Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃в

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава́ к҃в	Глава 22

1	1
Мꙋ́жїе бра́тїе и҆ ѻ҆тцы̀, оу҆слы́шите мо́й къ ва́мъ нн҃ѣ ѿвѣ́тъ.	«Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами».
2	2
Слы́шавше же, ꙗ҆́кѡ є҆вре́йскимъ ѧ҆зы́комъ возгласѝ къ ни̑мъ, па́че приложи́ша безмо́лвїе. И҆ речѐ:	Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:
3	3
а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь мꙋ́жъ і҆ꙋде́анинъ, роди́всѧ въ та́рсѣ кїлїкі́йстѣмъ, воспита́нъ же во гра́дѣ се́мъ при ногꙋ̀ гамалїи́лѡвꙋ, нака́занъ и҆звѣ́стнѡ ѻ҆те́ческомꙋ зако́нꙋ, ревни́тель сы́й бж҃їй, ꙗ҆́коже всѝ вы̀ є҆стѐ дне́сь:	«Я — юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Бозі, як і всі ви нині.
4	4
и҆́же се́й пꙋ́ть гони́хъ да́же до сме́рти, вѧжѧ̀ и҆ предаѧ̀ въ темни́цꙋ мꙋ́жы же и҆ жєны̀,	Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок,
5	5
ꙗ҆́коже и҆ а҆рхїере́й свидѣ́телствꙋетъ мѝ и҆ всѝ ста́рцы: ѿ ни́хже и҆ посла̑нїѧ прїе́мь къ живꙋ́щымъ въ дама́сцѣ бра́тїѧмъ, и҆дѧ́хъ привестѝ сꙋ́щыѧ та́мѡ свѧ̑заны во і҆ерⷭ҇ли́мъ, да мꙋ́чатсѧ.	як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування.
6	6
Бы́сть же мѝ и҆дꙋ́щꙋ и҆ приближа́ющꙋсѧ къ дама́скꙋ въ полꙋ́дне, внеза́пꙋ съ небесѐ ѡ҆блиста̀ свѣ́тъ мно́гъ ѡ҆́крестъ менє̀.	І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.
7	7
Падо́хъ же на зе́млю и҆ слы́шахъ гла́съ гл҃ющь мѝ: са́ѵле, са́ѵле, что́ мѧ го́ниши;	Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»
8	8
А҆́зъ же ѿвѣща́хъ: кто̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и; рече́ же ко мнѣ̀: а҆́зъ є҆́смь і҆и҃съ назѡре́й, є҆го́же ты̀ го́ниши.	Я відповів: «Хто Ти, Господи?» Він сказав мені: «Я Ісус Hазорей, Якого ти гониш».
9	9
Со мно́ю же сꙋ́щїи свѣ́тъ оу҆́бѡ ви́дѣша и҆ пристра́шни бы́ша, гла́са же не слы́шаша гл҃ющагѡ ко мнѣ̀.	Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.
10	10
Реко́хъ же: что̀ сотворю̀, гдⷭ҇и; Гдⷭ҇ь же речѐ ко мнѣ̀: воста́въ и҆дѝ въ дама́скъ, и҆ та́мѡ рече́тсѧ тѝ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же вчине́но тѝ є҆́сть твори́ти.	Тоді я сказав: «Господи! Що мені робити?» Господь же сказав мені: «Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити».
11	11
И҆ ꙗ҆́коже не ви́дѣхъ ѿ сла́вы свѣ́та ѻ҆́нагѡ, за рꙋ́кꙋ ведо́мь ѿ сꙋ́щихъ со мно́ю, внидо́хъ въ дама́скъ.	А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.
12	12
А҆на́нїа же нѣ́кїй, мꙋ́жъ благоговѣ́инъ по зако́нꙋ, свидѣ́телствованъ ѿ всѣ́хъ живꙋ́щихъ въ дама́сцѣ і҆ꙋдє́й,	Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску,
13	13
прише́дъ ко мнѣ̀ и҆ ста́въ рече́ ми: са́ѵле бра́те, прозрѝ. И҆ а҆́зъ въ то́й ча́съ воззрѣ́хъ на́нь.	прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: «Савле‚ брате! Прозри». І я негайно побачив його.
14	14
Ѻ҆́нъ же рече́ ми: бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ и҆зво́ли [пред̾избра̀] тѧ̀ разꙋмѣ́ти хотѣ́нїе є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣти првⷣника, и҆ слы́шати гла́съ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀:	Він же сказав мені: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,
15	15
ꙗ҆́кѡ бꙋ́деши є҆мꙋ̀ свидѣ́тель оу҆ всѣ́хъ человѣ́кѡвъ ѡ҆ си́хъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ слы́шалъ:	бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув.
16	16
и҆ нн҃ѣ что̀ ме́длиши; воста́въ крести́сѧ и҆ ѡ҆мы́й грѣхѝ твоѧ̑, призва́въ и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са.	Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса».
17	17
Бы́сть же возврати́вшꙋмисѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ молѧ́щꙋмисѧ въ це́ркви, бы́ти во и҆зстꙋпле́нїи	Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе,
18	18
и҆ ви́дѣти є҆го̀ глаго́люща мѝ: потщи́сѧ и҆ и҆зы́ди ско́рѡ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, занѐ не прїи́мꙋтъ свидѣ́телства твоегѡ̀, є҆́же ѡ҆ мнѣ̀.	я побачив Його‚ і Він сказав мені: «Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене».
19	19
И҆ а҆́зъ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, са́ми вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ бѣ́хъ всажда́ѧ въ темни́цꙋ и҆ бїѧ̀ по со́нмищихъ вѣ́рꙋющыѧ въ тѧ̀,	Я сказав: «Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах,
20	20
и҆ є҆гда̀ и҆злива́шесѧ кро́вь стефа́на свидѣ́телѧ твоегѡ̀, и҆ са́мъ бѣ́хъ стоѧ̀ и҆ соизволѧ́ѧ оу҆бїе́нїю є҆гѡ̀ и҆ стрегі́й ри́зъ оу҆бива́ющихъ є҆го̀.	і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його».
21	21
И҆ речѐ ко мнѣ̀: и҆дѝ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ во ꙗ҆зы́ки дале́че послю́ тѧ.	І Він сказав мені: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників».
22	22
Послꙋ́шахꙋ же є҆гѡ̀ да́же до сегѡ̀ словесѐ и҆ воздвиго́ша гла́съ сво́й, глаго́люще: возмѝ ѿ землѝ такова́го, не подоба́етъ бо є҆мꙋ̀ жи́ти.	До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: «Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити».
23	23
Вопїю́щымъ же и҆̀мъ и҆ ме́щꙋщымъ ри̑зы и҆ пра́хъ возмета́ющымъ на воздꙋ́хъ,	Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,
24	24
повелѣ̀ ты́сѧщникъ ѿвестѝ є҆го̀ въ по́лкъ, ре́къ ра́нами и҆стѧза́ти є҆го̀, да разꙋмѣ́етъ, за кꙋ́ю винꙋ̀ та́кѡ вопїѧ́хꙋ на́нь.	тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього.
25	25
И҆ ꙗ҆́коже протѧго́ша є҆го̀ вервьмѝ, речѐ къ стоѧ́щемꙋ со́тникꙋ па́ѵелъ: человѣ́ка ри́млѧнина и҆ неѡсꙋжде́на лѣ́ть ли є҆́сть ва́мъ би́ти;	Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: «Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»
26	26
Слы́шавъ же со́тникъ, пристꙋпѝ къ ты́сѧщникꙋ, сказа̀, глаго́лѧ: ви́ждь, что̀ хо́щеши сотвори́ти; человѣ́къ бо се́й ри́млѧнинъ є҆́сть.	Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік — римський громадянин».
27	27
Пристꙋ́пль же ты́сѧщникъ речѐ є҆мꙋ̀: глаго́ли мѝ, ри́млѧнинъ ли є҆сѝ ты̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: є҆́й.	Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так».
28	28
Ѿвѣща́ же ты́сѧщникъ: а҆́зъ мно́гою цѣно́ю нарѣче́нїе жи́телства сегѡ̀ стѧжа́хъ. Па́ѵелъ же речѐ: а҆́зъ же и҆ роди́хсѧ въ не́мъ.	Тисяцький на те відповів: «Я за великі гроші придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому».
29	29
А҆́бїе оу҆̀бо ѿстꙋпи́ша ѿ негѡ̀ хотѧ́щїи є҆го̀ и҆стѧза́ти, и҆ ты́сѧщникъ же оу҆боѧ́сѧ, разꙋмѣ́въ, ꙗ҆́кѡ ри́млѧнинъ є҆́сть, и҆ ꙗ҆́кѡ бѣ̀ є҆го̀ свѧза́лъ.	Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.
30	30
На оу҆́трїе же, хотѧ̀ разꙋмѣ́ти и҆́стинꙋ, чесѡ̀ ра́ди ѡ҆клевета́етсѧ ѿ і҆ꙋдє́й, разрѣшѝ є҆го̀ ѿ оу҆́зъ и҆ повелѣ̀ прїитѝ а҆рхїере́ємъ и҆ всемꙋ̀ собо́рꙋ и҆́хъ: и҆ све́дъ па́ѵла, поста́ви (є҆го̀) пред̾ ни́ми.	Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.

← Глава́ к҃а

Глава́ к҃г →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт