Го́споди, Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, Ду́ше і́стини, умилосе́рдися і поми́луй м'я, грі́шнаго раба́ Твоєго́, і отпусти́ мі, недосто́йному, і прости́ вся, єли́ка Ті согріши́х днесь я́ко челові́к, па́че же і не я́ко челові́к, но і горі́є скота́: во́льния моя́ гріхи́ і нево́льния, ві́домия і неві́домия, я́же от ю́ности і от нау́ки зли, і я́же суть от на́гльства і уни́нія. А́ще і́менем Твої́м кля́хся, іли́ поху́лих є в помишле́нії моє́м; іли́ кого́ укори́х, іли́ оклевета́х кого́ гні́вом мої́м, іли́ опеча́лих; іли́ о чем прогні́вахся, іли́ солга́х, іли́ безго́дно спах; іли́ нищ при́йде ко мні, і презрі́х єго́; іли́ бра́та моєго́ опеча́лих, іли́ сва́дих^*, іли́ кого́ осуди́х; іли́ развелича́хся, іли́ разгорді́хся, іли́ разгні́вахся; іли́ стоя́щу мі на моли́тві, ум мой о лука́вствії ми́ра сего́ подви́жеся; іли́ развраще́ніє поми́слих, іли́ об'ядо́хся, іли́ опи́хся^*, іли́ без ума́ смія́хся; іли́ лука́воє поми́слих, іли́ добро́ту чужду́ю ви́дів, і то́ю уя́звлен бих се́рдцем; іли́ неподо́бная глаго́лах, іли́ гріху́ бра́та моєго́ посмія́хся, моя́ же суть безчи́сленная согріше́нія; іли́ о моли́тві неради́х, іли́ і́но что соді́ях лука́воє, не по́мню, та бо вся і бо́льша сих соді́ях. Поми́луй м'я, Тво́рче мой Влади́ко, уни́лаго і недосто́йнаго раба́ Твоєго́; і оста́ви мі, і отпусти́, і прости́ м'я, я́ко Благ і Человіколю́бець; да с ми́ром ля́гу, усну́ і почи́ю, блу́дний, грі́шний і окая́нний аз; і поклоню́ся, і воспою́, і просла́влю пречестно́є і́м'я Твоє́, со Отце́м, і Єдиноро́дним Єго́ Си́ном, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки. Амі́нь.