|
Кафизма 6
|
Каfjсма ѕ7.
|
|
Псалом 37
|
Paл0мъ lз.
|
| 1Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37.2Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́;3я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́.4Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х.5Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні.6Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́.7Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х;8я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й.9Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́.10Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся.11Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю.12Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша.13І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся.14Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х;15і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія.16Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой.17Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша.18Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну.19Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м.20Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди;21воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню.22Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́;23воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́. | №.Pал0мъ дв7ду, въ воспоминaніе њ суббHтэ, lз7.в7.ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE:G.ћкw стрёлы тво‰ ўнз0ша во мнЁ, и3 ўтверди1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2.д7.Нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй t лицA гнёва твоегw2, нёсть ми1ра въ костeхъ мои1хъ t лицA грBхъ мои1хъ.є7.Ћкw беззакHніz мо‰ превзыд0ша главY мою2, ћкw брeмz тsжкое њтzготёша на мнЁ.ѕ7.Возсмердёша и3 согни1ша р†ны мо‰, t лицA безyміz моегw2.з7.Пострадaхъ и3 слzк0хсz до концA, вeсь дeнь сётуz хождaхъ:}.ћкw лsдвіz мо‰ нап0лнишасz поругaній, и3 нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй.f7.Њѕл0бленъ бhхъ и3 смири1хсz до ѕэлA, рыкaхъ t воздыхaніz сeрдца моегw2.‹.ГDи, пред8 тоб0ю всE желaніе моE, и3 воздыхaніе моE t тебє2 не ўтаи1сz.№i.Сeрдце моE смzтeсz, њстaви мS си1ла моS, и3 свётъ џчію моє1ю, и3 т0й нёсть со мн0ю.в7i.Дрyзи мои2 и3 и4скренніи мои2 прsмw мнЁ прибли1жишасz и3 стaша.Gi.И# бли1жніи мои2 tдалeче менє2 стaша, и3 нуждaхусz и4щущіи дyшу мою2: и3 и4щущіи ѕл†z мнЁ глаг0лаху сyєтнаz, и3 льсти6внымъ вeсь дeнь поучaхусz.д7i.Ѓзъ же ћкw глyхъ не слhшахъ, и3 ћкw нёмъ не tверзazй ќстъ свои1хъ:є7i.и3 бhхъ ћкw человёкъ не слhшай и3 не и3мhй во ўстёхъ свои1хъ њбличeніz.ѕ7i.Ћкw на тS, гDи, ўповaхъ, ты2 ўслhшиши, гDи б9е м0й.з7i.Ћкw рёхъ: да не когдA порaдуютмисz врази2 мои2: и3 внегдA подвижaтисz ногaмъ мои6мъ, на мS велерёчеваша.}i.Ћкw ѓзъ на р†ны гот0въ, и3 болёзнь моS предо мн0ю є4сть вhну.f7i.Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ возвэщY и3 попекyсz њ грэсЁ моeмъ.к7.Врази1 же мои2 живyтъ и3 ўкрэпи1шасz пaче менє2, и3 ўмн0жишасz ненави1дzщіи мS без8 прaвды:к7а.воздаю1щіи ми2 ѕл†z воз8 благ†z њболгaху мS, занE гонsхъ благостhню.к7в.Не њстaви менE, гDи б9е м0й, не tступи2 t менє2:к7г.вонми2 въ п0мощь мою2, гDи сп7сeніz моегw2. |
|
Псалом 38
|
Paл0мъ lи.
|
| 1В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38.2Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному пре́до мно́ю.3Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся.4Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м:5скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз.6Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й.7У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я.8І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть.9От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́.10Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́.11Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х.12Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к.13Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́.14Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду. | №.Въ конeцъ, їдіfyму, пёснь дв7ду, l}.в7.Рёхъ: сохраню2 пути6 мо‰, є4же не согрэшaти ми2 љзhкомъ мои1мъ: положи1хъ ўстHмъ мои6мъ храни1ло, внегдA востaти грёшному предо мн0ю.G.Њнэмёхъ и3 смири1хсz, и3 ўмолчaхъ t бл†гъ, и3 болёзнь моS њбнови1сz.д7.Согрёzсz сeрдце моE во мнЁ, и3 въ поучeніи моeмъ разгори1тсz џгнь: глаг0лахъ љзhкомъ мои1мъ:є7.скажи1 ми, гDи, кончи1ну мою2 и3 число2 днjй мои1хъ, к0е є4сть, да разумёю, что2 лишaюсz ѓзъ.ѕ7.СE, п‰ди положи1лъ є3си2 дни6 мо‰, и3 состaвъ м0й ћкw ничт0же пред8 тоб0ю: nбaче всsчєскаz суетA всsкъ человёкъ живhй.з7.U5бо w4бразомъ х0дитъ человёкъ, nбaче всyе мzтeтсz: сокр0вищствуетъ, и3 не вёсть, комY соберeтъ |.}.И# нн7э кто2 терпёніе моE; не гDь ли; и3 состaвъ м0й t тебє2 є4сть.f7.T всёхъ беззак0ній мои1хъ и3збaви мS: поношeніе безyмному дaлъ мS є3си2.‹.Њнэмёхъ и3 не tверз0хъ ќстъ мои1хъ, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2.№i.Tстaви t менє2 р†ны тво‰: t крёпости бо руки2 твоеS ѓзъ и3зчез0хъ.в7i.Во њбличeніихъ њ беззак0ніи наказaлъ є3си2 человёка, и3 и3стazлъ є3си2 ћкw паучи1ну дyшу є3гw2: nбaче всyе всsкъ человёкъ.Gi.Ўслhши моли1тву мою2, гDи, и3 молeніе моE внуши2, слeзъ мои1хъ не премолчи2: ћкw пресeлникъ ѓзъ є4смь ў тебє2 и3 пришлeцъ, ћкоже вси2 nтцы2 мои2.д7i.Њслaби ми2, да почjю, прeжде дaже не tидY, и3 ктомY не бyду. |
|
Псалом 39
|
Paл0мъ lf.
|
| 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39.2Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́;3і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́;4і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода.5Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная.6Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́.7Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́.8Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні;9є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́.10Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́.11Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га.12Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я.13Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я.14Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́.15Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я.16Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!17Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.18Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́.Сла́ва: | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, lf7.в7.ТерпS потерпёхъ гDа, и3 внsтъ ми2 и3 ўслhша моли1тву мою2:G.и3 возведe мz t р0ва страстeй и3 t брeніz ти1ны, и3 постaви на кaмени н0зэ мои2 и3 и3спрaви стwпы2 мо‰:д7.и3 вложи2 во ўстA мо‰ пёснь н0ву, пёніе бGу нaшему. Ќзрzтъ мн0зи и3 ўбоsтсz, и3 ўповaютъ на гDа.є7.Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть и4мz гDне ўповaніе є3гw2, и3 не призрЁ въ суєты2 и3 неистовлє1ніz лHжнаz.ѕ7.МнHга сотвори1лъ є3си2 ты2, гDи б9е м0й, чудесA тво‰, и3 помышлeніємъ твои6мъ нёсть кто2 ўпод0битсz тебЁ: возвэсти1хъ и3 глаг0лахъ: ўмн0жишасz пaче числA.з7.Жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же сверши1лъ ми2 є3си2: всесожжeній и3 њ грэсЁ не взыскaлъ є3си2.}.ТогдA рёхъ: сE, пріидY: въ глави1знэ кни1жнэ пи1сано є4сть њ мнЁ:f7.є4же сотвори1ти в0лю твою2, б9е м0й, восхотёхъ, и3 зак0нъ тв0й посредЁ чрeва моегw2.‹.Благовэсти1хъ прaвду въ цRкви вели1цэй, сE, ўстнaмъ мои6мъ не возбраню2: гDи, ты2 разумёлъ є3си2.№i.Прaвду твою2 не скрhхъ въ сeрдцы моeмъ, и4стину твою2 и3 сп7сeніе твоE рёхъ, не скрhхъ млcть твою2 и3 и4стину твою2 t с0нма мн0га.в7i.Тh же, гDи, не ўдали2 щедр0тъ твои1хъ t менє2: млcть твоS и3 и4стина твоS вhну да застyпитэ мS.Gi.Ћкw њдержaша мS ѕл†z, и5мже нёсть числA: постиг0ша мS беззакHніz мо‰, и3 не возмог0хъ зрёти: ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS, и3 сeрдце моE њстaви мS.д7i.Бlговоли2, гDи, и3збaвити мS: гDи, во є4же помощи1 ми, вонми2.є7i.Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ и4щущіи дyшу мою2, и3з8sти ю5: да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z.ѕ7i.Да пріи1мутъ ѓбіе стyдъ св0й глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже.з7i.Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, гDи, и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи сп7сeніе твоE.}i.Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, гDь попечeтсz њ мнЁ: пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й є3си2 ты2, б9е м0й, не закосни2.Слaва: |
|
Псалом 40
|
Paл0мъ м7.
|
| 1В коне́ць, псало́м Дави́ду, 40.2Блаже́н разуміва́яй на ни́ща і убо́га, в день лют ізба́вить єго́ Госпо́дь.3Госпо́дь да сохрани́ть єго́ і живи́ть єго́, і да ублажи́ть єго́ на землі́, і да не преда́сть єго́ в ру́ки враго́в єго́.4Госпо́дь да помо́жеть єму́ на одрі́ болі́зні єго́; все ло́же єго́ обрати́л єси́ в болі́зні єго́.5Аз ріх: Го́споди, поми́луй м'я, ізціли́ ду́шу мою́, я́ко согріши́х Ті.6Вразі́ мої́ рі́ша мні зла́я: когда́ у́мреть, і поги́бнеть і́м'я єго́?7І вхожда́ше ви́діти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́; собра́ беззако́ніє себі́, ісхожда́ше вон і глаго́лаше вку́пі.8На м'я шепта́ху всі вразі́ мої́, на м'я помишля́ху зла́я мні.9Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на м'я: єда́ сп'яй не приложи́ть воскресну́ти?10І́бо челові́к ми́ра моєго́, на него́же упова́х, яди́й хлі́би моя́, возвели́чи на м'я запина́ніє.11Ти же, Го́споди, поми́луй м'я і возста́ви м'я, і возда́м їм.13Мене́ же за незло́біє прия́л і утверди́л м'я єси́ пред Тобо́ю в вік.14Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка! Бу́ди, бу́ди.12В сем позна́х, я́ко восхоті́л м'я єси́, я́ко не возра́дується враг мой о мні. | №.Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, м7.в7.Бlжeнъ разумэвazй на ни1ща и3 ўб0га, въ дeнь лю1тъ и3збaвитъ є3го2 гDь.G.ГDь да сохрани1тъ є3го2 и3 живи1тъ є3го2, и3 да ўбlжи1тъ є3го2 на земли2 и3 да не предaстъ є3гw2 въ рyки врагHвъ є3гw2.д7.ГDь да пом0жетъ є3мY на nдрЁ болёзни є3гw2: всE л0же є3гw2 њбрати1лъ є3си2 въ болBзни є3гw2.є7.Ѓзъ рёхъ: гDи, поми1луй мS, и3зцэли2 дyшу мою2, ћкw согрэши1хъ ти2.ѕ7.Врази2 мои2 рёша мнЁ ѕл†z: когдA ќмретъ, и3 поги1бнетъ и4мz є3гw2;з7.И# вхождaше ви1дэти, всyе глаг0лаше сeрдце є3гw2: собрA беззак0ніе себЁ, и3схождaше в0нъ и3 глаг0лаше вкyпэ.}.На мS шептaху вси2 врази2 мои2, на мS помышлsху ѕл†z мнЁ.f7.Сл0во законопрестyпное возложи1ша на мS: є3дA спsй не приложи1тъ воскреснyти;‹.И$бо человёкъ ми1ра моегw2, на нег0же ўповaхъ, kдhй хлёбы мо‰, возвели1чи на мS запинaніе.№i.Тh же, гDи, поми1луй мS и3 возстaви мS, и3 воздaмъ и5мъ.в7i.Въ сeмъ познaхъ, ћкw восхотёлъ мS є3си2, ћкw не возрaдуетсz врaгъ м0й њ мнЁ.Gi.Менe же за неѕл0біе пріsлъ, и3 ўтверди1лъ мS є3си2 пред8 тоб0ю въ вёкъ.д7i.Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка: бyди, бyди. |
|
Псалом 41
|
Paл0мъ м7а.
|
| 1В коне́ць, в ра́зум сино́в Коре́йових, псало́м Дави́ду, 41.2І́мже о́бразом жела́єть єле́нь на істо́чники водни́я, си́це жела́єть душа́ моя́ к Тебі́, Бо́же.3Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу крі́пкому, живо́му; когда́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жию?4Би́ша сле́зи моя́ мні хліб день і нощ, внегда́ глаго́латися мні на всяк день: гді єсть Бог твой?5Сія́ пом'яну́х і ізлія́х на м'я ду́шу мою́; я́ко пройду́ в мі́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́сі ра́дованія і іспові́данія, шу́ма пра́зднующаго.6Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.7Ко мні самому́ душа́ моя́ см'яте́ся; сего́ ра́ди пом'яну́х Тя от землі́ іорда́нськи і єрмонії́мськи, от гори́ ма́лия.8Бе́здна бе́здну призива́єть во гла́сі хля́бій Твої́х; вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша.9В день запові́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, і но́щію піснь Єго́ от мене́* — моли́тва Бо́гу живота́ моєго́.10Реку́ Бо́гу: Засту́пник мой єси́, почто́ м'я заби́л єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?11Внегда́ сокруша́тися косте́м мої́м, поноша́ху мі вразі́ мої́, внегда́ глаго́лати їм мні на всяк день: гді єсть Бог Твой?12Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. | №.Въ конeцъ, въ рaзумъ сынHвъ корeовыхъ, pал0мъ дв7ду, м7№.в7.И$мже w4бразомъ желaетъ є3лeнь на и3ст0чники водны6z, си1це желaетъ душA моS къ тебЁ, б9е.G.ВозжадA душA моS къ бGу крёпкому, жив0му: когдA пріидY и3 kвлю1сz лицY б9ію;д7.Бhша слeзы мо‰ мнЁ хлёбъ дeнь и3 н0щь, внегдA глаг0латисz мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й;є7.Сі‰ помzнyхъ, и3 и3зліsхъ на мS дyшу мою2: ћкw пройдY въ мёсто селeніz ди1вна, дaже до д0му б9іz, во глaсэ рaдованіz и3 и3сповёданіz, шyма прaзднующагw.ѕ7.Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.з7.Ко мнЁ самомY душA моS смzтeсz: сегw2 рaди помzнyхъ тS t земли2 їoрдaнски и3 є3рмwніи1мски, t горы2 мaлыz.}.Бeздна бeздну призывaетъ во глaсэ хлsбій твои1хъ: вс‰ высwты6 тво‰ и3 вHлны тво‰ на мнЁ преид0ша.f7.Въ дeнь заповёсть гDь млcть свою2, и3 н0щію пёснь є3гw2 t менє2*, моли1тва бGу животA моегw2.‹.РекY бGу: застyпникъ м0й є3си2, почто2 мS забhлъ є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ;№i.ВнегдA сокрушaтисz костeмъ мои6мъ, поношaху ми2 врази2 мои2, внегдA глаг0лати и5мъ мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й;в7i.Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. |
|
Псалом 42
|
Paл0мъ м7в.
|
| Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 42.1Суди́ мі, Бо́же, і разсуди́ прю мою́; от язи́ка не преподо́бна, от челові́ка непра́ведна і льсти́ва ізба́ви м'я.2Зане́ Ти єси́, Бо́же, крі́пость моя́, вску́ю отри́нул м'я єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг?3Посли́ світ Твой і і́стину Твою́; та м'я наста́виста, і введо́ста м'я в го́ру святу́ю Твою́ і в селе́нія Твоя́.4І вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́; іспові́мся Тебі́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мой.5Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой.Сла́ва: | Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, м7в7.№.Суди1 ми, б9е, и3 разсуди2 прю2 мою2: t kзhка не препод0бна, t человёка непрaведна и3 льсти1ва и3збaви мS.в7.ЗанE ты2 є3си2, б9е, крёпость моS, вскyю tри1нулъ мS є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ;G.Посли2 свётъ тв0й и3 и4стину твою2: т† мS настaвиста, и3 введ0ста мS въ г0ру с™yю твою2 и3 въ селє1ніz тво‰.д7.И# вни1ду къ жeртвеннику б9ію, къ бGу веселsщему ю4ность мою2: и3сповёмсz тебЁ въ гyслехъ, б9е, б9е м0й.є7.Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.Слaва: |
|
Псалом 43
|
Paл0мъ м7г.
|
| 1В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43.2Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх.3Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я.4Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них.5Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля.6О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни.7Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́;8спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́.9О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік.10Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших.11Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́.12Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́.13Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших.14Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас.15Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех.16Весь день срам мой пре́до мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я,17от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго.18Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м,19і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́,20я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная.21А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом руки́ на́ша к бо́гу чужде́му,22не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця.23Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія.24Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? воскресни́, і не отри́ни до конця́.25Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу?26Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша.27Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ради Твоєго́. | №.Въ конeцъ, сынHвъ корeовыхъ, въ рaзумъ, pал0мъ, м7G.в7.Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ, и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ дёло, є4же содёлалъ є3си2 во днeхъ и4хъ, во днeхъ дрeвнихъ.G.РукA твоS kзhки потреби2, и3 насади1лъ | є3си2: њѕл0билъ є3си2 лю1ди и3 и3згнaлъ є3си2 |.д7.Не бо мечeмъ свои1мъ наслёдиша зeмлю, и3 мhшца и4хъ не спасE и4хъ, но десни1ца твоS и3 мhшца твоS и3 просвэщeніе лицA твоегw2, ћкw бlговоли1лъ є3си2 въ ни1хъ.є7.Ты2 є3си2 сaмъ цRь м0й и3 бGъ м0й, заповёдаzй спасє1ніz ї†кwвлz.ѕ7.Њ тебЁ враги2 нaшz и3збодeмъ рHги, и3 њ и4мени твоeмъ ўничижи1мъ востаю1щыz на ны2.з7.Не на лyкъ бо м0й ўповaю, и3 мeчь м0й не спасeтъ менE:}.спcлъ бо є3си2 нaсъ t стужaющихъ нaмъ, и3 ненави1дzщихъ нaсъ посрами1лъ є3си2.f7.Њ бз7э похвaлимсz вeсь дeнь, и3 њ и4мени твоeмъ и3сповёмысz во вёкъ.‹.Нн7э же tри1нулъ є3си2 и3 посрами1лъ є3си2 нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ.№i.Возврати1лъ є3си2 нaсъ вспsть при вразёхъ нaшихъ, и3 ненави1дzщіи нaсъ расхищaху себЁ.в7i.Дaлъ є3си2 нaсъ ћкw џвцы снёди, и3 во kзhцэхъ разсёzлъ ны2 є3си2.Gi.Tдaлъ є3си2 лю1ди тво‰ без8 цэны2, и3 не бЁ мн0жество въ восклицaніихъ нaшихъ.д7i.Положи1лъ є3си2 нaсъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ.є7i.Положи1лъ є3си2 нaсъ въ при1тчу во kзhцэхъ, покивaнію главы2 въ лю1дехъ.ѕ7i.Вeсь дeнь срaмъ м0й предо мн0ю є4сть, и3 стyдъ лицA моегw2 покрh мz,з7i.t глaса поношaющагw и3 њклеветaющагw, t лицA врaжіz и3 и3згонsщагw.}i.Сі‰ вс‰ пріид0ша на ны2, и3 не забhхомъ тебє2, и3 не непрaвдовахомъ въ завётэ твоeмъ,f7i.и3 не tступи2 вспsть сeрдце нaше: и3 ўклони1лъ є3си2 стези2 нaшz t пути2 твоегw2,к7.ћкw смири1лъ є3си2 нaсъ на мёстэ њѕлоблeніz, и3 прикрh ны сёнь смeртнаz.к7а.Ѓще забhхомъ и4мz бGа нaшегw, и3 ѓще воздёхомъ рyки нaшz къ б0гу чуждeму,к7в.не бGъ ли взhщетъ си1хъ; т0й бо вёсть т†йнаz сeрдца.к7г.ЗанE тебє2 рaди ўмерщвлsемсz вeсь дeнь, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz.к7д.Востaни, вскyю спи1ши, гDи; воскrни2, и3 не tри1ни до концA.к7є.Вскyю лицE твоE tвращaеши; забывaеши нищетY нaшу и3 ск0рбь нaшу;к7ѕ.Ћкw смири1сz въ пeрсть душA нaша, прильпE земли2 ўтр0ба нaша.к7з.Воскrни2, гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2. |
|
Псалом 44
|
Paл0мъ м7д.
|
| 1В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44.2Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця.3Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік.4Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне,5красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́.6Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих.7Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́.8Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х.9Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих*, із ни́хже возвесели́ша Тя.10Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на.11Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́;12і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́,13і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії.14Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на.15Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́;16приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в.17Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́.18Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка. | №.Въ конeцъ, њ и3змэнsемыхъ сынHмъ корewвымъ въ рaзумъ, пёснь њ возлю1бленнэмъ, м7д7.в7.Tрhгну сeрдце моE сл0во блaго, глаг0лю ѓзъ дэлA мо‰ цReви: љзhкъ м0й тр0сть кни1жника скоропи1сца.G.Красeнъ добр0тою пaче сынHвъ человёческихъ, и3зліsсz бlгодaть во ўстнaхъ твои1хъ: сегw2 рaди блгcви1 тz бGъ во вёкъ.д7.Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне,є7.красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю: и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды: и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS.ѕ7.Стрёлы тво‰ и3з8wщрє1ны, си1льне: лю1діе под8 тоб0ю падyтъ въ сeрдцы вр†гъ цReвыхъ.з7.Пrт0лъ тв0й, б9е, въ вёкъ вёка: жeзлъ прaвости жeзлъ цrтвіz твоегw2.}.Возлюби1лъ є3си2 прaвду и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе: сегw2 рaди помaза тS, б9е, бGъ тв0й є3лeемъ рaдости пaче прич†стникъ твои1хъ.f7.СмЂрна и3 стaкти и3 касjа t ри1зъ твои1хъ, t тsжестей слон0выхъ*, и3з8 ни1хже возвесели1ша тS.‹.Дщє1ри царeй въ чeсти твоeй: предстA цари1ца њдеснyю тебє2, въ ри1захъ позлащeнныхъ њдёzна преиспещрeна.№i.Слhши, дщи2, и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE, и3 забyди лю1ди тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2:в7i.и3 возжелaетъ цRь добр0ты твоеS, занE т0й є4сть гDь тв0й, и3 поклони1шисz є3мY,Gi.и3 дщи2 тЂрова съ д†ры: лицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.д7i.ВсS слaва дщeре цReвы внyтрь: р‰сны златhми њдёzна и3 преиспещрeна.є7i.Приведyтсz цRю2 дBвы в8слёдъ є3S, и4скрєнніz є3S приведyтсz тебЁ:ѕ7i.приведyтсz въ весeліи и3 рaдованіи, введyтсz въ хрaмъ цReвъ.з7i.Вмёстw nтє1цъ твои1хъ бhша сhнове твои2: постaвиши | кнsзи по всeй земли2.}i.ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ: сегw2 рaди лю1діе и3сповёдzтсz тебЁ въ вёкъ и3 во вёкъ вёка. |
|
Псалом 45
|
Paл0мъ м7є.
|
| 1В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45.2Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́.3Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я.4Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію Єго́.5Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній.6Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра.7См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́.8Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль.9Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на землі́;10оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м.11Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́.12Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль.Сла́ва: | №.Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, њ тaйныхъ, pал0мъ, м7е7.в7.БGъ нaмъ прибёжище и3 си1ла, пом0щникъ въ ск0рбехъ њбрётшихъ ны2 ѕэлw2.G.Сегw2 рaди не ўбои1мсz, внегдA смущaетсz землS, и3 прелагaютсz г0ры въ сердцA морск†z.д7.Возшумёша и3 смzт0шасz в0ды и4хъ, смzт0шасz г0ры крёпостію є3гw2.є7.РBчнаz ўстремлє1ніz веселsтъ грaдъ б9ій: њс™и1лъ є4сть селeніе своE вhшній.ѕ7.БGъ посредЁ є3гw2, и3 не подви1житсz: пом0жетъ є3мY бGъ ќтрw заyтра.з7.Смzт0шасz kзhцы, ўклони1шасz ц†рствіz: дадE глaсъ св0й вhшній, подви1жесz землS.}.ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль.f7.Пріиди1те и3 ви1дите дэлA б9іz, ±же положи2 чудесA на земли2:‹.teмлz бр†ни до конє1цъ земли2, лyкъ сокруши1тъ и3 сл0митъ nрyжіе, и3 щиты2 сожжeтъ nгнeмъ.№i.Ўпраздни1тесz и3 разумёйте, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: вознесyсz во kзhцэхъ, вознесyсz на земли2.в7i.ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль.Слaва: |
|
Після 6-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 3:
|
По ѕ7-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ G:
|
|
Хвалу́ приношу́ Ті, Го́споди, прегріше́нія моя́ вся возвіща́ю Ті, Бо́же, обрати́в поми́луй м'я. Сла́ва: Спаси́ м'я, Бо́же мой, я́коже іногда́ митаря́ спасл єси́; і блудни́ці слез не презрі́вий, і моє́ воздиха́ніє прийми́, Спа́се мой, і спаси́ м'я. І ни́ні: Ра́бськи ни́ні притека́ю к покро́ву Твоєму́, Пренепоро́чная, ізба́ви м'я, Богороди́тельнице, слія́нія страсте́й, я́ко безстра́стія Вино́внаго Ро́ждшая. |
ХвалY приношY ти2 гDи, прегрэшє1ніz мо‰ вс‰ возвэщaю ти2, б9е, њбрати1въ поми1луй мS. Слaва: Сп7си1 мz б9е м0й, ћкоже и3ногдA мытарS сп7слъ є3си2: и3 блудни1цы слeзъ не презрёвый, и3 моE воздыхaніе пріими2 сп7се м0й, и3 сп7си1 мz. И# нhнэ: Рaбски нhнэ притекaю къ покр0ву твоемY пренепор0чнаz, и3збaви мS бGороди1тельнице, сліsніz страстeй, ћкw безстрaстіz вин0внаго р0ждшаz. |
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
|
Благодари́м Тя, Го́споди Бо́же наш, о всіх благодія́ніїх Твої́х, я́же от пе́рваго во́зраста до настоя́щаго в нас, недосто́йних, би́вших, о ї́хже ві́ми і не ві́ми, о явле́нних і неявле́нних, я́же ді́лом би́вших і сло́вом; возлюби́вий нас, я́коже і Єдиноро́днаго Твоєго́ Си́на о нас да́ти ізво́ливий, сподо́би і нас досто́йни би́ти Твоєя́ любве́. Даждь сло́вом Твої́м му́дрость, і стра́хом Твої́м вдохни́ крі́пость от Твоєя́ си́ли, і а́ще что хотя́ще, іли́ не хотя́ще согріши́хом, прости́ і не вміни́; і сохрани́ ду́шу на́шу святу, і предста́ви ю Твоєму́ престо́лу со́вість іму́щу чи́сту, і коне́ць досто́їн человіколю́бія Твоєго́. І пом'яни́, Го́споди, всіх призива́ющих і́м'я Твоє́ во і́стині, пом'яни́ всіх бла́га іли́ сопроти́вная нам хотя́щих, всі бо челові́ци єсьми́, і всу́є всяк челові́к. Ті́мже мо́лимся Тебі́, Го́споди: пода́ждь нам Твоєго́ благоутро́бія ве́лію ми́лость. |
Бlгодари1мъ тS гDи б9е нaшъ, њ всёхъ бlгодэsніихъ твои1хъ, ±же t пeрвагw в0зраста до настоsщагw, въ нaсъ недост0йныхъ бhвшихъ, њ и4хже вёмы и3 не вёмы, њ kвлeнныхъ и3 неzвлeнныхъ, ±же дёломъ бhвшихъ, и3 сл0вомъ: возлюби1вый нaсъ, ћкоже и3 є3динор0днаго твоего2 сн7а њ нaсъ дaти и3зв0ливый, спод0би и3 нaсъ достHйны бhти твоеS любвE. Дaждь сл0вомъ твои1мъ мyдрость, и3 стрaхомъ твои1мъ вдохни2 крёпость t твоеS си1лы, и3 ѓще что2 хотsще, и3ли2 не хотsще согрэши1хомъ, прости2, и3 не вмэни2: и3 сохрани2 дyшу нaшу с™у, и3 предстaви ю5 твоемY пrт0лу с0вэсть и3мyщу чи1сту, и3 конeцъ дост0инъ чlвэколю1біz твоегw2. и3 помzни2 гDи, всёхъ призывaющихъ и4мz твоE во и4стинэ, помzни2 всёхъ бlга и3ли2 сопроти6внаz нaмъ хотsщихъ, вси1 бо человёцы є3смы2, и3 всyе всsкъ человёкъ. Тёмже м0лимсz тебЁ гDи: подaждь нaмъ твоегw2 бlгоутр0біz вeлію млcть. |
