Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ д҃і

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава́ д҃і	Глава 14

1	1
И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆ꙋді́ѳъ: послꙋ́шайте оу҆̀бо менѐ, бра́тїѧ, и҆ взе́мше главꙋ̀ сїю̀ повѣ́сите ю҆̀ на забра́лѣ стѣны̀ ва́шеѧ:	Юдиф сказала їм: послухайте ж мене, брати, візьміть цю голову і повісьте на зубцях вашої стіни.
2	2
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ возсїѧ́етъ оу҆тро, и҆ взы́детъ со́лнце на зе́млю, прїимете ко́ждо ѻ҆рꙋ̑дїѧ бра̑ннаѧ ва̑ша, и҆ и҆зы́дете всѧ́къ мꙋ́жъ си́льный внѣ̀ гра́да, и҆ дади́те воево́дꙋ над̾ ними, а҆́ки сходѧ́ще на по́ле ко пе́рвѣй стра́жи сынѡ́въ а҆ссꙋ́ровыхъ, и҆ не сни́дете:	Коли ж настане ранок і сонце зійде над землею, візьміть кожен бойову свою зброю, йдіть усі сильні за місто і дайте їм вождя, начебто намірюючись зійти на рівнину проти передової сторожі синів Ассура, але не сходьте.
3	3
и҆ взе́мше сі́и всеѻрꙋ̑жїѧ своѧ̑, по́йдꙋтъ ко ѡ҆полче́нїю своемꙋ̀, и҆ возбꙋ́дѧтъ воевѡ́ды си́лы а҆ссꙋ́ровы, и҆ стекꙋ́тсѧ ко шатрꙋ̀ ѻ҆лофе́рновꙋ, и҆ не ѡ҆крѧ́щꙋтъ є҆гѡ̀, и҆ нападе́тъ на ни́хъ стра́хъ, и҆ побѣ́гнꙋтъ ѿ лица̀ ва́шегѡ:	Тоді вони, взявши усю свою зброю, підуть у свій стан, розбудять вождів війська ассирійського, і збіжаться до намету Олоферна, але не знайдуть його; від того нападе на них страх, і вони побіжать від вас.
4	4
и҆ возслѣ́довавшїи ва́мъ, и҆ всѝ живꙋ́щїи во все́мъ предѣ́лѣ і҆и҃лстѣмъ, постила́йте ѧ҆̀ по пꙋтє́мъ и҆́хъ:	А ви і всі, хто живе в усякому краю Ізраїльському, переслідуючи їх, уражайте їх на шляху.
5	5
пре́жде же є҆́же сотвори́ти сїѧ̑, призови́те мнѣ̀ а҆хїѡ́ра а҆ммані́тина, да ви́дѣвъ позна́етъ оу҆ничтожа́ющаго до́мъ і҆и҃левъ, и҆ сего̀ ꙗ҆́кѡ на сме́рть по́сланнаго къ на́мъ.	Але перш ніж зробите це, запросіть до мене Ахиора аммонитянина: нехай побачить і впізнає він того, хто принижував дім Ізраїля і прислав його до нас начебто на смерть.
6	6
И҆ призва́ша а҆хїѡ́ра и҆з̾ до́мꙋ ѻ҆зі́ина. Є҆гда́ же прїи́де и҆ ви́дѣ главꙋ̀ ѻ҆лофе́рновꙋ въ рꙋцѣ̀ мꙋ́жа є҆ди́нагѡ въ собра́нїи люді́й, падѐ на лицѐ, и҆ разсла́бисѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀.	І прикликали Ахиора з дому Озії. Коли він прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка серед зібрання народу, то упав на лице своє й ослаб духом.
7	7
Є҆гда́ же под̾ѧ́ша є҆го̀, припадѐ къ нога́ма і҆ꙋді́ѳы, и҆ поклони́сѧ лицꙋ̀ є҆ѧ̀, и҆ речѐ: благослове́на ты̀ во всѧ́цѣмъ селе́нїи і҆ꙋ́динѣ и҆ во всѧ́цѣмъ ꙗ҆зы́цѣ, и҆̀же оу҆слы́шавше и҆́мѧ твоѐ смѧтꙋ́тсѧ:	Коли ж підняли його, він припав до ніг Юдифі, поклонився їй і сказав: благословенна ти в усякому селищі Іуди й в усякому народі, які, почувши про ім’я твоє, здивуються.
8	8
и҆ нн҃ѣ̀ возвѣсти́ ми, є҆ли̑ка сотвори́ла є҆сѝ во дне́хъ си́хъ. И҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀ і҆ꙋді́ѳъ посредѣ̀ люді́и всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ, ѿ негѡ́же днѐ и҆зы́де, до́ндеже глаго́лаше и҆̀мъ.	Розкажи ж мені тепер, що ти робила у ці дні? І Юдиф серед народу розповіла йому все, що вона зробила з того дня, як вийшла, до того дня, в який говорила з ними.
9	9
Є҆гда́ же преста̀ глаго́лющи, воскли́кнꙋша лю́дїе гла́сомъ вели́кимъ и҆ дадо́ша гла́съ весе́лый во гра́дѣ свое́мъ.	Коли вона перестала говорити, народ голосно викликнув, і радісний крик його пролунав у місті.
10	10
Ви́дѣвъ же а҆хїѡ́ръ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ бг҃ъ і҆и҃левъ, вѣ́рова бг҃ꙋ ѕѣлѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́за пло́ть кра́йнюю свою̀, и҆ приложи́сѧ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ да́же до днѐ сегѡ̀.	Ахиор же, бачачи все, що зробив Бог Ізраїлів, щиро увірував у Бога, обрізав крайню плоть свою і приєднався до дому Ізраїлевого, навіть до цього дня.
11	11
Є҆гда́ же денни́ца взы́де, свѣ̀сиша главꙋ̀ ѻ҆лофе́рновꙋ со стѣны̀: и҆ воспрїѧ́тъ всѧ́къ мꙋ́жъ і҆и҃левъ ѻ҆рꙋ̑жїѧ своѧ̑, и҆ и҆зыдо́ша полка́ми на восхо́ды горы̀.	Коли настав ранок, повісили голову Олоферна на стіну; кожен чоловік узяв свою зброю, і вийшли загонами на схили гори.
12	12
Сы́нове же а҆ссꙋ́рѡвы, ꙗ҆́кѡ оу҆ви́дѣша и҆̀хъ, разосла́ша къ вождє́мъ свои̑мъ: ѻ҆ни́ же прїидо́ша къ воево́дамъ и҆ ты́сѧщникѡмъ и҆ ко всѧ́комꙋ киѧ́зю своемꙋ̀,	Сини Ассура, побачивши їх, послали до своїх начальників, а вони пішли до вождів, до тисячоначальників і до всякого проводиря свого.
13	13
и҆ прїидо́ша къ шатрꙋ̀ ѻ҆лофе́рновꙋ, и҆ рѣ́ша сꙋ́щемꙋ над̾ всѣми є҆гѡ̀: возбꙋдѝ оу҆̀бо господи́на на́шего, занѐ дерзнꙋ́ша рабѝ сходи́ти къ на́мъ на бра́нь, да и҆стребѧ́тсѧ въ коне́цъ.	Прийшовши до намету Олоферна, вони сказали тому, хто управляв усім майном його: розбуди нашого господаря, тому що ці раби насмілилися вийти на битву з нами, щоб бути зовсім знищеними.
14	14
И҆ вни́де вагѡ́а и҆ толкнꙋ̀ во дворъ шатра̀, мнѧ́ше бо спа́ти є҆го̀ со і҆ꙋді́ѳою.	Вагой увійшов і постукав у двері намету, бо думав, що він спить з Юдиф’ю.
15	15
Є҆гда́ же никто́же послꙋ́шаше, раствори́въ вни́де въ ло́жницꙋ и҆ ѡ҆брѣ́те є҆го̀ при пра́зѣ пове́ржена ме́ртва, и҆ глава̀ є҆гѡ̀ ѿѧ́та бы́сть ѿ негѡ̀:	Коли ж ніхто не відгукнувся йому, то, відчинивши, ввійшов у спальню і знайшов, що Олоферн мертвий лежить біля порогу і голова його знята з нього.
16	16
и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ съ пла́чемъ и҆ стена́нїемъ и҆ во́племъ крѣ́пкимъ, и҆ раздра̀ ри̑зы своѧ̑:	І він голосно викликнув із плачем, стогоном і сильним воланням, і розірвав свій одяг.
17	17
и҆ вни́де въ шате́ръ, и҆дѣ́же бѣ̀ і҆ꙋді́ѳъ ѡ҆бита́ющи, и҆ не ѡ҆брѣ́те є҆ѧ̀, и҆ и҆зскочѝ къ лю́демъ и҆ возопѝ:	Потім увійшов у намет, у якому перебувала Юдиф, і не знайшов її. Тоді він вискочив до народу і закричав:
18	18
ѿверго́шасѧ рабѝ, сотворѝ стꙋ́дъ є҆ди́на жена̀ є҆вре́йскаѧ на до́мъ царѧ̀ навꙋходоно́сора: занѐ сѐ, ѻ҆лофе́рнъ до́лꙋ, и҆ главы̀ нѣ́сть на не́мъ.	раби вчинили віроломно; одна єврейська жінка зганьбила дім царя Навуходоносора, бо ось Олоферн на підлозі, і голови немає на ньому.
19	19
Є҆гда́ же оу҆слы́шаша сїѧ̑ глаго́лы кнѧ́зїе си́лы а҆ссꙋ́ровы, раздра́ша ри̑зы своѧ̑, и҆ смѧте́сѧ дꙋша̀ и҆́хъ ѕѣлѡ̀, и҆ бы̀сть и҆́хъ кри́къ и҆ во́пль ѕѣлѡ̀ посредѣ̀ полка̀.	Коли почули ці слова начальники війська ассирійського, то розірвали одяг свій, і душа їх дуже збентежилася, і пролунав у них крик і дуже велике волання серед стану.

← Глава́ г҃і

Глава́ є҃і →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт