Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ і҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ і҃	Глава 10

1	1
И҆ бꙋ́сть ꙗ҆́кѡ преста̀ вопїю́щи ко бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ и҆ сконча̀ всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑,	Коли вона перестала взивати до Бога Ізраїлевого і закінчила всі ці слова,
2	2
и҆ воста̀ ѿ поверже́нїѧ и҆ призва̀ рабы́ню свою̀ и҆ сни́де въ до́мъ, въ не́мже пребыва́ше во дни̑ сꙋббѡ̑тнїѧ и҆ въ пра́здники своѧ̑,	то піднялася на ноги, покликала служницю свою і ввійшла в дім, в якому вона проводила суботні дні і свята свої.
3	3
и҆ сложѝ вре́тище, и҆́мже ѡ҆дѣва́шесѧ, и҆ совлечѐ ри̑зы вдовства̀ своегѡ̀, и҆ ѡ҆бмы̀ тѣ́ло водо́ю и҆ пома́засѧ мѵ́ромъ бога́тымъ, и҆ разчеса̀ власы̀ главы̀ своеѧ̀ и҆ возложѝ оу҆вѧ́сло на ню̀ и҆ ѡ҆блече́сѧ въ ри̑зы весе́лїѧ своегѡ̀, и҆́миже ѡ҆дѣва́шесѧ во дни̑ живота̀ мꙋ́жа своегѡ̀ манассі́и:	Тут вона зняла із себе веретище, яке одягала, зняла й одяг удівства свого, обмила тіло водою і намастилася дорогоцінним миром, зачесала волосся й одягла на голову пов’язку, вдяглася в одяг веселощів своїх, у який вона вбиралася у дні життя чоловіка свого Манассії;
4	4
и҆ взѧ̀ санда̑лїѧ на но́ги своѧ̑, и҆ ѡ҆бложѝ мони̑ста и҆ цѣ̑пки, и҆ пє́рстни и҆ оу҆серѧ̑зи и҆ всѐ оу҆краше́нме своѐ, и҆ оу҆краси́сѧ ѕѣлѡ̀ на прельще́нме ѻ҆че́съ мꙋ́жескихъ, є҆ли́цы а҆́ще оу҆ви́дѧтъ ю҆̀:	взула ноги свої в сандалії і наклала на себе ланцюжки, зап’ястя, кільця, серги і все своє вбрання, і прикрасила себе, щоб спокусити очі чоловіків, які побачать її.
5	5
и҆ дадѐ рабы́ни свое́й ѡ҆плете́нъ сосꙋ́дъ вїна̀ и҆ чва́нецъ є҆ле́а, и҆ мѣше́цъ напо́лни мꙋко́ю и҆ плетени̑цы смо́квами и҆ хлѣ̑бы чи́стыми, и҆ ѡ҆бвѝ всѧ̑ сосꙋ́ды своѧ̑, и҆ возложѝ на ню̀.	І дала служниці своїй міх вина і сосуд оливи, наповнила мішок борошном і сушеними плодами і чистими хлібами і, обгорнувши всі ці припаси свої, поклала їх на неї.
6	6
И҆ и҆зыдо́стѣ ко вратѡ́мъ гра́да ветѷлꙋ́и и҆ ѡ҆брѣто́стѣ стоѧ́щихъ при ни́хъ ѻ҆зі́ю и҆ ста́рцєвъ гра́да хаврі́на и҆ хармі́на.	Вийшовши до воріт міста Ветилуї, вони знайшли Озію і старійшин міста, Хаврина і Хармина, що стояли біля них.
7	7
Ꙗ҆́коже оу҆ви́дѣша ю҆̀, и҆ бѣ̀ и҆змѣне́но лицѐ є҆ѧ̀, и҆ ри́зꙋ премѣне́ннꙋ є҆ѧ̀, и҆ оу҆диви́шасѧ ѡ҆ красотѣ̀ є҆ѧ̀ попремно́гꙋ ѕѣлѡ̀ и҆ рѣ́ша є҆́й:	Коли вони побачили її і переміну в її обличчі й одязі, дуже дивувалися красі її і сказали їй:
8	8
бг҃ъ, бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ да да́стъ тѧ̀ въ благода́ть и҆ соверши́тъ начина̑нїѧ твоѧ̑ въ вели́чїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ возвыше́нїе і҆ерⷭ҇ли́ма. И҆ поклони́сѧ бг҃ꙋ	Бог, Бог батьків наших, нехай дасть тобі благодать і нехай звершить твої наміри на радість синів Ізраїля і на звеличення Єрусалима. Вона поклонилася Богу
9	9
и҆ речѐ къ ни̑мъ: повели́те ѿве́рсти мѝ врата̀ гра́да, и҆ и҆зы́дꙋ ко соверше́нїю слове́съ, и҆̀хже глаго́ласте со мно́ю. И҆ повелѣ́ша ю҆́ношамъ ѿве́рсти є҆й, ꙗ҆́коже глаго́лаше.	і сказала їм: звеліть відчинити для мене ворота міста; я вийду для виконання справи, про яку ви говорили зі мною. І звеліли юнакам відчинити для неї, як вона сказала.
10	10
И҆ сотвори́ша та́кѡ. И҆ и҆зы́де і҆ꙋді́ѳъ сама̀ и҆ рабы́нѧ є҆ѧ̀ съ не́ю: назира́хꙋ же ю҆̀ мꙋ́жїе гра́да, до́ндеже сни́де съ горы̀, до́ндеже пре́йде ю҆до́ль, и҆ ктомꙋ̀ не оу҆ви́дѣша є҆ѧ̀.	Вони виконали це. І вийшла Юдиф і служниця її з нею; а чоловіки міські дивилися вслід їй, поки вона сходила з гори, поки проходила долиною і поки не сховалася від їхніх очей.
11	11
И҆ и҆дѧ́стѣ ю҆до́лїю прѧ́мѡ. И҆ срѣ́те ю҆̀ пе́рваѧ стра́жа а҆ссѷрі́йскаѧ,	Вони йшли прямо долиною і зустріла Юдиф передова варта ассиріян,
12	12
и҆ взѧ́ша ю҆̀ и҆ вопроси́ша: ѿ ко́ихъ є҆сѝ; и҆ ѿкꙋ́дꙋ грѧде́ши; и҆ ка́мѡ и҆́деши; И҆ речѐ: дщѝ є҆́смь є҆вре́ѡвъ и҆ оу҆бѣга́ю ѿ лица̀ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мꙋтъ пре́дани бы́ти ва́мъ на поглоще́нїе:	і взяли її і запитали: чия ти, звідки йдеш і куди вирушаєш? Вона сказала: я дочка євреїв, і тікаю від них, тому що вони будуть віддані вам на знищення.
13	13
и҆ а҆́зъ грѧдꙋ̀ пред̾ лицѐ ѻ҆лофе́рна вождонача́лника си́лы ва́шеѧ, є҆́же возвѣсти́ти глаго́лы и҆́стины, и҆ покажꙋ̀ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ пꙋ́ть, по немꙋ́же по́йдетъ и҆ воз̾ѡблада́етъ все́ю го́рнею, и҆ не поги́бнетъ ѿ мꙋже́й є҆гѡ̀ пло́ть є҆ди́на,нижѐ дꙋ́хъ жи́зни.	Я йду до Олоферна, вождя вашого війська, сповістити слова істини і показати йому шлях, яким він піде й оволодіє всією нагірною країною, так що не загине з людей його жодна людина і жодна жива душа.
14	14
Ꙗ҆́коже оу҆слы́шаша мꙋ́жїе глаго́лы є҆ѧ̀ и҆ оу҆смотри́ша лицѐ є҆ѧ̀, и҆ бѧ́ше пред̾ ни́ми чꙋдна̀ красото́ю ѕѣлѡ̀, и҆ рѣ́ша къ не́й:	Коли ці люди слухали слова її і вдивлялися в обличчя її, — вона здалася їм чудом краси, і вони сказали їй:
15	15
спасла̀ є҆сѝ дꙋ́шꙋ твою̀, потща́вшисѧ сни́ти пред̾ лицѐ господи́на на́шегѡ: и҆ нн҃ѣ пристꙋпѝ ко шатрꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѿ на́съ прово́дѧтъ тѧ̀, до́ндеже предадꙋ́тъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀:	ти врятувала душу твою, поспішивши прийти до господаря нашого; іди ж до намету його, а наші проводять тебе, поки не передадуть тебе йому на руки.
16	16
а҆́ще же ста́неши пред̾ ни́мъ, да не оу҆бои́шисѧ се́рдцемъ твои́мъ, но возвѣстѝ по глаго́лѡмъ твои̑мъ, и҆ бла́го тебѣ̀ сотвори́тъ.	Коли ти станеш перед ним,– не бійся серцем твоїм, але вислови слова твої, і він тебе облагодіє.
17	17
И҆ и҆збра́ша ѿ себє̀ мꙋже́й сто̀ и҆ присовокꙋпи́ша є҆́й и҆ рабы́ни є҆ѧ̀, и҆ ведо́ша ѧ҆̀ ко шатрꙋ̀ ѻ҆лофе́рновꙋ.	І, вибравши зі свого середовища сто чоловік, приставили їх до неї і до служниці її, і вони повели їх до намету Олоферна.
18	18
И҆ бы́сть стече́нїе во все́мъ ѡ҆полче́нїи, разгласи́сѧ бо по шатрѡ́мъ прише́ствїе є҆ѧ̀: и҆ прише́дше ѡ҆крꙋжа́хꙋ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ стоѧ́ше внѣ̀ шатра̀ ѻ҆лофе́рнова, до́ндеже возвѣсти́ша є҆мꙋ̀ ѡ҆ ней.	У всьому стані почався рух, тому що звістка про прихід її рознеслася по наметах: ті, що збіглися, оточили її, тому що вона стояла ззовні намету Олоферна, поки не сповістили його про неї;
19	19
И҆ чꙋдѧ́хꙋсѧ ѡ҆ красотѣ̀ є҆ѧ̀ и҆ оу҆дивлѧ́хꙋсѧ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ ѡ҆ не́й, и҆ рѣ́ша кі́йждо ко бли́жнемꙋ ссвемꙋ̀: кто̀ пре́зритъ люді́й си́хъ, и҆̀же и҆́мꙋтъ оу҆ себє̀ же́нъ таковы́хъ; ꙗ҆́кѡ не добро̀ є҆́сть ѡ҆ста́вити и҆з̾ ни́хъ мꙋ́жа є҆ди́наго, и҆̀же ѡ҆ста́влени бы́вше возмо́гꙋтъ прехи́трити всю̀ зе́млю.	і дивувалися красі її, а через неї дивувалися і синам Ізраїля, і говорили кожен ближньому своєму: хто знехтує такий народ, який має таких дружин у себе! Нерозсудливо залишити з них хоч одного чоловіка, тому що ті, що залишаться, будуть у змозі перехитрувати усю землю.
20	20
И҆ и҆зыдо́ша спѧ́щїи при ѻ҆лофе́рнѣ и҆ всѝ слꙋжи́телїе є҆гѡ̀ и҆ введо́ша ю҆̀ въ шате́ръ.	Тим часом ті, що спали при Олоферні, і всі служителі його вийшли і ввели її в намет.
21	21
И҆ бѣ̀ ѻ҆лофе́рнъ ѡ҆почива́ѧ на ѻ҆дрѣ̀ свое́мъ под̾ завѣ́сою, ꙗ҆́же бѣ̀ ѿ порфѵ́ры и҆ зла́та и҆ смара́гда и҆ ка́менїй многоцѣ́нныхъ втка́нныхъ.	Олоферн відпочивав на своїй постелі за завісою, прикрашеною пурпуром, золотом, смарагдом і коштовними каменями.
22	22
И҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀ ѡ҆ не́й, и҆ и҆зы́де въ предсѣ́нїе, и҆ лампа̑ды срє́брѧныѧ пред̾идѧ́хꙋ є҆мꙋ̀.	Коли йому доповіли про неї, він вийшов у переднє відділення намету, і перед ним несли срібні лампади.
23	23
Є҆гда́ же прїи́де пред̾ лицѐ є҆гѡ̀ і҆ꙋді́ѳъ и҆ слꙋ́гъ є҆гѡ̀, диви́шасѧ всѝ ѡ҆ красотѣ̀ лица̀ є҆ѧ̀. И҆ па́дши на лицѐ поклони́сѧ є҆мꙋ̀: и҆ воздвиго́ша ю҆̀ рабѝ є҆гѡ̀.	Коли Юдиф представилася йому і служителям його, всі здивувалися красі обличчя її. Вона, впавши на лице, поклонилася йому, і служителі його підняли її.

← Глава́ ѳ҃

Глава́ а҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт