Ірмо́с: Я́ко по су́ху пішеше́ствовав Ізра́їль, по бе́здні стопа́ми, гони́теля фарао́на ви́дя потопля́єма, Бо́гу побі́дную піснь пої́м, вопія́ше.

Приспів: Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ни́ні приступи́х аз грі́шний і обремене́нний к Тебі́, Влади́ці і Бо́гу моєму́; не смі́ю же взира́ти на не́бо, то́кмо молю́ся, глаго́ля: даждь мі, Го́споди, ум, да пла́чуся діл мої́х го́рко.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

О го́ре мні, грі́шному! Па́че всіх челові́к окая́нен єсьм, покая́нія ність во мні; даждь мі, Го́споди, сле́зи, да пла́чуся діл мої́х го́рко.

Сла́ва:^* Безу́мне, окая́нне челові́че, в лі́ности вре́м'я губи́ши; поми́сли житіє́ твоє́, і обрати́ся ко Го́споду Бо́гу, і пла́чися о ді́ліх твої́х го́рко.

І ни́ні:^* Ма́ти Бо́жия Пречи́стая, воззри́ на м'я, грі́шнаго, і от сі́ті дия́воли ізба́ви м'я, і на путь покая́нія наста́ви м'я, да пла́чуся діл мої́х го́рко.

Ірмос: Як по суші, пройшов по безодні Ізраїль стопами; бачачи, як гнобитель фараон потопляється, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Нині приступив я, грішний і обтяжений провинами, до Тебе, Владики і Бога мого; не смію й глянути на небо, тільки молюся, промовляючи: дай мені, Господи, розум, щоб я гірко оплакував вчинки мої.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Ой, горе мені, грішному! Найгірший я з усіх людей, і не маю каяття; дай мені, Господи, сльози, щоб я гірко оплакував вчинки мої.

Слава…^* Безрозсудний, нещасний чоловіче, нащо в лінощах час марнуєш? Подумай над життям своїм і навернися до Господа Бога, і гірко оплакуй вчинки твої.

І нині…^* Мати Божа Пречиста, споглянь на мене, грішного, порятуй мене від дияволових тенет і на шлях каяття скеруй мене, щоб я гірко оплакував вчинки мої.

Ірмос: Ність свят, я́коже Ти, Го́споди Бо́же мой, вознеси́й рог ві́рних Твої́х, Бла́же, і утверди́вий нас на ка́мені іспові́данія Твоєго́.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Внегда́ поста́влені бу́дуть престо́ли на Суди́щі Стра́шнім, тогда́ всіх челові́к діла́ облича́ться; го́ре та́мо бу́деть грі́шним, в му́ку отсила́ємим; і то ві́дущи, душе́ моя́, пока́йся от злих діл твої́х.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Пра́ведници возра́дуються, а грі́шнії воспла́чуться, тогда́ нікто́же возмо́жеть помощі́ нам, но діла́ на́ша осу́дять нас; ті́мже пре́жде конця́ пока́йся от злих діл твої́х.

Сла́ва: Уви́ мні, великогрі́шному, і́же ді́ли і ми́сльми оскверни́вся, ні ка́плі слез імі́ю от жестосе́рдія; ни́ні возни́кни от землі́, душе́ моя́, і пока́йся от злих діл твої́х.

І ни́ні: Се взива́єть, Госпоже́, Син Твой, і поуча́єть нас на до́броє, аз же грі́шний добра́ всегда́ бі́гаю; но Ти, Ми́лостивая, поми́луй м'я, да пока́юся от злих мої́х діл.

Го́споди, поми́луй. [Тричі]

Ірмос: Нема святішого, як Ти, Господи, Боже мій. Ти підніс силу вірних Твоїх, Милосердний, і утвердив нас на камені визнавання заповітів Твоїх.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Коли будуть поставлені престоли на страшному суді, тоді відкриються вчинки всіх людей; горе тоді буде грішникам, на муку засудженим; і знаючи це, душе моя, покайся за лихі вчинки твої.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Праведники зрадіють, а грішники заридають, тоді ж ніхто не зможе нам допомогти, але вчинки наші засудять нас; через те перше кінця покайся за лихі вчинки твої.

Слава… Ой, горе мені, многогрішному, що вчинками й думками осквернився, та через закам’янілість серця не маю ні краплі сліз; нині ж, душе моя, звільнися від земного і покайся за лихі вчинки твої.

Помишля́ю день стра́шний і пла́чуся дія́ній мої́х лука́вих: ка́ко отвіща́ю Безсме́ртному Царю́, іли́ ко́їм дерзнове́нієм воззрю́ на Судію́, блу́дний аз? Благоутро́бний О́тче, Си́не Єдиноро́дний і Ду́ше Святи́й, поми́луй м'я.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Помишляю про день страшний і оплакую діла мої лукаві: що відповім Безсмертному Царю? І як насмілюся поглянути на Суддю, блудний я? Милосердний Отче, Сину Єдинородний і Душе Святий, помилуй мене.

Слава… і нині…

Св'я́зан мно́гими ни́ні плени́цями гріхо́в і содержи́м лю́тими страстьми́ і біда́ми, к Тебі́ прибіга́ю, моєму́ спасе́нію, і вопію́: помози́ мі, Ді́во, Ма́ти Бо́жия.

Зв’язаний нині тенетами безлічі гріхів і поневолений лютими пристрастями й бідами, до Тебе вдаюся, мого порятунку, і взиваю: поможи мені, Діво, Мати Божа.

Ірмос: Христо́с моя́ си́ла, Бог і Госпо́дь, честна́я Це́рков боголі́пно поє́ть, взива́ющи от сми́сла чи́ста, о Го́споді пра́зднующи.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Широ́к путь зді і уго́дний сла́сті твори́ти, но го́рко бу́деть в послі́дній день, єгда́ душа́ от ті́ла разлуча́тися бу́деть: блюди́ся от сих, челові́че, Ца́рствія ра́ди Бо́жия.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Почто́ убо́гаго оби́диши, мзду нає́мничу уде́ржуєши, бра́та твоєго́ не лю́биши, блуд і го́рдость го́ниши? Оста́ви у́бо сія́, душе́ моя́, і пока́йся Ца́рствія ра́ди Бо́жия.

Сла́ва: О безу́мний челові́че, доко́лі угліба́єши^*, я́ко пчела́, собира́ющи бога́тство твоє́? Вско́рі бо поги́бнеть, я́ко прах і пе́пел; но бо́ліє взищи́ Ца́рствія Бо́жия.

І ни́ні: Госпоже́ Богоро́дице, поми́луй м'я, грі́шнаго, і в доброді́телі укріпи́, і соблюди́ м'я, да на́глая смерть не похи́тить м'я негото́ваго, і доведи́ м'я, Ді́во, Ца́рствія Бо́жия.

Ірмос: «Христос — моя сила, Бог і Господь», — свята Церква побожно співає, взиваючи від серця чистого, Господа прославляючи.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Широка тут путь і зручна для хтивих учинків, але гірко буде в останній день, коли душа з тілом розлучатиметься: остерігайся цього, чоловіче, заради Царства Божого.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Нащо вбогого кривдиш, платню робітника затримуєш, брата твого не любиш, блуд і гордість примножуєш? Облиш усе це, душе моя, і покайся заради Царства Божого.

Слава… О, безумний чоловіче, доки потопатимеш, як бджола, збираючи багатство твоє? Ще трохи — й загине, бо воно — порох і попіл. Ти ж найбільше шукай Царства Божого.

І нині… Владичице Богородице, помилуй мене, грішного, і в чеснотах зміцни, і охорони, щоб нагла смерть не забрала мене неготового, і доведи мене, Діво, до Царства Божого.

Ірмос: Бо́жиїм сві́том Твої́м, Бла́же, у́тренюющих Ті ду́ші любо́вію озари́, молю́ся, Тя ві́діти, Сло́ве Бо́жий, і́стиннаго Бо́га, от мра́ка гріхо́внаго взива́юща.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Воспом'яни́, окая́нний челові́че, ка́ко лжам, клевета́м, разбо́ю, не́мощем, лю́тим звіре́м, гріхо́в ра́ди порабоще́н єси́; душе́ моя́ грі́шная, того́ ли восхоті́ла єси́?

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Трепе́щуть мі у́ди, всі́ми бо сотвори́х вину́: очи́ма взира́яй, уши́ма сли́шай, язи́ком зла́я глаго́ляй, всего́ себе́ геє́нні предая́й; душе́ моя́ грі́шная, сего́ ли восхоті́ла єси́?

Сла́ва: Блудника́ і разбо́йника ка́ющася прия́л єси́, Спа́се, аз же єди́н лі́ностію гріхо́вною отягчи́хся і злим діло́м порабо́тихся, душе́ моя́ грі́шная, сего́ ли восхоті́ла єси́?

І ни́ні: Ди́вная і ско́рая помо́щнице всім челові́ком, Ма́ти Бо́жия, помози́ мні недосто́йному, душа́ бо моя́ грі́шная того́ восхоті́.

Ірмос: Божественним Світлом Твоїм, Милосердний, просвіти, молюся, душі тих, що зранку вдаються до Тебе пізнати Тебе, Слово Боже, Істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Пригадай, окаянний чоловіче, як через гріхи став ти підневільним неправді, наклепам, грабункам, хворобам, хижим звірам; душе моя грішна, чи ж того ти запрагла була?

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Тремтить моє тіло, бо ним усім завинив я: очима дивився, вухами слухав, язиком лихе промовляв, і всього себе прирік на пекельні муки; душе моя грішна, чи ж того ти запрагла була?

Слава… Блудника й розбійника, що каялися, Ти, Спасителю, прийняв, я ж сам обрав уярмлення лінощами гріховними й поневолення лихими вчинками; душе моя грішна, чи ж того ти запрагла була?

І нині… Дивна й скора помічнице всіх людей, Мати Божа, допоможи мені, недостойному, бо душа моя грішна того запрагла.

Ірмос: Жите́йськоє мо́ре, воздвиза́ємоє зря напа́стей бу́рею, к ти́хому приста́нищу Твоєму́ прите́к, вопію́ Ті: возведи́ от тлі живо́т мой, Многоми́лостиве.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Житіє́ на землі́ блу́дно пожи́х і ду́шу во тьму преда́х, ни́ні у́бо молю́ Тя, Ми́лостивий Влади́ко: свободи́ м'я от рабо́ти сея́ вра́жия і даждь мі ра́зум твори́ти во́лю Твою́.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Кто твори́ть такова́я, я́коже аз? Я́коже бо свинія́ лежи́ть в калу́, та́ко і аз гріху́ служу́. Но Ти, Го́споди, істо́ргни м'я от гну́са сего́ і даждь мі се́рдце твори́ти за́повіді Твоя́.

Сла́ва: Воспряни́, окая́нний челові́че, к Бо́гу, воспом'яну́в своя́ согріше́нія, припа́дая ко Творцю́, слезя́ і стеня́; Тойже, я́ко милосе́рд, дасть ті ум зна́ти во́лю Свою́.

І ни́ні: Богоро́дице Ді́во, от ви́димаго і неви́димаго зла сохрани́ м'я, Пречи́стая, і прийми́ моли́тви моя́, і донеси́ я Си́ну Твоєму́, да дасть мі ум твори́ти во́лю Єго́.

Го́споди, поми́луй. [Тричі]

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь.

Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Життя на землі я розпусно прожив і душу в темряву віддав, нині ж благаю Тебе, Милостивий Владико: звільни мене від цієї служби ворогові й дай мені розум творити волю Твою.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Хто ще так робить, як я? Бо як свиня лежить у гної, так і я гріху служу. Але Ти, Господи, вирви мене з цього смороду і навчи моє серце виконувати заповіді Твої.

Слава… Навернись, окаянний чоловіче, до Бога, згадавши свої гріхи, слізно голосячи, припади до Творця; Він же, як Милосердний, дасть тобі розум пізнати волю Свою.

І нині… Богородице Діво, від видимого й невидимого зла збережи мене, Пречиста, і прийми молитви мої, і принеси їх до Сина Твого, щоб дав мені розум творити волю Його.

Душе́ моя́, почто́ гріха́ми богаті́єши, почто́ во́лю дия́волю твори́ши, в чесо́м наде́жду полага́єши? Преста́ни от сих і обрати́ся к Бо́гу с пла́чем, зову́щи: милосе́рде Го́споди, поми́луй м'я, грі́шнаго.

Ікос: Поми́сли, душе́ моя́, го́ркий час сме́рти і Стра́шний Суд Творця́ твоєго́ і Бо́га: А́нгели бо гро́знії по́ймуть тя, душе́, і в ві́чний огнь введу́ть; у́бо пре́жде сме́рти пока́йся, вопію́щи: Го́споди, поми́луй м'я, грі́шнаго.

Душе моя, нащо гріхами багатієш, нащо волю диявола чиниш, на що надію покладаєш? Відвернися від зла і навернися до Бога, зі сльозами взиваючи: Господи, помилуй мене, грішного.

Ікос: Пригадай, душе моя, гіркий час смерти і страшний суд Творця твого і Бога: ангели бо грізні візьмуть тебе, душе, і у вогонь вічний уведуть; тож раніше смерти покайся, взиваючи: Господи, помилуй мене, грішного.

Ірмос: Росода́тельну у́бо пещ соді́ла А́нгел преподо́бним отроко́м, халде́ї же опаля́ющеє велі́ніє Бо́жиє, мучи́теля увіща́ вопи́ти: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Не наді́йся, душе́ моя́, на тлі́нноє бога́тство і на непра́ведноє собра́ніє, вся бо сія́ не ві́си кому́ оста́виши, но возопи́й: поми́луй м'я, Христе́ Бо́же, недосто́йнаго.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Не упова́й, душе́ моя́, на тіле́сноє здра́віє і на скоромимоходя́щую красоту́, ви́диши бо, я́ко си́льнії і младі́ї умира́ють; но возопи́й: поми́луй м'я, Христе́ Бо́же, недосто́йнаго.

Сла́ва: Воспом'яни́, душе́ моя́, ві́чноє житіє́, Ца́рство Небе́сноє, угото́ванноє святи́м, і тьму кромі́шнюю, і гнів Бо́жий злим, і возопи́й: поми́луй м'я, Христе́ Бо́же, недосто́йнаго.

І ни́ні: Припади́, душе́ моя́, к Бо́жієй Ма́тері і помоли́ся Той, єсть бо ско́рая помо́щниця ка́ющимся, умо́лить Си́на, Христа́ Бо́га, і поми́луєть м'я, недосто́йнаго.

Ірмос: Росоносною вчинив піч ангел для побожних отроків, а веління Боже, що халдеїв опаляло, приневолило гнобителя взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Не надійся, душе моя, на тлінне багатство й на нечесні прибутки, бо не знаєш, кому все це залишиш, але благай: помилуй мене, Христе Боже, недостойного.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Не надійся, душе моя, на тілесне здоров’я й на швидкоминущу вроду, бо ти бачиш, як сильні й молоді помирають; але благай: помилуй мене, Христе Боже, недостойного.

Слава… Пригадай, душе моя, вічне життя і Царство Небесне, приготоване для святих, і темряву безпросвітну та гнів Божий — для злих, і благай: помилуй мене, Христе Боже, недостойного.

Ірмос: Із пла́мене преподо́бним ро́су істочи́л єси́ і пра́веднаго же́ртву водо́ю попали́л єси́; вся бо твори́ши, Христе́, то́кмо є́же хоті́ти. Тя превозно́сим во вся ві́ки.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ка́ко не і́мам пла́катися, єгда́ помишля́ю смерть, ви́діх бо во гро́бі лежа́ща бра́та моєго́, безсла́вна і безобра́зна? Что у́бо ча́ю і на что наді́юся? То́кмо даждь мі, Го́споди, пре́жде конця́ покая́ніє. [Двічі]

Сла́ва: Ві́рую, я́ко при́йдеши суди́ти живи́х і ме́ртвих, і всі во своє́м чи́ну ста́нуть, ста́рії і младі́ї, влади́ки і кня́зі, ді́ви і свяще́нници; гді обря́щуся аз? Сего́ ра́ди вопію́: даждь мі, Го́споди, пре́жде конця́ покая́ніє.

І ни́ні: Пречи́стая Богоро́дице, прийми́ недосто́йную моли́тву мою́, і сохрани́ м'я от на́глия сме́рти, і да́руй мі пре́жде конця́ покая́ніє.

Ірмос: Із полум’я преподобним Ти росу виточив і жертву праведника водою спалив, бо все твориш Ти, Христе, зі Своєї волі: Тебе прославляємо по всі віки.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Як же мені не плакати, коли думаю про смерть, бо я бачив брата мого, що лежить у гробі спотворений і знеславлений. Чого ж чекаю і на що надіюся? Тільки дай мені, Господи, раніше кінця мого, покаяння (ще раз Приспів і цей Тропар).

Слава… Вірую, що Ти прийдеш судити живих і мертвих, і всі встануть за своїм чином, старі й молоді, владики й князі, дівственики й священики; де ж я опинюся? Тому й благаю: дай мені, Господи, раніше кінця мого, покаяння.

І нині… Пречиста Богородице, прийми недостойну молитву мою, охорони мене від наглої смерти і дай мені, раніше кінця мого, покаяння.

Ірмос: Бо́га челові́ком невозмо́жно ви́діти, на Него́же не смі́ють чи́ни А́нгельстії взира́ти; Тобо́ю же, Всечи́стая, яви́ся челові́ком Сло́во Воплоще́нно, Єго́же велича́юще, с небе́сними во́ї Тя ублажа́єм.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ни́ні к вам прибіга́ю, А́нгели, Арха́нгели і вся небе́сния си́ли, у Престо́ла Бо́жия стоя́щії, молі́теся ко Творцю́ своєму́, да ізба́вить ду́шу мою́ от му́ки ві́чния.

Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я.

Ни́ні пла́чуся к вам, святі́ї патріа́рсі, ца́ріє і проро́ци, апо́столи і святи́телі і всі ізбра́ннії Христо́ви: помозі́те мі на суді́, да спасе́ть ду́шу мою́ от си́ли вра́жия.

Сла́ва: Ни́ні к вам воздіжу́ ру́ці, святі́ї му́ченици, пусти́нници, ді́вственници, пра́ведници і всі святі́ї, моля́щіїся ко Го́споду за весь мир, да поми́луєть м'я в час сме́рти моєя́.

І ни́ні: Ма́ти Бо́жия, помози́ мі, на Тя си́льні наді́ющемуся, умоли́ Си́на Своєго́, да поста́вить м'я недосто́йнаго одесну́ю Себе́, єгда́ ся́деть судя́й живи́х і ме́ртвих. Амі́нь

Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього й чини ангельські не сміють дивитись. Через Тебе ж, Всечиста, Слово стало тілом і з’явилось людям. Величаючи Його, з небесними силами Тебе прославляємо.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

До вас нині вдаюся, ангели, архангели й усі небесні сили, що стоїте біля престолу Божого: моліться до Творця свого, щоб визволив душу мою від муки вічної.

Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Вас нині благаю, святі патріархи, царі й пророки, апостоли й святителі та всі обранці Христові: допоможіть мені на суді, щоб спас душу мою від сил ворожих.

Слава… До вас нині підношу руки, святі мученики, пустельники, дівственики, праведники й усі святі, що молитеся до Господа за весь світ, щоб помилував мене в годину смерти моєї.

Влади́ко Христе́ Бо́же, І́же страстьми́ Твої́ми стра́сті моя́ ісціли́вий і я́звами Твої́ми я́зви моя́ уврачева́вий, да́руй мні, мно́го Тебі́ прегріши́вшему, сле́зи умиле́нія; сраствори́ моєму́ ті́лу от обоня́нія Животворя́щаго Ті́ла Твоєго́ і наслади́ ду́шу мою́ Твоє́ю Честно́ю Кро́вію от го́рести, є́юже м'я сопроти́вник напої́; возви́си мой ум к Тебі́, до́лу пони́кший, і возведи́ от про́пасти поги́белі; я́ко не і́мам покая́нія, не і́мам умиле́нія, не і́мам сле́зи уті́шительния, возводя́щия ча́да ко своєму́ наслі́дію. Омрачи́хся умо́м в жите́йських страсте́х, не могу́ воззрі́ти к Тебі́ в болі́зні, не могу́ согрі́тися слеза́ми, я́же к Тебі́ любве́. Но, Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Сокро́вище благи́х, да́руй мні покая́ніє всеці́лоє і се́рдце люботру́дноє во взиска́ніє Твоє́, да́руй мні благода́ть Твою́ і обнови́ во мні зра́ки Твоєго́ о́браза. Оста́вих Тя, не оста́ви мене́; ізи́ди на взиска́ніє моє́, возведи́ к па́житі Твоє́й і сопричти́ м'я овця́м ізбра́ннаго Твоєго́ ста́да, воспита́й м'я с ни́ми от зла́ка Боже́ственних Твої́х Та́їнств, моли́твами Пречи́стия Твоєя́ Ма́тере і всіх святи́х Твої́х. Амі́нь.

Владико Христе Боже, Ти, що страстями Своїми пристрасті мої зцілив і ранами Своїми мої рани вилікував, дай мені, грішному, сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого Животворчого Тіла й осолоди душу мою Твоєю Чесною Кров’ю від тієї гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи з погибельної безодні; бо не маю каяття, не маю душевного жалю за гріхи, не маю сліз утіхи, що приводять дітей до свого насліддя.