|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Въ он+о. призъва iс7ъ оба на десzте Uченика своя. дасть имъ снлU и власть. на вьсэхъ бэсэхъ. и недUгы исцэлzти.
|
(Зач. 40) Созва́в же обана́десяте, даде́ їм си́лу і власть на вся бі́си, і неду́ги ціли́ти;
|
|
2
|
2
|
|
и посъла я проповэдати цесарьствиѥ б9иѥ. исцэлити болzщая.
|
і посла́ їх пропові́дати Ца́рствіє Бо́жиє і ісціли́ти боля́щия.
|
|
3
|
3
|
|
и рече къ нимъ. ничьсо же не възьмэте на пUть ни жьзла. ни огнива. ни хлэба ни сребра. ни двою ризU имэите.
|
І рече́ к ним: нічесо́же возьмі́те на путь: ні жезла́, ні пи́ри, ні хлі́ба, ні сребра́, ні по двіма́ ри́зама імі́ти;
|
|
4
|
4
|
|
и въ нь же домъ вънидете. тU прэбываите. и tтUдU исходzще.
|
і в о́ньже дом вни́дете, ту пребива́йте і отту́ду ісході́те;
|
|
5
|
5
|
|
и ѥлико не приѥмлють васъ. исходzще t града того. и прахъ t ногъ вашихъ tтрzсэте. въ съвэдэтельство на нz.
|
і єли́ці а́ще не приє́млють вас, ісходя́ще от гра́да того́, і прах от ног ва́ших оттрясі́те, во свиді́тельство на ня.
|
|
6
|
6
|
|
исходzще же. и прохождаахU. сквозэ вьси бlговэствUюще. исцэлzюще вьсюдU.
|
Ісходя́ще же прохожда́ху сквозі́ ве́сі, благовіству́юще і ісціля́юще всю́ду.
|
|
7
|
7
|
|
слыша же иродъ четврьтовластьць бываѭщая отъ нѥго вься и не домышляаше сz зане глаголѥмо бэ отъ ѥтеръ яко иоанъ въста отъ мрьтвыихъ.
|
(Зач. 41) Сли́ша же І́род четвертовла́стник бива́ющая от Него́ вся і недоуміва́шеся; зане́ глаго́лемо бі от ні́ких, я́ко Іоа́нн воста́ от ме́ртвих;
|
|
8
|
8
|
|
отъ инэхъ же яко илия яви сz. отъ другыихъ же яко пророкъ нэкы отъ дрэвьниихъ въскрьсе.
|
от іні́х же, я́ко Ілія́ яви́ся; от други́х же, я́ко проро́к єди́н от дре́вніх воскре́се.
|
|
9
|
9
|
|
и рече иродъ: иоана азъ усэкнѫхъ. къто же ѥсть сь о нѥмьже азъ слышѫ таковая; и искааше видэти и.
|
І рече́ І́род: Іоа́нна аз усі́кнух; кто же єсть Сей, о Не́мже аз сли́шу такова́я? І іска́ше ви́діти Єго́.
|
|
10
|
10
|
|
и възвращьше сz апостоли повэдашz ѥму ѥлико сътворишz. и поѥмъ ѩ отиде ѥдинъ на мэсто пусто града нарицаѥмааго виfъсаида.
|
І возвра́щшеся апо́столи пові́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша; і пої́м їх, оти́де єди́н [осо́б] на мі́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Вифсаї́да.
|
|
11
|
11
|
|
народи же разумэвъше по нѥмь идошz. и приимъ ѩ глаголааше имъ о царьствии божии и трэбуѭщzѩ ицэлэния цэляаше.
|
Наро́ди же разумі́вше, по Нем ідо́ша; і приє́м їх, глаго́лаше їм о Ца́рствії Бо́жиї і тре́бующия ісціле́нія ціля́ше.
|
|
12
|
12
|
|
Дьнь же начzтъ прэкланяти сz. пристѫпльша же оба на десzте рэсте ѥму: отъпусти народы да шьдъше въ окрьстьнzѩ вьси и села витаѭть и обрzщѭть брашьно яко сьде на пустэ мэстэ ѥсмъ.
|
День же нача́т прекланя́тися. (Зач. 42) Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́д, да ше́дше во окре́стния ве́сі і се́ла вита́ють і обря́щуть бра́шно; я́ко зді в пу́сті мі́сті єсьми́.
|
|
13
|
13
|
|
рече же имъ: дадите имъ вы эсти. они же рэшz: не имамы сьде вzще пzти хлэбъ и рыбу дъвою аще убо не мы шьдъше въ вьсz люди сиѩ купимь брашьна.
|
Рече́ же к ним: даді́те їм ви я́сти. Они́ же рі́ша: ність у нас в'я́щше, то́кмо п'ять хліб і ри́бі дві, а́ще у́бо не ше́дше ми ку́пим во вся лю́ди сія́ бра́шна.
|
|
14
|
14
|
|
бэаше бо мѫжь яко пzть тысzщь. рече же къ ученикомъ своимъ: посадите ѩ на споды по пzти десzтъ.
|
Бі́ху бо муже́й я́ко п'ять ти́сящ. Рече́ же ко ученико́м Свої́м: посаді́те їх на ку́пи по пяти́десят.
|
|
15
|
15
|
|
и сътворишz тако и посадишz вьсz.
|
І сотвори́ша та́ко і посади́ша їх вся.
|
|
16
|
16
|
|
приѥмъ же пzть хлэбъ и обэ рыбэ възрьэвъ на небо благослови ѩ и съломи и даяаше ученикомъ прэдъложити народу.
|
Приї́м же п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ їх, і преломи́, і дая́ше ученико́м предложи́ти наро́ду.
|
|
17
|
17
|
|
и эдошz и насытишz сz вьси. и възzшz избывъшеѥ имъ укрухъ коша дъва на десzте.
|
І ядо́ша і наси́тишася всі; і взя́ша ізби́вшия їм укру́хи ко́ша двана́десяте.
|
|
18
|
18
|
|
и бысть ѥгда моляаше сz ѥдинъ съ нимь бэахѫ ученици ѥго. и въпроси ѩ глаголѩ: кого мz непьщуѭть народи быти;
|
(Зач. 43) І бисть єгда́ моля́шеся єди́н, с Ним бі́ху ученици́; і вопроси́ їх, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють наро́ди би́ти?
|
|
19
|
19
|
|
они же отъвэщавъше рэшz: иоана крестителя. ини же илиѭ. ови же яко пророкъ ѥдинъ древьниихъ въскрьсе.
|
Они́ же отвіща́вше рі́ша: Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же, я́ко проро́к ні́кий от дре́вніх воскре́се.
|
|
20
|
20
|
|
рече же имъ: вы же кого мz глаголѥте быти; отъвэщавъ же петръ рече: христа божия.
|
Рече́ же їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр рече́: Христа́ Бо́жия.
|
|
21
|
21
|
|
онъ же запрэщь имъ повелэ ни кому же не глаголати сего.
|
Он же запре́щ їм, повелі́ нікому́же глаго́лати сего́,
|
|
22
|
22
|
|
рекъ яко подобаѥть сыну чловэчьскуу му мъного пострадати и искушену быти отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
|
рек, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну [отве́ржену] би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
|
|
23
|
23
|
|
глаголааше же всэмъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отъврьжеть сz себе и да възьметь крьстъ свои по вьсz дьни и ходить по мънэ.
|
(Зач. 44) Глаго́лаше же ко всім: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і послі́дуєть Мі.
|
|
24
|
24
|
|
иже бо аще хощеть душѫ своѭ спасти погубить ѭ а иже погубить душѫ своѭ мене ради съпасетъ ѭ.
|
І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погу́бить ю, а і́же погу́бить ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, сей спасе́ть ю.
|
|
25
|
25
|
|
кая бо польза чловэку аще приобрzщеть вьсь миръ а себе погубить ли отъщетить;
|
Что бо по́льзи і́мать челові́к, приобрі́т мир весь, себе́ же погуби́в іли́ оттщети́в?
|
|
26
|
26
|
|
иже бо аще постыдить сz мене и моихъ словесъ сего сынъ чловэчьскыи постыдить сz ѥгда придеть въ славэ своѥи и отьчи и свzтыихъ ангелъ.
|
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с, сего́ Син Челові́чеський постиди́ться, єгда́ при́йдеть во сла́ві Своє́й і О́тчей і святи́х а́нгел.
|
|
27
|
27
|
|
глаголѭ же вамъ въ истннѫ: сѫтъ нэции отъ сьде стоѩщиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже узьрzть царьствиѥ божиѥ.
|
Глаго́лю же вам воі́стину: суть ні́ції от зде стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Ца́рствіє Бо́жиє.
|
|
28
|
28
|
|
Бысть же по словесехъ сихъ яко дьнии осмь и поѥмъ петра и иоана и иакова възиде на горѫ помолитъ сz.
|
(Зач. 40) Бисть же по словесі́х сих я́ко дній осьм, і поє́м Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, взи́де на гору́ помоли́тися.
|
|
29
|
29
|
|
и бысть ѥгда моляаше сz видэниѥ лица ѥго ино и одэниѥ ѥго бэло блисцаѩ сz.
|
І бисть єгда́ моля́шеся, виді́ніє лиця́ Єго́ і́но, і одія́ніє Єго́ біло́ блиста́яся.
|
|
30
|
30
|
|
и се мѫжа дъва съ нимь глаголѭща яже бэсте муѶсеи и илия
|
І се му́жа два с Ним глаго́люща, я́же бі́ста Моїсе́й і Ілія́,
|
|
31
|
31
|
|
явльша сz въ славэ глаголасте же исходъ ѥго иже хотэаше съконьчати въ иерусалимэ.
|
я́вльшася во сла́ві, глаго́ласта же ісхо́д Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мі.
|
|
32
|
32
|
|
петръ же и сѫщая съ нимь бэахѫ отzгъчени сънъмь. убуждьше же сz видэщz славѫ ѥго и оба мѫжа стоѩща съ нимь.
|
Петр же і су́щії с ним бя́ху отягче́ні сном; убу́ждшеся же ви́діша сла́ву Єго́, і о́ба му́жа стоя́ща с Ним.
|
|
33
|
33
|
|
и бысть ѥгда разлѫчисте сz отъ нѥго рече петръ къ исусови: наставьниче добро ѥсть намъ сьде быти и сътворимъ скиниѩ три ѥдинѫ тебэ и ѥдинѫ муѶсеови и ѥдииѫ илии. не вэды ѥже глаголааше.
|
І бисть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Петр ко Ісу́су: Наста́вниче, добро́ єсть нам зді би́ти; і сотвори́м сі́ні три: єди́ну Тебі́, і єди́ну Моїсе́йові, і єди́ну Ілії́, — не ві́дий, є́же глаго́лаше.
|
|
34
|
34
|
|
се же ѥму глаголѭщу бысть облакъ и осэни ѩ. убояшz же сz въшедшема онэма въ облакъ.
|
Се же єму́ глаго́лющу, бисть о́блак, і осіни́ їх; убоя́шася же, вше́дше во о́блак.
|
|
35
|
35
|
|
и гласъ бысть изъ облака глаголѩ: се ѥсть сынъ мои възлюблѥныи: того послушаите.
|
І глас бисть із о́блака, глаго́ля: Сей єсть Син Мой Возлю́бленний, Того́ послу́шайте.
|
|
36
|
36
|
|
и ѥгда бысть гласъ обрэте сz исусъ ѥдинъ. и ти умълчашz и ни кому же не възвэстишz въ ты дьни ни чесо же отъ тэхъ яже видэшz. Въ он+о.
|
І єгда́ бисть глас, обрі́теся Ісу́с єди́н. І ті́ї умолча́ша і нікому́же возвісти́ша в ти́я дні нічесо́же от тіх, я́же ви́діша.
|
|
37
|
37
|
|
съшьдъшю iс7ви съ горы. сърэте народы мъногы.
|
(Зач. 46) Бисть же в про́чий день, сше́дшим їм с гори́, срі́те Єго́ наро́д мног.
|
|
38
|
38
|
|
и се мUжь из народа възъпи гlz. Uчителю молю ти сz. призри на сн7ъ мои. яко иночадъ ми ѥсть.
|
І се муж із наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тіся, при́зри на си́на моєго́, я́ко єдиноро́ден мі єсть:
|
|
39
|
39
|
|
и се д¦ъ ѥмлети и. и вънезаяпU въпиѥть. и прUжаѥтьсz съ пэнами. и ѥдва оходить t него. съкрUшая и.
|
і се дух є́млет єго́, і внеза́пу вопіє́ть, і пружа́ється [терза́єть Єго́] с пі́нами, і єдва́ отхо́дить от него́, сокруша́я єго́;
|
|
40
|
40
|
|
и молихъсz Uченикомъ твоимъ. да ижденUти и. и не възмогошz.
|
і моли́хся ученико́м Твої́м, да іждену́ть єго́; і не возмого́ша.
|
|
41
|
41
|
|
tвэщавъ же iс7ъ и рече ѥмU. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ бUдU въ васъ и тьрплю вы. приведи ми сн7ъ твои сэмо.
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний! Доко́лі бу́ду в вас і терплю́ ви? Приведи́ [Мі] си́на твоєго́ сі́мо.
|
|
42
|
42
|
|
ѥще же грzдѫщю ѥмU. повьрже и бэсъ и сътрzсе и. запрэти же iс7ъ д¦ви нечистUUмU гlz. дш7е нечистыи. изиди t отрока. и исцэли отрока. и въдасть и оц7ю ѥго.
|
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ біс і стрясе́. Запрети́ же Ісу́с ду́хові нечи́стому, і ісціли́ о́трока, і вдаде́ єго́ отцю́ єго́.
|
|
43
|
43
|
|
дивлzахU же вьси о величии б9ии.
|
Дивля́хуся же всі о вели́чіі Бо́жиї. (Зач. 47) Всім же чудя́щимся о всіх, я́же творя́ше Ісу́с, рече́ ко ученико́м Свої́м:
|
|
44
|
44
|
|
въложите вы въ уши ваши словеса си. сынъ бо чловэчьскыи имать прэдати сz въ рѫцэ чловэчьстэ.
|
вложі́те ви во у́ші ва́ші словеса́ сія́: Син бо Челові́чеський і́мать преда́тися в ру́ці челові́честі.
|
|
45
|
45
|
|
они же не разумэшz глагола сего. бэ бо прикровенъ отъ нихъ да не ощутzть ѥго. и бояахѫ сz въпросити ѥго о глаголэ семь.
|
Они́ же не разумі́ша глаго́ла сего́, бі бо прикрове́н от них, да не ощутя́т єго́; і боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лі сем.
|
|
46
|
46
|
|
въниде же помышлѥниѥ въ нѩ къто ихъ вzщеи бы былъ.
|
Вни́де же помишле́ніє в них — кто їх в'я́щший би бил.
|
|
47
|
47
|
|
исусъ же вэды помышлѥниѥ срьдьца ихъ приѥмъ отрочz постави ѥ у себе
|
Ісу́с же ві́дий помишле́ніє серде́ць їх, приє́м отроча́, поста́ви є у Себе́
|
|
48
|
48
|
|
и рече имъ: иже аще прииметь отрочz се въ имz моѥ. мz приѥмлеть. и иже аще приѥмлѥть мz приѥмлѥть пославъшааго мz. иже бо мьнии ѥсть въ вьсэхъ васъ сь ѥсть вzщеи.
|
і рече́ їм: і́же а́ще при́йметь сіє́ отроча́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть; і і́же а́ще Мене́ приє́млеть, приє́млеть Посла́вшаго М'я; і́же бо ме́нший єсть в вас, сей єсть вели́к.
|
|
49
|
49
|
|
отъвэщавъ же иоанъ рече: наставьниче видэхомъ ѥтера о имени твоѥмь изгонzща бэсы и възбранихомъ ѥму яко въ слэдъ не ходить съ нами.
|
(Зач. 48) Отвіща́в же Іоа́нн рече́: Наста́вниче, ви́діхом ні́коєго о і́мені Твоє́м ізгоня́ща бі́си, і возбрани́хом єму́, я́ко вослі́д не хо́дить с на́ми.
|
|
50
|
50
|
|
и рече къ нѥму исусъ: не браните нэсть бо на вы. иже бо нэсть на вы по васъ ѥсть.
|
І рече́ к нему́ Ісу́с: не брані́те; і́же бо ність на ви, по вас єсть.
|
|
51
|
51
|
|
Бысть же ѥгда съконьчаваахѫ сz дьниѥ въсхождению ѥго и тъ утврьди лице своѥ въ иѥрусалимъ ити.
|
(Зач.) Бисть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, і Той утверди́ лице́ Своє́ іти́ во Ієрусали́м;
|
|
52
|
52
|
|
и посъла вэстьникы прэдъ лицьмь своимь. и шьдъше вънидошz въ вьсь самаряньскѫ да уготоваѭть ѥму.
|
і посла́ ві́стники пред лице́м Свої́м; і ізше́дше внидо́ша в весь Самаря́нську, я́ко да угото́в'ять Єму́;
|
|
53
|
53
|
|
и не приѩша ѥго яко лице ѥго бэ грzды въ иерусалимъ.
|
і не прия́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бі гряду́щеє во Ієрусали́м.
|
|
54
|
54
|
|
видэвъша же ученика ѥго иаковъ и иоанъ рэсте: господи хощеши ли и речевэ да огнь сънидеть съ небесе и поясть ѩ якоже илия сътвори;
|
Ви́дівша же ученика́ Єго́ Іа́ков і Іоа́нн, рі́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да огнь сни́деть с небесе́ і потреби́ть їх, я́коже і Ілія́ сотвори́?
|
|
55
|
55
|
|
обращь же сz запрэти има и рече: не вэста сz отъ коѥго духа ѥста.
|
Обра́щся же запрети́ ї́ма, і рече́: не ві́ста, ко́єго ду́ха єста́ ви;
|
|
56
|
56
|
|
сынъ бо чловэчьскыи нэсть пришьлъ душь чловэчьскъ погубитъ нъ съпастъ. и идошz въ инѫ вьсь.
|
Син бо Челові́чеський не при́йде душ челові́чеських погуби́ти, но спасти́; і ідо́ша во і́ну весь.
|
|
57
|
57
|
|
бысть идUщю iс7ви въ пUть. рече ѥтеръ къ немU идU по тебе ямо же колижьдо идеши.
|
(Зач. 49) Бисть же іду́щим їм по путі́, рече́ ні́кий к Нему́: іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши, Го́споди.
|
|
58
|
58
|
|
и рече же ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. и птицz нб7сьныя гнэзда. а сн7ъ чловэчьскыи. не имать къде главы подъклонити.
|
І рече́ єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда; Син же Челові́чеський не і́мать гді главу́ подклони́ти.
|
|
59
|
59
|
|
и рече къ дрѫгомU иди въ слэдъ мене. онъ же рече ги7. повели ми дрэвле погрети оц7z моѥго.
|
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслід Мене́. Он же рече́: Го́споди, повели́ мі, (да) шед пре́жде погребу́ отця́ моєго́.
|
|
60
|
60
|
|
рече же ѥмѫ iс7ъ. остави мьртвыимъ погрети своя мьртвьцz. ты же шьдъ възвэщаи цrтвиѥ б9иѥ.
|
Рече́ же єму́ Ісу́с: оста́ви ме́ртвия погребсти́ своя́ мертвеці́; ти же шед возвіща́й Ца́рствіє Бо́жиє.
|
|
61
|
61
|
|
рече же и дрUгыи идU по тебе ги7. дрэвле же повели ми tвэщzти ми сz. иже сUть въ домѫ моѥмь.
|
Рече́ же і други́й: іду́ по Тебі́, Го́споди: пре́жде же повели́ мі отвіща́тися, і́же суть [попрости́тися с су́щими] в дому́ моє́м.
|
|
62
|
62
|
|
и рече же къ немU iс7ъ. никто же възложь рUкы своея на рало и зьрz въспzть. Uправленъ ѥсть въ цrтвиѥ б9иѥ.
|
Рече́ же к нему́ Ісу́с: нікто́же возло́ж ру́ку свою́ на ра́ло і зря всп'ять, упра́влен єсть в Ца́рствії Бо́жиї.
|