|
Глава́ к҃д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| И҆ приложѝ гдⷭ҇ь гнѣ́вꙋ разгорѣ́тисѧ во і҆и҃ли, и҆ подви́же въ ни́хъ даві́да, глаго́лѧ: и҆дѝ и҆ и҆зочтѝ і҆и҃лѧ и҆ і҆ꙋ́дꙋ. | Гнів Господній знову запалав на ізраїльтян, і побудив він проти них Давида сказати: піди, порахуй Ізраїля й Іуду. |
|
2
|
2
|
| И҆ речѐ ца́рь ко і҆ѡа́вꙋ кнѧ́зю си́лы и҆́же съ ни́мъ: пройдѝ нн҃ѣ всѧ̑ кѡлѣ́на і҆и҃лєва и҆ і҆ꙋ̑дина, ѿ да́на да́же и҆ до вирсаві́и, и҆ сочтѝ лю́ди, и҆ да оу҆вѣ́мъ число̀ лю́демъ. | І сказав цар Іоаву воєначальникові, який був при ньому: пройди по всіх колінах Ізраїлевих [і Іудиних] від Дана до Вирсавії, і порахуй народ, щоб знати мені кількість народу. |
|
3
|
3
|
| И҆ речѐ і҆ѡа́въ ко царю̀: да приложи́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й къ лю́демъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже бы́ти и҆̀мъ стори́цею, и҆ ѻ҆́чи господи́на моегѡ̀ царѧ̀ да оу҆ви́дѧтъ: и҆ господи́нъ мо́й ца́рь почто̀ помышлѧ́етъ ѡ҆ словесѝ се́мъ; | І сказав Іоав царю: Господь Бог твій нехай примножить стільки народу, скільки є, і ще у сто разів стільки, а очі господаря мого царя нехай побачать це; але для чого господар мій цар бажає цієї справи? |
|
4
|
4
|
| И҆ превозмо́же сло́во царе́во ко і҆ѡа́вꙋ и҆ ко кнѧзє́мъ си́лы. И҆ и҆зы́де і҆ѡа́въ и҆ кнѧ̑зи крѣ́пости пред̾ царе́мъ сочестѝ лю́ди і҆и҃лєвы. | Але слово царя до Іоава і воєначальників перемогло; і пішов Іоав з воєначальниками від царя рахувати народ ізраїльський. |
|
5
|
5
|
| И҆ преидо́ша і҆ѻрда́нъ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆рои́рѣ ѡ҆деснꙋ́ю гра́да и҆́же посредѣ̀ де́бри га́дъ и҆ є҆лїезе́ръ. | І перейшли вони Йордан і зупинилися в Ароері, на правому боці міста, що серед долини Гадової, до Іазера; |
|
6
|
6
|
| И҆ прїидо́ша въ галаа́дъ и҆ въ зе́млю ѳавасѡ́нъ и҆ і҆стѡ́нъ и҆ въ да́сꙋ, и҆ внидо́ша въ данїда́нъ и҆ ѡ҆быдо́ша сїдѡ́нъ, | і прийшли в Галаад і в землю Тахтим-Ходши; і прийшли в Дан-Яан і обійшли Сидон; |
|
7
|
7
|
| и҆ прїидо́ша во маѱа́ръ тѵ́рскїй и҆ во всѧ̑ гра́ды є҆ѵє́ины и҆ въ хананє́ины, и҆ и҆до́ша на ю҆́гъ і҆ꙋ́ды въ вирсаві́ю, | і прийшли до укріплення Тира і в усі міста хивеян і хананеян і вийшли на південь Юдеї у Вирсавію; |
|
8
|
8
|
| и҆ ѡ҆быдо́ша всю̀ зе́млю, и҆ прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, сконча́вше де́вѧть мцⷭ҇ъ и҆ два́десѧть дні́й. | і обійшли всю землю і прийшли через дев’ять місяців і двадцять днів у Єрусалим. |
|
9
|
9
|
| И҆ дадѐ і҆ѡа́въ число̀ сочте́ныхъ люді́й царю̀: и҆ бѣ̀ і҆и҃лѧ число́мъ ѻ҆́смь сѡ́тъ ты́сѧщъ си́льныхъ держа́щихъ ѻ҆рꙋ́жїе, и҆ мꙋже́й і҆ꙋ́диныхъ пѧ́ть сѡ́тъ ты́сѧщъ мꙋже́й борцє́въ. | І подав Іоав список народного перепису царю; і виявилося, що ізраїльтян було вісімсот тисяч чоловіків сильних, здатних до війни, а юдеян п’ятсот тисяч. |
|
10
|
10
|
| И҆ оу҆боѧ́сѧ се́рдце даві́дово по счисле́нїи люді́й, и҆ речѐ даві́дъ ко гдⷭ҇ꙋ: согрѣши́хъ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ сотвори́хъ глаго́лъ се́й: и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, ѿимѝ беззако́нїе раба̀ твоегѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бꙋѧ́хъ ѕѣлѡ̀. | І здригнулося серце Давидове після того, як він порахував народ. І сказав Давид Господу: тяжко згрішив я, вчинивши так; і нині молю Тебе, Господи, прости гріх раба Твого, бо вкрай нерозумно зробив я. |
|
11
|
11
|
| И҆ воста̀ даві́дъ заꙋ́тра: и҆ сло́во гдⷭ҇не бы́сть ко га́дꙋ прⷪ҇ро́кꙋ прозорли́вцꙋ, гл҃ѧ: | Коли Давид устав на другий день ранком, то було слово Господа до Гада пророка, прозорливця Давида: |
|
12
|
12
|
| и҆дѝ и҆ рцы̀ даві́дꙋ, глаго́лѧ: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: тро́е а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀, и҆ и҆зберѝ себѣ̀ є҆ди́но ѿ си́хъ, и҆ сотворю́ ти. | піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання пропоную Я тобі; вибери собі одне з них, яке звершилося б над тобою. |
|
13
|
13
|
| И҆ вни́де га́дъ къ даві́дꙋ, и҆ повѣ́да, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: и҆зберѝ себѣ̀ бы́ти: и҆лѝ прїи́дꙋтъ тебѣ̀ трѝ лѣ̑та гла́да на зе́млю твою̀: и҆лѝ трѝ мцⷭ҇ы бѣ́гати и҆́маши пред̾ враги̑ твои́ми, и҆ бꙋ́дꙋтъ гонѧ́ще тѧ̀: и҆лѝ трѝ дни̑ бы́ти сме́рти въ землѝ твое́й: нн҃ѣ оу҆̀бо разꙋмѣ́й и҆ ви́ждь, что̀ ѿвѣща́ю посла́вшемꙋ мѧ̀. | І прийшов Гад до Давида, і сповістив йому, і сказав йому: обирай собі, чи бути голоду в країні твоїй сім років, чи щоб ти три місяці бігав від ворогів твоїх, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? тепер розсуди і виріши, що мені відповісти Тому, Хто послав мене. |
|
14
|
14
|
| И҆ речѐ даві́дъ ко га́дꙋ: тѣ̑сна мѝ сꙋ́ть ѿвсю́дꙋ ѕѣлѡ̀ трѝ сїѧ̑: да впадꙋ̀ оу҆̀бо въ рꙋ́цѣ гдⷭ҇ни, ꙗ҆́кѡ мнѡ́ги сꙋ́ть щедрѡ́ты є҆гѡ̀ ѕѣлѡ̀: въ рꙋ́цѣ же человѣ̑чи да не впадꙋ̀. И҆ и҆збра̀ себѣ̀ даві́дъ сме́рть и҆ дни̑ жа́твєнныѧ пшени́цы. | І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже; але нехай упаду я в руки Господа, бо велике милосердя Його; тільки б у руки людські не впасти мені. [І обрав собі Давид моровицю під час жнив пшениці.] |
|
15
|
15
|
| И҆ дадѐ гдⷭ҇ь сме́рть во і҆и҃ли ѿ оу҆́тра до часа̀ ѡ҆бѣ́днѧгѡ, и҆ нача́сѧ ꙗ҆́зва бы́ти въ лю́дехъ, и҆ оу҆мро́ша ѿ люді́й гдⷭ҇нихъ ѿ да́на и҆ до вирсаві́и се́дмьдесѧтъ ты́сѧщъ мꙋже́й. | І послав Господь моровицю на ізраїльтян від ранку до призначеного часу; [і почалася моровиця в народі] і померло з народу, від Дана до Вирсавії, сімдесят тисяч чоловік. |
|
16
|
16
|
| И҆ прострѐ а҆́гг҃лъ бж҃їй рꙋ́кꙋ свою̀ на і҆ерⷭ҇ли́мъ погꙋби́ти є҆го̀, и҆ раска́ѧсѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ ѕлѣ̀, и҆ речѐ а҆́гг҃лꙋ погꙋблѧ́ющемꙋ лю́ди: дово́лно нн҃ѣ, ѿимѝ рꙋ́кꙋ твою̀. И҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇нь бѣ̀ стоѧ̀ пред̾ гꙋмно́мъ ѻ҆́рны і҆евꙋсе́анина. | І простяг ангел [Божий] руку свою на Єрусалим, щоб спустошити його; але Господь пожалів про біду і сказав ангелові, який уражав народ: досить, тепер опусти руку твою. Ангел же Господній був тоді біля току Орни ієвусеянина. |
|
17
|
17
|
| И҆ речѐ даві́дъ ко гдⷭ҇ꙋ, є҆гда̀ ви́дѣ а҆́гг҃ла бїю́ща лю́ди, и҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ є҆́смь согрѣши́вый, а҆́зъ є҆́смь па́стырь ѕло̀ сотвори́вый, а҆ сі́и ѻ҆́вцы что̀ сотвори́ша; да бꙋ́детъ нн҃ѣ рꙋка̀ твоѧ̀ на мнѣ̀ и҆ на домꙋ̀ ѻ҆тца̀ моегѡ̀. | І сказав Давид Господу, коли побачив ангела, який уражав народ, говорячи: ось, я згрішив, я [пастир] вчинив беззаконно; а ці вівці, що зробили вони? нехай же рука Твоя обернеться на мене і на дім батька мого. |
|
18
|
18
|
| И҆ прїи́де га́дъ къ даві́дꙋ въ де́нь то́й и҆ речѐ є҆мꙋ̀: взы́ди, и҆ поста́ви гдⷭ҇еви ѻ҆лта́рь на гꙋмнѣ̀ ѻ҆́рны і҆евꙋсе́анина. | І прийшов у той день Гад до Давида і сказав: іди, постав жертовник Господу на току Орни ієвусеянина. |
|
19
|
19
|
| И҆ взы́де даві́дъ по глаго́лꙋ га́да прⷪ҇ро́ка, и҆́мже ѡ҆́бразомъ заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь. | І пішов Давид за словом Гада [пророка], як повелів Господь. |
|
20
|
20
|
| И҆ преклони́сѧ ѻ҆́рна, и҆ ви́дѣ царѧ̀ и҆ ѻ҆́троки є҆гѡ̀ восходѧ́щыѧ вы́ше є҆гѡ̀, и҆ и҆зы́де ѻ҆́рна, и҆ поклони́сѧ царю̀ на лицы̀ свое́мъ на землѝ, | І глянув Орна і побачив царя і слуг його, які йшли до нього, і вийшов Орна й уклонився цареві лицем своїм до землі. |
|
21
|
21
|
| и҆ речѐ ѻ҆́рна: что̀ ꙗ҆́кѡ прїи́де господи́нъ мо́й ца́рь къ рабꙋ̀ своемꙋ̀; И҆ речѐ даві́дъ: кꙋпи́ти оу҆ тебє̀ гꙋмно̀ (прїидо́хъ), на созда́нїе ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ преста́нетъ ꙗ҆́зва ѿ люді́й. | І сказав Орна: навіщо прийшов господар мій цар до раба свого? І сказав Давид: купити в тебе тік для спорудження жертовника Господу, щоб припинилось ураження народу. |
|
22
|
22
|
| И҆ речѐ ѻ҆́рна къ даві́дꙋ: да прїи́метъ и҆ вознесе́тъ господи́нъ мо́й ца́рь гдⷭ҇ꙋ (бг҃ꙋ) є҆́же бла́го пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀: сѐ, воло́ве во всесожже́нїе, и҆ коле́са и҆ сосꙋ́ди волѡ́въ на дрова̀. | І сказав Орна Давиду: нехай візьме і принесе в жертву, господар мій, цар, що йому вгодно. Ось воли для всепалення і вози й упряж волова на дрова. |
|
23
|
23
|
| Всѧ̑ дадѐ ѻ҆́рна царю̀. И҆ речѐ ѻ҆́рна къ царю̀: гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀. | Все це, царю, Орна віддає цареві. Ще сказав Орна царю: Господь Бог твій нехай буде милостивим до тебе! |
|
24
|
24
|
| И҆ речѐ ца́рь ко ѻ҆́рнѣ: нѝ, но то́кмѡ кꙋпꙋ́ѧ кꙋплю̀ ѿ тебє̀ цѣно́ю, и҆ не вознесꙋ̀ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀ всесожже́нїѧ тꙋ́не. И҆ кꙋпѝ даві́дъ гꙋмно̀ и҆ волы̀ на пѧти́десѧти сі́клехъ сребра̀. | Але цар сказав Орні: ні, я заплачу́ тобі, що коштує, і не принесу Господу Богу моєму жертви, взятої задарма. І купив Давид тік і волів за п’ятдесят сиклів срібла. |
|
25
|
25
|
| И҆ созда̀ та́мѡ даві́дъ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇еви: и҆ вознесѐ всесожжє́нїѧ и҆ ми̑рнаѧ. И҆ приложѝ соломѡ́нъ ко ѻ҆лтарю̀ послѣдѝ, занѐ ма́лъ бѣ̀ пре́жде. И҆ послꙋ́ша гдⷭ҇ь землѝ, и҆ ѿѧ́тъ ꙗ҆́звꙋ ѿ і҆и҃лѧ. | І спорудив там Давид жертовник Господу і приніс всепалення і мирні жертви. [Потім Соломон розширив жертовник, бо він був малий.] І змилостивився Господь над країною, і припинилось ураження ізраїльтян. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.