Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ ѳ҃і
Глава 19
1
1
И҆ по си́хъ слы́шахъ гла́съ ве́лїй наро́да мно́га на небесѝ, глаго́лющагѡ: а҆ллилꙋ́їа: спⷭ҇нїе и҆ сла́ва, и҆ чтⷭ҇ь и҆ си́ла гдⷭ҇ꙋ на́шемꙋ, Після цього я почув на небі гучний голос, ніби численного народу, який говорив: алилуя! спасіння і слава, і честь і сила Господу нашому!
2
2
ꙗ҆́кѡ и҆́стинни и҆ пра̑ви сꙋди̑ є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ сꙋди́лъ є҆́сть любодѣ́йцꙋ вели́кꙋ, ꙗ҆́же посмрадѝ [растлѝ] зе́млю любодѣѧ́нїемъ свои́мъ, и҆ ѿмсти́лъ кро́вь рабѡ́въ свои́хъ ѿ рꙋкѝ є҆ѧ̀. Бо істинні і праведні суди Його: тому що Він осудив ту велику любодійницю, яка розбестила землю любодійством своїм, і відомстив за кров рабів Своїх від руки її.
3
3
И҆ второ́е рѣ́ша: а҆ллилꙋ́їа. И҆ ды́мъ є҆ѧ̀ восхожда́ше во вѣ́ки вѣкѡ́въ. І вдруге сказали: алилуя! І дим її здіймався на віки віків.
4
4
И҆ падо́ша два́десѧть и҆ четы́ри ста́рцы и҆ четы́ри живѡ́тна и҆ поклони́шасѧ бг҃ови сѣдѧ́щемꙋ на прⷭ҇то́лѣ, глаго́люще: а҆ми́нь, а҆ллилꙋ́їа. Тоді двадцять чотири старці і чотири тварини упали і поклонилися Богові, Який сидить на престолі, кажучи: амінь! алилуя!
5
5
И҆ гла́съ и҆зы́де ѿ прⷭ҇то́ла гл҃ющь: по́йте бг҃ꙋ на́шемꙋ, всѝ рабѝ є҆гѡ̀ и҆ боѧ́щїисѧ є҆гѡ̀, и҆ ма́лїи и҆ вели́цыи. І голос від престолу вийшов, говорячи: хваліть Бога нашого, всі раби Його і всі, що бояться Його, малі й великі.
6
6
И҆ слы́шахъ ꙗ҆́кѡ гла́съ наро́да мно́га, и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ во́дъ мно́гихъ, и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ громѡ́въ крѣ́пкихъ, глаго́лющихъ: а҆ллилꙋ́їа, ꙗ҆́кѡ воцр҃и́сѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель: І чув я ніби голос численного народу, ніби шум вод багатьох, ніби голос громів сильних, що говорили: алилуя! бо воцарився Господь Бог Вседержитель.
7
7
ра́дꙋимсѧ и҆ весели́мсѧ, и҆ дади́мъ сла́вꙋ є҆мꙋ̀: ꙗ҆́кѡ прїи́де бра́къ а҆́гнчїй, и҆ жена̀ є҆гѡ̀ оу҆гото́вила є҆́сть себѐ. Радіймо і звеселімось, і воздаймо Йому славу; бо настав шлюб Агнця, і жона Його приготувала себе.
8
8
И҆ дано̀ бы́сть є҆́й ѡ҆блещи́сѧ въ вѷссо́нъ чи́стъ и҆ свѣ́телъ: вѷссо́нъ бо ѡ҆правда̑нїѧ ст҃ы́хъ є҆́сть. І дано було їй одягнутися у висон чистий і світлий, виссон же є праведність святих.
9
9
И҆ глаго́ла мѝ: напишѝ: бл҃же́ни зва́ннїи на ве́черю бра́ка а҆́гнча. И҆ глаго́ла мѝ: сїѧ̑ словеса̀ и҆́стинна бж҃їѧ сꙋ́ть. І сказав мені ангел: напиши: блаженні, покликані на шлюбну вечерю Агнця. І сказав мені: ці є істинні слова Божі.
10
10
И҆ па́дъ пред̾ нога́ма є҆гѡ̀, поклони́хсѧ є҆мꙋ̀: и҆ глаго́ла мѝ: ви́ждь, нѝ: клевре́тъ тѝ є҆́смь и҆ бра́тїй твои́хъ и҆мꙋ́щихъ свидѣ́телство і҆и҃сово: бг҃ꙋ поклони́сѧ: свидѣ́телство бо і҆и҃сово є҆́сть дх҃ъ прⷪ҇ро́чествїѧ. Я впав до ніг його, щоб поклонитися йому; але він сказав мені: дивись, не роби цього; я співслужитель тобі і братам твоїм, які мають свідчення Ісусове; Богу поклонись; бо свідчення Ісусове є дух пророцтва.
11
11
И҆ ви́дѣхъ не́бо ѿве́рсто, и҆ сѐ, ко́нь бѣ́лъ, и҆ сѣдѧ́й на не́мъ вѣ́ренъ и҆ и҆́стиненъ, и҆ правосꙋ́дный и҆ во́инственный: І побачив я відкрите небо, і ось кінь білий, і Той, Хто сидить на ньому, називається Вірний і Істинний, Який праведно судить і воює.
12
12
ѻ҆́чи же є҆мꙋ̀ (є҆ста̀) ꙗ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненъ, и҆ на главѣ̀ є҆гѡ̀ вѣнцы̀ мно́зи: и҆мы́й и҆́мѧ напи́сано, є҆́же никто́же вѣ́сть, то́кмѡ ѻ҆́нъ са́мъ: Очі в Нього, як полум’я вогненне, і на голові Його багато вінців. Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого.
13
13
и҆ ѡ҆блече́нъ въ ри́зꙋ червле́нꙋ кро́вїю. И҆ нарица́етсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀ сло́во бж҃їе. Він був одягнений в одежу, обагрену кров’ю. Ім’я Йому: «Слово Боже».
14
14
И҆ вѡ́инства нбⷭ҇наѧ и҆дѧ́хꙋ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ на ко́нехъ бѣ́лыхъ, ѡ҆блече́ни въ вѷссо́нъ бѣ́лъ и҆ чи́стъ. І воїнства небесні їхали слідом за Ним на конях білих, одягнені у висон, білий і чистий.
15
15
И҆ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зы́де ѻ҆рꙋ́жїе ѻ҆стро̀, да тѣ́мъ и҆збїе́тъ ꙗ҆зы́ки: и҆ то́й оу҆пасе́тъ ѧ҆̀ жезло́мъ желѣ́знымъ, и҆ то́й пере́тъ точи́ло вїна̀ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́ва бж҃їѧ вседержи́телева. З уст же Його виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя.
16
16
И҆ и҆́мать на ри́зѣ и҆ на стегнѣ̀ свое́мъ и҆́мѧ напи́сано: цр҃ь царє́мъ и҆ гдⷭ҇ь господє́мъ. На одязі і на стегні Його написано ім’я: Цар царів і Господь володарів.
17
17
И҆ ви́дѣхъ є҆ди́наго а҆́гг҃ла стоѧ́ща на со́лнцѣ: и҆ возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ, глаго́лѧ всѣ́мъ пти́цамъ парѧ́щымъ посредѣ̀ небесѐ: прїиди́те и҆ собери́тесѧ на ве́черю вели́кꙋю бж҃їю, І побачив я одного ангела, який стояв на сонці; і він викликнув гучним голосом, кажучи усім птахам, що літали в небі: летіть, збирайтесь на велику вечерю Божу,
18
18
да снѣ́сте плѡ́ти царе́й и҆ плѡ́ти крѣ́пкихъ и҆ плѡ́ти ты́сѧщникѡвъ, и҆ плѡ́ти ко́ней и҆ сѣдѧ́щихъ на ни́хъ, и҆ плѡ́ти всѣ́хъ свобо́дныхъ и҆ рабѡ́въ, и҆ ма́лыхъ и҆ вели́кихъ. щоб пожерти трупи царів, трупи сильних, трупи тисячоначальників, трупи коней і тих, що сидять на них, трупи всіх вільних і рабів, малих і великих.
19
19
И҆ ви́дѣхъ ѕвѣ́рѧ и҆ цари̑ зємны̑ѧ и҆ вѡ́и и҆́хъ сѡ́браны сотвори́ти бра́нь съ сѣдѧ́щимъ на конѝ и҆ съ вѡ́инствы є҆гѡ̀. І побачив я звіра і царів земних, і воїнства їх, зібраних, щоб битися з Тим, Хто сидить на коні, і з воїнством Його.
20
20
И҆ ꙗ҆́тъ бы́сть ѕвѣ́рь и҆ съ ни́мъ лжи́вый проро́къ, сотвори́вый зна́мєнїѧ пред̾ ни́мъ, и҆́миже прельстѝ прїе́мшыѧ начерта́нїе ѕвѣри́но и҆ покланѧ́ющыѧсѧ і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀: жи̑ва вве́ржєна бы́ста ѻ҆́ба въ є҆́зеро ѻ҆́гненное горѧ́щее жꙋ́пеломъ: І схоплений був звір і з ним лжепророк, який творив перед ним чудеса, якими він спокусив тих, що прийняли начертання звіра, і тих, які поклоняються його зображенню: обоє живими були кинуті в озеро вогненне, що горіло сіркою;
21
21
а҆ про́чїи оу҆бїе́ни бы́ша ѻ҆рꙋ́жїемъ сѣдѧ́щагѡ на конѝ, и҆зше́дшимъ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀: и҆ всѧ̑ пти̑цы насы́тишасѧ ѿ пло́тей и҆́хъ. а інші убиті мечем Того, Хто сидить на коні, який виходить з уст Його, і всі птахи наситились їхніми трупами.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.