Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃є

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава́ к҃є	Глава 25

1	1
Фи́стъ же оу҆̀бо прїи́мь вла́сть, по трїе́хъ дне́хъ взы́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ ѿ кесарі́и.	Фест, прибувши в область, через три дні вирушив із Кесарії до Єрусалима.
2	2
Сказа́ша же є҆мꙋ̀ а҆рхїере́є и҆ пе́рвїи ѿ і҆ꙋдє́й на па́ѵла и҆ молѧ́хꙋ є҆го̀,	Тоді первосвященик і знатніші з юдеїв прийшли до нього зі скаргою на Павла і переконували його,
3	3
просѧ́ще благода́ти на́нь, ꙗ҆́кѡ да по́слетъ є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, ко́въ творѧ́ще, ꙗ҆́кѡ да оу҆бїю́тъ є҆го̀ на пꙋтѝ.	прохаючи, щоб він зробив милість і викликав його до Єрусалима, маючи задум убити його по дорозі.
4	4
Фи́стъ же повелѣ̀ па́ѵла стрещѝ въ кесарі́и, са́мъ та́мѡ хотѧ̀ вско́рѣ и҆зы́ти:	Але Фест відповів, що Павло утримується в Кесарії під вартою і що він сам скоро вирушить туди.
5	5
и҆̀же оу҆̀бо си́льнїи въ ва́съ, речѐ, со мно́ю ше́дше, а҆́ще є҆́сть ка́ѧ непра́вда въ мꙋ́жи се́мъ, да глаго́лютъ на́нь.	«Отже, — сказав він, — ті з вас, які можуть, нехай підуть зі мною, і якщо за цим чоловіком щось є, нехай звинувачують його».
6	6
Пребы́въ же оу҆ ни́хъ не мно́жае десѧтѝ дні́й, сни́де въ кесарі́ю: на оу҆́трїе сѣ́дъ на сꙋди́щи, повелѣ̀ па́ѵла привестѝ.	Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, повернувся до Кесарії і на другий день, сівши на судищі, звелів привести Павла.
7	7
Приведе́нꙋ же бы́вшꙋ є҆мꙋ̀, ѡ҆́крестъ ста́ша и҆̀же ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма сше́дшїи і҆ꙋде́є, мнѡ́ги и҆ тѧ̑жки вины̑ приносѧ́ще на па́ѵла, и҆́хже не можа́хꙋ и҆з̾ѧви́ти:	Коли він з’явився, стали довкола юдеї, що прийшли з Єрусалима, зводячи на Павла багато тяжких провин, яких не могли довести.
8	8
ѿвѣщава́ющꙋ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ ни на зако́нъ і҆ꙋде́йскїй, ни на це́рковь, ни на ке́сарѧ что̀ согрѣши́хъ.	Він же на своє виправдання сказав: «Я не зробив ніякого злочину ні проти закону юдейського, ні проти храму, ні проти кесаря».
9	9
Фи́стъ же хотѧ̀ оу҆го́дное і҆ꙋде́ємъ сотвори́ти, ѿвѣща́въ па́ѵлови речѐ: хо́щеши ли, во і҆ерⷭ҇ли́мъ возше́дъ, та́мѡ ѡ҆ си́хъ сꙋ́дъ прїѧ́ти ѿ менє̀;	Фест, бажаючи догодити юдеям, у відповідь сказав Павлові: «Чи хочеш іти в Єрусалим, щоб я там судив тебе за це?»
10	10
Рече́ же па́ѵелъ: на сꙋди́щи ке́саревѣ стоѧ̀ є҆́смь, и҆дѣ́же мѝ досто́итъ сꙋ́дъ прїѧ́ти: і҆ꙋдє́й ни чи́мже ѡ҆би́дѣхъ, ꙗ҆́коже и҆ ты̀ до́брѣ вѣ́си:	Павло сказав: «Я стою перед судом кесаревим, де і належить мені судимому бути. Юдеїв я нічим не кривдив, як і ти добре знаєш.
11	11
а҆́ще бо непра́вдꙋю и҆лѝ досто́йно сме́рти сотвори́хъ что̀, не ѿме́щꙋсѧ оу҆мре́ти: а҆́ще ли же ничто́же є҆́сть во мнѣ̀, є҆́же сі́и на мѧ̀ клеве́щꙋтъ, никто́же мѧ̀ мо́жетъ тѣ̑мъ вы́дати: ке́сарѧ нарица́ю.	Якщо я неправий і що-небудь зробив, варте смерти, то не відмовляюся померти; а якщо нічого того немає, в чому ці звинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Вимагаю суду кесаревого».
12	12
Тогда̀ фи́стъ состѧза́всѧ съ совѣ̑тники, ѿвѣща̀: ке́сарѧ ли наре́клъ є҆сѝ; къ ке́сарю по́йдеши.	Тоді Фест, поговоривши з радниками, відповів: «Ти вимагав кесаревого суду, до кесаря і підеш».
13	13
Днє́мъ же минꙋ́вшымъ нѣ̑кимъ, а҆грі́ппа ца́рь и҆ вернїкі́а снидо́ста въ кесарі́ю цѣлова́ти фи́ста.	Через декілька днів цар Агриппа і Вереніка прибули до Кесарії поздоровити Феста.
14	14
(Заⷱ҇ м҃и҃.) И҆ ꙗ҆́коже мнѡ́ги дни̑ пребы́ста тꙋ̀, фи́стъ сказа̀ царю̀ ꙗ҆̀же ѡ҆ па́ѵлѣ, глаго́лѧ: мꙋ́жъ нѣ́кїй є҆́сть ѡ҆ста́вленъ ѿ фи́лїѯа оу҆́зникъ,	І як вони пробули там багато днів, то Фест розповів цареві про Павла, кажучи: «Є тут якийсь чоловік, в’язень, залишений Феліксом у кайданах,
15	15
ѡ҆ не́мже, бы́вшꙋ мѝ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆ви́ша а҆рхїере́є и҆ ста́рцы і҆ꙋде́йстїи, просѧ́ще на́нь сꙋда̀.	на якого, під час мого перебування в Єрусалимі, з’явилися із скаргою первосвященики і старійшини юдейські, вимагаючи суду над ним.
16	16
Къ ни̑мже ѿвѣща́хъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть ѡ҆бы́чай ри́млѧнѡмъ вы́дати человѣ́ка ко́его на поги́бель, пре́жде да́же ѡ҆клевета́емый не и҆́мать пред̾ лице́мъ клеве́щꙋщихъ є҆го̀ и҆ мѣ́сто ѿвѣ́та прїи́метъ ѡ҆ свое́мъ согрѣше́нїи.	Я відповів їм, що у римлян немає звичаю видавати на смерть будь-якого чоловіка, перше ніж звинувачуваний не матиме перед собою обвинувачів і не дістане право захищатися проти звинувачення.
17	17
Сше́дшымсѧ же и҆̀мъ здѣ̀, закоснѣ́нїе ни є҆ди́но сотво́рь, на оу҆́трїе сѣ́дъ на сꙋди́щи, повелѣ́хъ привестѝ мꙋ́жа.	Коли ж вони тут зійшлися, то, без усякого зволікання, на другий же день, я сів на судищі і звелів привести того чоловіка.
18	18
Ѡ҆́крестъ же є҆гѡ̀ ста́вше клеветницы̀, ни є҆ди́нꙋ винꙋ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ непщева́хъ, нанесо́ша:	Обступивши його, обвинувачі не подали жодного із звинувачень, які я припускав;
19	19
стѧза̑нїѧ же нѣ̑каѧ ѡ҆ свое́й разли́чнѣй вѣ́рѣ и҆мѧ́хꙋ къ немꙋ̀ и҆ ѡ҆ нѣ́коемъ і҆и҃сѣ оу҆ме́ршемъ, є҆го́же глаго́лаше па́ѵелъ жи́ва бы́ти.	але вони мали з ним деякі суперечки про богошанування їхнє і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло стверджував, що Він живий.
20	20
Недоꙋмѣ́ѧсѧ же а҆́зъ ѡ҆ взыска́нїи си́хъ, глаго́лахъ, а҆́ще хо́щетъ и҆тѝ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ та́мѡ сꙋ́дъ прїѧ́ти ѡ҆ си́хъ.	Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав: чи хоче він іти до Єрусалима і там стати перед судом за це?
21	21
Па́ѵлꙋ же наре́кшꙋ блюде́нꙋ бы́ти є҆мꙋ̀ до разсꙋжде́нїѧ а҆́ѵгꙋста, повелѣ́хъ блюстѝ є҆го̀, до́ндеже послю̀ є҆го̀ къ ке́сарю.	Та коли Павло зажадав, щоб його залишили на розгляд Августа, то я звелів тримати його під вартою до того часу, поки пошлю його до кесаря».
22	22
А҆грі́ппа же къ фи́стꙋ речѐ: хотѣ́лъ бы́хъ и҆ са́мъ человѣ́ка сего̀ слы́шати. Ѻ҆́нъ же речѐ: оу҆́трѣ оу҆слы́шиши є҆го̀.	Агриппа ж сказав Фестові: «Хотів би і я послухати цього чоловіка». Той відповів: «Завтра ж почуєш його».
23	23
На оу҆́трїе же прише́дшꙋ а҆грі́ппѣ и҆ вернїкі́и со мно́гою го́рдостїю и҆ вше́дшымъ въ сꙋде́бнꙋю пала́тꙋ съ ты̑сѧщники и҆ съ наро́читыми мꙋ̑жи гра́да, и҆ повелѣ́вшꙋ фи́стꙋ, приведе́нъ бы́сть па́ѵелъ.	Другого дня, коли Агриппа і Вереніка прийшли з великою пихою і увійшли у судову палату з тисяцькими та найзнатнішими громадянами міста, за наказом Феста був приведений Павло.
24	24
И҆ речѐ фи́стъ: а҆грі́ппо царю̀ и҆ всѝ сꙋ́щїи съ на́ми мꙋ́жїе, ви́дите сего̀, ѡ҆ не́мже всѐ мно́жество і҆ꙋдє́й стꙋжа́хꙋ мѝ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ же и҆ здѣ̀, вопїю́ще, ꙗ҆́кѡ не подоба́етъ жи́ти є҆мꙋ̀ ктомꙋ̀:	І сказав Фест: «Царю Агриппо і всі присутні з нами мужі! Ви бачите того, проти якого багато юдеїв приступили до мене в Єрусалимі і тут і кричали, що йому не належить більше жити.
25	25
а҆́зъ же разꙋмѣ́въ ничто́же досто́йно сме́рти сотво́рша є҆го̀, и҆ самомꙋ́ же семꙋ̀ наре́кшꙋ сева́ста, сꙋди́хъ посла́ти є҆го̀:	Але я зрозумів, що він не вчинив нічого, вартого смерти; і як він сам вимагав суду в Августа, то я вирішив послати його до нього.
26	26
ѡ҆ не́мже и҆звѣ́стное что̀ писа́ти господи́нꙋ не и҆́мамъ: тѣ́мже и҆ приведо́хъ є҆го̀ пред̾ ва́съ, наипа́че же пред̾ тѧ̀, а҆грі́ппо царю̀, ꙗ҆́кѡ да разсꙋжде́нїю бы́вшꙋ и҆́мамъ что̀ писа́ти:	Я не маю нічого певного написати про нього його величності; а тому і привів його до вас, і зокрема перед тебе, царю Агриппо, щоб після розгляду було мені що написати.
27	27
безслове́сно бо мни́тсѧ мѝ, посыла́ющꙋ ю҆́зника, а҆ вины̀, ꙗ҆́же на́нь, не сказа́ти.	Бо мені здається нерозважливим посилати в’язня і не визначити звинувачень на нього».

← Глава́ к҃д

Глава́ к҃ѕ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт