Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ л҃в

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34

Глава́ л҃в	Глава 32

1	1
Вонмѝ, нб҃о, и҆ возглаго́лю, и҆ да слы́шитъ землѧ̀ глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ,	Слухай, небо, я буду говорити; і слухай, земле, слова вуст моїх.
2	2
да ча́етсѧ ꙗ҆́кѡ до́ждь вѣща́нїе моѐ, и҆ да сни́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ роса̀ глаго́ли моѝ, ꙗ҆́кѡ тꙋ́ча на тро́скотъ и҆ ꙗ҆́кѡ и҆́ней на сѣ́но:	Поллється як дощ вчення моє, як роса мова моя, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву.
3	3
ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ гдⷭ҇не призва́хъ, дади́те вели́чїе бг҃ꙋ на́шемꙋ.	Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому.
4	4
Бг҃ъ, и҆́стинна дѣла̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ сꙋ́дъ: бг҃ъ вѣ́ренъ, и҆ нѣ́сть непра́вды въ не́мъ: првⷣнъ и҆ прпⷣбенъ гдⷭ҇ь.	Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди [у Ньому]; Він праведний і істинний;
5	5
Согрѣши́ша, не тогѡ̀ ча̑да порѡ́чнаѧ: ро́де стропти́вый и҆ развраще́нный,	але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений.
6	6
сїѧ̑ ли гдⷭ҇еви воздаетѐ, сі́и лю́дїе бꙋ́їи и҆ не мꙋ́дри; не са́мъ ли се́й ѻ҆ц҃ъ тво́й стѧжа́ тѧ, и҆ сотвори́ тѧ, и҆ созда́ тѧ;	Чи цим відплачуєте ви Господу, народе безглуздий і нерозумний? чи не Він Отець твій, Який привласнив тебе, створив тебе і влаштував тебе?
7	7
Помѧни́те дни̑ вѣ̑чныѧ, разꙋмѣ́йте лѣ̑та ро́да родѡ́въ: вопросѝ ѻ҆тца̀ твоего̀, и҆ возвѣсти́тъ тебѣ̀, ста́рцы твоѧ̑, и҆ рекꙋ́тъ тебѣ̀.	Згадай дні давні, подумай про роки попередніх родів; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.
8	8
Є҆гда̀ раздѣлѧ́ше вы́шнїй ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆́кѡ разсѣ́ѧ сы́ны а҆да́мѡвы, поста́ви предѣ́лы ꙗ҆зы́кѡвъ по числꙋ̀ а҆́гг҃лъ бж҃їихъ,	Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих^*;
9	9
и҆ бы́сть ча́сть гдⷭ҇нѧ, лю́дїе є҆гѡ̀ і҆а́кѡвъ, оу҆́же наслѣ́дїѧ є҆гѡ̀ і҆и҃ль:	бо частина Господа — народ Його, Яків спадкоємний наділ Його.
10	10
оу҆довлѝ є҆го̀ въ пꙋсты́ни, въ жа́жди зно́ѧ въ безво́днѣ: ѡ҆бы́де є҆го̀ и҆ наказа̀ є҆го̀, и҆ сохранѝ є҆го̀ ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ ѻ҆́ка:	Він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого;
11	11
ꙗ҆́кѡ ѻ҆ре́лъ покры̀ гнѣздо̀ своѐ, и҆ на птенцы̀ своѧ̑ возжелѣ̀: просте́ръ крилѣ̑ своѝ и҆ прїѧ́тъ и҆̀хъ, и҆ под̾ѧ́тъ и҆̀хъ на ра̑мꙋ своє́ю.	як орел прикликає гніздо своє, носиться над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх,
12	12
Гдⷭ҇ь є҆ди́нъ вожда́ше и҆̀хъ, и҆ не бѣ̀ съ ни́ми бо́гъ чꙋ́ждь:	так Господь один водив його, і не було з Ним чужого бога.
13	13
возведѐ ѧ҆̀ на си́лꙋ землѝ, насы́ти и҆̀хъ жи̑тъ се́лныхъ: сса́ша ме́дъ и҆з̾ ка́мене и҆ є҆ле́й ѿ тве́рда ка́мене,	Він підніс його на висоту землі і годував плодами полів, і поїв його медом з каменю і єлеєм з твердої скелі,
14	14
ма́сло кра́вїе и҆ млеко̀ ѻ҆́вчее съ тꙋ́комъ а҆́гнчимъ и҆ ѻ҆́внимъ сынѡ́въ ю҆́нчихъ и҆ ко́злихъ, съ тꙋ́комъ пшени́чнымъ, и҆ кро́вь гро́здовꙋ пїѧ́хꙋ вїно̀.	маслом коров’ячим і молоком овечим, і жиром агнців і баранів васанських і козлів, і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід.
15	15
И҆ ꙗ҆дѐ і҆а́кѡвъ и҆ насы́тисѧ, и҆ ѿве́ржесѧ возлю́бленный: оу҆ты̀, оу҆толстѣ̀, разширѣ̀: и҆ ѡ҆ста́ви бг҃а сотво́ршаго є҆го̀, и҆ ѿстꙋпѝ ѿ бг҃а сп҃са своегѡ̀.	І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
16	16
Прогнѣ́ваша мѧ̀ ѡ҆ чꙋжди́хъ, и҆ въ ме́рзостехъ свои́хъ преѡгорчи́ша мѧ̀.	Богами чужими вони роздратували Його і мерзотами [своїми] розгнівали Його:
17	17
Пожро́ша бѣсовѡ́мъ, а҆ не бг҃ꙋ, богѡ́мъ, и҆́хже не вѣ́дѣша: но́ви и҆ секра́ти [неда́вни] прїидо́ша, и҆́хже не вѣ́дѣша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ.	приносили жертви бісам, а не Богу, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки ваші.
18	18
Бг҃а ро́ждшаго тѧ̀ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆ забы́лъ є҆сѝ бг҃а пита́ющаго тѧ̀.	А Заступника, Який породив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе.
19	19
И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь, и҆ возревнова̀, и҆ раздражи́сѧ за гнѣ́въ сынѡ́въ и҆́хъ и҆ дще́рей,	Господь побачив [і обурився], і в обуренні зневажив синів Своїх і дочок Своїх,
20	20
и҆ речѐ: ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ и҆ покажꙋ̀, что̀ бꙋ́детъ и҆̀мъ напослѣ́докъ, ꙗ҆́кѡ ро́дъ развраще́нъ є҆́сть, сы́нове, и҆̀мже нѣ́сть вѣ́ры въ ни́хъ:	і сказав: сховаю лице Моє від них [і] побачу, який буде кінець їх; бо вони рід розбещений; діти, у яких немає вірности;
21	21
ті́и раздражи́ша мѧ̀ не ѡ҆ бз҃ѣ, прогнѣ́ваша мѧ̀ во і҆́дѡлѣхъ свои́хъ: и҆ а҆́зъ раздражꙋ̀ и҆̀хъ не ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣ, ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣ же неразꙋ́мливѣ прогнѣ́ваю и҆̀хъ:	вони роздратували Мене тим, що не є богом, марнотами своїми засмутили Мене: і Я роздратую їх тим, що не є народом, народом безглуздим засмучу їх;
22	22
ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь возгори́тсѧ ѿ ꙗ҆́рости моеѧ̀, разжже́тсѧ до а҆́да преиспо́днѧгѡ, снѣ́стъ зе́млю и҆ жи̑та є҆ѧ̀, попали́тъ ѡ҆снова̑нїѧ го́ръ:	бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю і плоди її, і спалює основи гір;
23	23
соберꙋ̀ на ни́хъ ѕла̑ѧ, и҆ стрѣ́лы моѧ̑ сконча́ю въ ни́хъ:	зберу на них біди і випущу на них стріли Мої:
24	24
та́юще гла́домъ и҆ снѣ́дїю пти́цъ, и҆ го́рбъ неисцѣ́ленъ: зꙋ́бы ѕвѣрі́й послю̀ въ нѧ̀, съ ꙗ҆́ростїю пресмыка́ющихсѧ по землѝ:	будуть виснажені голодом, знищені гарячкою і лютою заразою; і пошлю на них зуби звірів і отруту плазунів, що на землі;
25	25
ѿвнѣ̀ ѡ҆безча́дитъ и҆̀хъ ме́чь, и҆ ѿ хра́мѡвъ и҆́хъ стра́хъ: ю҆́ноша съ дѣ́вою, ссꙋ́щее съ соверше́ннымъ ста́рцемъ.	ззовні буде губити їх меч, а в домах жах — і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця.
26	26
Рѣ́хъ: разсѣ́ю и҆̀хъ, оу҆ста́влю же ѿ человѣ̑къ па́мѧть и҆́хъ:	Я сказав би: розсію їх і зітру з середовища людей пам’ять про них;
27	27
то́кмѡ за гнѣ́въ врагѡ́въ, да не долголѣ́тствꙋютъ, и҆ да не налѧ́гꙋтъ сꙋпоста́ти, да не рекꙋ́тъ: рꙋка̀ на́ша высока̀, и҆ не гдⷭ҇ь сотворѝ сїѧ̑ всѧ̑:	але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: наша рука висока, і не Господь зробив усе це.
28	28
ꙗ҆́кѡ ꙗ҆зы́къ погꙋби́вый совѣ́тъ є҆́сть, и҆ нѣ́сть въ ни́хъ хꙋдо́жества, не смы́слиша разꙋмѣ́ти:	Тому що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу.
29	29
сїѧ̑ всѧ̑ да прїи́мꙋтъ во грѧдꙋ́щее лѣ́то.	О, якби вони розсудили, подумали про це, зрозуміли, що з ними буде!
30	30
Ка́кѡ пожене́тъ є҆ди́нъ ты́сѧщы, и҆ два̀ дви́гнета тмы̑, а҆́ще не бг҃ъ ѿдадѐ и҆̀хъ, и҆ гдⷭ҇ь предадѐ и҆̀хъ;	Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, якби Заступник їх не зрадив їх, і Господь не віддав їх!
31	31
Не сꙋ́ть бо бо́зи и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на́шъ: врази́ же на́ши неразꙋ́мливи.	Бо заступник їх не такий, як наш Заступник; самі вороги наші судді в тім.
32	32
Ѿ вїногра́дѡвъ бо содо́мскихъ вїногра́дъ и҆́хъ, и҆ розга̀ и҆́хъ ѿ гомо́рры: гро́здъ и҆́хъ гро́здъ же́лчи, гро́здъ го́рести и҆́хъ:	Бо виноград їх від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі;
33	33
ꙗ҆́рость ѕмїє́въ вїно̀ и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́рость а҆́спїдѡвъ неисцѣ́льна.	вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів.
34	34
Не сїѧ̑ ли всѧ̑ собра́шасѧ оу҆ менє̀ и҆ запечатлѣ́шасѧ въ сокро́вищахъ мои́хъ;	Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх?
35	35
Въ де́нь ѿмще́нїѧ возда́мъ, во вре́мѧ є҆гда̀ соблазни́тсѧ нога̀ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ бли́з̾ де́нь поги́бели и҆́хъ, и҆ предстоѧ́тъ готѡ́ваѧ ва́мъ:	У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх; бо близько день загибелі їх, скоро настане приготоване для них.
36	36
ꙗ҆́кѡ сꙋди́ти и҆́мать гдⷭ҇ь лю́демъ свои̑мъ, и҆ ѡ҆ рабѣ́хъ свои́хъ оу҆моле́нъ бꙋ́детъ: ви́дѣ бо и҆̀хъ разсла́блєнны и҆ и҆ста́ѧвшѧ во вре́мѧ и҆ и҆знемо́гшѧ.	Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
37	37
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: гдѣ̀ сꙋ́ть бо́зи и҆́хъ, на ни́хже оу҆пова́ша,	Тоді скаже [Господь]: де боги їх, твердиня, на яку вони надіялися,
38	38
и҆́хже тꙋ́къ же́ртвъ и҆́хъ ꙗ҆дѧ́сте, и҆ пїѧ́сте вїно̀ тре́бъ и҆́хъ; да воскре́снꙋтъ и҆ помо́гꙋтъ ва́мъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ покрови́тєли.	які їли жир жертв їх [і] пили вино узливань їх? нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас покровом!
39	39
Ви́дите, ви́дите, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть бг҃ъ ра́звѣ менє̀: а҆́зъ оу҆бїю̀ и҆ жи́ти сотворю̀: поражꙋ̀ и҆ а҆́зъ и҆сцѣлю̀, и҆ нѣ́сть и҆́же и҆́зметъ ѿ рꙋкꙋ̀ моє́ю:	Бачите нині, [бачите,] що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене: Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї.
40	40
ꙗ҆́кѡ воздви́гнꙋ на нб҃о рꙋ́кꙋ мою̀, и҆ кленꙋ́сѧ десни́цею мое́ю, и҆ рекꙋ̀: живꙋ̀ а҆́зъ во вѣ́ки:	Я піднімаю до небес руку Мою і [клянуся правицею Моєю і] говорю: живу Я повік!
41	41
ꙗ҆́кѡ поѡстрю̀ ꙗ҆́коже мо́лнїю ме́чь мо́й, и҆ прїи́метъ сꙋ́дъ рꙋка̀ моѧ̀, и҆ возда́мъ ме́сть врагѡ́мъ и҆ ненави́дѧщымъ мѧ̀ возда́мъ:	Коли загострю блискучий меч Мій, і рука Моя прийме суд, то відомщу ворогам Моїм і ненависникам Моїм воздам;
42	42
оу҆пою̀ стрѣ́лы моѧ̑ ѿ кро́ве, и҆ ме́чь мо́й снѣ́стъ мѧса̀ ѿ кро́ве ꙗ҆́звеныхъ и҆ плѣне́нїѧ, ѿ гла́въ кнѧзе́й ꙗ҆зы́ческихъ.	напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю, кров’ю убитих і полонених, головами начальників ворога.
43	43
Возвесели́тесѧ, нб҃са̀, кꙋ́пнѡ съ ни́мъ, и҆ да покло́нѧтсѧ є҆мꙋ̀ всѝ а҆́гг҃ли бж҃їи: возвесели́тесѧ, ꙗ҆зы́цы, съ людьмѝ є҆гѡ̀, и҆ да оу҆крѣпѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ всѝ сы́нове бж҃їи: ꙗ҆́кѡ кро́вь сынѡ́въ свои́хъ ѿмща́етъ и҆ ѿмсти́тъ, и҆ возда́стъ ме́сть врагѡ́мъ и҆ ненави́дѧщымъ є҆го̀ возда́стъ: и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ гдⷭ҇ь зе́млю люді́й свои́хъ.	[Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
44	44
И҆ написа̀ мѡѷсе́й пѣ́снь сїю̀ въ то́й де́нь, и҆ наꙋчѝ є҆́й сы́ны і҆и҃лєвы: и҆ вни́де мѡѷсе́й къ лю́демъ и҆ глаго́ла всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀ во оу҆́шы лю́демъ, са́мъ и҆ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ.	[І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.
45	45
И҆ сконча̀ мѡѷсе́й глаго́лѧ словеса̀ сїѧ̑ всѧ̑ всемꙋ̀ і҆и҃лю,	Коли Мойсей оголосив усі слова ці всьому Ізраїлю,
46	46
и҆ речѐ къ ни̑мъ: внемли́те се́рдцемъ ва́шимъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́зъ засвидѣ́телствꙋю ва́мъ дне́сь, ꙗ҆̀же да заповѣ́сте сынѡ́мъ ва́шымъ, храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀,	тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;
47	47
ꙗ҆́кѡ не тще́тно сло́во сїѐ ва́мъ, занѐ сїѧ̀ жи́знь ва́ша, и҆ ра́ди сло́ва сегѡ̀ дѡ́лги дни̑ бꙋ́дете на землѝ, на ню́же вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею.
48	48
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ де́нь се́й, гл҃ѧ:	І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав:
49	49
взы́ди на го́рꙋ а҆варі́мъ, сїѧ̀ гора̀ нава́ѵъ, ꙗ҆́же є҆́сть въ землѝ мѡа́вли прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ, и҆ ви́ждь зе́млю ханаа́ню, ю҆́же а҆́зъ даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ во ѡ҆бдержа́нїе:	зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;
50	50
и҆ сконча́йсѧ та́мѡ на горѣ̀, на ню́же восхо́диши, и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже оу҆́мре а҆арѡ́нъ бра́тъ тво́й на горѣ̀ ѡ҆́ръ и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ свои̑мъ:	і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,
51	51
поне́же не покори́стесѧ словесѝ моемꙋ̀ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ оу҆ воды̀ пререка́нїѧ ка́дисъ въ пꙋсты́ни сі́нъ, поне́же не ѡ҆свѧти́сте менѐ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ:	за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих;
52	52
ꙗ҆́кѡ прѧ́мѡ оу҆́зриши зе́млю, и҆ та́мѡ не вни́деши, ю҆́же даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.	перед собою ти побачиш землю, а не ввійдеш туди, у землю, яку Я даю синам Ізраїлевим.

← Глава́ л҃а

Глава́ л҃г →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт