Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ и҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава́ и҃	Глава 8

1	1
Са́ѵлъ же бѣ̀ соизволѧ́ѧ оу҆бі́йствꙋ є҆гѡ̀. Бы́сть же въ то́й де́нь гоне́нїе ве́лїе на цр҃ковь і҆ерⷭ҇ли́мскꙋю: вси́ же разсѣ́ѧшасѧ по страна́мъ і҆ꙋдє́йскимъ и҆ самарі̑йскимъ, кромѣ̀ а҆пⷭ҇лъ:	Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимi; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії.
2	2
погребо́ша же стефа́на мꙋ́жїе благоговѣ́йнїи и҆ сотвори́ша пла́чь ве́лїй над̾ ни́мъ.	Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому.
3	3
Са́ѵлъ же ѡ҆ѕлоблѧ́ше цр҃ковь, въ до́мы входѧ̀, и҆ влачѧ̀ мꙋ́жы и҆ жєны̀, предаѧ́ше въ темни́цꙋ.	А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці.
4	4
Разсѣ́ѧвшїисѧ же прохожда́хꙋ, благовѣствꙋ́юще сло́во.	Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово.
5	5
(Заⷱ҇ и҃і҃.) Фїлі́ппъ же соше́дъ во гра́дъ самарі́йскїй, проповѣ́даше и҆̀мъ хрⷭ҇та̀:	Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа.
6	6
внима́хꙋ же наро́ди глаго́лємымъ ѿ фїлі́ппа є҆динодꙋ́шнѡ, слы́шаще и҆ ви́дѧще зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же творѧ́ше:	Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7	7
дꙋ́си бо нечи́стїи ѿ мно́гихъ и҆мꙋ́щихъ ѧ҆̀, вопїю́ще гла́сомъ ве́лїимъ, и҆схожда́хꙋ, мно́зи же разсла́бленнїи и҆ хро́мїи и҆сцѣли́шасѧ:	Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8	8
и҆ бы́сть ра́дость ве́лїѧ во гра́дѣ то́мъ.	І була велика радість у тому місті.
9	9
Мꙋ́жъ же нѣ́кїй, и҆́менемъ сі́мѡнъ, пре́жде бѣ̀ во гра́дѣ волхвꙋ́ѧ и҆ оу҆дивлѧ́ѧ ꙗ҆зы́къ самарі́йскїй, глаго́лѧ нѣ́коего бы́ти себѐ вели́ка,	Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10	10
є҆мꙋ́же внима́хꙋ всѝ ѿ ма́ла да́же до вели́ка, глаго́люще: се́й є҆́сть си́ла бж҃їѧ вели́каѧ.	Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».
11	11
Внима́хꙋ же є҆мꙋ̀, занѐ дово́лно вре́мѧ волхвова̑нїи оу҆дивлѧ́ше и҆̀хъ.	А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12	12
Є҆гда́ же вѣ́роваша фїлі́ппꙋ благовѣствꙋ́ющꙋ ꙗ҆̀же ѡ҆ црⷭ҇твїи бж҃їи и҆ ѡ҆ и҆́мени і҆и҃съ хрⷭ҇то́вѣ, креща́хꙋсѧ мꙋ́жїе же и҆ жєны̀.	Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13	13
Сі́мѡнъ же и҆ са́мъ вѣ́рова и҆ кре́щьсѧ бѣ̀ пребыва́ѧ оу҆ фїлі́ппа: ви́дѧ же си̑лы и҆ зна́мєнїѧ вє́лїѧ быва́єма, оу҆жа́сенъ дивлѧ́шесѧ.	Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14	14
Слы́шавше же и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ а҆пⷭ҇ли, ꙗ҆́кѡ прїѧ́тъ самарі́а сло́во бж҃їе, посла́ша къ ни̑мъ петра̀ и҆ і҆ѡа́нна,	Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана,
15	15
и҆̀же соше́дше помоли́шасѧ ѡ҆ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ да прїи́мꙋтъ дх҃а ст҃а́го:	котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16	16
є҆ще́ бо ни на є҆ди́наго и҆́хъ бѣ̀ прише́лъ, то́чїю креще́ни бѧ́хꙋ во и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са:	Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса.
17	17
тогда̀ возложи́ша рꙋ́цѣ на нѧ̀, и҆ прїѧ́ша дх҃а ст҃а́го.	Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18	18
(Заⷱ҇ ѳ҃і҃.) Ви́дѣвъ же сі́мѡнъ, ꙗ҆́кѡ возложе́нїемъ рꙋ́къ а҆пⷭ҇лскихъ дае́тсѧ дх҃ъ ст҃ы́й, принесѐ и҆̀мъ сребро̀,	Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19	19
глаго́лѧ: дади́те и҆ мнѣ̀ вла́сть сїю̀, да, на него́же а҆́ще положꙋ̀ рꙋ́цѣ, прїи́метъ дх҃а ст҃а́го.	кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого».
20	20
Пе́тръ же речѐ къ немꙋ̀: сребро̀ твоѐ съ тобо́ю да бꙋ́детъ въ поги́бель, ꙗ҆́кѡ да́ръ бж҃їй непщева́лъ є҆сѝ сребро́мъ стѧжа́ти:	Але Петро сказав йому: «Hехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші.
21	21
нѣ́сть тѝ ча́сти ни жре́бїѧ въ словесѝ се́мъ, и҆́бо се́рдце твоѐ нѣ́сть пра́во пред̾ бг҃омъ:	Hема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом.
22	22
пока́йсѧ оу҆̀бо ѡ҆ ѕло́бѣ твое́й се́й и҆ моли́сѧ бг҃ꙋ, а҆́ще оу҆́бѡ ѿпꙋ́ститсѧ тѝ помышле́нїе се́рдца твоегѡ̀:	Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23	23
въ же́лчи бо го́рести и҆ сою́зѣ непра́вды зрю̀ тѧ̀ сꙋ́ща.	бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди».
24	24
Ѿвѣща́въ же сі́мѡнъ речѐ: помоли́тесѧ вы̀ ѡ҆ мнѣ̀ ко гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́кѡ да ничто́же си́хъ на́йдетъ на мѧ̀, ꙗ҆̀же реко́сте.	Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами».
25	25
Ѻ҆ни́ же оу҆̀бо, засвидѣ́телствовавше и҆ глаго́лавше сло́во гдⷭ҇не, возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ мнѡ́гимъ ве́семъ самарі̑йскимъ благовѣсти́ша.	Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє.
26	26
(Заⷱ҇ к҃.) А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень речѐ къ фїлі́ппꙋ, глаго́лѧ: воста́ни и҆ и҆дѝ на полꙋ́дне, на пꙋ́ть сходѧ́щїй ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма въ га́зꙋ: и҆ то́й є҆́сть пꙋ́стъ.	А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна».
27	27
И҆ воста́въ по́йде: и҆ сѐ, мꙋ́жъ мꙋ́рїнъ, є҆ѵнꙋ́хъ си́ленъ кандакі́и цари́цы мꙋ́рїнскїѧ, и҆́же бѣ̀ над̾ всѣ́ми сокрѡ́вищи є҆ѧ̀, и҆́же прїи́де поклони́тисѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ:	Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння,
28	28
бѣ́ же возвраща́ѧсѧ, и҆ сѣдѧ̀ на колесни́цѣ свое́й, чтѧ́ше прⷪ҇ро́ка и҆са́їю.	повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю.
29	29
Рече́ же дх҃ъ къ фїлі́ппꙋ: пристꙋпѝ и҆ прилѣпи́сѧ колесни́цѣ се́й.	Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісницi».
30	30
Прите́къ же фїлі́ппъ оу҆слы́ша є҆го̀ чтꙋ́ща прⷪ҇ро́ка и҆са́їю и҆ речѐ: оу҆́бѡ разꙋмѣ́еши ли, ꙗ҆́же чте́ши;	Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?»
31	31
Ѻ҆́нъ же речѐ: ка́кѡ оу҆́бѡ могꙋ̀ (разꙋмѣ́ти), а҆́ще не кто̀ наста́витъ мѧ̀; оу҆моли́ же фїлі́ппа, да возше́дъ сѧ́детъ съ ни́мъ.	Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32	32
Сло́во же писа́нїѧ, є҆́же чтѧ́ше, бѣ̀ сїѐ: ꙗ҆́кѡ ѻ҆вча̀ на заколе́нїе веде́сѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ а҆́гнецъ прѧ́мѡ стригꙋ́щемꙋ є҆го̀ безгла́сенъ, та́кѡ не ѿверза́етъ оу҆́стъ свои́хъ:	А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33	33
во смире́нїи є҆гѡ̀ сꙋ́дъ є҆гѡ̀ взѧ́тсѧ, ро́дъ же є҆гѡ̀ кто̀ и҆сповѣ́сть; ꙗ҆́кѡ взе́млетсѧ ѿ землѝ живо́тъ є҆гѡ̀.	У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його».
34	34
Ѿвѣща́въ же ка́женикъ къ фїлі́ппꙋ, речѐ: молю́ тѧ, ѡ҆ ко́мъ прⷪ҇ро́къ глаго́летъ сїѐ; ѡ҆ себѣ́ ли, и҆лѝ ѡ҆ и҆нѣ́мъ нѣ́коемъ;	І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?»
35	35
Ѿве́рзъ же фїлі́ппъ оу҆ста̀ своѧ̑ и҆ наче́нъ ѿ писа́нїѧ сегѡ̀, благовѣстѝ є҆мꙋ̀ і҆и҃са.	Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса.
36	36
Ꙗ҆́коже и҆дѧ́хꙋ пꙋте́мъ, прїидо́ша на нѣ́кꙋю во́дꙋ, и҆ речѐ ка́женикъ: сѐ, вода̀: что̀ возбранѧ́етъ мѝ крести́тисѧ;	Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?»
37	37
Рече́ же є҆мꙋ̀ фїлі́ппъ: а҆́ще вѣ́рꙋеши ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀, мо́щно тѝ є҆́сть. Ѿвѣща́въ же речѐ: вѣ́рꙋю сн҃а бж҃їѧ бы́ти і҆и҃са хрⷭ҇та̀.	Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий».
38	38
И҆ повелѣ̀ ста́ти колесни́цѣ: и҆ снидо́ста ѻ҆́ба на во́дꙋ, фїлі́ппъ же и҆ ка́женикъ: и҆ крестѝ є҆го̀.	І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його.
39	39
Є҆гда́ же и҆зыдо́ста ѿ воды̀, дх҃ъ ст҃ы́й нападѐ на ка́женика: а҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень восхи́ти фїлі́ппа, и҆ не ви́дѣ є҆гѡ̀ ктомꙋ̀ ка́женикъ, и҆дѧ́ше бо въ пꙋ́ть сво́й ра́дꙋѧсѧ.	Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи.
40	40
(Заⷱ҇ к҃а҃.) Фїлі́ппъ же ѡ҆брѣ́тесѧ во а҆зѡ́тѣ и҆ проходѧ̀ благовѣствова́ше градѡ́мъ всѣ̑мъ, до́ндеже прїитѝ є҆мꙋ̀ въ кесарі́ю.	Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії.

← Глава́ з҃

Глава́ ѳ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт