Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѕ҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ ѕ҃і	Глава 16

1	1
И҆ речѐ і҆ꙋді́ѳъ: начни́те бг҃ꙋ моемꙋ̀ въ тѷмпа́нѣхъ, пойте гдⷭ҇еви моемꙋ̀ въ кѷмва́лѣхъ, кра́снѡ воспо́йте є҆мꙋ̀ пѣ́снь но́вꙋ, возноси́те и҆ призыва́йте и҆́мѧ є҆гѡ̀:	І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
2	2
ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сокрꙋша́ѧй бра̑ни гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ во ѡ҆полченїихъ є҆гѡ̀ посредѣ̀ люді́й и҆з̾ѧ́тъ мѧ̀ и҆з̾ рꙋкѝ гонѧ́щихъ мѧ̀:	тому що Він є Бог Господь, Який сокрушає війни, тому що Він ополчився за мене серед народу і вивів мене від руки моїх переслідувачів.
3	3
прїи́де а҆ссꙋ́ръ и҆з̾ го́ръ ѿ сѣ́вера, прїи́де во тма́хъ си́лы своеѧ̀, и҆́хже мно́жество заградѝ и҆сто́чники, и҆ ко́нница и҆́хъ покры̀ хо́лмы:	Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і безліч їх загатили воду в джерелах, і кіннота їх покрила пагорби.
4	4
речѐ пожещѝ предѣ́лы моѧ̑, и҆ ю҆́ношы моѧ̑ оу҆би́ти мече́мъ, и҆ ссꙋ́щыѧ моѧ̑ положи́ти въ помо́стъ, и҆ младе́нцы моѧ̑ да́ти въ расхище́нїе, и҆ дѣ̑вы моѧ̑ плѣни́ти:	Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить.
5	5
гдⷭ҇ь вседержи́тель ѡ҆прове́рже и҆̀хъ рꙋко́ю жены̀,	Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки.
6	6
не бо̀ падѐ си́льный и҆́хъ ѿ ю҆́ношъ, нижѐ сы́нове тїта́нѡвы порази́ша є҆го̀, нижѐ высо́цы и҆споли́ни нападо́ша на него̀, но і҆ꙋді́ѳъ дщѝ мера́рїна доброто́ю лица̀ своегѡ̀ разсла́би є҆го̀:	Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його;
7	7
совлече́сѧ бо ѡ҆дѣѧ́нїѧ вдовства̀ своегѡ̀ на возвыше́нїе бѣ́дствꙋющихъ во і҆и҃ли, пома́за лицѐ своѐ оу҆маще́нїемъ	тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю,
8	8
и҆ оу҆вѣнча̀ власы̀ своѧ̑ оу҆вѧ́сломъ и҆ прїѧ́тъ ѻ҆де́ждꙋ льнѧ́нꙋ въ прельще́нїе є҆гѡ̀:	прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг.
9	9
санда́лїѧ є҆ѧ̀ похи́ти ѻ҆́ко є҆гѡ̀, и҆ добро́та є҆ѧ̀ плѣнѝ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀, про́йде ме́чь вы́ю є҆гѡ̀:	Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його.
10	10
оу҆страши́шасѧ пе́рсы держа́вы є҆ѧ̀, и҆ ми́ды дерзнове́нїемъ є҆ѧ̀ разсѣдо́шасѧ:	Перси жахнулися від відваги її, і ми́дяни розгубилися від сміливости її.
11	11
тогда̀ воскли́кнꙋша смире́ннїи моѝ и҆ возопи́ша немощні́и моѝ, и҆ оу҆страши́шасѧ: вознесо́ша гла́съ сво́й, и҆ побѣжде́ни бы́ша:	Тоді вигукнули смиренні мої, — і вони злякалися; немічні мої, — і вони знітилися; піднесли голос свій, — і вони кинулися тікати.
12	12
сы́нове ѻ҆трокови́цъ бодо́ша и҆̀хъ и҆ ꙗ҆́кѡ рабѡ́въ бѣглецѡ́въ оу҆ѧзвлѧ́хꙋ и҆̀хъ, погибо́ша ѿ ѡ҆полче́нїѧ гдⷭ҇а моегѡ̀:	Сини молодих дружин кололи їх і, як дітям рабів-утікачів, наносили їм рани; вони загинули від ополчення Господа мого.
13	13
воспою̀ гдⷭ҇еви моемꙋ̀ пѣ́снь но́вꙋ: гдⷭ҇и, ве́лїй є҆сѝ и҆ сла́венъ, ди́венъ въ крѣ́пости, непребори́мый,	Заспіваю Господу моєму пісню нову. Великий Ти, Господи, і славний, дивний силою і непереможний!
14	14
тебѣ̀ да рабо́таетъ всѧ́ка тва́рь твоѧ̀: ꙗ҆́кѡ ре́клъ є҆сѝ, и҆ бы́ша: посла́лъ є҆сѝ дх҃а твоего̀, и҆ созда̀: и҆ нѣ́сть, и҆́же противоста́нетъ гла́сꙋ твоемꙋ̀:	Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, — і звершилося; Ти послав Духа Твого, — і влаштувалося, — і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму.
15	15
го́ры бо ѿ ѡ҆снова́нїи съ вода́ми подви́гнꙋтсѧ, ка́менїе же ѿ лица̀ твоегѡ̀ ꙗ҆́кѡ во́скъ рата́етъ: над̾ боѧ́щимисѧ же тебє̀ ты̀ оу҆млⷭ҇тивлѧ́ешисѧ,	Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий.
16	16
ꙗ҆́кѡ ма́лѡ всѧ́ка же́ртва въ воню̀ благоꙋха́нїѧ, и҆ малѣ́йшїй всѧ́къ тꙋ́къ во всесожже́нїе тебѣ̀: боѧ́йсѧ же гдⷭ҇а вели́къ вы́нꙋ:	Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий.
17	17
го́ре ꙗ҆зы́кѡмъ востаю́щымъ на ро́дъ мо́й: гдⷭ҇ь вседержи́тель ѿмститъ и҆̀мъ въ де́нь сꙋ́дный, да́ти ѻ҆́гнь и҆ че́рвїе на плѡ́ти и҆́хъ, и҆ воспла́чꙋтсѧ въ чꙋ́вствѣ да́же до вѣ́ка.	Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, — і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
18	18
Є҆гда́ же внидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, поклони́шасѧ бг҃ꙋ: и҆ є҆гда̀ ѡ҆чи́стишасѧ лю́дїе, принесо́ша всесожега́ємаѧ своѧ̑ и҆ произвѡ́льнаѧ своѧ̑ и҆ да́ры своѧ̑.	Коли прийшли в Єрусалим, вони поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертви свої і дари свої.
19	19
И҆ возложѝ і҆ꙋді́ѳъ всѧ̑ сосꙋ́ды ѻ҆лофе́рнѡвы, є҆ли̑ки дадо́ша лю́дїе є҆́й, и҆ завѣ́сꙋ, ю҆̀же взѧ̀ ѻ҆иа̀ ѿ ло́жницы є҆гѡ̀, въ да́ръ гдⷭ҇ꙋ дадѐ.	Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.
20	20
И҆ бѧ́хꙋ лю́дїе веселѧ́щесѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ пред̾ лице́мъ ст҃ы́хъ мцⷭ҇ы трѝ, и҆ і҆ꙋді́ѳъ съ ни́ми пребы́сть.	Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними.
21	21
По дне́хъ же си́хъ возврати́сѧ кі́йждо во наслѣ́дїе своѐ: и҆ і҆ꙋді́ѳъ ѿи́де во ветѵлꙋ́ю, и҆ пребыва́ше над̾ стѧжа́нїемъ свои́мъ, и҆ бы́сть во вре́мѧ своѐ сла́вна во все́й землѝ.	Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час славною по всій землі.
22	22
И҆ мно́зи жела́ша є҆ѧ̀, и҆ не позна̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ всѧ̑ дни̑ живота̀ є҆ѧ̀, ѿ негѡ́же днѐ оу҆́мре манассі́а мꙋ́жъ є҆ѧ̀ и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ свои̑мъ.	Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого.
23	23
И҆ произы́де вели́ка ѕѣ́лѡ̀, и҆ состарѣ́сѧ въ домꙋ̀ мꙋ́жа своегѡ̀ лѣ́тъ ста̀ пѧтѝ, и҆ ѿпꙋстѝ рабы́ню свою̀ свобо́днꙋ, и҆ оу҆́мре во ветѷлꙋ́и, и҆ погребо́ша ю҆̀ въ пеще́рѣ мꙋ́жа є҆ѧ̀ манассі́и.	Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії.
24	24
И҆ пла́касѧ є҆ѧ̀ до́мъ і҆и҃левъ дні́й се́дмь. И҆ раздѣлѝ и҆мѣ̑нїѧ своѧ̑ пре́жде сме́рти своеѧ̀ всѣ̑мъ бли̑жнимъ манассі́и мꙋ́жа своегѡ̀ и҆ бли̑жнимъ ро́да своегѡ̀.	Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого.
25	25
И҆ не бѧ́ше ктомꙋ̀ оу҆страша́ѧй сынѡ́въ і҆и҃левыхъ во дни̑ і҆ꙋді́ѳы и҆ по сме́рти є҆ѧ̀ дни̑ мнѡ́ги.	І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.

← Глава́ є҃і

Є҆сѳи́рь →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт