|
Кафизма 18
|
Кафизма 18
|
|
Псалом 119
|
Псалом 119
|
| Піснь степе́ней, 119.1Ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти мі, воззва́х, і усли́ша м'я.2Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведних і от язи́ка льсти́ва.3Что да́сться Тебі́ іли́ что приложи́ться Тебі́ к язи́ку льсти́ву?4Стрі́ли си́льнаго ізощре́ни со у́гльми пусти́нними.5Уви мні, я́ко прише́льствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся с селе́нії кида́рськими;6мно́го прише́льствова душа́ моя́; с ненави́дящими ми́ра біх ми́рен;7єгда́ глаго́лах їм, боря́ху м'я ту́не. | Пісня ступенів.1До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.2Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.3Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий?4Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує.5Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських.6Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру.7Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини. |
|
Псалом 120
|
Псалом 120
|
| Піснь степе́ней, 120.1Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́.2По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.3Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя;4се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля.5Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́.6Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію.7Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь;8Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка. | Пісня ступенів.1Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.2Поміч моя від Господа, що створив небо і землю.3Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій.4Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля.5Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй.6Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.7Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь].8Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки. |
|
Псалом 121
|
Псалом 121
|
| Піснь степе́ней, 121.1Возвесели́хся о ре́кших мні: в дом Госпо́день по́йдем.2Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́ріх твої́х, Ієрусали́ме.3Ієрусали́м зи́ждемий я́ко град, єму́же прича́стіє єго́ вку́пі.4Та́мо бо взидо́ша колі́на, колі́на Госпо́дня, свиді́ніє Ізра́їлево, іспові́датися і́мені Госпо́дню;5я́ко та́мо сідо́ша престо́ли на суд, престо́ли в дому́ Дави́дові.6Вопросі́те же я́же о ми́рі Ієрусали́ма, і оби́ліє лю́б'ящим тя.7Бу́ди же мир в си́лі твоє́й, і оби́ліє в столпостіна́х твої́х.8Ра́ди бра́тій мої́х і бли́жніх мої́х глаго́лах у́бо мир о тебі́.9До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взиска́х блага́я тебі́. | Пісня ступенів. Давида.1Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.2Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.3Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його.4Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє.5Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.6Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.7І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх.8Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі.9Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі. |
|
Псалом 122
|
Псалом 122
|
| Піснь степе́ней, 122.1К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, живу́щему на небесі́.2Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни.3Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія;4найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих. | Пісня ступенів.1До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої.2Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.3Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.4Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих. |
|
Псалом 123
|
Псалом 123
|
| Піснь степе́ней, 123.1Я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, — да рече́ть у́бо Ізра́їль,2я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, внегда́ воста́ти челові́ком на ни, — у́бо живи́х поже́рли би́ша нас;3внегда́ прогні́ватися я́рості їх на ни, у́бо вода́ потопи́ла би нас.4Пото́к пре́йде душа́ на́ша;5у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную.6Благослове́н Госпо́дь, І́же не даде́ нас в лови́тву зубо́м їх.7Душа́ на́ша, я́ко пти́ця ізба́вися от сі́ті ловя́щих; сіть сокруши́ся, і ми ізба́влені би́хом.8По́мощ на́ша во і́м'я Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю.Сла́ва: | Пісня ступенів. Давида.1Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль,2якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —3вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас.4Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу.5Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.6Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.7Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися.8Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю. Слава… |
|
Псалом 124
|
Псалом 124
|
| Піснь степе́ней, 124.1Наді́ющіїся на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́н; не подви́житься в вік живи́й во Ієрусали́мі.2Го́ри о́крест єго́, і Госпо́дь о́крест люді́й Свої́х, отни́ні і до ві́ка.3Я́ко не оста́вить Госпо́дь жезла́ грі́шних на жре́бій пра́ведних, я́ко да не про́струть пра́веднії в беззако́нія рук свої́х.4Ублажи́, Го́споди, благі́я і пра́вия се́рдцем.5Уклоня́ющияся же в развраще́нія отведе́ть Госпо́дь с ді́лающими беззако́ніє; мир на Ізра́їля! | Пісня ступенів.1Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно.2Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.3Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня.4Благодій, Господи, добрим і праведним серцем.5А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля! |
|
Псалом 125
|
Псалом 125
|
| Піснь степе́ней, 125.1Внегда́ возврати́ти Го́споду плін Сіо́нь, би́хом я́ко уті́шені.2Тогда́ іспо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, і язи́к наш весе́лія; тогда́ реку́ть во язи́ціх: возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми.3Возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми; би́хом веселя́щеся.4Возврати́, Го́споди, пліне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гом.5Сі́ющії слеза́ми ра́достію по́жнуть.6Ходя́щії хожда́ху і пла́кахуся, мета́юще сі́мена своя́; гряду́ще же при́йдуть ра́достію, взе́млюще рукоя́ті своя́. | Пісня ступенів.1Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.2Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».3Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.4Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.5Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.6Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої. |
|
Псалом 126
|
Псалом 126
|
| Піснь степе́ней, 126.1А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й.2Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон.3Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго.4Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних.5Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х. | Пісня ступенів. Соломона.1Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа.2Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.3Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби.4Як стріли в руках сильного, так і сини молоді.5Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами. |
|
Псалом 127
|
Псалом 127
|
| Піснь степе́ней, 127.1Блаже́нні всі боя́щіїся Го́спода, ходя́щії в путе́х Єго́;2труди́ плодо́в* твої́х сні́си; блаже́н єси́, і добро́ тебі́ бу́деть.3Жена́ Твоя́, я́ко лоза́ плодови́та, в страна́х до́му твоєго́;4си́нове твої́, я́ко новосажде́нія ма́сличная, о́крест трапе́зи твоєя́.5Се, та́ко благослови́ться челові́к боя́йся Го́спода.6Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, і у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся дні живота́ твоєго́,7і у́зриши си́ни сино́в твої́х; мир на Ізра́їля! | Пісня ступенів.1Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.2Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.3Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї.4Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа.5Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого.6Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля! |
|
Псалом 128
|
Псалом 128
|
| Піснь степе́ней, 128.1Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, — да рече́ть у́бо Ізра́їль;2мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я.3На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́.4Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников.5Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на;6да бу́дуть, я́ко трава́ на здіх*, я́же пре́жде восторже́нія і́зсше;7Є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ті собира́яй;8і не рі́ша мимоходя́щії; благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє.Сла́ва: | Пісня ступенів.1Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль,2багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.3На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої,4але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників.5Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион.6Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її,7якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа.8А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім». Слава… |
|
Псалом 129
|
Псалом 129
|
| Піснь степе́ней, 129.1Із глубини́ воззва́х к Тебі́, Го́споди; Го́споди, усли́ши глас мой.2Да бу́дуть у́ші Твої́ вне́млющі гла́су моле́нія моєго́.3А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постої́ть? Я́ко у Тебе́ очище́ніє єсть.4І́мене ра́ди Твоєго́ потерпі́х* Тя, Го́споди, потерпі́ душа́ моя́ в сло́во Твоє́; упова́ душа́ моя́ на Го́спода.5От стра́жі у́треннія до но́щі, от стра́жі у́треннія да упова́єть Ізра́їль на Го́спода;6я́ко у Го́спода ми́лость, і мно́гоє у Него́ ізбавле́ніє; і Той ізба́вить Ізра́їля от всіх беззако́ній єго́. | Пісня ступенів.1З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.2Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.3Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть?4Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.5Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа.6Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа.7Бо у Господі милість і велике у Нього визволення,8і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його. |
|
Псалом 130
|
Псалом 130
|
| Піснь степе́ней, 130.1Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ніже́ вознесо́стіся о́чі мої́; ніже́ ходи́х в вели́ких, ніже́ в ди́вних па́че мене́.2А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́тер свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́.3Да упова́єть Ізра́їль на Го́спода отни́ні і до ві́ка. | Пісня ступенів. Давида.1Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене.2Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї.3Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки. |
|
Псалом 131
|
Псалом 131
|
| Піснь степе́ней, 131.1Пом'яни́, Го́споди, Дави́да і всю кро́тость єго́;2я́ко кля́тся Го́сподеві, обіща́ся Бо́гу Іа́ковлю;3а́ще вни́ду в селе́ніє до́му моєго́, іли́ взи́ду на одр посте́лі моєя́;4а́ще дам сон очи́ма мої́ма, і ві́ждома* мої́ма дрема́ніє, і поко́й скранія́ма* мої́ма;5до́ндеже обря́щу мі́сто Го́сподеві, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.6Се, сли́шахом я во Євфра́фі, обріто́хом я в поля́х дубра́ви;7вни́дем в селе́нія Єго́, поклоні́мся на мі́сто, іді́же стоя́сті но́зі Єго́.8Воскrни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ти і ківо́т святи́ні Твоєя́.9Свяще́нници Твої́ облеку́ться пра́вдою, і преподо́бнії Твої́ возра́дуються.10Дави́да ра́ди, раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́.11Кля́тся Госпо́дь Дави́ду і́стиною, і не отве́ржеться єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лі твоє́м.12А́ще сохраня́ть си́нове твої́ заві́т Мой і свиді́нія Моя́ сія́, ї́мже научу́ я, і си́нове їх до ві́ка ся́дуть на престо́лі твоє́м.13Я́ко ізбра́ Госпо́дь Сіо́на, ізво́ли ї в жили́ще Себі́.14Сей поко́й Мой во вік ві́ка, зді вселю́ся, я́ко Ізво́лих ї.15Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щия єго́ наси́щу хлі́би;16свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, і преподо́бнії єго́ ра́достію возра́дуються.17Та́мо возращу́ рог Дави́дові, угото́вах світи́льник пома́занному моєму́.18Враги́ єго́ облеку́ студо́м, на нем же процвіте́ть святи́ня Моя́. | Пісня ступенів.1Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.2Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:3«Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,4не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;5не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».6Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.7Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.8Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.9Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.10Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.11Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.12А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».13Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.14«Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.15Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.16Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.17Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.18Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя». |
|
Псалом 132
|
Псалом 132
|
| Піснь степе́ней, 132.1Се, что добро́, іли́ что красно́, но є́же жи́ти бра́тії вку́пі?2Я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди єго́;3я́ко роса́ аєрмо́нськая сходя́щая на го́ри Сіо́нськія; я́ко та́мо запові́да Госпо́дь благослове́ніє і живо́т до ві́ка. | Пісня ступенів. Давида.1Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!2Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.3Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки. |
|
Псалом 133
|
Псалом 133
|
| Піснь степе́ней, 133.1Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.2В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода.3Благослови́ть Тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю.Сла́ва: | Пісня ступенів.1Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].2Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.3Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю. Слава… |
|
Після 18-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 2:
|
Після 18-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 2:
|
|
Пре́жде да́же не осу́диши м'я, Го́споди мой, Го́споди, даждь мі обраще́ніє і ісправле́ніє мно́гих мої́х гріхо́в; даждь мі умиле́ніє духо́вноє, я́ко да возопію́ к Тебі́: Благоутро́бне, Человіколю́бче Бо́же мой, спаси́ м'я. Сла́ва: Несми́сленним ското́м уподо́бивийся аз, блу́дний, приложи́хся їм; обраще́ніє мі да́руй, Христе́, я́ко да прийму́ у Тебе́ ве́лію ми́лость. І ни́ні: Не отврати́, Влади́чице, лиця́ Твоєго́ от мене́, моля́щагося Тебі́; но, я́ко благоутро́бная Ма́ти ще́драго Бо́га, потщи́ся пре́жде конця́ обраще́ніє мні дарова́ти, я́ко да спа́сся Тобо́ю, воспою́ Тя я́ко спасе́ніє і упова́ніє моє́ непосра́мленноє, Госпоже́ моя́. |
Господи мій, Господи! Раніше, ніж осудити мене, дай мені покаянням загладити гріхи мої. Дай розчулення душі моїй, щоб я взивав: «Милосердний і чоловіколюбний Боже, спаси мене». Слава… Я, як нерозумні тварини, жив і став подібним до них, Христе, Боже мій, дай мені покаяння, щоб я одержав від Тебе велику милість. І нині… Владичице Богородице! Молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене, але як милосердного Бога милосердна Мати, допоможи мені покаятися раніше кінця мого, щоб я, спасенний Тобою, прославляв Тебе — неосоромну надію мою і спасіння моє. |
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
|
Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши м'я. Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Си́не Бо́га Жива́го, поми́луй м'я, грі́шнаго, ни́щаго, обнаже́ннаго, ліни́ваго, неради́ваго, прекосло́внаго, окая́ннаго, блудника́, прелюбоді́я, малакі́я, мужело́жника, скве́рнаго, блу́днаго, неблагода́рнаго, неми́лостиваго, жесто́каго, пія́ницю, сожже́ннаго со́вістію, безли́чнаго, бездерзнове́ннаго, безотві́тнаго, недосто́йнаго Твоєго́ человіколю́бія і досто́йна вся́каго муче́нія, і геє́нни, і му́ки; і не ра́ди мно́жества толи́ких мої́х согріше́ній, мно́жеству подложи́ши, Ізба́вителю, мук, но поми́луй м'я, я́ко не́мощен єсьм, і душе́ю і пло́тію, і ра́зумом і помишле́нієм; і ї́миже ві́си судьба́ми, спаси́ м'я, недосто́йнаго раба́ Твоєго́, моли́твами Пречи́стия Влади́чиці на́шея Богоро́диці і всіх святи́х, от ві́ка Тебі́ благоуго́ждших; я́ко Благослове́н єси́ во ві́ки віко́в, амі́нь. |
Господи! Не у гніві Твоїм суди мене і не в ярості Твоїй карай мене. Владико, Господи Ісусе Христе, Сину Бога Живого! Помилуй мене грішного, зарозумілого, лінивого, байдужого, перекірливого, розбещеного, блудного, перелюбника, мужеложника, п’яницю, невдячного, немилостивого, жорстокого, нестриманого, недостойного Твого чоловіколюбства, а достойного тільки геєни та всіляких мук. Але, Спасителю мій, не засуджуй мене на загибель за великі гріхи мої, а помилуй мене, бо я немічний душею й тілом, розумом і помислами; якими Сам знаєш присудами спаси мене, недостойного раба Твого, молитвами Пречистої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі догодили. Бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь. |
