Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѕ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ є҆гда̀ оу҆тиши́сѧ мѧте́жъ мꙋже́й сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ засѣда́нїѧ и҆ речѐ ѻ҆лофе́рнъ вождонача́лникъ си́лы а҆ссꙋ́рскїѧ ко а҆хїѡ́рꙋ пред̾ всѣ́мъ наро́домъ и҆ноплеме́нникѡвъ и҆ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ мѡа̑влимъ:	Коли затих шум навколо зібрання, Олоферн, воєначальник війська ассирійського, сказав Ахиору перед усім народом іноплемінників і всіх синів Моава:
2	2
и҆ кто́ є҆си ты̀, а҆хїѡ́ре, и҆ нає́мницы є҆фрє́мли, ꙗ҆́кѡ проро́чествовалъ є҆сѝ въ на́съ, ꙗ҆́коже дне́сь, и҆ ре́клъ є҆сѝ ро́дъ і҆и҃левъ не воева́ти, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ и҆́хъ защища́етъ и҆̀хъ; и҆ кто̀ бг҃ъ, а҆́ще не навꙋходоно́соръ; се́й по́слетъ держа́вꙋ свою̀ и҆ и҆стреби́тъ и҆̀хъ ѿ лица̀ землѝ, и҆ не и҆зба́витъ и҆́хъ бг҃ъ и҆́хъ:	хто ти такий, Ахиоре, з найманцями Єфрема, що напророкував нам сьогодні і сказав, щоб ми не воювали з родом Ізраїльським, тому що Бог їх захищає? Хто ж Бог, як не Навуходоносор? Він пошле свою силу і зітре їх з лиця землі, — і Бог їхній не спасе їх.
3	3
но мы̀ рабѝ є҆гѡ̀ порази́мъ и҆́хъ ꙗ҆́ки человѣ́ка є҆ди́наго, и҆ не претерпѧ́тъ крѣ́пости ко́ней на́шихъ,	Але ми, раби його, вразимо їх, як одну людину, і не встояти їм проти сили наших коней.
4	4
попере́мъ бо и҆̀хъ и҆́ми, и҆ го́ры и҆́хъ оу҆пїю́тсѧ въ кро́ви и҆́хъ, и҆ полѧ̀ и҆́хъ и҆спо́лнѧтсѧ ме́ртвыми и҆́хъ, и҆ не постои́тъ стопа̀ но́гъ и҆́хъ проти́вꙋ лица̀ на́шегѡ, но погꙋбле́нїемъ поги́бнꙋтъ, глаго́летъ ца́рь навꙋходоно́соръ, господи́нъ всеѧ̀ землѝ, рече́ бо: не вотщѐ бꙋ́дꙋтъ глаго́лы слове́съ є҆гѡ̀:	Ми розтопчемо їх; гори їхні уп’ються їхньою кров’ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами, і не стане стопа ніг їхніх проти нашого лиця, але загибеллю загинуть вони, говорить цар Навуходоносор, господар усієї землі. Тому що він сказав, — і не даремні будуть слова повелінь його.
5	5
ты́ же, а҆хїѡ́ре, нае́мниче а҆ммѡ́нь, и҆́же глаго́лалъ є҆сѝ словеса̀ сїѧ̑ въ де́нь непра́вды твоеѧ̀, не оу҆́зриши ктомꙋ̀ лица̀ моегѡ̀ ѿ днѐ сегѡ̀, до́ндеже не ѿмшꙋ̀ ро́дꙋ сꙋ́щихъ и҆з̾ є҆гѵ́пта,	А ти, Ахиоре, найманцю Аммона, який висловив слова ці в день неправди твоєї, від цього дня не побачиш більше обличчя мого, доки я не помщуся цьому народові, який прийшов з Єгипту.
6	6
и҆ тогда̀ про́йдетъ ме́чь во́инства моегѡ̀ и҆ наро́да рабѡ́въ мои́хъ ре́бра твоѧ̑, и҆ паде́ши въ ꙗ҆́звенныхъ и҆́хъ, є҆гда̀ возвращꙋ́сѧ:	Коли ж я повернуся, меч війська мого і натовп слуг моїх пройде по ребрах твоїх, — і ти упадеш між пораненими їхніми.
7	7
и҆ ѿведꙋ́тъ тѧ̀ рабѝ моѝ въ го́рнюю, и҆ ѡ҆ста́вѧтъ тѧ̀ во є҆ди́нѣмъ ѿ градѡ́въ восхо́дѡвъ,	Раби мої відведуть тебе в нагірну країну і залишать в одному з міст на висотах,
8	8
и҆ не поги́бнеши до́ндеже и҆стребле́нъ бꙋ́деши съ ни́ми:	і ти не помреш там, доки не будеш з ними знищений.
9	9
и҆ а҆́ще оу҆пова́еши се́рдцемъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ не во́змꙋтсѧ да не и҆спада́етъ твоѐ лицѐ: рѣ́хъ, и҆ ничто́же ѿпаде́тъ ѿ глаго́лѡвъ мои́хъ.	Якщо ж ти сподіваєшся в серці твоєму, що вони не будуть взяті, то нехай не спадає лице твоє. Я сказав, і жодне зі слів моїх не пропаде.
10	10
И҆ повелѣ̀ ѻ҆лофе́рнъ рабѡ́мъ свои̑мъ, и҆̀же предстоѧ́хꙋ въ шатрѣ̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́ти а҆хїѡ́ра и҆ ѿвстѝ є҆го̀ къ ветѷлꙋ́и и҆ преда́ти въ рꙋ́ки сынѡ́въ і҆и҃левых.	І наказав Олоферн рабам своїм, які стояли в наметі його, взяти Ахиора, відвести його у Ветилую і віддати в руки синів Ізраїля.
11	11
И҆ ꙗ҆́ша є҆го̀ рабѝ є҆гѡ̀ и҆ и҆зведо́ша є҆го̀ внѣ̀ полка̀ на по́ле, и҆ воздвиго́шасѧ ѿ среды̀ напо́льныѧ въ го́рнюю и҆ прїидо́ша на и҆сто́чники, и҆̀же бы́ша под̾ ветѵ́лꙋ́ею.	Раби його схопили і вивели його за стан на поле, а із середовища рівнини піднялися в нагірну країну і прийшли до джерел, що були під Ветилуєю.
12	12
И҆ ꙗ҆́кѡ оу҆би́дѣша и҆̀хъ мꙋ́жїе гра́да на верхꙋ̀ горы̀, взѧ́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ своѧ̑ и҆ ѿидо́ша внѣ̀ гра́да на ве́рхъ горы̀: и҆ бсѧ́кїй мꙋ́жъ пра́щникъ ѡ҆держа́ша восхо́дъ сво́й и҆ мета́хꙋ ка́менїемъ на ни́хъ.	Коли побачили їх жителі міста на вершині гори, то взялися за зброю свою і, вийшовши за місто на вершину гори, усі чоловіки-пращники охороняли вхід свій і кидали в них камінням.
13	13
И҆ подше́дше под̾ го́рꙋ, свѧза́ша а҆хїѡ́ра и҆ ѡ҆ста́виша пове́рженна под̾ ко́ренемъ горы̀, и҆ ѿидо́ша ко господи́нꙋ своемꙋ̀.	А вони, підійшовши під гору, зв’язали Ахиора і, залишивши його кинутим біля підошви гори, пішли до свого господаря.
14	14
Снизоше́дше же сы́нове і҆и҃лєвы ѿ гра́да своегѡ̀ ста́ша над̾ ни́мъ, и҆ разрѣши́вше є҆го̀ введо́ша въ ветѷлꙋ́ю и҆ поста́виша є҆го̀ пред̾ нача́лниками гра́да своегѡ̀,	Сини ж Ізраїля, які вийшли зі свого міста, зупинилися над ним і, розв’язавши його, привели у Ветилую, і представили його начальникам свого міста,
15	15
и҆̀же бы́ша во дне́хъ ты́хъ, ѻ҆зі́а сы́нъ мі́хинъ ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ, и҆ хаврі́й сы́нъ гоѳонїи́левъ, и҆ хармі́й сы́нъ мелхїи́левъ.	якими були у ті дні Озія, син Михи з коліна Симеонового, Хаврій, син Гофониїла, і Хармій, син Мелхиїла.
16	16
И҆ созва́ша всѣ́хъ старѣ́йшинъ гра́да: и҆ стеко́шасѧ всѧ́кїй ю҆́ноша и҆́хъ и҆ жєны̀ въ собра́нїе, и҆ поста́виша а҆хїѡ́ра посредѣ̀ всегѡ̀ наро́да своегѡ̀. И҆ вопросѝ є҆го̀ ѻ҆зі́а ѡ҆ слꙋчи́вшемсѧ.	Вони скликали всіх старійшин міста, і збіглися на зібрання усі юнаки їхні і дружини, і поставили Ахиора серед усього народу свого, й Озія запитав його про те, що трапилося.
17	17
И҆ ѿвѣща́въ возвѣстѝ и҆̀мъ глаго́лы засѣда́нїѧ ѻ҆лофе́рнова и҆ всѧ̑ глаго́лы, є҆ли̑ка глаго́ла посредѣ̀ кнѧзе́й сынѡ́въ а҆ссꙋ́рскихъ, и҆ є҆ли̑ка велерѣ́чева ѻ҆лофе́рнъ на до́мъ і҆и҃левъ.	Він у відповідь переказав їм слова зібрання Олофернового й усі слова, які він висловив серед начальників синів Ассура, і всі гордовиті слова Олоферна про дім Ізраїля.
18	18
И҆ па́дше лю́дїе поклони́шасѧ бг҃ꙋ и҆ возопи́ша, глаго́люще:	Тоді народ упав, поклонився Богу і воззвав:
19	19
гдⷭ҇и бж҃е нб҃сѐ, при́зри на горды̑ни и҆́хъ, и҆ поми́лꙋй смире́нїе ро́да на́шегѡ, и҆ при́зри на лицѐ ѡ҆свѧще́нныхъ тевѣ̀ въ де́нь се́й.	Господи, Боже Небесний! подивися на їхню гординю і помилуй смиренність роду нашого, і зглянься на лице освячених Тобі у цей день.
20	20
И҆ оу҆тѣ́шиша а҆хїѡ́ра и҆ похвали́ша є҆го̀ ѕѣлѡ̀.	І втішили Ахиора і похвалили його.
21	21
И҆ взѧ̀ є҆го̀ ѻ҆зі́а и҆з̾ собра́нїѧ въ до́мъ сво́й и҆ сотворѝ пи́ръ старѣ́йшинамъ, и҆ призыва́хꙋ бг҃а і҆и҃лева на по́мощь всю̀ но́щь ѻ҆́нꙋ.	Потім Озія взяв його із зібрання у свій дім і зробив бенкет для старійшин, — і цілу ніч ту вони закликали Бога Ізраїлевого на допомогу.

← Глава́ є҃

Глава́ з҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт