Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃в

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Глава́ к҃в	Глава 22

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, да внима́ютъ ѿ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ и҆́мене ст҃а́гѡ моегѡ̀, є҆ли̑ка ѻ҆нѝ ѡ҆свѧща́ютъ мѝ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	скажи Аарону і синам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь.
3	3
Рцы̀ и҆̀мъ: въ ро́ды ва́шѧ всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще пристꙋ́питъ ѿ всѧ́кагѡ сѣ́мене ва́шегѡ ко ст҃ы̑мъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆свѧтѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇ꙋ, и҆ нечистота̀ є҆гѡ̀ на не́мъ бꙋ́детъ, потреби́тсѧ дꙋша̀ ѻ҆́наѧ ѿ менє̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш].
4	4
И҆ человѣ́къ ѿ сѣ́мене а҆арѡ́на жерца̀, и҆ се́й прокаже́нъ, и҆лѝ сѣ́мѧ и҆злива́етъ, ѿ ст҃ы́хъ да не снѣ́стъ, до́ндеже ѡ҆чи́ститсѧ: и҆ прикаса́ѧйсѧ всѧ́кой нечистотѣ̀ дꙋшѝ, и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще и҆зы́детъ ѿ є҆гѡ̀ ло́жа сѣ́мѧ,	Хто із сімені Ааронового прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені,
5	5
и҆лѝ и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ всѧ́комꙋ га́дꙋ нечи́стꙋ, и҆́же ѡ҆скверни́тъ є҆го̀, и҆лѝ человѣ́кꙋ, и҆́же ѡ҆скверни́тъ є҆го̀, по всѧ́кой нечистотѣ̀ є҆гѡ̀:	або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, —
6	6
дꙋша̀, ꙗ҆́же а҆́ще прико́снетсѧ и҆́хъ, нечиста̀ бꙋ́детъ до ве́чера: да не снѣ́стъ ѿ ст҃ы́хъ, а҆́ще не ѡ҆мы́етъ тѣ́ла своегѡ̀ водо́ю,	той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою;
7	7
и҆ за́йдетъ со́лнце, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: и҆ тогда̀ да снѣ́стъ ѿ ст҃ы́хъ, ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ є҆гѡ̀ є҆́сть.	але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа.
8	8
Мертвечи́ны и҆ ѕвѣроѧ́дины да не снѣ́стъ, є҆́же ѡ҆скверни́тисѧ є҆мꙋ̀ въ ни́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Мертвечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь.
9	9
И҆ да сохранѧ́тъ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, да не прїи́мꙋтъ си́хъ ра́ди грѣха̀, и҆ и҆́змрꙋтъ за ни́хъ, а҆́ще ѡ҆сквернѧ́тъ и҆̀хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.	Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх.
10	10
И҆ всѧ́къ и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ст҃ы́нь: присе́лникъ і҆ере́евъ и҆лѝ нае́мникъ да не снѣ́стъ ст҃ы́нь.	Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині;
11	11
А҆́ще же жре́цъ пристѧ́жетъ дꙋ́шꙋ пристѧжа́нꙋю сребро́мъ, сїѧ̀ да снѣ́стъ хлѣ́бы є҆гѡ̀: и҆ домоча́дцы є҆гѡ̀, и҆ сі́и да снѣдѧ́тъ хлѣ́бы є҆гѡ̀.	якщо ж священик купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і домашні його можуть їсти хліб його.
12	12
И҆ дще́рь человѣ́ка жерца̀, а҆́ще посѧ́гнетъ за мꙋ́жа и҆ноплеме́нника, сїѧ̀ ѿ нача́ткѡвъ ст҃ы́хъ да не снѣ́стъ.	Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повинна їсти принесених святинь;
13	13
И҆ дще́рь жерца̀ а҆́ще бꙋ́детъ вдова̀ и҆лѝ ѿпꙋще́на, плода́ же не бꙋ́детъ є҆́й, возврати́тсѧ въ до́мъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, по ю҆́ности свое́й, ѿ хлѣ́бѡвъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ да снѣ́стъ: всѧ́къ же и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ѿ ни́хъ.	коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його.
14	14
И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ꙗ҆́стъ ст҃а̑ѧ по невѣ́дѣнїю, и҆ да приложи́тъ пѧ́тꙋю свою̀ ча́сть ко и҆́стомꙋ, и҆ да да́стъ сїѐ жерцꙋ̀ ст҃о́е.	Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку.
15	15
И҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ѻ҆нѝ ѿдѣлѧ́ютъ гдⷭ҇ꙋ:	Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу,
16	16
и҆ да не наведꙋ́тъ на себѐ беззако́нїе престꙋпле́нїѧ, внегда̀ ꙗ҆́сти и҆̀мъ ст҃ы́ню и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.	і не повинні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої, бо Я Господь, що освячує їх.
17	17
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18	18
глаго́ли а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆ всемꙋ̀ со́нмꙋ і҆и҃левꙋ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆лѝ ѿ пришлє́цъ прилежа́щихъ къ ни̑мъ во і҆и҃ли, и҆́же а҆́ще принесе́тъ да́ры своѧ̑ по всѧ́комꙋ и҆сповѣ́данїю своемꙋ̀, и҆лѝ по всѧ́комꙋ и҆зволе́нїю своемꙋ̀, є҆ли̑ка а҆́ще принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ на всесожже́нїе,	оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення,
19	19
прїѧ̑тны ва́мъ непорѡ́чны мꙋ́жескъ по́лъ ѿ ста́дъ волѡ́въ, и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ ѿ ко́зъ:	то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз;
20	20
всѣ́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще и҆́мꙋтъ поро́къ на себѣ̀, да не принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ, поне́же непрїѧ́тно бꙋ́детъ ва́мъ.	ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління.
21	21
И҆ человѣ́къ и҆́же а҆́ще принесе́тъ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇ꙋ, ѿлꙋчи́въ ѡ҆бѣ́тъ и҆лѝ по и҆зволе́нїю, и҆лѝ въ пра́здники ва́шѧ, ѿ ста́дъ волѡ́въ и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ, непоро́чно да бꙋ́детъ въ прїѧ́тїе, всѧ́къ поро́къ да не бꙋ́детъ на не́мъ:	І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности, [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній;
22	22
слѣ́по, и҆лѝ сокрꙋше́но, и҆лѝ ѧ҆зы́къ оу҆рѣ́занъ и҆мꙋ́що, и҆лѝ черви́во, и҆лѝ кра́стово, и҆лѝ лиша́во, да не принесꙋ́тъ тѣ́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ въ же́ртвꙋ не дади́те ѿ ни́хъ на ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ви:	тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній;
23	23
и҆ телца̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ оу҆хорѣ́знꙋ, и҆лѝ безхво́стнꙋ, въ заколе́нїе сотвори́ши ѧ҆̀ себѣ̀ (по и҆зволе́нїю), въ ѡ҆бѣ́тъ же тво́й да не прїи́метсѧ:	тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жертву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу;
24	24
є҆мꙋ́же сꙋ́ть ꙗ҆́тра сокрꙋшє́на, и҆ є҆мꙋ́же разда́влєна, и҆ и҆зрѣ̑зана, и҆ и҆сто́ржєна, да не принесе́те си́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ въ землѝ ва́шей да не сотвори́те.	тварину, у якої ядра розчавлені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього,
25	25
И҆ ѿ рꙋкѝ и҆ноплеме́нника да не принесе́те дарѡ́въ бг҃ꙋ ва́шемꙋ ѿ всѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆́кѡ вреждє́нїѧ сꙋ́ть на ни́хъ, поро́къ на ни́хъ, не прїи́мꙋтсѧ сїѧ̑ ѿ ва́съ.	і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не придбають вони вам благовоління.
26	26
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
27	27
теле́цъ, и҆лѝ ѻ҆вча̀, и҆лѝ козлѧ̀, є҆гда̀ роди́тсѧ, да бꙋ́детъ се́дмь дні́й под̾ ма́терїю свое́ю, въ де́нь же ѻ҆смы́й и҆ да́лѣе принесе́тсѧ въ да́ръ, прино́съ гдⷭ҇ꙋ:	коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгодне для приношення в жертву Господу;
28	28
и҆ телца̀ и҆ ѻ҆вча́те вкꙋ́пѣ съ ма́терїю да не зако́лете въ є҆ди́нъ де́нь.	але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її.
29	29
А҆́ще же пожре́ши же́ртвꙋ ѡ҆бѣ́тъ ра́дованїѧ гдⷭ҇ви, прїѧ́тнѡ ва́мъ пожри́те є҆̀:	Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління;
30	30
сїѧ̀ въ то́йже де́нь да снѣ́стсѧ, да не ѡ҆ста́вите ѿ мѧ́съ на оу҆́трїе: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.	у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.
31	31
И҆ сохрани́те за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ сотвори́те ѧ҆̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь:	І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь.
32	32
и҆ не ѡ҆скверни́те и҆́мене ст҃а́гѡ, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ва́съ,	Не ганьбіть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас,
33	33
и҆зведы́й вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ꙗ҆́кѡ бы́ти ва́мъ въ бг҃а: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.

← Глава́ к҃а

Глава́ к҃г →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт