Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
И҆ соглѧ́да даві́дъ всѣ́хъ люді́й сꙋ́щихъ съ ни́мъ, и҆ поста́ви над̾ ни́ми тысѧщенача́лники и҆ со́тники.	І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників.
2	2
И҆ посла̀ даві́дъ тре́тїю ча́сть люді́й под̾ рꙋко́ю і҆ѡа́влею и҆ тре́тїю ча́сть под̾ рꙋко́ю а҆ве́ссы сы́на сарꙋ́ина бра́та і҆ѡа́влѧ, и҆ тре́тїю ча́сть под̾ рꙋко́ю є҆ѳѳе́а геѳѳе́ина, и҆ речѐ даві́дъ къ лю́демъ: ше́дъ и҆зы́дꙋ и҆ а҆́зъ съ ва́ми.	І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами.
3	3
И҆ рѣ́ша: не и҆зы́ди, ꙗ҆́кѡ а҆́ще бѣ́гствомъ побѣ́гнемъ, не положа́тъ на на́съ се́рдца: и҆ а҆́ще оу҆́мремъ по́лъ на́съ, не положа́тъ на на́съ се́рдца, поне́же ты̀ а҆́ки мы̀ де́сѧть ты́сѧщъ: и҆ нн҃ѣ лꙋ́чше, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́неши во гра́дѣ на по́мощь на́мъ.	Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста.
4	4
И҆ речѐ и҆̀мъ ца́рь: є҆́же оу҆го́дно пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима, сотворю̀. И҆ ста̀ ца́рь при вратѣ́хъ: и҆ всѝ лю́дїе и҆схожда́хꙋ ста́ми и҆ ты́сѧщами.	І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах.
5	5
И҆ заповѣ́да ца́рь і҆ѡа́вꙋ и҆ а҆ве́ссѣ и҆ є҆ѳѳе́еви, глаго́лѧ: пощади́те мѝ ѻ҆́трока а҆вессалѡ́ма. И҆ всѝ лю́дїе слы́шаша заповѣ́дающа царѧ̀ всѣ̑мъ кнѧзє́мъ ѡ҆ а҆вессалѡ́мѣ.	І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома.
6	6
И҆ и҆зыдо́ша всѝ лю́дїе въ дꙋбра́вꙋ сопроти́въ і҆и҃лю: и҆ бы́сть бра́нь въ дꙋбра́вѣ є҆фре́мли.	І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому.
7	7
И҆ падо́ша та́мѡ лю́дїе і҆и҃лєвы пред̾ ѻ҆́трѡки даві́довыми, и҆ бы́сть сокрꙋше́нїе вели́ко въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ два́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й.	І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік].
8	8
И҆ бы́сть та́мѡ бра́нь разсы́пана по лицꙋ̀ всеѧ̀ землѝ: и҆ оу҆мно́жи дꙋбра́ва поѧда́ти люді́й, па́че не́же и҆̀хъ поѧдѐ ме́чь въ то́й де́нь.	Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день.
9	9
И҆ набѣжа̀ а҆вессалѡ́мъ на ѻ҆́троки даві́дѡвы: а҆вессалѡ́мъ же бѣ̀ сѣдѧ́й на мскѣ̀ свое́мъ, и҆ вбѣжа̀ (съ ни́мъ) ме́скъ въ ча́щꙋ дꙋ́ба вели́кагѡ, и҆ ѡ҆бви́шасѧ власы̀ главы̀ є҆гѡ̀ на дꙋ́бѣ, и҆ пови́сѣ междꙋ̀ не́бомъ и҆ земле́ю, ме́скъ же под̾ ни́мъ про́йде.	І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
10	10
И҆ ви́дѣ мꙋ́жъ є҆ди́нъ и҆ возвѣстѝ і҆ѡа́вꙋ, и҆ речѐ: сѐ, ви́дѣхъ ви́сѧща а҆вессалѡ́ма на дꙋ́бѣ.	І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі.
11	11
И҆ речѐ і҆ѡа́въ мꙋ́жꙋ возвѣсти́вшемꙋ є҆мꙋ̀: а҆́ще ви́дѣлъ є҆сѝ, почто̀ не оу҆би́лъ є҆сѝ є҆го̀ та́мѡ на зе́млю; и҆ а҆́зъ да́лъ бы́хъ тебѣ̀ пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль сребра̀ и҆ по́ѧсъ є҆ди́нъ.	І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс.
12	12
И҆ речѐ мꙋ́жъ і҆ѡа́вꙋ: а҆́ще ты̀ вложи́ши въ рꙋ́цѣ моѝ и҆ ты́сѧщꙋ сі̑кль сребра̀, то̀ не возложꙋ̀ рꙋкѝ моеѧ̀ на сы́на царе́ва, ꙗ҆́кѡ при оу҆шеса́хъ на́шихъ заповѣ́да ца́рь тебѣ̀ и҆ а҆ве́ссѣ и҆ є҆ѳѳе́еви, глаго́лѧ: соблюди́те мѝ ѻ҆троча̀ а҆вессалѡ́ма,	І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»;
13	13
не сотвори́ти дꙋшѝ є҆гѡ̀ непра́вды: и҆ всѧ́ко сло́во не оу҆таи́тсѧ пред̾ царе́мъ, ты́ же стои́ши сопроти́внѡ.	і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене.
14	14
И҆ речѐ і҆ѡа́въ: сїѐ а҆́зъ начнꙋ̀, не та́кѡ пребꙋ́дꙋ пред̾ тобо́ю. И҆ взѧ̀ і҆ѡа́въ трѝ стрѣлы̑ въ рꙋ́цѣ своѝ, и҆ вонзѐ ѧ҆̀ въ се́рдце а҆вессалѡ́мꙋ. И҆ є҆щѐ є҆мꙋ̀ жи́вꙋ сꙋ́щꙋ на дꙋ́бѣ,	Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі.
15	15
и҆ ѡ҆бстꙋпи́ша де́сѧть ѻ҆́трѡкъ носѧ́щїи ѻ҆рꙋ́жїе і҆ѡа́вле, и҆ порази́ша а҆вессалѡ́ма, и҆ оу҆мертви́ша є҆го̀.	І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його.
16	16
И҆ вострꙋбѝ і҆ѡа́въ трꙋбо́ю ро́жаною, и҆ возврати́шасѧ лю́дїе не гна́ти в̾слѣ́дъ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ щадѧ́ше і҆ѡа́въ люді́й.	І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ.
17	17
И҆ взѧ̀ і҆ѡа́въ а҆вессалѡ́ма, и҆ вве́рже є҆го̀ въ про́пасть вели́кꙋ въ дꙋбра́вѣ, и҆ складѐ над̾ ни́мъ кꙋ́пꙋ ка́менїѧ вели́кꙋ ѕѣлѡ̀. И҆ всѝ і҆и҃лтѧне бѣжа́ша кі́йждо въ селє́нїѧ своѧ̑.	І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій.
18	18
А҆вессалѡ́мъ же є҆щѐ жи́въ сы́й, взѧ̀ и҆ поста́ви себѣ̀ сто́лпъ во ю҆до́ли ца́рстѣй, рече́ бо, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть мѝ сы́на на па́мѧть и҆́мене моегѡ̀: и҆ наречѐ сто́лпъ и҆́менемъ свои́мъ и҆ наречѐ є҆го̀ рꙋка̀ а҆вессалѡ́млѧ, да́же до дне́шнѧгѡ днѐ.	Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня.
19	19
И҆ а҆хїмаа́съ сы́нъ садѡ́ковъ речѐ ко і҆ѡа́вꙋ: потекꙋ̀ нн҃ѣ и҆ возвѣщꙋ̀ царю̀, ꙗ҆́кѡ сꙋдѝ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь ѿ рꙋкѝ врагѡ́въ є҆гѡ̀.	Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
20	20
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆ѡа́въ: нѣ́си мꙋ́жъ ты̀ возвѣща́ѧй бла́го дне́сь, но возвѣсти́ши въ де́нь дрꙋгі́й: въ дне́шнїй же де́нь не добро̀ возвѣще́нїе, поне́же сы́нъ царе́въ оу҆́мре.	Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя.
21	21
И҆ речѐ і҆ѡа́въ хꙋсі́ю: ше́дъ повѣ́ждь царю̀ є҆ли̑ка ви́дѣлъ є҆сѝ. И҆ поклони́сѧ хꙋсі́й і҆ѡа́вꙋ и҆ ѿи́де.	І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг.
22	22
И҆ приложѝ є҆щѐ а҆хїмаа́съ сы́нъ садѡ́ковъ и҆ речѐ ко і҆ѡа́вꙋ: что̀ бꙋ́детъ, а҆́ще и҆ а҆́зъ текꙋ̀ в̾слѣ́дъ хꙋсі́а; И҆ речѐ і҆ѡа́въ: почто̀ ты̀ хо́щеши тещѝ, сы́не мо́й; грѧдѝ, нѣ́сть тебѣ̀ возвѣще́нїе въ по́льзꙋ и҆дꙋ́щемꙋ.	Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки.
23	23
И҆ речѐ а҆хїмаа́съ: что́ бо а҆́ще потекꙋ̀; И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆ѡа́въ: тецы̀. И҆ бѣжа́ше а҆хїмаа́съ пꙋте́мъ ра́внымъ и҆ предварѝ хꙋсі́а.	[І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія.
24	24
Даві́дъ же сѣдѧ́ще посредѣ̀ двою̀ вра́тъ. И҆ и҆зы́де стра́жъ на кро́въ вра́тъ ко стѣнѣ̀, и҆ воздви́же ѻ҆́чи своѝ, и҆ ви́дѣ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ текі́й є҆ди́нъ пред̾ ни́мъ.	Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина.
25	25
И҆ возопѝ стра́жъ и҆ сказа̀ царе́ви. И҆ речѐ ца́рь: а҆́ще є҆ди́нъ є҆́сть, бла́го возвѣще́нїе во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀. И҆ и҆дѧ́ше и҆ды́й и҆ приближа́ѧсѧ.	І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче.
26	26
И҆ ви́дѣ стра́жъ мꙋ́жа дрꙋга́го текꙋ́ща, и҆ возопѝ къ две́ремъ и҆ речѐ: сѐ, мꙋ́жъ и҆ дрꙋгі́й текꙋ́щь є҆ди́нъ. И҆ речѐ ца́рь: и҆ то́й є҆́сть бла́го возвѣща́ѧй.	Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник.
27	27
И҆ речѐ стра́жъ: а҆́зъ ви́ждꙋ тече́нїе пе́рвагѡ, ꙗ҆́кѡ тече́нїе а҆хїмаа́са сы́на садѡ́кова. И҆ речѐ ца́рь: мꙋ́жъ бла́гъ се́й, и҆ возвѣ́стїе благо́е прїи́детъ.	Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою.
28	28
И҆ возопѝ а҆хїмаа́съ и҆ речѐ ко царю̀: ми́ръ. И҆ поклони́сѧ царю̀ лице́мъ свои́мъ на зе́млю и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆́же затворѝ мꙋже́й воздви́гшихъ рꙋ́ки своѧ̑ на господи́на моего̀ царѧ̀.	І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя!
29	29
И҆ речѐ ца́рь: ми́ръ ли ѻ҆́трочищꙋ а҆вессалѡ́мꙋ; И҆ речѐ а҆хїмаа́съ: ви́дѣхъ мно́жество вели́ко веселѧ́щеесѧ, є҆гда̀ ѿпꙋща́ше ра́бъ царе́въ і҆ѡа́въ раба̀ твоего̀, и҆ не разꙋмѣ́хъ что̀ та́мѡ.	І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було.
30	30
И҆ речѐ ца́рь: возврати́сѧ, и҆ ста́ни здѣ̀. И҆ ше́дъ ста̀ созадѝ.	І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став.
31	31
И҆ сѐ, хꙋсі́й в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ прїи́де и҆ речѐ царю̀: возвѣща́етсѧ бла́го господи́нꙋ моемꙋ̀ царю̀, ꙗ҆́кѡ сꙋдѝ тебѣ̀ гдⷭ҇ь дне́сь ѿ рꙋкѝ всѣ́хъ востаю́щихъ на тѧ̀.	Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе.
32	32
И҆ речѐ ца́рь къ хꙋсі́ю: ми́ръ ли ѻ҆́трочищꙋ а҆вессалѡ́мꙋ; И҆ речѐ хꙋсі́й: да бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́коже ѻ҆́трочищь, вразѝ господи́на моегѡ̀ царѧ̀, и҆ всѝ є҆ли́цы воста́ша на́нь ѕло́бою.	І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком!
33	33
И҆ смѧте́сѧ ца́рь, и҆ взы́де на го́рницꙋ ꙗ҆́же на вратѣ́хъ, и҆ пла́касѧ: и҆ та́кѡ глаго́лаше, є҆гда̀ пла́каше: сы́не мо́й, а҆вессалѡ́ме, сы́не мо́й, сы́не мо́й, а҆вессалѡ́ме: кто̀ да́стъ сме́рть мнѣ̀ вмѣ́стѡ тебє̀; а҆́зъ вмѣ́стѡ тебє̀, а҆вессалѡ́ме, сы́не мо́й, сы́не мо́й, сы́не мо́й а҆вессалѡ́ме.	І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!

← Глава́ з҃і

Глава́ ѳ҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт