|
Глава́ и҃і
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
По си́хъ же ѿлꙋчи́всѧ па́ѵелъ ѿ а҆ѳи́нъ, прїи́де въ корі́нѳъ:
|
Після цього Павло, залишивши Афіни, прийшов до Коринфа;
|
|
2
|
2
|
|
и҆ ѡ҆брѣ́тъ нѣ́коего і҆ꙋде́анина и҆́менемъ а҆кѵ́лꙋ, по́нтѧнина ро́домъ, но́вѡ прише́дша ѿ і҆талі́и, и҆ прїскі́ллꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀: занѐ повелѣ́лъ бѧ́ше клаѵді́й ѿлꙋчи́тисѧ всѣ̑мъ і҆ꙋде́ємъ ѿ ри́ма: прїи́де къ ни̑мъ,
|
і, знайшовши одного юдея, на ім’я Акила, родом із Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його, — бо Клавдій звелів усім юдеям покинути Рим, — прийшов до них;
|
|
3
|
3
|
|
и҆ занѐ є҆динохꙋдо́жникѡмъ бы́ти и҆̀мъ, пребы́сть оу҆ ни́хъ и҆ дѣ́лаше: бѧ́хꙋ бо скинотво́рцы хи́тростїю.
|
і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо їхнім ремеслом було робити намети.
|
|
4
|
4
|
|
Стѧза́шесѧ же на со́нмищахъ по всѧ̑ сꙋббѡ̑ты и҆ препира́ше і҆ꙋдє́и и҆ є҆́ллины.
|
Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував юдеїв та еллінів.
|
|
5
|
5
|
|
И҆ є҆гда̀ снидо́ста ѿ македо́нїи сі́ла же и҆ тїмоѳе́й, тꙋжа́ше дꙋ́хомъ па́ѵелъ, свидѣ́телствꙋѧ і҆ꙋде́ѡмъ і҆и҃са бы́ти хрⷭ҇та̀.
|
А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павло, ідучи за велінням Духа, свідчив юдеям, що Ісус є Христос.
|
|
6
|
6
|
|
Проти́вѧщымсѧ же и҆̀мъ и҆ хꙋ́лѧщымъ, ѡ҆трѧ́съ ри̑зы своѧ̑, речѐ къ ни̑мъ: кро́вь ва́ша на глава́хъ ва́шихъ: чи́стъ а҆́зъ, ѿнн҃ѣ во ꙗ҆зы́ки и҆дꙋ̀.
|
Але оскільки вони противились і злословили, то він, обтрусивши одяг свій, сказав до них: «Кров ваша на головах ваших; я — чистий, віднині йду до язичників».
|
|
7
|
7
|
|
И҆ преше́дъ ѿтꙋ́дꙋ, прїи́де въ до́мъ нѣ́коегѡ и҆́менемъ і҆ꙋ́ста, чтꙋ́ща бг҃а, є҆мꙋ́же хра́мина бѣ̀ вскра́й со́нмища.
|
І пішов звідти, і прийшов до одного на ім’я Юст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.
|
|
8
|
8
|
|
Крі́спъ же нача́лникъ собо́ра вѣ́рова гдⷭ҇еви со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ, и҆ мно́зи ѿ корі́нѳѧнъ слы́шавше вѣ́ровахꙋ и҆ креща́хꙋсѧ.
|
А Крисп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з коринф’ян, слухаючи, увірували і охрестилися.
|
|
9
|
9
|
|
Рече́ же гдⷭ҇ь въ видѣ́нїи нощнѣ́мъ па́ѵлꙋ: не бо́йсѧ, но глаго́ли и҆ да не оу҆мо́лкнеши,
|
У видінні вночі Господь сказав Павлові: «Hе бійся, але говори і не замовкай,
|
|
10
|
10
|
|
занѐ а҆́зъ є҆́смь съ тобо́ю, и҆ никто́же приложи́тъ ѡ҆ѕло́бити тѧ̀: занѐ лю́дїе сꙋ́ть мѝ мно́зи во гра́дѣ се́мъ.
|
бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато є людей у цьому містi».
|
|
11
|
11
|
|
Пребы́сть же та́мѡ лѣ́то и҆ мцⷭ҇ъ ше́сть, оу҆чѧ̀ въ ни́хъ сло́вꙋ бж҃їю.
|
І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
|
|
12
|
12
|
|
Галлїѡ́нꙋ же а҆нѳѷпа́тꙋ сꙋ́щꙋ во а҆ха́їи, нападо́ша є҆динодꙋ́шнѡ і҆ꙋде́є на па́ѵла и҆ приведо́ша є҆го̀ на сꙋди́лище,
|
Коли Галліон був проконсулом в Ахаї‚ юдеї однодушно напали на Павла і привели його на судилище,
|
|
13
|
13
|
|
глаго́люще, ꙗ҆́кѡ проти́вꙋ зако́нꙋ се́й оу҆вѣщава́етъ человѣ́ки чти́ти бг҃а.
|
говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.
|
|
14
|
14
|
|
Хотѧ́щꙋ же па́ѵлꙋ ѿве́рсти оу҆ста̀, речѐ галлїѡ́нъ ко і҆ꙋде́ємъ: а҆́ще оу҆̀бо непра́вда была́ бы ка́ѧ и҆лѝ дѣ́ло ѕло́е, ѽ, і҆ꙋде́є, по сло́вꙋ послꙋ́шалъ бы́хъ ва́съ:
|
Коли ж Павло хотів відкрити уста, Галліон сказав юдеям: «Юдеї! Якби була будь-яка несправедливість або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,
|
|
15
|
15
|
|
а҆́ще ли же стѧза̑нїѧ сꙋ́ть ѡ҆ словесѝ и҆ ѡ҆ и҆́менѣхъ и҆ ѡ҆ зако́нѣ ва́шемъ, вѣ́дите са́ми: сꙋдїѧ́ бо а҆́зъ си̑мъ не хощꙋ̀ бы́ти.
|
а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самi; я не хочу бути суддею в цьому».
|
|
16
|
16
|
|
И҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿ сꙋди́лища.
|
І прогнав їх від судилища.
|
|
17
|
17
|
|
Є҆́мше же всѝ є҆́ллини сѡсѳе́на нача́лника собо́ра, бїѧ́хꙋ пред̾ сꙋди́лищемъ: и҆ ни є҆ди́но ѡ҆ си́хъ галлїѡ́нꙋ радѣ́нїе бы́сть.
|
А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; Галліон же анітрохи не турбувався про це.
|
|
18
|
18
|
|
Па́ѵелъ же, є҆щѐ пребы́въ дни̑ довѡ́лны и҆ цѣлова́въ бра́тїю, ѿплы̀ въ сѷрі́ю, и҆ съ ни́мъ а҆кѵ́ла и҆ прїскі́лла, ѡ҆стри́гъ главꙋ̀ въ кегхре́ихъ: ѡ҆бре́ксѧ бо бѣ̀.
|
Павло, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сирії (і з ним Акила і Прискілла), обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.
|
|
19
|
19
|
|
Приста́ же во є҆фе́сѣ и҆ тѣ́хъ ѡ҆ста́ви та́мѡ, са́мъ же вше́дъ въ со́нмище, стѧза́шесѧ со і҆ꙋдє́и.
|
Прибувши до Ефеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з юдеями.
|
|
20
|
20
|
|
Молѧ́щымъ же и҆̀мъ є҆го̀ на мно́го вре́мѧ пребы́ти оу҆ ни́хъ, не и҆зво́ли,
|
Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,
|
|
21
|
21
|
|
но ѿрече́сѧ и҆̀мъ, глаго́лѧ, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ мѝ всѧ́кѡ пра́здникъ грѧдꙋ́щїй сотвори́ти во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: па́ки же возвращꙋ́сѧ къ ва́мъ, бг҃ꙋ хотѧ́щꙋ. И҆ ѿвезе́сѧ ѿ є҆фе́са: а҆кѵ́ла же и҆ прїскі́лла ѡ҆ста́ста во є҆фе́сѣ.
|
а попрощався з ними, сказавши: «Мені неодмінно треба провести в Єрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Боговi». І відплив з Ефеса; Акила і Прискілла залишилися в Ефесі.
|
|
22
|
22
|
|
(Заⷱ҇ м҃а҃.) И҆ соше́дъ въ кесарі́ю, возше́дъ и҆ цѣлова́въ цр҃ковь, сни́де во а҆нтїохі́ю,
|
Побувавши в Кесарії, (він) прийшов до Єрусалима, привітав церкву і пішов до Антиохії.
|
|
23
|
23
|
|
и҆ сотво́рь вре́мѧ нѣ́кое, и҆зы́де, проходѧ̀ порѧ́дꙋ галаті́йскꙋю странꙋ̀ и҆ фрѷгі́ю, оу҆твержда́ѧ всѧ̑ оу҆чн҃кѝ.
|
Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фригію, утверджуючи всіх учеників.
|
|
24
|
24
|
|
І҆ꙋде́анинъ же нѣ́кто, а҆поллѡ́съ и҆́менемъ, а҆леѯа́ндрѧнинъ ро́домъ, мꙋ́жъ слове́сенъ, прїи́де во є҆фе́съ, си́ленъ сы́й въ кни́гахъ.
|
Якийсь юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений у Писаннях, прийшов до Ефеса.
|
|
25
|
25
|
|
Се́й бѣ̀ ѡ҆глаше́нъ пꙋтѝ гдⷭ҇ню, и҆ горѧ̀ дꙋ́хомъ, глаго́лаше и҆ оу҆ча́ше и҆звѣ́стнѡ ꙗ҆̀же ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, вѣ́дый то́кмѡ креще́нїе і҆ѡа́нново.
|
Він був наставлений на шлях Господній і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правдиво, знаючи тільки про хрещення Іоанове.
|
|
26
|
26
|
|
Се́й же нача́тъ дерза́ти на со́нмищихъ. Слы̑шавша же є҆го̀ а҆кѵ́ла и҆ прїскі́лла, прїѧ́ста є҆го̀ и҆ и҆звѣ́стнѣе томꙋ̀ сказа́ста пꙋ́ть гдⷭ҇ень.
|
Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акила і Прискілла прийняли його і досконаліше пояснили йому шлях Господній.
|
|
27
|
27
|
|
Хотѧ́щꙋ же є҆мꙋ̀ преитѝ во а҆ха́їю, предпосла́вше бра́тїѧ написа́ша оу҆чн҃кѡ́мъ прїѧ́ти є҆го̀: и҆́же прише́дъ та́мѡ посо́бствова мно́гѡ вѣ́ровавшымъ блгⷣтїю:
|
А коли він вирішив іти до Ахаї, браття написали ученикам, щоб прийняли його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,
|
|
28
|
28
|
|
тве́рдѡ бо і҆ꙋдє́и не престаѧ̀ ѡ҆блича́ше пред̾ людьмѝ, сказꙋ́ѧ писа́ньми, і҆и҃са бы́ти хрⷭ҇та̀.
|
бо він дуже викривав юдеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Ісус є Христос.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.