|
Кафизма 18
|
Каfjсма }i.
|
|
Псалом 119
|
Paл0мъ рf7i.
|
| Піснь степе́ней, 119.1Ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти мі, воззва́х, і усли́ша м'я.2Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведних і от язи́ка льсти́ва.3Что да́сться Тебі́ іли́ что приложи́ться Тебі́ к язи́ку льсти́ву?4Стрі́ли си́льнаго ізощре́ни со у́гльми пусти́нними.5Уви мні, я́ко прише́льствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся с селе́нії кида́рськими;6мно́го прише́льствова душа́ моя́; с ненави́дящими ми́ра біх ми́рен;7єгда́ глаго́лах їм, боря́ху м'я ту́не. | Пёснь степeней, Rf7‹.№.Ко гDу, внегдA скорбёти ми2, воззвaхъ, и3 ўслhша мS.в7.ГDи, и3збaви дyшу мою2 t ўстeнъ непрaведныхъ и3 t љзhка льсти1ва.G.Что2 дaстсz тебЁ, и3ли2 что2 приложи1тсz тебЁ къ љзhку льсти1ву;д7.Стрёлы си1льнагw и3з8wщрє1ны, со ќгльми пустhнными.є7.Ўвы2 мнЁ, ћкw пришeлствіе моE продолжи1сz, всели1хсz съ селє1ніи кидaрскими:ѕ7.мн0гw пришeлствова душA моS: съ ненави1дzщими ми1ра бёхъ ми1ренъ:з7.є3гдA глаг0лахъ и5мъ, борsху мS тyне. |
|
Псалом 120
|
Paл0мъ рк7.
|
| Піснь степе́ней, 120.1Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́.2По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.3Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя;4се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля.5Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́.6Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію.7Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь;8Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка. | Пёснь степeней, Rк7.№.Возвед0хъ џчи мои2 въ г0ры, tню1дуже пріи1детъ п0мощь моS.в7.П0мощь моS t гDа, сотв0ршагw нeбо и3 зeмлю.G.Не дaждь во смzтeніе ноги2 твоеS, нижE воздрeмлетъ хранsй тS:д7.сE, не воздрeмлетъ, нижE ќснетъ хранsй ї}лz.є7.ГDь сохрани1тъ тS, гDь покр0въ тв0й на рyку деснyю твою2.ѕ7.Во дни2 с0лнце не њжжeтъ тебE, нижE лунA н0щію.з7.ГDь сохрани1тъ тS t всsкагw ѕлA, сохрани1тъ дyшу твою2 гDь:}.гDь сохрани1тъ вхождeніе твоE и3 и3схождeніе твоE, tнн7э и3 до вёка. |
|
Псалом 121
|
Paл0мъ рк7а.
|
| Піснь степе́ней, 121.1Возвесели́хся о ре́кших мні: в дом Госпо́день по́йдем.2Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́ріх твої́х, Ієрусали́ме.3Ієрусали́м зи́ждемий я́ко град, єму́же прича́стіє єго́ вку́пі.4Та́мо бо взидо́ша колі́на, колі́на Госпо́дня, свиді́ніє Ізра́їлево, іспові́датися і́мені Госпо́дню;5я́ко та́мо сідо́ша престо́ли на суд, престо́ли в дому́ Дави́дові.6Вопросі́те же я́же о ми́рі Ієрусали́ма, і оби́ліє лю́б'ящим тя.7Бу́ди же мир в си́лі твоє́й, і оби́ліє в столпостіна́х твої́х.8Ра́ди бра́тій мої́х і бли́жніх мої́х глаго́лах у́бо мир о тебі́.9До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взиска́х блага́я тебі́. | Пёснь степeней, Rк7№.№.Возвесели1хсz њ рeкшихъ мнЁ: въ д0мъ гDень п0йдемъ.в7.Стоsще бsху н0ги нaшz во дв0рэхъ твои1хъ, їеrли1ме.G.Їеrли1мъ зи1ждемый ћкw грaдъ, є3мyже причaстіе є3гw2 вкyпэ.д7.Тaмw бо взыд0ша кwлёна, кwлёна гDнz, свидёніе ї}лево, и3сповёдатисz и4мени гDню:є7.ћкw тaмw сэд0ша прест0ли на сyдъ, прест0ли въ домY дв7довэ.ѕ7.Вопроси1те же ±же њ ми1рэ їеrли1ма: и3 nби1ліе лю1бzщымъ тS.з7.Бyди же ми1ръ въ си1лэ твоeй, и3 nби1ліе въ столпостэнaхъ твои1хъ.}.Рaди брaтій мои1хъ и3 бли1жнихъ мои1хъ глаг0лахъ ќбw ми1ръ њ тебЁ.f7.Д0му рaди гDа бGа нaшегw взыскaхъ бlг†z тебЁ. |
|
Псалом 122
|
Paл0мъ рк7в.
|
| Піснь степе́ней, 122.1К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, живу́щему на небесі́.2Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни.3Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія;4найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих. | Пёснь степeней, Rк7в7.№.Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2, живyщему на нб7си2.в7.СE, ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS: тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2.G.Поми1луй нaсъ, гDи, поми1луй нaсъ, ћкw помн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz:д7.наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ и3 ўничижeніz г0рдыхъ. |
|
Псалом 123
|
Paл0мъ рк7г.
|
| Піснь степе́ней, 123.1Я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, — да рече́ть у́бо Ізра́їль,2я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, внегда́ воста́ти челові́ком на ни, — у́бо живи́х поже́рли би́ша нас;3внегда́ прогні́ватися я́рості їх на ни, у́бо вода́ потопи́ла би нас.4Пото́к пре́йде душа́ на́ша;5у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.6Благослове́н Госпо́дь, І́же не даде́ нас в лови́тву зубо́м їх.7Душа́ на́ша, я́ко пти́ця ізба́вися от сі́ті ловя́щих; сіть сокруши́ся, і ми ізба́влені би́хом.8По́мощ на́ша во і́м'я Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.Сла́ва: | Пёснь степeней, Rк7G.№.Ћкw ѓще не гDь бы бhлъ въ нaсъ, да речeтъ ќбw ї}ль:в7.ћкw ѓще не гDь бы бhлъ въ нaсъ, внегдA востaти человёкwмъ на ны2, u5бо живhхъ пожeрли бhша нaсъ:G.внегдA прогнёватисz ћрости и4хъ на ны2, u5бо водA потопи1ла бы нaсъ.д7.Пот0къ прeйде душA нaша:є7.u5бо прeйде душA нaша в0ду непостоsнную.ѕ7.Блгcвeнъ гDь, и4же не дадE нaсъ въ лови1тву зубHмъ и4хъ.з7.ДушA нaша ћкw пти1ца и3збaвисz t сёти ловsщихъ: сёть сокруши1сz, и3 мы2 и3збaвлени бhхомъ.}.П0мощь нaша во и4мz гDа, сотв0ршагw нeбо и3 зeмлю.Слaва: |
|
Псалом 124
|
Paл0мъ рк7д.
|
| Піснь степе́ней, 124.1Наді́ющіїся на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́н; не подви́житься в вік живи́й во Ієрусали́мі.2Го́ри о́крест єго́, і Госпо́дь о́крест люді́й Свої́х, отни́ні і до ві́ка.3Я́ко не оста́вить Госпо́дь жезла́ грі́шних на жре́бій пра́ведних, я́ко да не про́струть пра́веднії в беззако́нія рук свої́х.4Ублажи́, Го́споди, благі́я і пра́вия се́рдцем.5Уклоня́ющияся же в развраще́нія отведе́ть Госпо́дь с ді́лающими беззако́ніє; мир на Ізра́їля! | Пёснь степeней, Rк7д7.№.Надёющіисz на гDа, ћкw горA сіHнъ: не подви1житсz въ вёкъ живhй во їеrли1мэ.в7.Г0ры w4крестъ є3гw2, и3 гDь w4крестъ людjй свои1хъ, tнн7э и3 до вёка.G.Ћкw не њстaвитъ гDь жезлA грёшныхъ на жрeбій првdныхъ, ћкw да не пр0струтъ првdніи въ беззакHніz рyкъ свои1хъ.д7.Ўбlжи2, гDи, бlг‡z и3 пр†выz с®цемъ.є7.Ўклонsющыzсz же въ развращє1ніz tведeтъ гDь съ дёлающими беззак0ніе: ми1ръ на ї}лz. |
|
Псалом 125
|
Paл0мъ рк7є.
|
| Піснь степе́ней, 125.1Внегда́ возврати́ти Го́споду плін Сіо́нь, би́хом я́ко уті́шені.2Тогда́ іспо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, і язи́к наш весе́лія; тогда́ реку́ть во язи́ціх: возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми.3Возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми; би́хом веселя́щеся.4Возврати́, Го́споди, пліне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гом.5Сі́ющії слеза́ми ра́достію по́жнуть.6Ходя́щії хожда́ху і пла́кахуся, мета́юще сі́мена своя́; гряду́ще же при́йдуть ра́достію, взе́млюще рукоя́ті своя́. | Пёснь степeней, Rк7е7.№.ВнегдA возврати1ти гDу плёнъ сіHнь, бhхомъ ћкw ўтёшени.в7.ТогдA и3сп0лнишасz рaдости ўстA н†ша, и3 љзhкъ нaшъ весeліz: тогдA рекyтъ во kзhцэхъ: возвели1чилъ є4сть гDь сотвори1ти съ ни1ми.G.Возвели1чилъ є4сть гDь сотвори1ти съ нaми: бhхомъ веселsщесz.д7.Возврати2, гDи, плэнeніе нaше, ћкw пот0ки ю4гомъ.є7.Сёющіи слезaми, рaдостію п0жнутъ.ѕ7.Ходsщіи хождaху и3 плaкахусz, метaюще сёмена сво‰: грzдyще же пріи1дутъ рaдостію, взeмлюще руко‰ти сво‰. |
|
Псалом 126
|
Paл0мъ рк7ѕ.
|
| Піснь степе́ней, 126.1А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й.2Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон.3Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго.4Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних.5Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х. | Пёснь степeней, Rк7ѕ7.№.Ѓще не гDь сози1ждетъ д0мъ, всyе труди1шасz зи1ждущіи: ѓще не гDь сохрани1тъ грaдъ, всyе бдЁ стрегjй.в7.Всyе вaмъ є4сть ќтреневати: востaнете по сэдёніи kдyщіи хлёбъ болёзни, є3гдA дaстъ возлю1блєннымъ свои6мъ с0нъ.G.СE, достоsніе гDне сhнове, мздA плодA чрeвнzгw.д7.Ћкw стрёлы въ руцЁ си1льнагw, тaкw сhнове tтрzсeнныхъ.є7.Бlжeнъ, и4же и3сп0лнитъ желaніе своE t ни1хъ: не постыдsтсz, є3гдA глаг0лютъ врагHмъ свои6мъ во вратёхъ. |
|
Псалом 127
|
Paл0мъ рк7з.
|
| Піснь степе́ней, 127.1Блаже́нні всі боя́щіїся Го́спода, ходя́щії в путе́х Єго́;2труди́ плодо́в* твої́х сні́си; блаже́н єси́, і добро́ тебі́ бу́деть.3Жена́ Твоя́, я́ко лоза́ плодови́та, в страна́х до́му твоєго́;4си́нове твої́, я́ко новосажде́нія ма́сличная, о́крест трапе́зи твоєя́.5Се, та́ко благослови́ться челові́к боя́йся Го́спода.6Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, і у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся дні живота́ твоєго́,7і у́зриши си́ни сино́в твої́х; мир на Ізра́їля! | Пёснь степeней, Rк7з7.№.Бlжeни вси2 боsщіисz гDа, ходsщіи въ путeхъ є3гw2:в7.труды2 плодHвъ* твои1хъ снёси: бlжeнъ є3си2, и3 добро2 тебЁ бyдетъ.G.ЖенA твоS ћкw лозA плодови1та въ странaхъ д0му твоегw2:д7.сhнове твои2 ћкw новосаждє1ніz м†сличнаz w4крестъ трапeзы твоеS.є7.СE, тaкw бlгослови1тсz человёкъ боsйсz гDа.ѕ7.Блгcви1тъ тS гDь t сіHна, и3 ќзриши бlг†z їеrли1ма вс‰ дни6 животA твоегw2,з7.и3 ќзриши сhны сынHвъ твои1хъ: ми1ръ на ї}лz. |
|
Псалом 128
|
Paл0мъ рк7и.
|
| Піснь степе́ней, 128.1Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, — да рече́ть у́бо Ізра́їль;2мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я.3На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́.4Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников.5Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на;6да бу́дуть, я́ко трава́ на здіх*, я́же пре́жде восторже́нія і́зсше;7Є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ті собира́яй;8і не рі́ша мимоходя́щії; благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє.Сла́ва: | Пёснь степeней, Rк7}.№.Мн0жицею брaшасz со мн0ю t ю4ности моеS, да речeтъ ќбw ї}ль:в7.мн0жицею брaшасz со мн0ю t ю4ности моеS, и4бо не премог0ша мS.G.На хребтЁ моeмъ дёлаша грBшницы, продолжи1ша беззак0ніе своE.д7.ГDь првdнъ ссэчE вы6z грёшникwвъ.є7.Да постыдsтсz и3 возвратsтсz вспsть вси2 ненави1дzщіи сіHна:ѕ7.да бyдутъ ћкw травA на здёхъ*, ћже прeжде восторжeніz и4зсше:з7.є4юже не и3сп0лни руки2 своеS жнsй, и3 нёдра своегw2 руко‰ти собирazй:}.и3 не рёша мимоходsщіи: блгcвeніе гDне на вы2, благослови1хомъ вы2 во и4мz гDне.Слaва: |
|
Псалом 129
|
Paл0мъ рк7f.
|
| Піснь степе́ней, 129.1Із глубини́ воззва́х к Тебі́, Го́споди; Го́споди, усли́ши глас мой.2Да бу́дуть у́ші Твої́ вне́млющі гла́су моле́нія моєго́.3А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постої́ть? Я́ко у Тебе́ очище́ніє єсть.4І́мене ра́ди Твоєго́ потерпі́х* Тя, Го́споди, потерпі́ душа́ моя́ в сло́во Твоє́; упова́ душа́ моя́ на Го́спода.5От стра́жі у́треннія до но́щі, от стра́жі у́треннія да упова́єть Ізра́їль на Го́спода;6я́ко у Го́спода ми́лость, і мно́гоє у Него́ ізбавле́ніє; і Той ізба́вить Ізра́їля от всіх беззако́ній єго́. | Пёснь степeней, Rк7f7.№.И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ, гDи: гDи, ўслhши глaсъ м0й.в7.Да бyдутъ ќши твои2 внeмлющэ глaсу молeніz моегw2.G.Ѓще беззакHніz нaзриши, гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебє2 њчищeніе є4сть.д7.И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS, гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE: ўповA душA моS на гDа.є7.T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа:ѕ7.ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2. |
|
Псалом 130
|
Paл0мъ рl.
|
| Піснь степе́ней, 130.1Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ніже́ вознесо́стіся о́чі мої́; ніже́ ходи́х в вели́ких, ніже́ в ди́вних па́че мене́.2А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́тер свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.3Да упова́єть Ізра́їль на Го́спода отни́ні і до ві́ка. | Пёснь степeней, Rl.№.ГDи, не вознесeсz сeрдце моE, нижE вознес0стэсz џчи мои2: нижE ходи1хъ въ вели1кихъ, нижE въ ди1вныхъ пaче менє2.в7.Ѓще не смиреномyдрствовахъ, но вознес0хъ дyшу мою2, ћкw tдоeное на мaтерь свою2, тaкw воздaси на дyшу мою2.G.Да ўповaетъ ї}ль на гDа tнн7э и3 до вёка. |
|
Псалом 131
|
Paл0мъ рlа.
|
| Піснь степе́ней, 131.1Пом'яни́, Го́споди, Дави́да і всю кро́тость єго́;2я́ко кля́тся Го́сподеві, обіща́ся Бо́гу Іа́ковлю;3а́ще вни́ду в селе́ніє до́му моєго́, іли́ взи́ду на одр посте́лі моєя́;4а́ще дам сон очи́ма мої́ма, і ві́ждома* мої́ма дрема́ніє, і поко́й скранія́ма* мої́ма;5до́ндеже обря́щу мі́сто Го́сподеві, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.6Се, сли́шахом я во Євфра́фі, обріто́хом я в поля́х дубра́ви;7вни́дем в селе́нія Єго́, поклоні́мся на мі́сто, іді́же стоя́сті но́зі Єго́.8Воскrни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ти і ківо́т святи́ні Твоєя́.9Свяще́нници Твої́ облеку́ться пра́вдою, і преподо́бнії Твої́ возра́дуються.10Дави́да ра́ди, раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́.11Кля́тся Госпо́дь Дави́ду і́стиною, і не отве́ржеться єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лі твоє́м.12А́ще сохраня́ть си́нове твої́ заві́т Мой і свиді́нія Моя́ сія́, ї́мже научу́ я, і си́нове їх до ві́ка ся́дуть на престо́лі твоє́м.13Я́ко ізбра́ Госпо́дь Сіо́на, ізво́ли ї в жили́ще Себі́.14Сей поко́й Мой во вік ві́ка, зді вселю́ся, я́ко Ізво́лих ї.15Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щия єго́ наси́щу хлі́би;16свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, і преподо́бнії єго́ ра́достію возра́дуються.17Та́мо возращу́ рог Дави́дові, угото́вах світи́льник пома́занному моєму́.18Враги́ єго́ облеку́ студо́м, на нем же процвіте́ть святи́ня Моя́. | Пёснь степeней, Rl№.№.Помzни2, гDи, дв7да и3 всю2 кр0тость є3гw2:в7.ћкw клsтсz гDеви, њбэщaсz бGу їaкwвлю:G.ѓще вни1ду въ селeніе д0му моегw2, и3ли2 взhду на џдръ постeли моеS:д7.ѓще дaмъ с0нъ nчи1ма мои1ма, и3 вёждома мои1ма дремaніе, и3 пок0й скраніaма мои1ма:є7.д0ндеже њбрsщу мёсто гDеви, селeніе бGу їaкwвлю.ѕ7.СE, слhшахомъ | во є3vфрafэ, њбрэт0хомъ | въ полsхъ дубрaвы:з7.вни1демъ въ селє1ніz є3гw2, поклони1мсz на мёсто, и3дёже стоsстэ н0зэ є3гw2.}.Воскrни2, гDи, въ пок0й тв0й, ты2 и3 ківHтъ с™hни твоеS.f7.Сщ7eнницы твои2 њблекyтсz прaвдою, и3 прпdбніи твои2 возрaдуютсz.‹.Дв7да рaди рабA твоегw2, не tврати2 лицE помaзаннагw твоегw2.№i.Клsтсz гDь дв7ду и4стиною, и3 не tвeржетсz є3S: t плодA чрeва твоегw2 посаждY на прест0лэ твоeмъ.в7i.Ѓще сохранsтъ сhнове твои2 завётъ м0й и3 свидBніz мо‰ сі‰, и5мже научY |, и3 сhнове и4хъ до вёка сsдутъ на прест0лэ твоeмъ.Gi.Ћкw и3збрA гDь сіHна, и3зв0ли и5 въ жили1ще себЁ.д7i.Сeй пок0й м0й во вёкъ вёка, здЁ вселю1сz, ћкw и3зв0лихъ и5.є7i.Лови1тву є3гw2 блгcвлszй блгcвлю2, ни1щыz є3гw2 насhщу хлBбы:ѕ7i.сщ7eнники є3гw2 њблекY во спcніе, и3 прпdбніи є3гw2 рaдостію возрaдуютсz.з7i.Тaмw возращY р0гъ дв7дови, ўгот0вахъ свэти1лникъ помaзанному моемY.}i.Враги2 є3гw2 њблекY студ0мъ, на нeмъ же процвэтeтъ с™hнz моS. |
|
Псалом 132
|
Paл0мъ рlв.
|
| Піснь степе́ней, 132.1Се, что добро́, іли́ что красно́, но є́же жи́ти бра́тії вку́пі?2Я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди єго́;3я́ко роса́ аєрмо́нськая сходя́щая на го́ри Сіо́нськія; я́ко та́мо запові́да Госпо́дь благослове́ніє і живо́т до ві́ка. | Пёснь степeней, Rlв7.№.СE, что2 добро2, и3ли2 что2 красно2, но є4же жи1ти брaтіи вкyпэ;в7.Ћкw мЂро на главЁ, сходsщее на брадY, брадY ґарHню, сходsщее на nмeты nдeжды є3гw2:G.ћкw росA ґермHнскаz сходsщаz на г0ры сіw6нскіz: ћкw тaмw заповёда гDь блгcвeніе и3 жив0тъ до вёка. |
|
Псалом 133
|
Paл0мъ рlг.
|
| Піснь степе́ней, 133.1Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.2В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода.3Благослови́ть Тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю.Сла́ва: | Пёснь степeней, RlG.№.СE, нн7э благослови1те гDа, вси2 раби2 гDни, стоsщіи въ хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw.в7.Въ н0щехъ воздэжи1те рyки вaшz во с™†z и3 благослови1те гDа.G.Блгcви1тъ тS гDь t сіHна, сотвори1вый нeбо и3 зeмлю.Слaва: |
|
Після 18-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 2:
|
По }i-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ в7:
|
|
Пре́жде да́же не осу́диши м'я, Го́споди мой, Го́споди, даждь мі обраще́ніє і ісправле́ніє мно́гих мої́х гріхо́в; даждь мі умиле́ніє духо́вноє, я́ко да возопію́ к Тебі́: Благоутро́бне, Человіколю́бче Бо́же мой, спаси́ м'я. Сла́ва: Несми́сленним ското́м уподо́бивийся аз, блу́дний, приложи́хся їм; обраще́ніє мі да́руй, Христе́, я́ко да прийму́ у Тебе́ ве́лію ми́лость. І ни́ні: Не отврати́, Влади́чице, лиця́ Твоєго́ от мене́, моля́щагося Тебі́; но, я́ко благоутро́бная Ма́ти ще́драго Бо́га, потщи́ся пре́жде конця́ обраще́ніє мні дарова́ти, я́ко да спа́сся Тобо́ю, воспою́ Тя я́ко спасе́ніє і упова́ніє моє́ непосра́мленноє, Госпоже́ моя́. |
Прeжде дaже не њсyдиши мS, гDи м0й гDи, дaждь ми2 њбращeніе, и3 и3справлeніе мн0гихъ мои1хъ грэхHвъ: дaждь ми2 ўмилeніе дух0вное, ћкw да возопію2 къ тебЁ: бlгоутр0бне, чlвэколю1бче б9е м0й, сп7си1 мz. Слaва: Несмhслєннымъ скотHмъ ўпод0бивыйсz ѓзъ блyдный, приложи1хсz и5мъ: њбращeніе ми2 дaруй хrтE, ћкw да пріимY ў тебE вeлію млcть. И# нhнэ: Не tврати2 вLчце, лицA твоегw2 t менE молsщагwсz тебЁ: но ћкw бlгоутр0бнаz м™и щeдрагw бGа, потщи1сz прeжде концA њбращeніе мнЁ даровaти, ћкw да спaссz тоб0ю, воспою1 тz ћкw сп7сeніе и3 ўповaніе моE непосрaмленное гпcжE моS. |
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши м'я. Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Си́не Бо́га Жива́го, поми́луй м'я, грі́шнаго, ни́щаго, обнаже́ннаго, ліни́ваго, неради́ваго, прекосло́внаго, окая́ннаго, блудника́, прелюбоді́я, малакі́я, мужело́жника, скве́рнаго, блу́днаго, неблагода́рнаго, неми́лостиваго, жесто́каго, пія́ницю, сожже́ннаго со́вістію, безли́чнаго, бездерзнове́ннаго, безотві́тнаго, недосто́йнаго Твоєго́ человіколю́бія і досто́йна вся́каго муче́нія, і геє́нни, і му́ки; і не ра́ди мно́жества толи́ких мої́х согріше́ній, мно́жеству подложи́ши, Ізба́вителю, мук, но поми́луй м'я, я́ко не́мощен єсьм, і душе́ю і пло́тію, і ра́зумом і помишле́нієм; і ї́миже ві́си судьба́ми, спаси́ м'я, недосто́йнаго раба́ Твоєго́, моли́твами Пречи́стия Влади́чиці на́шея Богоро́диці і всіх святи́х, от ві́ка Тебі́ благоуго́ждших; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь. |
ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши мS. ВLко гDи ї}се хrтE, сн7е бGа живaгw, поми1луй мS грёшнаго, ни1щаго, њбнажeннаго, лэни1ваго, неради1ваго, прекосл0внаго, nкаsннаго, блудникA, прелюбодёz, малакjz, мужел0жника, сквeрнаго, блyднаго, неблагодaрнаго, неми1лостиваго, жест0каго, піsницу, сожжeннаго с0вэстію, безли1чнаго, бездерзновeннаго, без8tвётнаго, недост0йнаго твоегw2 чlвэколю1біz, и3 дост0йна всsкагw мучeніz, и3 геeнны, и3 мyки: и3 не рaди мн0жества толи1кихъ мои1хъ согрэшeній, мн0жеству подложи1ши, и3збaвителю, мyкъ, но поми1луй мS, ћкw нeмощенъ є4смь, и3 душeю и3 пл0тію, и3 рaзумомъ и3 помышлeніемъ: и3 и4миже вёси судьбaми, сп7си1 мz недост0йнаго рабA твоего2, мlтвами пречcтыz вLчцы нaшеz бцdы, и3 всёхъ с™hхъ, t вёка тебЁ бlгоуг0ждшихъ: ћкw бlгословeнъ є3си2 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
