Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ д҃і
Глава 14
1
1
И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, а҆́гнецъ стоѧ́ше на горѣ̀ сїѡ́нстѣй, и҆ съ ни́мъ сто̀ и҆ четы́редесѧть и҆ четы́ри ты́сѧщы, и҆мꙋ́ще и҆́мѧ ѻ҆ц҃а̀ є҆гѡ̀ напи́сано на челѣ́хъ свои́хъ. І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написане на чолах.
2
2
И҆ слы́шахъ гла́съ съ небесѐ, ꙗ҆́кѡ гла́съ во́дъ мно́гихъ и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ гро́ма вели́ка: и҆ гла́съ слы́шахъ гꙋдє́цъ гꙋдꙋ́щихъ въ гꙋ̑сли своѧ̑ І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і почув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх.
3
3
и҆ пою́щихъ ꙗ҆́кѡ пѣ́снь но́вꙋ пред̾ прⷭ҇то́ломъ и҆ пред̾ четы̑ри живо́тными и҆ ста̑рцы: и҆ никто́же можа́ше навы́кнꙋти пѣ́сни, то́кмѡ сі́и сто̀ и҆ четы́редесѧть и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆скꙋ́плени ѿ землѝ. Вони співають ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг навчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі.
4
4
Сі́и сꙋ́ть, и҆̀же съ жена́ми не ѡ҆скверни́шасѧ, занѐ дѣ́вственницы сꙋ́ть: сі́и послѣ́дꙋютъ а҆́гнцꙋ, а҆́може а҆́ще по́йдетъ. Сі́и сꙋ́ть кꙋ́плени ѿ люді́й пе́рвенцы бг҃ꙋ и҆ а҆́гнцꙋ, Це ті, які не осквернилися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві,
5
5
и҆ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ не ѡ҆брѣ́тесѧ ле́сть: без̾ поро́ка бо сꙋ́ть пред̾ прⷭ҇то́ломъ бж҃їимъ. і в устах їхніх нема лукавства; вони непорочні перед престолом Божим.
6
6
И҆ ви́дѣхъ и҆́наго а҆́гг҃ла парѧ́ща посредѣ̀ небесѐ, и҆мꙋ́щаго є҆ѵⷢ҇лїе вѣ́чно благовѣсти́ти живꙋ́щымъ на землѝ и҆ всѧ́комꙋ пле́мени и҆ ꙗ҆зы́кꙋ, и҆ колѣ́нꙋ и҆ лю́демъ, І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому племені, і коліну, і людям, й народу;
7
7
глаго́люща гла́сомъ вели́кимъ: оу҆бо́йтесѧ бг҃а и҆ дади́те є҆мꙋ̀ сла́вꙋ, ꙗ҆́кѡ прїи́де ча́съ сꙋда̀ є҆гѡ̀, и҆ поклони́тесѧ сотво́ршемꙋ не́бо и҆ зе́млю, и҆ мо́ре и҆ и҆сто́чники водны̑ѧ. і говорив він гучним голосом: бійтеся Бога і воздайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і землю, і море, і джерела вод.
8
8
И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ в̾слѣ́дъ и҆́де, глаго́лѧ: падѐ, падѐ вавѷлѡ́нъ гра́дъ вели́кїй, занѐ ѿ вїна̀ ꙗ҆́рости любодѣѧ́нїѧ своегѡ̀ напоѝ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки. І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він шаленим вином розпусти своєї напоїв усі народи.
9
9
И҆ тре́тїй а҆́гг҃лъ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ и҆́де, глаго́лѧ гла́сомъ вели́кимъ: и҆́же а҆́ще кто̀ покланѧ́етсѧ ѕвѣ́рю и҆ і҆кѡ́нѣ є҆гѡ̀ и҆ прїе́млетъ начерта́нїе на челѣ̀ свое́мъ и҆лѝ на рꙋцѣ̀ свое́й, І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто поклоняється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою,
10
10
и҆ то́й и҆́мать пи́ти ѿ вїна̀ ꙗ҆́рости бж҃їѧ, вїна̀ нерастворе́на [влїѧ́нна нерастворе́на] въ ча́ши гнѣ́ва є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́детъ мꙋ́ченъ ѻ҆гне́мъ и҆ жꙋ́пеломъ пред̾ а҆́гг҃лы ст҃ы́ми и҆ пред̾ а҆́гнцемъ: той питиме вино гніву Божого, вино нерозведене, приготовлене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими ангелами і перед Агнцем;
11
11
и҆ ды́мъ мꙋче́нїѧ и҆́хъ во вѣ́ки вѣкѡ́въ восхо́дитъ, и҆ не и҆́мꙋтъ поко́ѧ де́нь и҆ но́щь покланѧ́ющїисѧ ѕвѣ́рю и҆ ѡ҆́бразꙋ є҆гѡ̀ и҆ прїе́млющїи начерта́нїе и҆́мене є҆гѡ̀. і дим мучення їх здійматиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і образу його, і ті, що приймають начертання імені його.
12
12
Здѣ̀ є҆́сть терпѣ́нїе ст҃ы́хъ, и҆̀же соблюда́ютъ за́повѣди бж҃їѧ и҆ вѣ́рꙋ і҆и҃совꙋ. Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.
13
13
И҆ слы́шахъ гла́съ съ небесѐ, гл҃ющь мѝ: напишѝ: бл҃же́ни ме́ртвїи, оу҆мира́ющїи ѡ҆ гдⷭ҇ѣ ѿнн҃ѣ. Є҆́й, гл҃етъ дх҃ъ, да почі́ютъ ѿ трꙋдѡ́въ свои́хъ: дѣла́ бо и҆́хъ хо́дѧтъ в̾слѣ́дъ съ ни́ми. І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.
14
14
И҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, ѡ҆́блакъ свѣ́телъ, и҆ на ѡ҆́блацѣ сѣдѧ́й подо́бенъ сн҃ꙋ чл҃вѣ́ческомꙋ, и҆мѣ́ѧ на главѣ̀ свое́й вѣне́цъ зла́тъ, и҆ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ се́рпъ ѻ҆́стръ. І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить подібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гострий серп.
15
15
И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆зы́де и҆з̾ хра́ма, вопїѧ̀ ве́лїимъ гла́сомъ сѣдѧ́щемꙋ на ѡ҆́блацѣ: послѝ се́рпъ тво́й и҆ жнѝ, ꙗ҆́кѡ прїи́де ча́съ пожа́ти, занѐ и҆́зсше трава̀ [жа́тва] земна́ѧ. І вийшов інший ангел з храму і викликнув гучним голосом до Того, Хто сидить на хмарі: пусти серп Твій і пожни, бо настав час жати, тому що жниво на землі вже дозріло.
16
16
И҆ положѝ [пове́рже] сѣдѧ́й на ѡ҆́блацѣ се́рпъ сво́й на зе́млю, и҆ пожа́та бы́сть землѧ̀. І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата.
17
17
И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆зы́де и҆з̾ це́ркве сꙋ́щїѧ на нб҃сѝ, и҆мы́й и҆ то́й се́рпъ ѻ҆́стръ. І інший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гострим серпом.
18
18
И҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆зы́де ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆мы́й ѡ҆́бласть на ѻ҆гнѝ, и҆ возопѝ кли́чемъ вели́кимъ ко и҆мꙋ́щемꙋ се́рпъ ѻ҆́стрый, глаго́лѧ: послѝ се́рпъ тво́й ѻ҆́стрый и҆ ѡ҆б̾е́мли гро́зды вїногра́да земна́гѡ, ꙗ҆́кѡ созрѣ́ша оу҆жѐ гро́здїе є҆ѧ̀. І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим криком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди.
19
19
И҆ положѝ [ве́рже] а҆́гг҃лъ се́рпъ сво́й на землѝ [на зе́млю], и҆ ѡ҆берѐ вїногра́дъ зе́мскїй и҆ вложѝ въ точи́ло вели́кїѧ ꙗ҆́рости бж҃їѧ. І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гніву Божого.
20
20
И҆ и҆спра́но бы́сть точи́ло внѣ̀ гра́да, и҆ и҆зы́де кро́вь ѿ точи́ла да́же до оу҆́здъ ко́нскихъ, ѿ ста́дїй ты́сѧща и҆ ше́сть сѡ́тъ. І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.