|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Въ он+о. призъва iс7ъ оба на десzте Uченика своя. дасть имъ снлU и власть. на вьсэхъ бэсэхъ. и недUгы исцэлzти. | Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. |
|
2
|
2
|
| и посъла я проповэдати цесарьствиѥ б9иѥ. исцэлити болzщая. | І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. |
|
3
|
3
|
| и рече къ нимъ. ничьсо же не възьмэте на пUть ни жьзла. ни огнива. ни хлэба ни сребра. ни двою ризU имэите. | І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. |
|
4
|
4
|
| и въ нь же домъ вънидете. тU прэбываите. и tтUдU исходzще. | І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. |
|
5
|
5
|
| и ѥлико не приѥмлють васъ. исходzще t града того. и прахъ t ногъ вашихъ tтрzсэте. въ съвэдэтельство на нz. | А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. |
|
6
|
6
|
| исходzще же. и прохождаахU. сквозэ вьси бlговэствUюще. исцэлzюще вьсюдU. | Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди. |
|
7
|
7
|
| слыша же иродъ четврьтовластьць бываѭщая отъ нѥго вься и не домышляаше сz зане глаголѥмо бэ отъ ѥтеръ яко иоанъ въста отъ мрьтвыихъ. | Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; |
|
8
|
8
|
| отъ инэхъ же яко илия яви сz. отъ другыихъ же яко пророкъ нэкы отъ дрэвьниихъ въскрьсе. | інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. |
|
9
|
9
|
| и рече иродъ: иоана азъ усэкнѫхъ. къто же ѥсть сь о нѥмьже азъ слышѫ таковая; и искааше видэти и. | І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його. |
|
10
|
10
|
| и възвращьше сz апостоли повэдашz ѥму ѥлико сътворишz. и поѥмъ ѩ отиде ѥдинъ на мэсто пусто града нарицаѥмааго виfъсаида. | Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда. |
|
11
|
11
|
| народи же разумэвъше по нѥмь идошz. и приимъ ѩ глаголааше имъ о царьствии божии и трэбуѭщzѩ ицэлэния цэляаше. | Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. |
|
12
|
12
|
| Дьнь же начzтъ прэкланяти сz. пристѫпльша же оба на десzте рэсте ѥму: отъпусти народы да шьдъше въ окрьстьнzѩ вьси и села витаѭть и обрzщѭть брашьно яко сьде на пустэ мэстэ ѥсмъ. | День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. |
|
13
|
13
|
| рече же имъ: дадите имъ вы эсти. они же рэшz: не имамы сьде вzще пzти хлэбъ и рыбу дъвою аще убо не мы шьдъше въ вьсz люди сиѩ купимь брашьна. | А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? |
|
14
|
14
|
| бэаше бо мѫжь яко пzть тысzщь. рече же къ ученикомъ своимъ: посадите ѩ на споды по пzти десzтъ. | Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. |
|
15
|
15
|
| и сътворишz тако и посадишz вьсz. | І зробили так, і розсадили всіх. |
|
16
|
16
|
| приѥмъ же пzть хлэбъ и обэ рыбэ възрьэвъ на небо благослови ѩ и съломи и даяаше ученикомъ прэдъложити народу. | Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. |
|
17
|
17
|
| и эдошz и насытишz сz вьси. и възzшz избывъшеѥ имъ укрухъ коша дъва на десzте. | І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків. |
|
18
|
18
|
| и бысть ѥгда моляаше сz ѥдинъ съ нимь бэахѫ ученици ѥго. и въпроси ѩ глаголѩ: кого мz непьщуѭть народи быти; | І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? |
|
19
|
19
|
| они же отъвэщавъше рэшz: иоана крестителя. ини же илиѭ. ови же яко пророкъ ѥдинъ древьниихъ въскрьсе. | Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. |
|
20
|
20
|
| рече же имъ: вы же кого мz глаголѥте быти; отъвэщавъ же петръ рече: христа божия. | Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. |
|
21
|
21
|
| онъ же запрэщь имъ повелэ ни кому же не глаголати сего. | Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, |
|
22
|
22
|
| рекъ яко подобаѥть сыну чловэчьскуу му мъного пострадати и искушену быти отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати. | сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. |
|
23
|
23
|
| глаголааше же всэмъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отъврьжеть сz себе и да възьметь крьстъ свои по вьсz дьни и ходить по мънэ. | До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. |
|
24
|
24
|
| иже бо аще хощеть душѫ своѭ спасти погубить ѭ а иже погубить душѫ своѭ мене ради съпасетъ ѭ. | Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. |
|
25
|
25
|
| кая бо польза чловэку аще приобрzщеть вьсь миръ а себе погубить ли отъщетить; | Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? |
|
26
|
26
|
| иже бо аще постыдить сz мене и моихъ словесъ сего сынъ чловэчьскыи постыдить сz ѥгда придеть въ славэ своѥи и отьчи и свzтыихъ ангелъ. | Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. |
|
27
|
27
|
| глаголѭ же вамъ въ истннѫ: сѫтъ нэции отъ сьде стоѩщиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже узьрzть царьствиѥ божиѥ. | Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже. |
|
28
|
28
|
| Бысть же по словесехъ сихъ яко дьнии осмь и поѥмъ петра и иоана и иакова възиде на горѫ помолитъ сz. | Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. |
|
29
|
29
|
| и бысть ѥгда моляаше сz видэниѥ лица ѥго ино и одэниѥ ѥго бэло блисцаѩ сz. | І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. |
|
30
|
30
|
| и се мѫжа дъва съ нимь глаголѭща яже бэсте муѶсеи и илия | І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: |
|
31
|
31
|
| явльша сz въ славэ глаголасте же исходъ ѥго иже хотэаше съконьчати въ иерусалимэ. | з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. |
|
32
|
32
|
| петръ же и сѫщая съ нимь бэахѫ отzгъчени сънъмь. убуждьше же сz видэщz славѫ ѥго и оба мѫжа стоѩща съ нимь. | Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. |
|
33
|
33
|
| и бысть ѥгда разлѫчисте сz отъ нѥго рече петръ къ исусови: наставьниче добро ѥсть намъ сьде быти и сътворимъ скиниѩ три ѥдинѫ тебэ и ѥдинѫ муѶсеови и ѥдииѫ илии. не вэды ѥже глаголааше. | Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. |
|
34
|
34
|
| се же ѥму глаголѭщу бысть облакъ и осэни ѩ. убояшz же сz въшедшема онэма въ облакъ. | Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. |
|
35
|
35
|
| и гласъ бысть изъ облака глаголѩ: се ѥсть сынъ мои възлюблѥныи: того послушаите. | І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! |
|
36
|
36
|
| и ѥгда бысть гласъ обрэте сz исусъ ѥдинъ. и ти умълчашz и ни кому же не възвэстишz въ ты дьни ни чесо же отъ тэхъ яже видэшz. Въ он+о. | І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили. |
|
37
|
37
|
| съшьдъшю iс7ви съ горы. сърэте народы мъногы. | Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. |
|
38
|
38
|
| и се мUжь из народа възъпи гlz. Uчителю молю ти сz. призри на сн7ъ мои. яко иночадъ ми ѥсть. | Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: |
|
39
|
39
|
| и се д¦ъ ѥмлети и. и вънезаяпU въпиѥть. и прUжаѥтьсz съ пэнами. и ѥдва оходить t него. съкрUшая и. | його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. |
|
40
|
40
|
| и молихъсz Uченикомъ твоимъ. да ижденUти и. и не възмогошz. | Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. |
|
41
|
41
|
| tвэщавъ же iс7ъ и рече ѥмU. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ бUдU въ васъ и тьрплю вы. приведи ми сн7ъ твои сэмо. | Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. |
|
42
|
42
|
| ѥще же грzдѫщю ѥмU. повьрже и бэсъ и сътрzсе и. запрэти же iс7ъ д¦ви нечистUUмU гlz. дш7е нечистыи. изиди t отрока. и исцэли отрока. и въдасть и оц7ю ѥго. | Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. |
|
43
|
43
|
| дивлzахU же вьси о величии б9ии. | І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: |
|
44
|
44
|
| въложите вы въ уши ваши словеса си. сынъ бо чловэчьскыи имать прэдати сz въ рѫцэ чловэчьстэ. | вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. |
|
45
|
45
|
| они же не разумэшz глагола сего. бэ бо прикровенъ отъ нихъ да не ощутzть ѥго. и бояахѫ сz въпросити ѥго о глаголэ семь. | Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. |
|
46
|
46
|
| въниде же помышлѥниѥ въ нѩ къто ихъ вzщеи бы былъ. | Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? |
|
47
|
47
|
| исусъ же вэды помышлѥниѥ срьдьца ихъ приѥмъ отрочz постави ѥ у себе | Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою |
|
48
|
48
|
| и рече имъ: иже аще прииметь отрочz се въ имz моѥ. мz приѥмлеть. и иже аще приѥмлѥть мz приѥмлѥть пославъшааго мz. иже бо мьнии ѥсть въ вьсэхъ васъ сь ѥсть вzщеи. | і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. |
|
49
|
49
|
| отъвэщавъ же иоанъ рече: наставьниче видэхомъ ѥтера о имени твоѥмь изгонzща бэсы и възбранихомъ ѥму яко въ слэдъ не ходить съ нами. | При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. |
|
50
|
50
|
| и рече къ нѥму исусъ: не браните нэсть бо на вы. иже бо нэсть на вы по васъ ѥсть. | Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас. |
|
51
|
51
|
| Бысть же ѥгда съконьчаваахѫ сz дьниѥ въсхождению ѥго и тъ утврьди лице своѥ въ иѥрусалимъ ити. | І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. |
|
52
|
52
|
| и посъла вэстьникы прэдъ лицьмь своимь. и шьдъше вънидошz въ вьсь самаряньскѫ да уготоваѭть ѥму. | І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. |
|
53
|
53
|
| и не приѩша ѥго яко лице ѥго бэ грzды въ иерусалимъ. | Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. |
|
54
|
54
|
| видэвъша же ученика ѥго иаковъ и иоанъ рэсте: господи хощеши ли и речевэ да огнь сънидеть съ небесе и поясть ѩ якоже илия сътвори; | Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? |
|
55
|
55
|
| обращь же сz запрэти има и рече: не вэста сz отъ коѥго духа ѥста. | Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; |
|
56
|
56
|
| сынъ бо чловэчьскыи нэсть пришьлъ душь чловэчьскъ погубитъ нъ съпастъ. и идошz въ инѫ вьсь. | бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села. |
|
57
|
57
|
| бысть идUщю iс7ви въ пUть. рече ѥтеръ къ немU идU по тебе ямо же колижьдо идеши. | Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. |
|
58
|
58
|
| и рече же ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. и птицz нб7сьныя гнэзда. а сн7ъ чловэчьскыи. не имать къде главы подъклонити. | Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. |
|
59
|
59
|
| и рече къ дрѫгомU иди въ слэдъ мене. онъ же рече ги7. повели ми дрэвле погрети оц7z моѥго. | А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. |
|
60
|
60
|
| рече же ѥмѫ iс7ъ. остави мьртвыимъ погрети своя мьртвьцz. ты же шьдъ възвэщаи цrтвиѥ б9иѥ. | Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. |
|
61
|
61
|
| рече же и дрUгыи идU по тебе ги7. дрэвле же повели ми tвэщzти ми сz. иже сUть въ домѫ моѥмь. | І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. |
|
62
|
62
|
| и рече же къ немU iс7ъ. никто же възложь рUкы своея на рало и зьрz въспzть. Uправленъ ѥсть въ цrтвиѥ б9иѥ. | Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого. |
Зміст ▼
