Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ к҃ѕ

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Глава́ к҃ѕ	Глава 26

1	1
Не сотвори́те себѣ̀ (*ѡ҆бразѡ́въ) рꙋкотворе́ныхъ, нижѐ и҆зва́ѧныхъ, нижѐ столпа̀ поста́вите себѣ̀, нижѐ ка́мене поста́вите въ землѝ ва́шей во зна́менїе, ко є҆́же покланѧ́тисѧ є҆мꙋ̀: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не робіть собі кумирів та ідолів, і стовпів не ставте у себе, і каменів з зображеннями не кладіть у землі вашій, щоб кланятися перед ними, бо Я Господь Бог ваш.
2	2
Сꙋббѡ̑ты моѧ̑ сохрани́те, и҆ ѿ ст҃ы́хъ мои́хъ оу҆бо́йтесѧ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.	Суботи Мої додержуйте і святилище Моє шануйте: Я Господь.
3	3
А҆́ще въ повелѣ́нїихъ мои́хъ хо́дите, и҆ за́пѡвѣди моѧ̑ сохранитѐ и҆ сотворитѐ ѧ҆̀:	Якщо ви будете чинити за уставами Моїми і заповіді Мої будете зберігати і виконувати їх,
4	4
и҆ да́мъ до́ждь ва́мъ во вре́мѧ своѐ, и҆ землѧ̀ да́стъ плоды̀ своѧ̑, и҆ древеса̀ сє́лнаѧ ѿдадѧ́тъ пло́дъ сво́й:	то Я дам вам дощі у свій час, і земля дасть плоди свої, і дерева польові дадуть плід свій;
5	5
и҆ пости́гнетъ ва́мъ млаче́нїе (*жи̑тъ) ѡ҆бра́нїе вїна̀, и҆ ѡ҆бра́нїе вїна̀ пости́гнетъ сѣ́ѧтвꙋ, и҆ снѣ́сте хлѣ́бъ ва́шъ въ сы́тость, и҆ вселите́сѧ съ тве́рдостїю на землѝ ва́шей, и҆ ра́ть не про́йдетъ сквозѣ̀ зе́млю ва́шꙋ:	і молотьба хліба буде досягати у вас збирання винограду, збирання винограду буде досягати посіву, і будете їсти хліб свій досита, і будете жити на землі [вашій] безпечно;
6	6
и҆ да́мъ ми́ръ въ землѝ ва́шей, и҆ оу҆́снете, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй ва́съ: и҆ погꙋблю̀ ѕвѣ̑ри лю̑тыѧ ѿ землѝ ва́шеѧ:	пошлю мир на землю [вашу], ляжете, і ніхто вас не потурбує, прожену лютих звірів із землі [вашої], і меч не пройде по землі вашій;
7	7
и҆ ра́ть сквозѣ̀ зе́млю ва́шꙋ не про́йдетъ, и҆ пожене́те врагѝ ва́шѧ, и҆ падꙋ́тъ пред̾ ва́ми оу҆бїе́нїемъ:	і будете проганяти ворогів ваших, і впадуть вони перед вами від меча;
8	8
и҆ поженꙋ́тъ ѿ ва́съ пѧ́ть сто̀, и҆ сто̀ ва́съ пожене́тъ тмы̑, и҆ падꙋ́тъ вразѝ ва́ши пред̾ ва́ми мече́мъ:	п’ятеро вас проженуть сотню, і сотня з вас прожене десять тисяч, і впадуть вороги ваші перед вами від меча;
9	9
и҆ при́зрю на ва́съ и҆ блгⷭ҇влю̀ ва́съ, и҆ возращꙋ̀ ва́съ и҆ оу҆мно́жꙋ ва́съ, и҆ поста́влю завѣ́тъ мо́й съ ва́ми:	зглянусь на вас [і благословлю вас], і плідними зроблю вас, і розмножу вас, і буду твердим у завіті Моїм з вами;
10	10
и҆ снѣ́сте вє́тхаѧ и҆ вє́тхаѧ ве́тхихъ, и҆ вє́тхаѧ ѿ лица̀ но́выхъ и҆знесе́те:	і будете їсти старе минулорічне, і викинете старе заради нового;
11	11
и҆ поста́влю завѣ́тъ мо́й въ ва́съ, и҆ не возгнꙋша́етсѧ дш҃а̀ моѧ̀ ва́ми:	і поставлю оселю Мою серед вас, і душа Моя не погордує вами;
12	12
и҆ похождꙋ̀ въ ва́съ, и҆ бꙋ́дꙋ ва́мъ бг҃ъ, и҆ вы̀ бꙋ́дете мѝ лю́дїе:	і буду ходити серед вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом.
13	13
а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, сꙋ́щымъ ва́мъ рабѡ́мъ: и҆ сокрꙋши́хъ оу҆́зы ꙗ҆рма̀ ва́шегѡ, и҆ и҆зведо́хъ ва́съ со дерзнове́нїемъ.	Я Господь Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб ви не були там рабами, і знищив кайдани ярма вашого, і повів вас з піднятою головою.
14	14
А҆́ще же не послꙋ́шаете менѐ, нижѐ сотворитѐ повелѣ́нїй мои́хъ си́хъ,	Якщо ж не послухаєте Мене і не будете виконувати всіх заповідей цих,
15	15
но ни покорите́сѧ и҆̀мъ, и҆ ѡ҆ сꙋдба́хъ мои́хъ вознегодꙋ́етъ дꙋша̀ ва́ша, ꙗ҆́кѡ не твори́ти ва́мъ всѣ́хъ за́повѣдїй мои́хъ, ꙗ҆́кѡ разори́ти завѣ́тъ мо́й,	і якщо знехтуєте Мої постанови, і якщо душа ваша зневажить Мої закони, так що ви не будете виконувати всіх заповідей Моїх, порушивший завіт Мій, —
16	16
и҆ а҆́зъ сотворю̀ си́це ва́мъ, и҆ наведꙋ̀ на ва́съ скꙋ́дость и҆ кра́стꙋ, и҆ желтѧни́цꙋ врежда́ющꙋю ѻ҆́чи ва́ша и҆ дꙋ́шы ва́шѧ и҆стаева́ющꙋю: и҆ посѣ́ете вотщѐ сѣ́мена ва̑ша, и҆ поѧдѧ́тъ ѧ҆̀ сꙋпоста́ты ва́шѧ:	то і Я зроблю з вами це: пошлю на вас жах, чахлість і гарячку, від яких стомляться очі і змучиться душа, і будете сіяти насіння ваше марно, і вороги ваші з’їдять його;
17	17
и҆ оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на ва́съ, и҆ паде́те пред̾ враги̑ ва́шими, и҆ поженꙋ́тъ вы̀ ненави́дѧщїи ва́съ, и҆ побѣ́гнете ни комꙋ́же гонѧ́щꙋ ва́съ.	відверну лице Моє від вас, і впадете перед ворогами вашими, і будуть панувати над вами вороги ваші, і побіжите, коли ніхто не буде гнатися за вами.
18	18
И҆ а҆́ще до сегѡ̀ не послꙋ́шаете менѐ, и҆ приложꙋ̀ наказа́ти вы̀ ꙗ҆́звами седми́жды за грѣхѝ ва́шѧ:	Якщо і після всього цього не послухаєте Мене, то Я всемеро збільшу покарання за гріхи ваші,
19	19
и҆ сокрꙋшꙋ̀ досажде́нїе горды́ни ва́шеѧ, и҆ положꙋ̀ не́бо ва́мъ а҆́ки желѣ́зно, и҆ зе́млю ва́шꙋ а҆́ки мѣ́дѧнꙋ:	і зломлю горду завзятість вашу, і небо ваше зроблю, як залізо, і землю вашу, як мідь;
20	20
и҆ бꙋ́детъ вотщѐ крѣ́пость ва́ша, и҆ не да́стъ землѧ̀ ва́ша сѣ́мене своегѡ̀, и҆ древа̀ села̀ ва́шегѡ не дадꙋ́тъ плода̀ своегѡ̀.	і марно буде виснажуватися сила ваша, і земля ваша не дасть плодів своїх, і дерева землі [вашої] не дадуть плодів своїх.
21	21
И҆ а҆́ще по си́хъ по́йдете страно́ю и҆ не восхо́щете послꙋ́шати менѐ, приложꙋ̀ ва́мъ ꙗ҆́звъ се́дмь по грѣхѡ́мъ ва́шымъ,	Якщо ж [після цього] підете проти Мене і не захочете слухати Мене, то Я додам вам ударів усемеро за гріхи ваші:
22	22
и҆ послю̀ на вы̀ ѕвѣ̑ри лю̑тыѧ земны̑ѧ, и҆ и҆з̾ѧдѧ́тъ вы̀ и҆ потребѧ́тъ скоты̀ ва́шѧ, и҆ оу҆ма́лєны сотворю̀ вы̀, и҆ пꙋ̑сты бꙋ́дꙋтъ пꙋтїѐ ва́ши.	пошлю на вас звірів польових, які позбавлять вас дітей, знищать худобу вашу і вас зменшать, так що опустіють дороги ваші.
23	23
И҆ а҆́ще си́ми не нака́жетесѧ, но по́йдете ко мнѣ̀ страно́ю,	Якщо і після цього не виправитесь і підете проти Мене,
24	24
пойдꙋ̀ и҆ а҆́зъ съ ва́ми въ ꙗ҆́рости страно́ю, и҆ поражꙋ̀ вы̀ и҆ а҆́зъ седми́жды грѣ̑хъ ра́ди ва́шихъ,	то і Я [в люті] піду проти вас і уражу вас усемеро за гріхи ваші,
25	25
и҆ наведꙋ̀ на вы̀ ме́чь мстѧ́й ме́сть завѣ́та, и҆ вбѣ́гнете въ гра́ды ва́шѧ: и҆ послю̀ на вы̀ сме́рть, и҆ пре́дани бꙋ́дете въ рꙋ́цѣ вра̑гъ ва́шихъ:	і наведу на вас мстивий меч у помсту за завіт; якщо ж ви сховаєтеся в містах ваших, то пошлю на вас моровицю, і віддані будете в руки ворога;
26	26
внегда̀ скорбѣ́ти ва́мъ скꙋ́достїю хлѣ́бѡвъ, и҆ и҆спекꙋ́тъ де́сѧть же́нъ хлѣ́бы ва́шѧ въ пещѝ є҆ди́нѣй, и҆ ѿдадѧ́тъ хлѣ́бы ва́шѧ вѣ́сомъ, и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дете, и҆ не насы́титесѧ.	хліб, що підкріплює людину, винищу у вас; десять жінок будуть пекти хліб ваш в одній печі і будуть віддавати хліб ваш на вагу; ви будете їсти і не будете ситі.
27	27
А҆́ще же въ си́хъ не послꙋ́шаете менѐ и҆ по́йдете ко мнѣ̀ страно́ю,	Якщо ж і після цього не послухаєте Мене і підете проти Мене,
28	28
и҆ а҆́зъ пойдꙋ̀ съ ва́ми въ ꙗ҆́рости страно́ю, и҆ накажꙋ̀ вы̀ а҆́зъ седми́жды по грѣхѡ́мъ ва́шымъ:	то і Я в гніві піду проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші,
29	29
и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дете плѡ́ти сынѡ́въ ва́шихъ, и҆ плѡ́ти дще́рей ва́шихъ ꙗ҆́сти и҆́мате,	і будете їсти плоть синів ваших, і плоть дочок ваших будете їсти;
30	30
и҆ сотворю̀ пꙋста̑ѧ ка̑пища ва̑ша и҆ потреблю̀ древѧна̑ѧ рꙋкотворє́нїѧ ва̑ша, и҆ положꙋ̀ трꙋ́пы ва́шѧ на трꙋ́пѣхъ кꙋмі̑ръ ва́шихъ, и҆ возненави́дитъ ва́съ дш҃а̀ моѧ̀:	розорю висоти ваші і зруйную стовпи ваші, і вивергну трупи ваші на уламки ідолів ваших, і гребуватиме душа Моя вами;
31	31
и҆ сотворю̀ гра́ды ва́шѧ пꙋ̑сты, и҆ ѡ҆пꙋстошꙋ̀ ст҃а̑ѧ ва̑ша, и҆ не ѡ҆бонѧ́ю вонѝ же́ртвъ ва́шихъ:	міста ваші зроблю пустелею, і спустошу святилища ваші, і не буду чути приємних пахощів [жертв] ваших;
32	32
и҆ сотворю̀ пꙋ́стꙋ а҆́зъ зе́млю ва́шꙋ, и҆ оу҆дивѧ́тсѧ ѡ҆ не́й вразѝ ва́ши, живꙋ́щїи на не́й:	спустошу землю [вашу], так що здивуються щодо неї вороги ваші, що оселилися на ній;
33	33
и҆ разсы́плю вы̀ въ ꙗ҆зы́ки, и҆ потреби́тъ вы̀ находѧ́й ме́чь, и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ ва́ша пꙋста̀, и҆ гра́ды ва́ши бꙋ́дꙋтъ пꙋ̑сты.	а вас розсію між народами й вийму вслід вам меч, і буде земля ваша порожня і міста ваші зруйновані.
34	34
Тогда̀ возблаговоли́тъ землѧ̀ сꙋббѡ̑ты своѧ̑, во всѧ̑ дни̑ запꙋстѣ́нїѧ своегѡ̀, и҆ вы̀ бꙋ́дете въ землѝ вра̑гъ ва́шихъ: тогда̀ воспра́зднꙋетъ землѧ̀ и҆ возблаговоли́тъ сꙋббѡ́ты своѧ̑:	Тоді задовольнить себе земля за суботи свої в усі дні запустіння [свого]; коли ви будете в землі ворогів ваших, тоді буде спочивати земля і задовольнить себе за суботи свої;
35	35
во всѧ̑ дни̑ ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ своегѡ̀ воспра́зднꙋетъ, ꙗ҆̀же не пра́зднова въ сꙋббѡ́тахъ ва́шихъ, є҆гда̀ живѧ́сте на не́й.	в усі дні запустіння [свого] буде вона спочивати, скільки не спочивала в суботи ваші, коли ви жили на ній.
36	36
И҆ ѡ҆ста́вльшымсѧ ѿ ва́съ вложꙋ̀ стра́хъ въ сердца̀ и҆́хъ въ землѝ вра̑гъ и҆́хъ, и҆ пожене́тъ и҆̀хъ гла́съ листа̀ летѧ́ща, и҆ побѣ́гнꙋтъ ꙗ҆́кѡ бѣжа́щїи ѿ ра́ти, и҆ падꙋ́тъ ни ки́мже гони́ми.	Хто залишиться з вас, пошлю в серця їхні полохливість на землі ворогів їхніх, і шелест листка від вітру пожене їх, і побіжать, як від меча, і впадуть, коли ніхто їх не переслідує,
37	37
И҆ пре́зритъ бра́тъ бра́та а҆́ки на ра́ти, ни комꙋ̀ напа́дающꙋ, и҆ не возмо́жете противꙋста́ти врагѡ́мъ ва́шымъ:	і спіткнуться один на одного, як від меча, між тим як ніхто не переслідує, і не буде у вас сили протистояти ворогам вашим;
38	38
и҆ поги́бнете въ ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ потреби́тъ ва́съ землѧ̀ вра̑гъ ва́шихъ.	і загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших;
39	39
И҆ ѡ҆ста́вльшїисѧ ѿ ва́съ и҆стлѣ́ютъ за грѣхѝ своѧ̑ и҆ за грѣхѝ ѻ҆тє́цъ свои́хъ, въ землѝ вра̑гъ свои́хъ и҆ста́ютъ,	а хто залишиться з вас, вичахнуть за свої беззаконня в землях ворогів ваших і за беззаконня батьків своїх вичахнуть;
40	40
и҆ и҆сповѣ́дѧтъ грѣхѝ своѧ̑ и҆ грѣхѝ ѻ҆тє́цъ свои́хъ, ꙗ҆́кѡ престꙋпи́ша и҆ презрѣ́ша мѧ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ходи́ша предо мно́ю страно́ю:	тоді зізнаються вони у беззаконні своїм, і в беззаконні батьків своїх, як вони чинили злочини проти Мене і йшли проти Мене,
41	41
и҆ а҆́зъ пойдꙋ̀ съ ни́ми въ ꙗ҆́рости страно́ю и҆ погꙋблю̀ и҆̀хъ въ землѝ врагѡ́въ и҆́хъ: тогда̀ оу҆срами́тсѧ се́рдце и҆́хъ неѡбрѣ́заное и҆ тогда̀ позна́ютъ грѣхѝ своѧ̑:	за що і Я [у гніві] йшов проти них і ввів їх у землю ворогів їхніх; тоді скориться необрізане серце їх, і тоді потерплять вони за беззаконня свої.
42	42
и҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ і҆а́кѡвль и҆ завѣ́тъ і҆саа́ковъ, и҆ завѣ́тъ а҆враа́мль помѧнꙋ̀,	І Я згадаю завіт Мій з Яковом і завіт Мій з Ісааком, і завіт Мій з Авраамом згадаю, і землю згадаю;
43	43
и҆ зе́млю помѧнꙋ̀, и҆ землѧ̀ ѡ҆ста́нетсѧ ѿ ни́хъ. Тогда̀ прїи́метъ землѧ̀ сꙋббѡ̑ты своѧ̑, внегда̀ ѡ҆пꙋстѣ́ти є҆́й и҆́хъ ра́ди: и҆ ѻ҆нѝ прїи́мꙋтъ своѧ̑ беззакѡ́нїѧ, и҆́хже ра́ди презрѣ́ша сꙋдбы̑ моѧ̑, и҆ ѡ҆ повелѣ́нїихъ мои́хъ вознегодова̀ дꙋша̀ и҆́хъ:	тоді, коли земля залишена буде ними і буде задовольняти себе за суботи свої, спустівши від них, і вони будуть терпіти за своє беззаконня, за те, що нехтували закони Мої і душа їх гребувала постановами Моїми,
44	44
ѻ҆ба́че сꙋ́щымъ и҆̀мъ въ землѝ врагѡ́въ свои́хъ, не презрѣ́хъ и҆́хъ, нижѐ вознегодова́хъ ѡ҆ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ потреби́ти ѧ҆̀ и҆ разори́ти завѣ́тъ мо́й и҆́же къ ни̑мъ: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ.	і тоді, коли вони будуть у землі ворогів їхніх, — Я не знехтую ними і не погребую ними до того, щоб знищити їх, щоб зруйнувати завіт Мій з ними, бо Я Господь, Бог їх;
45	45
И҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ и҆́хъ пе́рвый, є҆гда̀ и҆зведо́хъ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты пред̾ ꙗ҆зы̑ки, є҆́же бы́ти мнѣ̀ бг҃ꙋ и҆́хъ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.	згадаю для них завіт із предками, яких вивів Я з землі Єгипетської перед очима народів, щоб бути їхнім Богом. Я Господь.
46	46
Сїѧ̑ сꙋдбы̑ моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ зако́нъ, є҆го́же дадѐ гдⷭ҇ь междꙋ̀ собо́ю и҆ междꙋ̀ сы́ны і҆и҃лєвы, на горѣ̀ сїна́йстѣй, рꙋко́ю мѡѷсе́овою.	Ось постанови і повеління і закони, які постановив Господь між Собою і між синами Ізраїлевими на горі Синаї, через Мойсея.

← Глава́ к҃є

Глава́ к҃з →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт