Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
По си́хъ же ѿлꙋчи́всѧ па́ѵелъ ѿ а҆ѳи́нъ, прїи́де въ корі́нѳъ:	Після цього Павло, залишивши Афіни, прийшов до Коринфа;
2	2
и҆ ѡ҆брѣ́тъ нѣ́коего і҆ꙋде́анина и҆́менемъ а҆кѵ́лꙋ, по́нтѧнина ро́домъ, но́вѡ прише́дша ѿ і҆талі́и, и҆ прїскі́ллꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀: занѐ повелѣ́лъ бѧ́ше клаѵді́й ѿлꙋчи́тисѧ всѣ̑мъ і҆ꙋде́ємъ ѿ ри́ма: прїи́де къ ни̑мъ,	і, знайшовши одного юдея, на ім’я Акила, родом із Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його, — бо Клавдій звелів усім юдеям покинути Рим, — прийшов до них;
3	3
и҆ занѐ є҆динохꙋдо́жникѡмъ бы́ти и҆̀мъ, пребы́сть оу҆ ни́хъ и҆ дѣ́лаше: бѧ́хꙋ бо скинотво́рцы хи́тростїю.	і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо їхнім ремеслом було робити намети.
4	4
Стѧза́шесѧ же на со́нмищахъ по всѧ̑ сꙋббѡ̑ты и҆ препира́ше і҆ꙋдє́и и҆ є҆́ллины.	Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував юдеїв та еллінів.
5	5
И҆ є҆гда̀ снидо́ста ѿ македо́нїи сі́ла же и҆ тїмоѳе́й, тꙋжа́ше дꙋ́хомъ па́ѵелъ, свидѣ́телствꙋѧ і҆ꙋде́ѡмъ і҆и҃са бы́ти хрⷭ҇та̀.	А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павло, ідучи за велінням Духа, свідчив юдеям, що Ісус є Христос.
6	6
Проти́вѧщымсѧ же и҆̀мъ и҆ хꙋ́лѧщымъ, ѡ҆трѧ́съ ри̑зы своѧ̑, речѐ къ ни̑мъ: кро́вь ва́ша на глава́хъ ва́шихъ: чи́стъ а҆́зъ, ѿнн҃ѣ во ꙗ҆зы́ки и҆дꙋ̀.	Але оскільки вони противились і злословили, то він, обтрусивши одяг свій, сказав до них: «Кров ваша на головах ваших; я — чистий, віднині йду до язичників».
7	7
И҆ преше́дъ ѿтꙋ́дꙋ, прїи́де въ до́мъ нѣ́коегѡ и҆́менемъ і҆ꙋ́ста, чтꙋ́ща бг҃а, є҆мꙋ́же хра́мина бѣ̀ вскра́й со́нмища.	І пішов звідти, і прийшов до одного на ім’я Юст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.
8	8
Крі́спъ же нача́лникъ собо́ра вѣ́рова гдⷭ҇еви со всѣ́мъ до́момъ свои́мъ, и҆ мно́зи ѿ корі́нѳѧнъ слы́шавше вѣ́ровахꙋ и҆ креща́хꙋсѧ.	А Крисп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з коринф’ян, слухаючи, увірували і охрестилися.
9	9
Рече́ же гдⷭ҇ь въ видѣ́нїи нощнѣ́мъ па́ѵлꙋ: не бо́йсѧ, но глаго́ли и҆ да не оу҆мо́лкнеши,	У видінні вночі Господь сказав Павлові: «Hе бійся, але говори і не замовкай,
10	10
занѐ а҆́зъ є҆́смь съ тобо́ю, и҆ никто́же приложи́тъ ѡ҆ѕло́бити тѧ̀: занѐ лю́дїе сꙋ́ть мѝ мно́зи во гра́дѣ се́мъ.	бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато є людей у цьому містi».
11	11
Пребы́сть же та́мѡ лѣ́то и҆ мцⷭ҇ъ ше́сть, оу҆чѧ̀ въ ни́хъ сло́вꙋ бж҃їю.	І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
12	12
Галлїѡ́нꙋ же а҆нѳѷпа́тꙋ сꙋ́щꙋ во а҆ха́їи, нападо́ша є҆динодꙋ́шнѡ і҆ꙋде́є на па́ѵла и҆ приведо́ша є҆го̀ на сꙋди́лище,	Коли Галліон був проконсулом в Ахаї‚ юдеї однодушно напали на Павла і привели його на судилище,
13	13
глаго́люще, ꙗ҆́кѡ проти́вꙋ зако́нꙋ се́й оу҆вѣщава́етъ человѣ́ки чти́ти бг҃а.	говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.
14	14
Хотѧ́щꙋ же па́ѵлꙋ ѿве́рсти оу҆ста̀, речѐ галлїѡ́нъ ко і҆ꙋде́ємъ: а҆́ще оу҆̀бо непра́вда была́ бы ка́ѧ и҆лѝ дѣ́ло ѕло́е, ѽ, і҆ꙋде́є, по сло́вꙋ послꙋ́шалъ бы́хъ ва́съ:	Коли ж Павло хотів відкрити уста, Галліон сказав юдеям: «Юдеї! Якби була будь-яка несправедливість або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,
15	15
а҆́ще ли же стѧза̑нїѧ сꙋ́ть ѡ҆ словесѝ и҆ ѡ҆ и҆́менѣхъ и҆ ѡ҆ зако́нѣ ва́шемъ, вѣ́дите са́ми: сꙋдїѧ́ бо а҆́зъ си̑мъ не хощꙋ̀ бы́ти.	а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самi; я не хочу бути суддею в цьому».
16	16
И҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿ сꙋди́лища.	І прогнав їх від судилища.
17	17
Є҆́мше же всѝ є҆́ллини сѡсѳе́на нача́лника собо́ра, бїѧ́хꙋ пред̾ сꙋди́лищемъ: и҆ ни є҆ди́но ѡ҆ си́хъ галлїѡ́нꙋ радѣ́нїе бы́сть.	А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; Галліон же анітрохи не турбувався про це.
18	18
Па́ѵелъ же, є҆щѐ пребы́въ дни̑ довѡ́лны и҆ цѣлова́въ бра́тїю, ѿплы̀ въ сѷрі́ю, и҆ съ ни́мъ а҆кѵ́ла и҆ прїскі́лла, ѡ҆стри́гъ главꙋ̀ въ кегхре́ихъ: ѡ҆бре́ксѧ бо бѣ̀.	Павло, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сирії (і з ним Акила і Прискілла), обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.
19	19
Приста́ же во є҆фе́сѣ и҆ тѣ́хъ ѡ҆ста́ви та́мѡ, са́мъ же вше́дъ въ со́нмище, стѧза́шесѧ со і҆ꙋдє́и.	Прибувши до Ефеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з юдеями.
20	20
Молѧ́щымъ же и҆̀мъ є҆го̀ на мно́го вре́мѧ пребы́ти оу҆ ни́хъ, не и҆зво́ли,	Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,
21	21
но ѿрече́сѧ и҆̀мъ, глаго́лѧ, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ мѝ всѧ́кѡ пра́здникъ грѧдꙋ́щїй сотвори́ти во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: па́ки же возвращꙋ́сѧ къ ва́мъ, бг҃ꙋ хотѧ́щꙋ. И҆ ѿвезе́сѧ ѿ є҆фе́са: а҆кѵ́ла же и҆ прїскі́лла ѡ҆ста́ста во є҆фе́сѣ.	а попрощався з ними, сказавши: «Мені неодмінно треба провести в Єрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Боговi». І відплив з Ефеса; Акила і Прискілла залишилися в Ефесі.
22	22
(Заⷱ҇ м҃а҃.) И҆ соше́дъ въ кесарі́ю, возше́дъ и҆ цѣлова́въ цр҃ковь, сни́де во а҆нтїохі́ю,	Побувавши в Кесарії, (він) прийшов до Єрусалима, привітав церкву і пішов до Антиохії.
23	23
и҆ сотво́рь вре́мѧ нѣ́кое, и҆зы́де, проходѧ̀ порѧ́дꙋ галаті́йскꙋю странꙋ̀ и҆ фрѷгі́ю, оу҆твержда́ѧ всѧ̑ оу҆чн҃кѝ.	Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фригію, утверджуючи всіх учеників.
24	24
І҆ꙋде́анинъ же нѣ́кто, а҆поллѡ́съ и҆́менемъ, а҆леѯа́ндрѧнинъ ро́домъ, мꙋ́жъ слове́сенъ, прїи́де во є҆фе́съ, си́ленъ сы́й въ кни́гахъ.	Якийсь юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений у Писаннях, прийшов до Ефеса.
25	25
Се́й бѣ̀ ѡ҆глаше́нъ пꙋтѝ гдⷭ҇ню, и҆ горѧ̀ дꙋ́хомъ, глаго́лаше и҆ оу҆ча́ше и҆звѣ́стнѡ ꙗ҆̀же ѡ҆ гдⷭ҇ѣ, вѣ́дый то́кмѡ креще́нїе і҆ѡа́нново.	Він був наставлений на шлях Господній і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правдиво, знаючи тільки про хрещення Іоанове.
26	26
Се́й же нача́тъ дерза́ти на со́нмищихъ. Слы̑шавша же є҆го̀ а҆кѵ́ла и҆ прїскі́лла, прїѧ́ста є҆го̀ и҆ и҆звѣ́стнѣе томꙋ̀ сказа́ста пꙋ́ть гдⷭ҇ень.	Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акила і Прискілла прийняли його і досконаліше пояснили йому шлях Господній.
27	27
Хотѧ́щꙋ же є҆мꙋ̀ преитѝ во а҆ха́їю, предпосла́вше бра́тїѧ написа́ша оу҆чн҃кѡ́мъ прїѧ́ти є҆го̀: и҆́же прише́дъ та́мѡ посо́бствова мно́гѡ вѣ́ровавшымъ блгⷣтїю:	А коли він вирішив іти до Ахаї, браття написали ученикам, щоб прийняли його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,
28	28
тве́рдѡ бо і҆ꙋдє́и не престаѧ̀ ѡ҆блича́ше пред̾ людьмѝ, сказꙋ́ѧ писа́ньми, і҆и҃са бы́ти хрⷭ҇та̀.	бо він дуже викривав юдеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Ісус є Христос.

← Глава́ з҃і

Глава́ ѳ҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт