Завантаження...
Зміст

Глава 21
Глава 21
1
1
И ѥгда приближисz исусъ въ иерусалимъ и приде въ виfфагиѭ къ горэ елеоньстэи тъгда посъла дъва ученика (Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́,
2
2
глаголѩ има: идэта въ вьсь яже ѥсть прямо вама. и абиѥ обрzщета осьлz привzзано и жрэбz съ нимь. и отърэшьша приведэта ми. глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі;
3
3
и аще речеть къто вама чьто. речета яко господь трэбуѥтъ ѥю. и абиѥ же посълѥтъ я. і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я.
4
4
се же вьсе бысть да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѫщемь: Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим:
5
5
рьцэте дъщери сионовэ: се царь твои идеть къ тебэ кротъкъ и въсэдъ на осьлz и жрэбz сына ярьмьнича. рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича.
6
6
шьдъша же ученика и сътворьша якоже повелэ има исусъ. Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с,
7
7
приведосте осьлz и жрэбz и възложишz врьху ѥю ризы своѩ и въсэде врьху ихъ. приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх.
8
8
мъножаише же народи постьлашz ризы своѩ по пѫти. друзии же рэзаахµ вэтви отъ дрэва и постилаахѫ по пути. Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́.
9
9
народи же ходzщеи прэдъ нимь и въ слэдъ зъваахѫ глаголѭще: осанъна сыну давыдову. благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. осанъна въ вышьнихъ. Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх!
10
10
и въшьдъшу ѥму въ иерусалимъ потрzсе сz вьсь градъ глаголѩ: къто сь ѥсть; І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей?
11
11
народи же глаголаахѫ яко сь ѥсть исусъ пророкъ иже отъ назарееfа галилеискааго. Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська.
12
12
И въниде исусъ въ црькъвь божиѭ и изгъна вьсz продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ испроврьже и сэдалища продаѭщиихъ голѫби. (Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби,
13
13
и глагола имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником.
14
14
и пристѫпишz къ нѥму хромии и слэпии въ црькъви и исцэли ѩ. І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх.
15
15
видэвъше же архиереи и кънижьници чудеса яже сътвори исусъ и отрокы зовѫщz въ црькъви и глаголѭщz осанъна сыну давыдову негодовашz. Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша
16
16
и рекоша ѥму: слышиши ли чьто си глаголѭть; исусъ же рече имъ: еи. нэсте ли ни коли же чьли яко из устъ младеничь и съсѫщиихъ съврьшилъ ѥси хвалѫ; і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́?
17
17
и оставль ѩ изиде вънъ из града въ виfаниѭ. и удвори сz ту. І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту.
18
18
утро же възъвращь сz въ градъ възалъка. (Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́;
19
19
и узрэвъ смокъвьницѫ ѥдинѫ при пѫти приде къ нѥи и ни чесо же не обрэте на нѥи тъкъмо листвиѥ ѥдино и глагола ѥи: да ни коли же плода отъ тебе не бѫдеть въ вэкъ. и абиѥ исъше смокъвьница. і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця.
20
20
и видэвъше ученици дивишz сz глаголѭще: како абиѥ исъше смокъвьница; І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця?
21
21
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: аминъ глаголѭ вамъ: аще имате вэрѫ не усѫмьните сz. не тъкъмо смокъвьничьноѥ створите нъ аще и горэ сеи речете: двигни сz и въвьрьзи сz въ море бѫдеть. Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть;
22
22
и вьсего ѥгоже въспросите въ молитвэ вэруѭще примете. і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете.
23
23
и ѥгда приде въ црькъвь пристѫпишz къ нѥму учzщу архиереи и старьцы людьстии глаголѭще: коѥѭ властиѭ си твориши и къто ти дасть область сиѭ; (Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́?
24
24
отъвэщавъ же исусъ рече имъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе ѥже аще речете мънэ и азъ вамъ рекѫ коѥѭ властиѭ си творѭ. Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́;
25
25
крьщениѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловкэъ; они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть намъ по что убо не ѩшz ѥму вэры; креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
26
26
аще ли речемъ отъ чловэкъ боимъ сz народа вьси бо яко пророка имѫть иоана. а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка.
27
27
отъвэщавъше же исусови рекошz: не вэмъ. рече имъ и тъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ си творѭ. І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
28
28
Чьто же сz мънить вамъ: чловэкъ ѥтеръ имэ дъвэ чадэ и пришедъ къ прьвуу му рече: чzдо иди дьньсь дэлаи въ виноградэ моѥмь. (Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м.
29
29
онъ же отъвэщавъ рече: не хощѫ. послэдь же раскаявъ сz иде. Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де.
30
30
и пристѫпль къ другуу му рече такожде. онъ же отъвэщавъ рече: азъ идѫ господи и не иде. І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де.
31
31
кы отъ обою сътвори волѭ отьчѫ; глаголашz ѥму: пьрвыи. глагола имъ исусъ: аминъ глаголѭ вамъ яко мытариѥ и любодэицz варяѭть вы въ царьствии божии. Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї;
32
32
приде бо иоанъ крьститель пѫтьмь правьдьнъмь и не ѩсте ѥму вэры. мытаре же и любодэицz ѩша ѥму вэрѫ. вы же видэвъше и не раскаясте сz послэдь ѩти ѥму вэрѫ. при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́.
33
33
Рече Gь притъчю сию. чlвкъ ѥтеръ бэ домовитъ. иже насади виноградъ. оплотъми и огради. ископа въ немь точило. и съзъда стълпъ. и въдастъ и дэлателемъ и отиде. (Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де.
34
34
ѥгда же приде врэмz плодомъ. посъла рабы своя къ дэлателемъ. прияти плодъ ѥго. Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́;
35
35
и имъше дэлателе рабы ѥго. ового бишz ового же Uбишz. ового же камениѥмь побишz. і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша.
36
36
пакы посъла ины рабы мъножzишz пьрвыихъ. и сътворишz имъ то же. Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже.
37
37
послэдь же посъла къ нимъ сн7ъ свои гlz. Uсрамлzютьсz сн7а моѥго. Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́.
38
38
дэлателе же ѥгда Uзьрэшz сн7ъ рэшz въ себэ. сь ѥсть наслэдьникъ придэте и Uбиѥмы и. и Uдьржимъ достояниѥ ѥго. Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́.
39
39
и имъше и изведоша и вънъ из винограда и Uбишz и. І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша.
40
40
ѥгда же придеть ги7нъ винограда. чьто сътворить дэлателемъ симъ. Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім?
41
41
гlаша ѥмU зълыи зълэ погUбить я. и виноградъ прэдасть инэмъ дэлателемъ. иже въздадzть ѥмU плодъ въ врэмена своя. Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́.
42
42
гlа имъ iс7ъ. нэсте ли чьли николи же въ кънигахъ. камень ѥго же не врэдU сътворишя зиждющии. сь бысть. въ главU UгълU. t б7а бысть си. и ѥсть дивьна въ очию нашею. Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею].
43
43
сего ради глаголѭ вамъ яко отъиметь сz отъ васъ царьствиѥ божиѥ и дасть сz языку творzщууму плодъ ѥго. (Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́;
44
44
и падыи на камене семь съкрушить сz а на нѥмьже падеть сътреть и. і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї.
45
45
и слышавъше архиереи и фарисеи притъчѫ ѥго разумэшz яко о нихъ глаголааше. І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть;
46
46
и ищѫще ѩти и убояшz сz народа понеже яко пророка имэяхѫ и. і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху.