ҆́кѡ оу҆тиши́сѧ землѧ̀ пред̾ ни́мъ, и҆ ничто̀ є҆мꙋ̀ проти́витсѧ, и҆ ѿпꙋстѝ всѧ̑ вѡ́и своѧ̑ коего́ждо въ мѣ́сто своѐ, кромѣ̀ чꙋжди́хъ си́лъ, и҆̀хже собра̀ ѿ ѻ҆стровѡ́въ ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ враждова́хꙋ є҆мꙋ̀ всѧ̑ си̑лы ѻ҆тцє́въ є҆гѡ̀.
39	39
Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра;	Трѵ́фѡнъ же бѣ̀ ѿ а҆леѯа́ндровыхъ пе́рвѣе, и҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ си́лы ро́пщꙋтъ на дими́трїа, и҆ и҆́де ко є҆малкꙋ́ю а҆раві́тинꙋ, и҆́же воспита̀ а҆нтїо́ха дѣ́тище а҆леѯа́ндрово:
40	40
і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів.	и҆ прилѣжа́ше є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ да да́стъ є҆мꙋ̀ є҆̀, да воцари́тъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀, є҆ли̑ка сотворѝ дими́трїй, и҆ враждꙋ̀, є҆́юже враждꙋ́ютъ на́нь си̑лы є҆гѡ̀, и҆ пребы́сть тꙋ̀ дни̑ мнѡ́ги.
41	41
І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля.	И҆ посла̀ і҆ѡнаѳа́нъ ко дими́трїю царю̀, да и҆ждене́тъ сꙋ́щихъ во краегра́дїи и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ и҆̀же въ тверды́нехъ: бѧ́хꙋ бо вою́юще і҆и҃лѧ.
42	42
Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час.	И҆ посла̀ дими́трїй ко і҆ѡнаѳа́нꙋ глаго́лѧ: не то́кмѡ сїѧ̑ сотворю̀ тебѣ̀ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ твоемꙋ̀, но и҆ сла́вою просла́влю тѧ̀ и҆ ꙗ҆зы́къ тво́й, а҆́ще благовре́менство полꙋчꙋ̀:
43	43
Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої.	нн҃ѣ оу҆̀бо пра́вѡ сотвори́ши, а҆́ще по́слеши мѝ мꙋже́й спобора́ющихъ, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ша всѝ вѡ́и моѝ.
44	44
І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх.	И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ і҆ѡнаѳа́нъ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й си́льныхъ крѣ́постїю во а҆нтїохі́ю, и҆ прїидо́ша ко царю̀, и҆ возвесели́сѧ ца́рь ѡ҆ прише́ствїи и҆́хъ.
45	45
Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя.	И҆ собра́шасѧ и҆̀же ѿ гра́да въ среди́нꙋ гра́да сто̀ два́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й и҆ совѣща́хꙋсѧ оу҆би́ти царѧ̀.
46	46
Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його.	И҆ бѣжа̀ ца́рь во дво́ръ, и҆ ѡ҆б̾ѧ́ша и҆̀же бѣ́хꙋ ѿ гра́да пꙋти̑ гра̑дскїѧ, и҆ нача́ша би́тисѧ.
47	47
Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч,	И҆ призва̀ ца́рь і҆ꙋдеѡ́въ на по́мощь, и҆ собра́шасѧ всѝ вкꙋ́пѣ къ немꙋ̀: и҆ расточи́шасѧ всѝ по гра́дꙋ,
48	48
і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя.	и҆ оу҆би́ша во гра́дѣ въ то́й де́нь сто̀ ты́сѧщъ мꙋже́й, и҆ сожго́ша гра́дъ, и҆ взѧ́ша коры̑сти мнѡ́ги во ѡ҆́нъ де́нь и҆ и҆зба́виша царѧ̀.
49	49
І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи:	И҆ ви́дѣша и҆̀же бѧ́хꙋ ѿ гра́да, ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́ша і҆ꙋде́є гра́дъ, ꙗ҆́коже хотѣ́ша, и҆ и҆знемого́ша мы́сльми свои́ми, и҆ возопи́ша ко царю̀ съ моле́нїемъ, глаго́люще:
50	50
прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто.	да́ждь на́мъ десни́цꙋ, и҆ да преста́нꙋтъ і҆ꙋде́є ра́товати на́съ и҆ гра́дъ.
51	51
І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю.	И҆ поверго́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ своѧ̑ и҆ сотвори́ша ми́ръ. И҆ просла́вишасѧ і҆ꙋде́є пред̾ царе́мъ и҆ пред̾ всѣ́ми и҆̀же во ца́рствїи є҆гѡ̀, и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆мѣ́юще коры̑сти мнѡ́ги.
52	52
І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним.	И҆ сѣ́де дими́трїй ца́рь на престо́лѣ ца́рства своегѡ̀, и҆ оу҆поко́исѧ землѧ̀ пред̾ ни́мъ.
53	53
Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його.	И҆ солга̀ всѧ̑ є҆ли̑ка речѐ, и҆ ѿчꙋжди́сѧ і҆ѡнаѳа́на, и҆ не воздадѐ є҆мꙋ̀ по благотворе́нїємъ, ꙗ҆̀же воздадѐ є҆мꙋ̀, и҆ ѡ҆скорбѝ є҆го̀ ѕѣлѡ̀.
54	54
Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець.	По си́хъ же возврати́сѧ трѵ́фѡнъ и҆ а҆нтїо́хъ съ ни́мъ ѻ҆́трочищь ю҆́ный: и҆ воцари́сѧ и҆ возложѝ дїади́мꙋ.
55	55
І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений.	И҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѝ вѡ́и, и҆̀хже расточѝ дими́трїй, и҆ ра́товаша проти́вꙋ є҆гѡ̀, и҆ побѣжѐ и҆ побѣжде́нъ бы́сть.
56	56
І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією.	И҆ взѧ̀ трѵ́фѡнъ ѕвѣ̑ри и҆ ѡ҆держа̀ а҆нтїохі́ю.
57	57
І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських.	И҆ писа̀ а҆нтїо́хъ ю҆́ный і҆ѡнаѳа́нꙋ, глаго́лѧ: оу҆ставлѧ́ю тебѣ̀ а҆рхїере́йство и҆ поставлѧ́ю тебѐ над̾ четы́рми страна́ми, и҆ бꙋ́деши въ дрꙋзѣ́хъ ца́рскихъ.
58	58
І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку,	И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ сосꙋ́ды златы̑ѧ и҆ слꙋже́нїе, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ вла́сть пи́ти и҆з̾ зла́та и҆ бы́ти въ порфѵ́рѣ и҆ и҆мѣ́ти гри́внꙋ зла́тꙋ.
59	59
а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту.	И҆ сі́мѡна бра́та є҆гѡ̀ поста́ви воево́дою ѿ страны̀ тѵ́ра да́же до предѣ̑лъ є҆гѵ́пта.
60	60
І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю.	И҆ и҆зы́де і҆ѡнаѳа́нъ и҆ прохожда́ше ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ и҆ во градѣ́хъ, и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѧ̑ си̑лы сѵ̑рскїѧ въ по́мощь, и҆ прїи́де во а҆скалѡ́нъ, и҆ срѣто́ша є҆го̀ че́стнѡ ѿ гра́да.
61	61
Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх.	И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ га́зꙋ, и҆ заключи́шасѧ и҆̀же въ га́зѣ, и҆ ѡ҆бстоѧ́ше ю҆̀, и҆ пожжѐ ѡ҆крє́стныѧ гра́ды є҆ѧ̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ плѣнѝ ѧ҆̀.
62	62
І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска.	И҆ моли́ша і҆ѡнаѳа́на и҆̀же ѿ га́зы, и҆ дадѐ и҆̀мъ десни́цꙋ, и҆ взѧ̀ сы́ны нача́лникѡвъ и҆́хъ въ зало́гъ, и҆ посла̀ и҆̀хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ про́йде странꙋ̀ да́же до дама́ска.
63	63
І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни.	И҆ слы́ша і҆ѡнаѳа́нъ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть нача̑лницы дими́трїєвы въ ка́дисѣ, и҆́же въ галїле́и, съ си́лою мно́гою, хотѧ́ще и҆зри́нꙋти є҆го̀ ѿ страны̀.
64	64
Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні.	И҆ срѣ́тесѧ съ ни́ми, бра́та же своего̀ сі́мѡна ѡ҆ста́ви во странѣ̀.
65	65
І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його.	И҆ ѡ҆полчи́сѧ сі́мѡнъ на веѳсꙋ́рꙋ, и҆ ра́товаша ю҆̀ дни̑ мнѡ́ги, и҆ заключѝ ю҆̀.
66	66
І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу.	И҆ проси́ша оу҆ негѡ̀ десни́цꙋ прїѧ́ти, и҆ дадѐ и҆̀мъ, и҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ взѧ̀ гра́дъ, и҆ поста́ви въ не́мъстра́жꙋ.
67	67
А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор.	І҆ѡнаѳа́нъ же и҆ по́лкъ є҆гѡ̀ прїидо́ша къ водѣ̀ генниса́ръ:
68	68
І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку.	и҆ и҆до́ша оу҆́трѡ ра́нѡ на по́ле насѡ́ръ, и҆ сѐ, по́лкъ и҆ноплеме́нникѡвъ срѣ́те є҆го̀ на по́ли, и҆ поста́виша на́нь лови́телство въ гора́хъ, са́ми же срѣто́ша ѿсꙋпроти́вꙋ.
69	69
І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки,	Лови́телє же воста́ша ѿ мѣ́стъ свои́хъ и҆ соста́виша ра́ть,
70	70
і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів.	и҆ побѣго́ша и҆̀же со і҆ѡнаѳа́номъ всѝ, и҆ ни є҆ди́нъ ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ, то́кмѡ маттаѳі́а сы́нъ а҆вессалѡ́мовъ, и҆ і҆ꙋ́да сы́нъ халфі́евъ, нача̑лницы вои́нскихъ си́лъ.
71	71
І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився.	И҆ растерза̀ і҆ѡнаѳа́нъ ри̑зы своѧ̑, и҆ возложѝ зе́млю на главꙋ̀ свою̀, и҆ помоли́сѧ:
72	72
Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли.	и҆ ѡ҆брати́сѧ на ни́хъ бра́нїю и҆ побѣдѝ и҆̀хъ, и҆ бѣго́ша.
73	73
Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися.	И҆ ви́дѣша своѝ бѣжа́вшїи ѿ негѡ̀, и҆ ѡ҆брати́шасѧ къ немꙋ̀, и҆ гна́ша съ ни́мъ да́же до ка́диса, да́же до полка̀ и҆́хъ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ та́мѡ.
74	74
У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим.	И҆ падо́ша ѿ и҆ноплемє́нникъ въ де́нь то́й трѝ ты́сѧщы мꙋже́й. и҆ возврати́сѧ і҆ѡнаѳа́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.

← Глава 10

Глава 12 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт