|
Кафизма 2
|
Каfjсма в7.
|
|
Псалом 9
|
Pал0мъ f7.
|
| 1В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9.2Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́.3Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній.4Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́.5Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду.6Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка.7Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом.8І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой;9і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́.10І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх.11І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди.12По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́;13я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих.14Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних;15я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м.16Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх.17Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник.18Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га.19Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́.20Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю.21Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть.22Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх?23Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють.24Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть.25Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним.26Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть.27Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла;28Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь.29Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті.30Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й.31Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.32Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́.33Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́.34Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть.35Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник.36Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться.37Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́.38Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́.39Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. | №.Въ конeцъ, њ тaйныхъ сhна, pал0мъ дв7ду, f7.в7.И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰.G.Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній.д7.ВнегдA возврати1тисz врагY моемY вспsть, и3знем0гутъ и3 поги1бнутъ t лицA твоегw2.є7.Ћкw сотвори1лъ є3си2 сyдъ м0й и3 прю2 мою2: сёлъ є3си2 на пrт0лэ, судsй прaвду.ѕ7.Запрети1лъ є3си2 kзhкwмъ, и3 поги1бе нечести1вый: и4мz є3гw2 потреби1лъ є3си2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.з7.ВрагY њскудёша nр{жіz въ конeцъ, и3 грaды разруши1лъ є3си2: поги1бе пaмzть є3гw2 съ шyмомъ.}.И# гDь во вёкъ пребывaетъ, ўгот0ва на сyдъ пrт0лъ св0й:f7.и3 т0й суди1ти и4мать вселeннэй въ прaвду, суди1ти и4мать лю1демъ въ правотЁ.‹.И# бhсть гDь прибёжище ўб0гому, пом0щникъ во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ.№i.И# да ўповaютъ на тS знaющіи и4мz твоE, ћкw не њстaвилъ є3си2 взыскaющихъ тS, гDи.в7i.П0йте гDеви, живyщему въ сіHнэ, возвэсти1те во kзhцэхъ начин†ніz є3гw2:Gi.ћкw взыскazй крHви и4хъ помzнY, не забы2 звaніz ўб0гихъ.д7i.Поми1луй мS, гDи, ви1ждь смирeніе моE t вр†гъ мои1хъ, возносsй мS t врaтъ смeртныхъ:є7i.ћкw да возвэщY вс‰ хвалы6 тво‰ во вратёхъ дщeре сіHни: возрaдуемсz њ спcніи твоeмъ.ѕ7i.Ўглэб0ша kзhцы въ пaгубэ, ю4же сотвори1ша: въ сёти сeй, ю4же скрhша, ўвzзE ногA и4хъ.з7i.Знaемь є4сть гDь судбы6 творsй: въ дёлэхъ рукY своє1ю ўвzзE грёшникъ.}i.Да возвратsтсz грBшницы во ѓдъ, вси2 kзhцы забывaющіи бGа.f7i.Ћкw не до концA забвeнъ бyдетъ ни1щій, терпёніе ўб0гихъ не поги1бнетъ до концA.к7.Воскrни2, гDи, да не крэпи1тсz человёкъ, да сyдzтсz kзhцы пред8 тоб0ю.к7а.Постaви, гDи, законоположи1телz над8 ни1ми, да разумёютъ kзhцы, ћкw человёцы сyть.к7в.Вскyю, гDи, tстоS далeче, презирaеши во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ;к7г.ВнегдA горди1тисz нечести1вому, возгарaетсz ни1щій: ўвzзaютъ въ совётэхъ, ±же помышлsютъ.к7д.Ћкw хвали1мь є4сть грёшный въ п0хотехъ души2 своеS, и3 њби1дzй благослови1мь є4сть.к7є.Раздражи2 гDа грёшный: по мн0жеству гнёва своегw2 не взhщетъ: нёсть бGа пред8 ни1мъ.к7ѕ.Њсквернsютсz путіE є3гw2 на всsко врeмz: teмлютсz судбы6 тво‰ t лицA є3гw2: всёми враги6 свои1ми њбладaетъ.к7з.Речe бо въ сeрдцы своeмъ: не подви1жусz t р0да въ р0дъ без8 ѕлA:к7и.є3гHже клsтвы ўстA є3гw2 пHлна сyть, и3 г0рести и3 льсти2: под8 љзhкомъ є3гw2 трyдъ и3 болёзнь.к7f.Присэди1тъ въ лови1телствэ съ богaтыми въ тaйныхъ, є4же ўби1ти непови1ннаго: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ.l.Лови1тъ въ тaйнэ ћкw лeвъ во њгрaдэ своeй, лови1тъ є4же восхи1тити ни1щаго, восхи1тити ни1щаго, внегдA привлещи2 и5 въ сёти своeй.lа.Смири1тъ є3го2: преклони1тсz и3 падeтъ, внегдA є3мY њбладaти ўб0гими.lв.Речe бо въ сeрдцы своeмъ: забы2 бGъ, tврати2 лицE своE, да не ви1дитъ до концA.lг.Воскrни2, гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA.lд.Чесw2 рaди прогнёва нечести1вый бGа; речe бо въ сeрдцы своeмъ: не взhщетъ.lє.Ви1диши, ћкw ты2 болёзнь и3 ћрость смотрsеши, да прeданъ бyдетъ въ рyцэ твои2: тебЁ њстaвленъ є4сть ни1щій, си1ру ты2 бyди пом0щникъ.lѕ.Сокруши2 мhшцу грёшному и3 лукaвому: взhщетсz грёхъ є3гw2 и3 не њбрsщетсz.lз.ГDь цRь во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: поги1бнете, kзhцы, t земли2 є3гw2.lи.Желaніе ўб0гихъ ўслhшалъ є3си2, гDи, ўгот0ванію сeрдца и4хъ внsтъ ќхо твоE.lf.Суди2 си1ру и3 смирeну, да не приложи1тъ ктомY величaтисz человёкъ на земли2. |
|
Псалом 10
|
Pал0мъ ‹.
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10.1На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця?2Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем.3Зане́ я́же Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́?4Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія.5Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу.6Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх.7Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́. | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, ‹.№.На гDа ўповaхъ, кaкw речeте души2 моeй: превитaй по горaмъ, ћкw пти1ца;в7.Ћкw сE, грBшницы налzк0ша лyкъ, ўгот0ваша стрёлы въ тyлэ, сострэлsти во мрaцэ пр†выz сeрдцемъ.G.ЗанE ±же ты2 соверши1лъ є3си2, nни2 разруши1ша: првdникъ же что2 сотвори2;д7.ГDь во хрaмэ с™ёмъ своeмъ. ГDь, на нб7си2 пrт0лъ є3гw2: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ, вBжди є3гw2 и3спытaетэ сhны человёчєскіz.є7.ГDь и3спытaетъ првdнаго и3 нечести1ваго: любsй же непрaвду ненави1дитъ свою2 дyшу.ѕ7.Њдожди1тъ на грёшники сBти: џгнь и3 жyпелъ, и3 дyхъ бyренъ чaсть чaши и4хъ.з7.Ћкw првdнъ гDь и3 пр†вды возлюби2: правwты6 ви1дэ лицE є3гw2. |
|
Псалом 11
|
Pал0мъ №i.
|
| 1В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11.2Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських.3Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я.4Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий,5ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть?6Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем.7Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею.8Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік.9О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія. | №.Въ конeцъ, њ nсмёй, pал0мъ дв7ду, №i.в7.Сп7си1 мz, гDи, ћкw њскудЁ прпdбный: ћкw ўмaлишасz и4стины t сынHвъ человёческихъ.G.Сyєтнаz глаг0ла кjйждо ко и4скреннему своемY: ўстнЁ льсти6выz въ сeрдцы, и3 въ сeрдцы глаг0лаша ѕл†z.д7.Потреби1тъ гDь вс‰ ўстны2 льсти6выz, љзhкъ велерёчивый,є7.рeкшыz: љзhкъ нaшъ возвели1чимъ, ўстны2 н†ша при нaсъ сyть: кто2 нaмъ гDь є4сть;ѕ7.Стрaсти рaди ни1щихъ и3 воздыхaніz ўб0гихъ нн7э воскrнY, гlетъ гDь: положyсz во спcніе, не њбиню1сz њ нeмъ.з7.СловесA гDнz словесA чи6ста, сребро2 разжжeно, и3скушeно земли2, њчищeно седмери1цею.}.Ты2, гDи, сохрани1ши ны2 и3 соблюдeши ны2 t р0да сегw2 и3 во вёкъ.f7.W$крестъ нечести1віи х0дzтъ: по высотЁ твоeй ўмн0жилъ є3си2 сhны человёчєскіz. |
|
Псалом 12
|
Pал0мъ в7i.
|
| 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12.2Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?3Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я?4При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть;5да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́.6Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся.7Аз же на ми́лость Твою́ упова́х; возра́дується се́рдце моє́ о спасе́нії Твоє́м; воспою́ Го́сподеві благоді́явшему мні і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, в7‹.в7.Док0лэ, гDи, забyдеши мS до концA; док0лэ tвращaеши лицE твоE t менє2;G.Док0лэ положY совёты въ души2 моeй, бwлёзни въ сeрдцы моeмъ дeнь и3 н0щь; док0лэ вознесeтсz врaгъ м0й на мS;д7.При1зри, ўслhши мS, гDи б9е м0й: просвэти2 џчи мои2, да не когдA ўснY въ смeрть:є7.да не когдA речeтъ врaгъ м0й: ўкрэпи1хсz на него2.ѕ7.Стужaющіи ми2 возрaдуютсz, ѓще подви1жусz.з7.Ѓзъ же на млcть твою2 ўповaхъ: возрaдуетсz сeрдце моE њ спcніи твоeмъ: воспою2 гDеви бlгодёzвшему мнЁ и3 пою2 и4мени гDа вhшнzгw. |
|
Псалом 13
|
Pал0мъ Gi.
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13.1Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню.2Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га.3Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго.4Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша.5Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних.6Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть.7Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево?8Внегда́ возврати́ть Госпо́дь пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль.Сла́ва: | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, G‹.№.РечE безyменъ въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ начинaніихъ: нёсть творsй бlгостhню.в7.ГDь съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй, и3ли2 взыскazй бGа.G.Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ неключи1ми бhша: нёсть творsй бlгостhню, нёсть до є3ди1нагw.д7.Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша.є7.Тaмw ўбоsшасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw гDь въ р0дэ првdныхъ.ѕ7.Совётъ ни1щагw посрами1сте: гDь же ўповaніе є3гw2 є4сть.з7.Кто2 дaстъ t сіHна спcніе ї}лево;}.ВнегдA возврати1тъ гDь плэнeніе людjй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ, и3 возвесели1тсz ї}ль.Слaва: |
|
Псалом 14
|
Pал0мъ д7i.
|
| В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14.1Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́?2Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м;3і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́;4унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся;5сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік. | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, д7‹.№.ГDи, кто2 њбитaетъ въ жили1щи твоeмъ; и3ли2 кто2 всели1тсz во с™yю г0ру твою2;в7.Ходsй непор0ченъ и3 дёлаzй прaвду, глаг0лzй и4стину въ сeрдцы своeмъ:G.и4же не ўльсти2 љзhкомъ свои1мъ и3 не сотвори2 и4скреннему своемY ѕлA, и3 поношeніz не пріsтъ на бли6жніz сво‰:д7.ўничижeнъ є4сть пред8 ни1мъ лукaвнуzй, боsщыzжесz гDа слaвитъ: кленhйсz и4скреннему своемY и3 не tметazсz:є7.сребрA своегw2 не дадE въ ли1хву и3 мзды2 на непови1нныхъ не пріsтъ. Творsй сі‰ не подви1житсz во вёкъ. |
|
Псалом 15
|
Pал0мъ є7i.
|
| Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.1Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х.2Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши.3Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них.4Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма.5Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні.6У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні.7Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́.8Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся.9Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії.10Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія.11Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́* в десни́ці Твоє́й в коне́ць. | Столпописaніе, дв7ду, е7‹.№.Сохрани1 мz, гDи, ћкw на тS ўповaхъ.в7.Рёхъ гDеви: гDь м0й є3си2 ты2, ћкw благи1хъ мои1хъ не трeбуеши.G.С™ы6мъ, и5же сyть на земли2 є3гw2, ўдиви2 гDь вс‰ хотBніz сво‰ въ ни1хъ.д7.Ўмн0жишасz нeмwщи и4хъ, по си1хъ ўскори1ша: не соберY соб0ры и4хъ t кровeй, ни помzнy же и3мeнъ и4хъ ўстнaма мои1ма.є7.ГDь чaсть достоsніz моегw2 и3 чaши моеS: ты2 є3си2 ўстроszй достоsніе моE мнЁ.ѕ7.Ќжz напад0ша ми2 въ держaвныхъ мои1хъ: и4бо достоsніе моE держaвно є4сть мнЁ.з7.Благословлю2 гDа вразуми1вшаго мS: є3щe же и3 до н0щи наказaша мS ўтрHбы мо‰.}.Предзрёхъ гDа предо мн0ю вhну, ћкw њдеснyю менє2 є4сть, да не подви1жусz.f7.Сегw2 рaди возвесели1сz сeрдце моE, и3 возрaдовасz љзhкъ м0й: є3щe же и3 пл0ть моS всели1тсz на ўповaніи.‹.Ћкw не њстaвиши дyшу мою2 во ѓдэ, нижE дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz.№i.Сказaлъ ми2 є3си2 пути6 животA: и3сп0лниши мS весeліz съ лицeмъ твои1мъ: красотA* въ десни1цэ твоeй въ конeцъ. |
|
Псалом 16
|
Pал0мъ ѕ7i.
|
| Моли́тва Дави́ду, 16.1Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих.2От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́.3Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда.4Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі.5Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́.6Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́.7Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й;8сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я9от лиця́ нечести́вих остра́стших* м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша10тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню.11Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.12Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних.13Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́14от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м.15Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й.Сла́ва: | Моли1тва дв7ду, ѕ7‹.№.Ўслhши, гDи, прaвду мою2, вонми2 молeнію моемY, внуши2 моли1тву мою2 не во ўстнaхъ льсти1выхъ.в7.T лицA твоегw2 судбA моS и3зhдетъ: џчи мои2 да ви1дита правоты6.G.И#скуси1лъ є3си2 сeрдце моE, посэти1лъ є3си2 н0щію: и3скуси1лъ мS є3си2, и3 не њбрётесz во мнЁ непрaвда.д7.Ћкw да не возглаг0лютъ ўстA мо‰ дёлъ человёческихъ, за словесA ўстeнъ твои1хъ ѓзъ сохрани1хъ пути6 жeстwки.є7.Соверши2 стwпы2 мо‰ во стезsхъ твои1хъ, да не подви1жутсz стwпы2 мо‰.ѕ7.Ѓзъ воззвaхъ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2, б9е: приклони2 ќхо твоE мнЁ и3 ўслhши глаг0лы мо‰.з7.Ўдиви2 млcти тво‰, сп7сazй ўповaющыz на тS t проти1вzщихсz десни1цэ твоeй:}.сохрани1 мz, гDи, ћкw зёницу џка: въ кр0вэ крил{ твоє1ю покрhеши мSf7.t лицA нечести1выхъ њстрaстшихъ* мS: врази2 мои2 дyшу мою2 њдержaша‹.тyкъ св0й затвори1ша, ўстA и4хъ глаг0лаша гордhню.№i.И#згонsщіи мS нн7э њбыд0ша мS, џчи свои2 возложи1ша ўклони1ти на зeмлю.в7i.Њб8sша мS ћкw лeвъ гот0въ на л0въ и3 ћкw скЂменъ њбитazй въ тaйныхъ.Gi.Воскrни2, гDи, предвари2 | и3 запни2 и5мъ: и3збaви дyшу мою2 t нечести1вагw, nрyжіе твоEд7i.t вр†гъ руки2 твоеS, гDи, t мaлыхъ t земли2: раздэли2 | въ животЁ и4хъ, и3 сокровeнныхъ твои1хъ и3сп0лнисz чрeво и4хъ: насhтишасz сынHвъ, и3 њстaвиша њстaнки младeнцємъ свои6мъ.є7i.Ѓзъ же прaвдою kвлю1сz лицY твоемY, насhщусz, внегдA kви1тимисz слaвэ твоeй.Слaва: |
|
Після 2-ї кафизми Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 2:
|
По в7-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ в7:
|
|
Аз сий дре́во непло́дноє, Го́споди, умиле́нія плода́ не ношу́ отню́д, і посіче́нія страшу́ся і огня́ о́наго бою́ся негаси́маго. Ті́мже Тя молю́: пре́жде о́ния ну́жди обрати́ і спаси́ м'я. Я́ко во́лни морські́я на м'я возста́ша беззако́нія моя́, я́ко корабле́ць в пучи́ні аз єди́н обурева́юся от прегріше́ній мно́гих; но в ти́хоє приста́нище наста́ви м'я, Го́споди, покая́нієм і спаси́ м'я. Сла́ва: "Поми́луй м'я" — рече́ Дави́д, і аз Тебі́ зову́: согріши́х, Спа́се, гріхи́ моя́ очи́стив покая́нієм, поми́луй м'я. І ни́ні: Предста́тельство те́плоє христия́н, Си́на Твоєго́ моли́, Богоро́дице, вся́каго злоді́йства і лю́тости ізба́вити нас ра́тника, і да́ти проще́ніє нам, о ни́хже согріши́хом, милосе́рдія ра́ди щедро́т, Твої́ми моли́твами, Ма́ти Ді́во. |
Ѓзъ сhй дрeво непл0дное гDи, ўмилeніz плодA не ношY tню1дъ, и3 посэчeніz страшyсz и3 nгнS џнагw бою1сz негаси1магw. Тёмже тS молю2: прeжде џныz нyжды, њбрати2 и3 сп7си1 мz. Ћкw в0лны морск‡z на мS возстaша беззакHніz мо‰, ћкw кораблeцъ въ пучи1нэ ѓзъ є3ди1нъ њбуревaюсz t прегрэшeній мн0гихъ: но въ ти1хое пристaнище настaви мS гDи, покаsніемъ, и3 сп7си1 мz. Слaва: Поми1луй мS, речE дв7дъ, и3 ѓзъ тебЁ зовY: согрэши1хъ сп7се, грэхи2 мо‰ њчи1стивъ покаsніемъ, поми1луй мS. И# нhнэ: Предстaтельство тeплое хrтіaнъ, сн7а твоего2 моли2 бцdе, всsкагw ѕлодёйства и3 лю1тости и3збaвити нaсъ рaтника, и3 дaти прощeніе нaмъ, њ ни1хже согрэши1хомъ, млcрдіz рaди щедр0тъ, твои1ми мlтвами, м™и дв7о. |
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И# мlтва:
|
|
Влади́ко Вседержи́телю, О́тче Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на, даждь мі ті́ло нескве́рноє, се́рдце чи́стоє, ум бодр, ра́зум незаблу́дний, Ду́ха Свята́го наше́ствіє, к стяжа́нію і дово́льству і́стини во Христі́ Твоє́м; с Ни́мже Тебі́ сла́ва подоба́єть, честь і поклоне́ніє, со Святи́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. |
ВLко вседержи1телю, џ§е гDа нaшегw ї}са хrтA, є3динор0днагw твоегw2 сн7а, дaждь ми2 тёло несквeрное, сeрдце чи1стое, ќмъ б0дръ, рaзумъ незаблyдный, д¦а с™aгw нашeствіе, къ стzжaнію и3 дов0льству и4стины во хrтЁ твоeмъ: съ ни1мже тебЁ слaва подобaетъ, чeсть и3 поклонeніе, со с™hмъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
