Го́споди, Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, Ду́ше і́стини, умилосе́рдися і поми́луй м'я, грі́шнаго раба́ Твоєго́, і отпусти́ мі, недосто́йному, і прости́ вся, єли́ка Ті согріши́х днесь я́ко челові́к, па́че же і не я́ко челові́к, но і горі́є скота́: во́льния моя́ гріхи́ і нево́льния, ві́домия і неві́домия, я́же от ю́ности і от нау́ки зли, і я́же суть от на́гльства і уни́нія. А́ще і́менем Твої́м кля́хся, іли́ поху́лих є в помишле́нії моє́м; іли́ кого́ укори́х, іли́ оклевета́х кого́ гні́вом мої́м, іли́ опеча́лих; іли́ о чем прогні́вахся, іли́ солга́х, іли́ безго́дно спах; іли́ нищ при́йде ко мні, і презрі́х єго́; іли́ бра́та моєго́ опеча́лих, іли́ сва́дих^*, іли́ кого́ осуди́х; іли́ развелича́хся, іли́ разгорді́хся, іли́ разгні́вахся; іли́ стоя́щу мі на моли́тві, ум мой о лука́вствії ми́ра сего́ подви́жеся; іли́ развраще́ніє поми́слих, іли́ об'ядо́хся, іли́ опи́хся^*, іли́ без ума́ смія́хся; іли́ лука́воє поми́слих, іли́ добро́ту чужду́ю ви́дів, і то́ю уя́звлен бих се́рдцем; іли́ неподо́бная глаго́лах, іли́ гріху́ бра́та моєго́ посмія́хся, моя́ же суть безчи́сленная согріше́нія; іли́ о моли́тві неради́х, іли́ і́но что соді́ях лука́воє, не по́мню, та бо вся і бо́льша сих соді́ях. Поми́луй м'я, Тво́рче мой Влади́ко, уни́лаго і недосто́йнаго раба́ Твоєго́; і оста́ви мі, і отпусти́, і прости́ м'я, я́ко Благ і Человіколю́бець; да с ми́ром ля́гу, усну́ і почи́ю, блу́дний, грі́шний і окая́нний аз; і поклоню́ся, і воспою́, і просла́влю пречестно́є і́м'я Твоє́, со Отце́м, і Єдиноро́дним Єго́ Си́ном, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки. Амі́нь.

Господи, Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, змилосердься й помилуй мене, грішного раба Твого, і відпусти і прости мені, недостойному, все, чим я згрішив перед Тобою сьогодні як людина, а навіть і не як людина, але гірше скотини; всі мої гріхи вільні і невільні, свідомі і несвідомі, вчинені через молодість або через недобру науку, зухвальство й зневіру. Може, іменем Твоїм я клявся або ганьбив його в своїх думках, може, кому докоряв, або обмовляв кого в гніві моїм, або журився, або від чого-небудь прогнівався, або неправду сказав, або передчасно спав, або захожого до мене вбогого зневажив, або брата мого засмутив, або затівав сварки, чи, може, кого обсудив, або величався, або погордував, або під час молитви мій розум поривався до лукавства світу цього, або про розпусне помислив, або об’їдався чи обпивався, або без глузду сміявся, або зле задумав, або, бачачи доброту ближнього, заздрив йому, або негідне говорив, або посміявся з гріха брата мого, тоді як мої гріхи незліченні, або до молитви був недбайливий чи ще що вчинив злого і забув, бо все оце і ще більше я вчинив. Помилуй мене, Творче мій і Владико, лінивого і негідного раба Твого, і вибач, і відпусти, і прости мені, як Благий і Чоловіколюбний, нехай спокійно ляжу, засну та відпочину я, блудний, грішний і окаянний і поклонюся, і оспіваю, й прославлю пречесне ім’я Твоє з Отцем і Єдинородним Його Сином нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.