Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ к҃з
Глава 27
1
1
(Заⷱ҇ н҃.) И҆ ꙗ҆́коже сꙋ́ждено бы́сть ѿплы́ти на́мъ во і҆талі́ю, преда́хꙋ па́ѵла же и҆ и҆ны̑ѧ нѣ́кїѧ ю҆́зники со́тникꙋ, и҆́менемъ і҆ꙋ́лїю, спі́ры севасті́йскїѧ. Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.
2
2
Вше́дше же въ кора́бль а҆драмѵ́тскїй, восхотѣ́вше плы́ти во а҆сі̑йскаѧ мѣ̑ста, ѿвезо́хомсѧ, сꙋ́щꙋ съ на́ми а҆рїста́рхꙋ македо́нѧнинꙋ ѿ солꙋ́нѧ. Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки.
3
3
Въ дрꙋгі́й же приста́хомъ въ сїдѡ́нѣ: человѣколю́бїе же і҆ꙋ́лїй па́ѵлови дѣ́ѧ, повелѣ̀ къ дрꙋгѡ́мъ ше́дшꙋ прилѣжа́нїе [посо́бїе] оу҆лꙋчи́ти. Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою.
4
4
И҆ ѿтꙋ́дꙋ ѿве́зшесѧ приплы́хомъ въ кѵ́пръ, занѐ вѣ́три бѧ́хꙋ проти́вни: Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,
5
5
пꙋчи́нꙋ же, ꙗ҆́же проти́вꙋ кїлїкі́и и҆ памфѷлі́и, преплы́вше, прїидо́хомъ въ мѵ́ры лѷкі̑йскїѧ. і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських.
6
6
И҆ та́мѡ ѡ҆брѣ́тъ со́тникъ кора́бль а҆леѯандрі́йскїй пловꙋ́щь во і҆талі́ю, всади́ ны въ ѻ҆́нь. Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
7
7
Во мнѡ́ги же дни̑ ко́снѡ пла́вающе и҆ є҆два̀ бы́вше проти́вꙋ кні́да, не ѡ҆ставлѧ́ющꙋ на́съ вѣ́трꙋ, приплы́хомъ под̾ кри́тъ при салмѡ́нѣ: Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.
8
8
є҆два́ же и҆збира́юще кра́й, прїидо́хомъ на мѣ́сто нѣ́кое, нарица́емое до́брое приста́нище, є҆мꙋ́же бли́з̾ бѣ̀ гра́дъ ласе́й. Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.
9
9
Мно́гꙋ же вре́мени минꙋ́вшꙋ и҆ сꙋ́щꙋ оу҆жѐ небезбѣ́днꙋ пла́ванїю, зане́же и҆ по́стъ оу҆жѐ бѣ̀ преше́лъ, совѣ́товаше па́ѵелъ, А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,
10
10
глаго́лѧ и҆̀мъ: мꙋ́жїе, ви́ждꙋ, ꙗ҆́кѡ съ досажде́нїемъ и҆ мно́гою тщето́ю не то́кмѡ бре́мене и҆ кораблѧ̀, но и҆ дꙋ́шъ на́шихъ хо́щетъ бы́ти пла́ванїе. кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя».
11
11
Со́тникъ же ко́рмчїѧ и҆ наѵкли́ра послꙋ́шаше па́че, не́жели па́ѵломъ глаго́лемыхъ. Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.
12
12
Не добрꙋ́ же приста́нищꙋ сꙋ́щꙋ ко ѡ҆зимѣ́нїю, мно́зи совѣ́тъ даѧ́хꙋ ѿвезти́сѧ ѿтꙋ́дꙋ, а҆́ще ка́кѡ возмо́гꙋтъ, дости́гше фїнїкі́и, ѡ҆зимѣ́ти въ приста́нищи кри́тстѣмъ, зрѧ́щемъ къ лі́вꙋ и҆ къ хѡ́рꙋ. А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.
13
13
Дхнꙋ́вшꙋ же ю҆́гꙋ, мнѣ́вше во́лю свою̀ оу҆лꙋчи́ти, воздви́гше вѣ̑трила, плы́хꙋ вскра́й кри́та. Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.
14
14
Не по мно́зѣ же возвѣ́ѧ проти́венъ є҆мꙋ̀ вѣ́тръ бꙋ́ренъ, нарица́емый є҆ѵроклѵ́дѡнъ. Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон».
15
15
Восхище́нꙋ же бы́вшꙋ кораблю̀ и҆ не могꙋ́щꙋ сопроти́витисѧ вѣ́трꙋ, вда́вшесѧ волна́мъ носи́ми бѣ́хомъ. Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.
16
16
Ѻ҆́стровъ же нѣ́кїй мимоте́кше, нарица́ющьсѧ клаѵді́й, є҆два̀ возмого́хомъ оу҆держа́ти ладїю̀: І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен.
17
17
ю҆́же востѧ́гше, всѧ́кимъ ѡ҆́бразомъ помога́хꙋ, подтвержда́юще кора́бль: боѧ́щесѧ же, да не въ сѵ́рть [въ мє́лкаѧ мѣ̑ста] впадꙋ́тъ, низпꙋсти́вше па́рꙋсъ, си́це носи́ми бѣ́хꙋ. Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
18
18
Вельми́ же ѡ҆бꙋрева́ємымъ на́мъ, на оу҆́трїе и҆змета́нїе творѧ́хꙋ, Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,
19
19
и҆ въ тре́тїй де́нь свои́ми рꙋка́ми ꙗ҆́дрило кора́бленое и҆зверго́хомъ. а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.
20
20
Ни со́лнцꙋ же, ни ѕвѣзда́мъ ꙗ҆́вльшымсѧ на мнѡ́ги дни̑, и҆ зимѣ̀ не ма́лѣ належа́щей, про́чее ѿима́шесѧ наде́жда всѧ̀, є҆́же спасти́сѧ на́мъ. Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування.
21
21
Мно́гꙋ же неѧде́нїю сꙋ́щꙋ, тогда̀ ста́въ па́ѵелъ посредѣ̀ и҆́хъ, речѐ: подоба́ше оу҆́бѡ, ѽ, мꙋ́жїе, послꙋ́шавше менє̀, не ѿвезти́сѧ ѿ кри́та и҆ и҆збы́ти досажде́нїѧ сегѡ̀ и҆ тщеты̀: Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.
22
22
и҆ сѐ, нн҃ѣ молю̀ вы̀ благодꙋ́шствовати, поги́бель бо ни є҆ди́нѣй дꙋшѝ ѿ ва́съ бꙋ́детъ, ра́звѣ кораблѧ̀: Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.
23
23
предста́ бо мѝ въ сїю̀ но́щь а҆́гг҃лъ бг҃а, є҆гѡ́же а҆́зъ є҆́смь, є҆мꙋ́же и҆ слꙋжꙋ̀, Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі
24
24
глаго́лѧ: не бо́йсѧ, па́ѵле, ке́сарю тѝ подоба́етъ предста́ти, и҆ сѐ, дарова̀ тебѣ̀ бг҃ъ всѧ̑ пла́вающыѧ съ тобо́ю. і сказав: «Hе бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою».
25
25
Тѣ́мже дерза́йте, мꙋ́жїе, вѣ́рꙋю бо бг҃ови, ꙗ҆́кѡ та́кѡ бꙋ́детъ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ рѣче́но мѝ бы́сть: Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.
26
26
во ѻ҆́стровъ же нѣ́кїй подоба́етъ на́мъ приста́ти. Hам належить бути викинутими на який-небудь острів».
27
27
И҆ є҆гда̀ четвертаѧна́десѧть но́щь бы́сть, носи̑мымъ на́мъ во а҆дрїа́тстѣй (пꙋчи́нѣ), въ полꙋ́нощи непщева́хꙋ кора́бленицы, ꙗ҆́кѡ приближа́ютсѧ къ нѣ́коей странѣ̀, Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,
28
28
и҆ и҆змѣ́ривше глꙋбинꙋ̀ ѡ҆брѣто́ша саже́ней два́десѧть: ма́лѡ же преше́дше и҆ па́ки и҆змѣ́ривше, ѡ҆брѣто́ша саже́ней пѧтьна́десѧть. і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.
29
29
Боѧ́щесѧ же, да не ка́кѡ въ прꙋ̑днаѧ мѣ̑ста впадꙋ́тъ, ѿ но́са кораблѧ̀ ве́ргше кѡ́твы четы́ри, молѧ́хомсѧ, да де́нь бꙋ́детъ. Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.
30
30
Кора́бленикѡмъ же и҆́щꙋщымъ бѣжа́ти и҆з̾ кораблѧ̀ и҆ низвѣ́сившымъ ладїю̀ въ мо́ре, и҆звѣ́томъ а҆́ки ѿ но́са хотѧ́щымъ кѡ́твы просте́рти, Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,
31
31
речѐ па́ѵелъ со́тникꙋ и҆ во́инѡмъ: а҆́ще не сі́и пребꙋ́дꙋтъ въ кораблѝ, вы̀ спасти́сѧ не мо́жете. Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися».
32
32
Тогда̀ во́ини ѿрѣ́заша оу҆́жѧ ладїѝ и҆ ѡ҆ста́виша ю҆̀ ѿпа́сти. Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.
33
33
Є҆гда́ же хотѧ́ше де́нь бы́ти, молѧ́ше па́ѵелъ всѣ́хъ, да прїи́мꙋтъ пи́щꙋ, глаго́лѧ: четыренадесѧ́тый дне́сь де́нь ждꙋ́ще, не ꙗ҆́дше пребыва́ете, ничто́же вкꙋси́вше: Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи.
34
34
тѣ́мже молю̀ ва́съ прїѧ́ти пи́щꙋ, се́ бо къ ва́шемꙋ спасе́нїю є҆́сть: ни є҆ди́номꙋ бо ѿ ва́съ вла́съ главы̀ ѿпаде́тъ. Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови».
35
35
Ре́къ же сїѧ̑ и҆ прїе́мь хлѣ́бъ, благодарѝ бг҃а пред̾ всѣ́ми и҆ прело́мль нача́тъ ꙗ҆́сти. Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.
36
36
Благонаде́жни же бы́вше всѝ, и҆ ті́и прїѧ́ша пи́щꙋ: Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.
37
37
бѣ́ же въ кораблѝ всѣ́хъ дꙋ́шъ двѣ́стѣ се́дмьдесѧтъ и҆ ше́сть. Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
38
38
Насы́щшесѧ же бра́шна, ѡ҆блегчи́ша кора́бль, и҆змета́юще пшени́цꙋ въ мо́ре. Hаситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.
39
39
Є҆гда́ же де́нь бы́сть, землѝ не познава́хꙋ: нѣ́дро же нѣ́кое оу҆смотрѣ́ша и҆мꙋ́щее песо́къ [бре́гъ], въ не́же, а҆́ще мо́щно є҆́сть, совѣща́ша и҆звлещѝ кора́бль. Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем.
40
40
И҆ кѡ́твы собра́вше, везѧ́хꙋсѧ по мо́рю: кꙋ́пнѡ ѡ҆сла́бивше оу҆́жѧ корми́лѡмъ и҆ воздви́гше ма́лое вѣ́трило къ ды́шꙋщемꙋ вѣ́трецꙋ, везо́хомсѧ на кра́й [бре́гъ]. І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега.
41
41
Впа́дше же въ мѣ́сто и҆со́пное, оу҆вѧзи́ша кора́бль: и҆ но́съ оу҆́бѡ оу҆вѧ́зшїй пребы́сть недви́жимь, корми́ло же разбива́шесѧ ѿ нꙋ́жды во́лнъ. Hаскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Hіс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
42
42
Во́инѡмъ же совѣ́тъ бы́сть, да оу҆́зники оу҆бїю́тъ, да не кто̀ поплы́въ и҆збѣ́гнетъ. Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.
43
43
Со́тникъ же, хотѧ̀ соблюстѝ па́ѵла, возбранѝ совѣ́тꙋ и҆́хъ, повелѣ́ же могꙋ́щымъ пла́вати, да и҆зскочи́вше пе́рвѣе и҆зы́дꙋтъ на кра́й, Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,
44
44
а҆ про́чїи, ѻ҆́ви оу҆́бѡ на дщи́цахъ, ѻ҆́ви же на нѣ́чемъ ѿ кораблѧ̀. И҆ та́кѡ бы́сть всѣ̑мъ спасти́сѧ на зе́млю. іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.