Завантаження...
Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ з҃
Глава 7
1
1
И҆ бы́сть є҆гда̀ сѧ́де ца́рь въ домꙋ̀ свое́мъ, и҆ гдⷭ҇ь оу҆наслѣ́ди є҆го̀ ѡ҆́крестъ ѿ всѣ́хъ врагѡ́въ є҆гѡ̀ ѡ҆кре́стныхъ, Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його,
2
2
и҆ речѐ ца́рь къ наѳа́нꙋ прⷪ҇ро́кꙋ: сѐ, нн҃ѣ а҆́зъ живꙋ̀ въ домꙋ̀ ке́дровѣмъ, кївѡ́тъ же бж҃їй стои́тъ посредѣ̀ ски́нїи. тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом.
3
3
И҆ речѐ наѳа́нъ къ царю̀: всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть въ се́рдцы твое́мъ, и҆дѝ и҆ творѝ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь съ тобо́ю. І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці, йди, роби; бо Господь з тобою.
4
4
И҆ бы́сть въ нощѝ то́й, и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не къ наѳа́нꙋ, гл҃ѧ: Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана:
5
5
и҆дѝ и҆ рцы̀ рабꙋ̀ моемꙋ̀ даві́дꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: не ты̀ сози́ждеши мнѣ̀ до́мъ, є҆́же ѡ҆бита́ти мнѣ̀: йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування,
6
6
ꙗ҆́кѡ не ѡ҆бита́хъ въ домꙋ̀, ѿ негѡ́же днѐ и҆зведо́хъ сы́ны і҆и҃лєвы и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ до днѐ сегѡ̀, но бѣ́хъ ходѧ̀ во ѡ҆бита́лищи и҆ въ кꙋ́щи, коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії?
7
7
во всѣ́хъ и҆дѣ́же хожда́хъ во все́мъ і҆и҃ли: а҆́ще гл҃ѧ гл҃ахъ ко є҆ди́номꙋ колѣ́нꙋ і҆и҃левꙋ, є҆мꙋ́же заповѣ́дахъ пастѝ лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ, гл҃ѧ: почто̀ не созда́сте мѝ до́мꙋ ке́дрова; Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»?
8
8
и҆ нн҃ѣ сїѧ̑ рече́ши рабꙋ̀ моемꙋ̀ даві́дꙋ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: поѧ́хъ тѧ̀ ѿ па́жити ѻ҆́вчїѧ на властели́нство лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю, І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля;
9
9
и҆ бѣ́хъ съ тобо́ю во всѣ́хъ, а҆́може ходи́лъ є҆сѝ, и҆ и҆скорени́хъ всѧ̑ врагѝ твоѧ̑ ѿ лица̀ твоегѡ̀, и҆ сотвори́хъ тѧ̀ и҆мени́та по и҆́мени вели́кихъ и҆̀же на землѝ, і був з тобою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі.
10
10
и҆ положꙋ̀ мѣ́сто лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю, и҆ насаждꙋ̀ и҆̀хъ, и҆ вселѧ́тсѧ ѡ҆ себѣ̀ са́ми, и҆ не попекꙋ́тсѧ ктомꙋ̀: и҆ не приложи́тъ сы́нъ непра́вды ѡ҆би́дѣти и҆̀хъ, ꙗ҆́коже и҆спе́рва, І Я влаштую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись,
11
11
и҆ ѿ дні́й въ нѧ́же поста́вихъ сꙋдїи̑ въ лю́дехъ мои́хъ во і҆и҃ли: и҆ оу҆поко́ю тѧ̀ ѿ всѣ́хъ вра̑гъ твои́хъ: и҆ возвѣсти́тъ тѝ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ сози́ждеши до́мъ є҆мꙋ̀: з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім.
12
12
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ и҆спо́лнѧтсѧ дні́е твоѝ, и҆ оу҆́снеши со ѻ҆тцы̑ твои́ми, и҆ возста́влю сѣ́мѧ твоѐ по тебѣ̀, и҆́же бꙋ́детъ ѿ чре́ва твоегѡ̀, и҆ оу҆гото́влю ца́рство є҆гѡ̀: Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я поставлю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його.
13
13
то́й сози́ждетъ до́мъ и҆́мени моемꙋ̀, и҆ оу҆пра́влю престо́лъ є҆гѡ̀ до вѣ́ка: Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки.
14
14
а҆́зъ бꙋ́дꙋ є҆мꙋ̀ во ѻ҆тца̀, и҆ то́й бꙋ́детъ мѝ въ сы́на: и҆ а҆́ще прїи́детъ непра́вда є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆бличꙋ̀ є҆го̀ жезло́мъ мꙋже́й и҆ ꙗ҆́звами сынѡ́въ человѣ́ческихъ: Я буду йому батьком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських;
15
15
млⷭ҇ти же моеѧ̀ не ѿста́влю ѿ негѡ̀, ꙗ҆́коже ѿста́вихъ ѿ тѣ́хъ, и҆̀хже ѿста́вихъ ѿ лица̀ моегѡ̀: але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм.
16
16
и҆ вѣ́ренъ бꙋ́детъ до́мъ є҆гѡ̀ и҆ ца́рство є҆гѡ̀ до вѣ́ка предо мно́ю: и҆ престо́лъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ и҆спра́вленъ во вѣ́къ. І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки.
17
17
По всѣ̑мъ словесє́мъ си̑мъ и҆ по всемꙋ̀ видѣ́нїю семꙋ̀, та́кѡ глаго́ла наѳа́нъ ко даві́дꙋ. Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду.
18
18
И҆ вни́де ца́рь даві́дъ и҆ сѣ́де пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ речѐ: кто́ є҆смь а҆́зъ, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и; и҆ что̀ до́мъ мо́й, ꙗ҆́кѡ возлюби́лъ мѧ̀ є҆сѝ да́же до си́хъ; І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив!
19
19
и҆ ма̑ла сїѧ̑ пред̾ тобо́ю сꙋ́ть, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и, и҆ гл҃алъ є҆сѝ ѡ҆ до́мѣ раба̀ твоегѡ̀ вдале́кѡ: се́й же зако́нъ человѣ́ка, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и: І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи!
20
20
и҆ что̀ приложи́тъ даві́дъ є҆щѐ глаго́лати къ тебѣ̀; и҆ нн҃ѣ ты̀ вѣ́си раба̀ твоего̀, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и, Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи!
21
21
и҆ раба̀ твоегѡ̀ ра́ди сотвори́лъ є҆сѝ и҆ по се́рдцꙋ твоемꙋ̀ сотвори́лъ є҆сѝ всѐ вели́чество сїѐ, сказа́ти рабꙋ̀ твоемꙋ̀, Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму.
22
22
вели́чїѧ ра́ди твоегѡ̀, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и: нѣ́сть бо и҆́нъ ꙗ҆́коже ты̀, и҆ нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же слы́шахомъ оу҆ши́ма на́шима: В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
23
23
и҆ кто̀ ꙗ҆́коже лю́дїе твоѝ і҆и҃ль ꙗ҆зы́къ и҆́нъ на землѝ; ꙗ҆́кѡ наста́ви и҆́хъ бг҃ъ, є҆́же и҆зба́вити себѣ̀ люді́й, є҆́же положи́ти тебѣ̀ и҆́мѧ, є҆́же сотвори́ти вели́чїе и҆ просвѣще́нїе, є҆́же и҆зри́нꙋти тебѣ̀ ѿ лица̀ люді́й твои́хъ, и҆̀хже и҆зба́вилъ є҆сѝ себѣ̀ ѿ є҆гѵ́пта, ꙗ҆зы́ки и҆ селє́нїѧ, І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх?
24
24
и҆ оу҆гото́валъ є҆сѝ себѣ̀ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ въ лю́ди до вѣ́ка, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, бы́лъ є҆сѝ и҆̀мъ въ бг҃а: І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом.
25
25
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и, сло́во, є҆́же гл҃алъ є҆сѝ ѡ҆ рабѣ̀ твое́мъ и҆ ѡ҆ до́мѣ є҆гѡ̀, оу҆вѣ́ри до вѣ́ка, ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ, сотворѝ: І нині, Господи Боже, утверди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив.
26
26
и҆ нн҃ѣ да возвели́читсѧ и҆́мѧ твоѐ до вѣ́ка, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь вседержи́тель бг҃ъ над̾ і҆и҃лемъ, и҆ до́мъ раба̀ твоегѡ̀ даві́да да бꙋ́детъ и҆спра́вленъ пред̾ тобо́ю: І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф — Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
27
27
ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь вседержи́тель бг҃ъ і҆и҃левъ, ѿве́рзлъ є҆сѝ оу҆́хо рабꙋ̀ твоемꙋ̀, гл҃ѧ: до́мъ сози́ждꙋ тебѣ̀: сегѡ̀ ра́ди ѡ҆брѣ́те ра́бъ тво́й се́рдце своѐ є҆́же помоли́тисѧ къ тебѣ̀ моли́твою се́ю: Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою.
28
28
и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и, ты̀ є҆сѝ бг҃ъ, и҆ словеса̀ твоѧ̑ бꙋ́дꙋтъ и҆́стинна, и҆ гл҃алъ є҆сѝ ѡ҆ рабѣ̀ твое́мъ блага̑ѧ сїѧ̑, Отже, Господи мій, Господи! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо!
29
29
и҆ нн҃ѣ начнѝ и҆ блгⷭ҇вѝ до́мъ раба̀ твоегѡ̀, є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ во вѣ́къ пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и мо́й, гдⷭ҇и, гл҃алъ є҆сѝ, и҆ ѿ блгⷭ҇ве́нїѧ твоегѡ̀ да блгⷭ҇ви́тсѧ до́мъ раба̀ твоегѡ̀, є҆́же бы́ти во вѣ́къ пред̾ тобо́ю. І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.

Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.