Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ є҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава́ є҃	Глава 5

1	1
(Заⷱ҇ г҃і҃.) Мꙋ́жъ же нѣ́кїй, а҆на́нїа и҆́менемъ, съ сапфі́рою жено́ю свое́ю, продадѐ село̀	Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток,
2	2
и҆ оу҆таѝ ѿ цѣны̀, свѣ́дꙋщей и҆ женѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ прине́съ ча́сть нѣ́кꙋю, пред̾ нога́ми а҆пⷭ҇лъ положѝ.	і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів.
3	3
Рече́ же пе́тръ: а҆на́нїе, почто̀ и҆спо́лни сатана̀ се́рдце твоѐ солга́ти дх҃ꙋ ст҃о́мꙋ и҆ оу҆таи́ти ѿ цѣны̀ села̀;	А Петро сказав: «Ананіє! Hавіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?
4	4
сꙋ́щее тебѣ̀ не твое́ ли бѣ̀, и҆ прода́ное не въ твое́й ли вла́сти бѧ́ше; что̀ ꙗ҆́кѡ положи́лъ є҆сѝ въ се́рдцы твое́мъ ве́щь сїю̀; не человѣ́кѡмъ солга́лъ є҆сѝ, но бг҃ꙋ.	Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Hавіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi».
5	5
Слы́шавъ же а҆на́нїа словеса̀ сїѧ̑, па́дъ и҆́здше: и҆ бы́сть стра́хъ вели́къ на всѣ́хъ слы́шащихъ сїѧ̑.	Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.
6	6
Вста́вше же ю҆́нѡши взѧ́ша є҆го̀ и҆ и҆зне́сше погребо́ша.	Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.
7	7
Бы́сть же ꙗ҆́кѡ трїе́мъ часѡ́мъ минꙋ́вшымъ, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ не вѣ́дꙋщи бы́вшагѡ вни́де.	Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося.
8	8
Ѿвѣща́ же є҆́й пе́тръ: рцы́ ми, а҆́ще на толи́цѣ село̀ ѿда́ста; Ѻ҆на́ же речѐ: є҆́й, на толи́цѣ.	Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки».
9	9
Пе́тръ же речѐ къ не́й: что̀ ꙗ҆́кѡ согласи́стасѧ и҆скꙋси́ти дх҃а гдⷭ҇нѧ; сѐ, но́ги погре́бшихъ мꙋ́жа твоего̀ при две́рехъ, и҆ и҆знесꙋ́тъ тѧ̀.	А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть».
10	10
Паде́ же а҆́бїе пред̾ нога́ма є҆гѡ̀ и҆ и҆́здше: вше́дше же ю҆́нѡши ѡ҆брѣто́ша ю҆̀ ме́ртвꙋ и҆ и҆зне́сше погребо́ша бли́з̾ мꙋ́жа є҆ѧ̀.	Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її.
11	11
И҆ бы́сть стра́хъ вели́къ на все́й цр҃кви и҆ на всѣ́хъ слы́шашихъ сїѧ̑.	І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.
12	12
(Заⷱ҇ д҃і҃.) Рꙋка́ми же а҆пⷭ҇лскими бы́ша зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ въ лю́дехъ мнѡ́га: и҆ бѧ́хꙋ є҆динодꙋ́шнѡ всѝ въ притво́рѣ соломѡ́ни:	Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.
13	13
ѿ про́чихъ же никто́же смѣ́ѧше прилѣплѧ́тисѧ и҆̀мъ, но велича́хꙋ и҆̀хъ лю́дїе.	Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.
14	14
Па́че же прилага́хꙋсѧ вѣ́рꙋющїи гдⷭ҇ви, мно́жество мꙋже́й же и҆ же́нъ,	А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок,
15	15
ꙗ҆́кѡ и҆ на стѡ́гны и҆зноси́ти недꙋ̑жныѧ и҆ полага́ти на посте́лехъ и҆ на ѻ҆дрѣ́хъ, да грѧдꙋ́щꙋ петрꙋ̀ понѐ сѣ́нь є҆гѡ̀ ѡ҆сѣни́тъ нѣ́коего ѿ ни́хъ.	так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.
16	16
Схожда́шесѧ же и҆ мно́жество ѿ ѡ҆кре́стныхъ градѡ́въ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, приносѧ́ще недꙋ̑жныѧ и҆ стра́ждꙋщыѧ ѿ дꙋ̑хъ нечи́стыхъ, и҆̀же и҆сцѣлѣва́хꙋсѧ всѝ.	До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.
17	17
Воста́въ же а҆рхїере́й и҆ всѝ и҆̀же съ ни́мъ, сꙋ́щаѧ є҆́ресь саддꙋке́йскаѧ, и҆спо́лнишасѧ за́висти,	А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів,
18	18
и҆ возложи́ша рꙋ́ки своѧ̑ на а҆пⷭ҇лы и҆ посла́ша и҆̀хъ въ соблюде́нїе ѻ҆́бщее.	наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці.
19	19
А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень но́щїю ѿве́рзе двє́ри темни́цы, и҆зве́дъ же и҆̀хъ, речѐ:	Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:
20	20
и҆ди́те и҆ ста́вше глаго́лите въ це́ркви лю́демъ всѧ̑ глаго́лы жи́зни сеѧ̀.	«Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя».
21	21
(Заⷱ҇ е҃і҃.) Слы́шавше же внидо́ша по оу҆́треницѣ [оу҆́трѡ] въ це́рковь и҆ оу҆ча́хꙋ. Прише́дъ же а҆рхїере́й и҆ и҆̀же съ ни́мъ, созва́ша собо́ръ и҆ всѧ̑ ста́рцы ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ посла́ша во оу҆зи́лище, привестѝ и҆̀хъ.	Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів.
22	22
Слꙋги̑ же ше́дше не ѡ҆брѣто́ша и҆̀хъ въ темни́цѣ, возвра́щшежесѧ возвѣсти́ша,	Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли,
23	23
глаго́люще, ꙗ҆́кѡ темни́цꙋ оу҆́бѡ ѡ҆брѣто́хомъ заключе́нꙋ со всѧ́кимъ оу҆твержде́нїемъ и҆ блюсти́тєли стоѧ́щыѧ пред̾ две́рьми: ѿве́рзше же, внꙋ́трь ни є҆ди́нагѡ ѡ҆брѣто́хомъ.	кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого».
24	24
Ꙗ҆́коже слы́шаша словеса̀ сїѧ̑ а҆рхїере́й же и҆ воево́да церко́вный и҆ первосвѧще́нницы, недоꙋмѣва́хꙋсѧ ѡ҆ ни́хъ, что̀ оу҆́бѡ бꙋ́детъ сїѐ.	Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [іншi] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало.
25	25
Прише́дъ же нѣ́кто возвѣстѝ и҆̀мъ, глаго́лѧ, ꙗ҆́кѡ сѐ, мꙋ́жїе, и҆̀хже всади́сте въ темни́цꙋ, сꙋ́ть въ це́ркви стоѧ́ще и҆ оу҆ча́ще лю́ди.	Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ».
26	26
Тогда̀ ше́дъ воево́да со слꙋга́ми, приведѐ и҆̀хъ не съ нꙋ́ждею, боѧ́хꙋсѧ бо люді́й, да не ка́менїемъ побїю́тъ и҆̀хъ:	Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням.
27	27
приве́дше же и҆̀хъ, поста́виша на со́нмищи, и҆ вопросѝ и҆̀хъ а҆рхїере́й, глаго́лѧ:	Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи:
28	28
не запреще́нїемъ ли запрети́хомъ ва́мъ не оу҆чи́ти ѡ҆ и҆́мени се́мъ; и҆ сѐ, и҆спо́лнисте і҆ерⷭ҇ли́мъ оу҆че́нїемъ ва́шимъ и҆ хо́щете навестѝ на ны̀ кро́вь чл҃вѣ́ка сегѡ̀.	«Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того».
29	29
Ѿвѣща́въ же пе́тръ и҆ а҆пⷭ҇ли рѣ́ша: повинова́тисѧ подоба́етъ бг҃ови па́че, не́жели человѣ́кѡмъ:	Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям.
30	30
бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ воздви́же і҆и҃са, є҆го́же вы̀ оу҆би́сте, повѣ́сивше на дре́вѣ:	Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві.
31	31
сего̀ бг҃ъ нача́лника и҆ сп҃са возвы́си десни́цею свое́ю, да́ти покаѧ́нїе і҆и҃леви и҆ ѡ҆ставле́нїе грѣхѡ́въ:	Бог Своєю десницею возніс Його як Hачальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
32	32
и҆ мы̀ є҆смы̀ тогѡ̀ свидѣ́телїе глагѡ́лъ си́хъ, и҆ дх҃ъ ст҃ы́й, є҆го́же дадѐ бг҃ъ повинꙋ́ющымсѧ є҆мꙋ̀.	Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому».
33	33
Ѻ҆ни́ же слы́шавше распыха́хꙋсѧ и҆ совѣща́ша оу҆би́ти и҆̀хъ.	Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх.
34	34
Воста́въ же нѣ́кїй на со́нмищи фарїсе́й, и҆́менемъ гамалїи́лъ, законоꙋчи́тель че́стенъ всѣ̑мъ лю́демъ, повелѣ̀ внѣ̀ ма́лѡ что̀ а҆пⷭ҇лѡмъ оу҆стꙋпи́ти,	Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час,
35	35
рече́ же къ ни̑мъ: мꙋ́жїе і҆и҃лтѧне, внима́йте себѣ̀ ѡ҆ человѣ́цѣхъ си́хъ, что̀ хо́щете сотвори́ти:	а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
36	36
пред̾ си́ми бо де́нми воста̀ ѳе́ѵда, глаго́лѧ бы́ти вели́ка нѣ́коего себѐ, є҆мꙋ́же прилѣпи́шасѧ число́мъ мꙋже́й ꙗ҆́кѡ четы́реста: и҆́же оу҆бїе́нъ бы́сть, и҆ всѝ, є҆ли́цы повинꙋ́шасѧ є҆мꙋ̀, разыдо́шасѧ и҆ бы́ша ни во что́же:	Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.
37	37
по се́мъ воста̀ і҆ꙋ́да галїле́анинъ во дни̑ написа́нїѧ и҆ ѿвлечѐ лю́ди довѡ́лны в̾слѣ́дъ себє̀: и҆ то́й поги́бе, и҆ всѝ, є҆ли́цы послꙋ́шаша є҆гѡ̀, разсы́пашасѧ:	Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38	38
и҆ нн҃ѣ, глаго́лю ва́мъ, ѿстꙋпи́те ѿ человѣ̑къ си́хъ и҆ ѡ҆ста́вите и҆̀хъ: ꙗ҆́кѡ а҆́ще бꙋ́детъ ѿ человѣ̑къ совѣ̑тъ се́й и҆лѝ дѣ́ло сїѐ, разори́тсѧ,	І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується;
39	39
а҆́ще ли же ѿ бг҃а є҆́сть, не мо́жете разори́ти то̀, да не ка́кѡ и҆ бг҃обо́рцы ѡ҆брѧ́щетесѧ.	а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями».
40	40
Послꙋ́шаша же є҆гѡ̀, и҆ призва́вше а҆пⷭ҇лы, би́вше запрети́ша и҆̀мъ не глаго́лати ѡ҆ и҆́мени і҆и҃совѣ и҆ ѿпꙋсти́ша и҆̀хъ.	Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх.
41	41
Ѻ҆ни́ же оу҆̀бо и҆дѧ́хꙋ ра́дꙋющесѧ ѿ лица̀ собо́ра, ꙗ҆́кѡ за и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са сподо́бишасѧ безче́стїе прїѧ́ти:	Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя.
42	42
по всѧ̑ же дни̑ въ це́ркви и҆ въ домѣ́хъ не престаѧ́хꙋ оу҆ча́ще и҆ благовѣствꙋ́юще і҆и҃са хрⷭ҇та̀.	І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа.

← Глава́ д҃

Глава́ ѕ҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт