|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Въ тъ же дьнь ишьдъ исусъ из дому сэдэаше при мори. | В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі. |
|
2
|
2
|
| и събьрашz сz къ нему народи мънози яко вълэзъ въ корабль сэде и вьсь народъ на помории стояаше. | І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше. |
|
3
|
3
|
| и глагола имъ мъного притъчами глаголѩ: се изиде сэѩи да сэѥть. | І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть; |
|
4
|
4
|
| и сэѭщу ѥму ова убо падоша при пѫти и придоша пътицz небесьныѩ и позобаша я. | і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я; |
|
5
|
5
|
| другая же падошz на каменьныихъ яже не имэшz землѩ мъногы и абиѥ прозzбоша занѥ не имэаше глѫбины землѩ. | друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́; |
|
6
|
6
|
| слъньцу же въсiявъшу присвzдоша и зане не имэzхѫ корения исъхоша. | со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша; |
|
7
|
7
|
| а друга падошz въ трьнии и възиде трьниѥ и подави я. | друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх; |
|
8
|
8
|
| другая же падошz на земли добрэ и даяахѫ плодъ ово съто ово шьсть десzтъ ово три десzти. | друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять; |
|
9
|
9
|
| имэѩи уши слышати да слышить. | імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. |
|
10
|
10
|
| и пристѫпльше ученици рэша ѥму: по чьто притъчами глаголеши имъ; | (Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм? |
|
11
|
11
|
| онъ же отъвэщавъ рече имъ: яко вамъ дано ѥсть разумэти таиная царьства небесьнаго онэмъ же не дано ѥсть. | Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть; |
|
12
|
12
|
| имѫщууму бо дасть сz и избѫдеть ѥму. а иже не имать и ѥже имать възметь сz отъ нѥго. | і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́; |
|
13
|
13
|
| сего ради притъчами имъ глаголѭ яко видzще не видzть и слышаще не слышzть ни разумэваѭтъ. | сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють; |
|
14
|
14
|
| и събываѥть сz имъ пророчьство исаино глаголѭщеѥ: слухъмь услышите и не имате разумэти и зьрzще узьрите. и не имате видэти. | і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти; |
|
15
|
15
|
| отлъстэ бо срьдьце людии сихъ и ушима тzжько слъшашz и очи свои съмэжишz. еда къгда узьрzть очима и ушима услышzть и срьдьцемь разумэѭть и обратzть сz и исцэлѭ z. | отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх. |
|
16
|
16
|
| ваши же блаженэ очи яко видите и уши ваши яко слышите. | Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать; |
|
17
|
17
|
| аминь бо глаголѭ вамъ яко мънози пророци и правьдьници въжделэша видэти яже видите и не видэшz и слышати яже слышите и не слышашz. | амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша. |
|
18
|
18
|
| вы же услышите притъчѫ сэявъшааго. | Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго; |
|
19
|
19
|
| всякъ иже слышить слъвеса царьствия. и не разумэваѥть приходить неприязнь и въсхыщаѥть сэѥноѥ въ срьдьци ѥго. се ѥсть сэѥноѥ при пѫти. | вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє. |
|
20
|
20
|
| а сэѥноѥ на камени сь ѥсть слышzи слово и абиѥ съ радостиѭ приѥмлѩ ѥ. | А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є; |
|
21
|
21
|
| не имать же корене въ себэ нъ врэменьнъ ѥсть. бывъши же печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѥть сz. | не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється. |
|
22
|
22
|
| а сэѥное въ трьнии сь ѥсть слышzи слово и печаль свэта сего и льсть богатьства подавляѥть ѥ и без плода бываѥть. | А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть. |
|
23
|
23
|
| а сэѥноѥ на добрэ земли сь ѥсть слышzи слово и разумэваѩ ѥ и приносить плодъ и творить овъ съто овъ шесть десzтъ овъ три десzти. | А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять. |
|
24
|
24
|
| Ре? Gъ притъчю сию. Uподобисz цrтвиѥ нб7сноѥ члв7кU сэzвъшю доброѥ сэмz. на селэ своѥмь. | (Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м; |
|
25
|
25
|
| спzщемъ же члв7комъ. приде врагъ ѥго и всэz плэвелъ. посредэ пшеница и отъиде. | сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де; |
|
26
|
26
|
| ѥгда же прозzбе трава и плъдъ створи тъгда zвисz плевелъ. | єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє. |
|
27
|
27
|
| пришедъше же раби гн7а рэша ѥмU Gи не добро ли сэмz сэzлъ ѥси на селэ своѥмь. отъкUдU Uбо имать плэвелъ. | Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели? |
|
28
|
28
|
| онъ же ре? имъ врагъ члв7ко се сътвори. раби же рэша ѥмU хощеши ли Uбо да ишьдъше истьргьмъ я. | Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я? |
|
29
|
29
|
| онъ же ре? ни и ѥгда въстьргающе плэвелъ. въстьргете кµпно с нимь пшеницю. | Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю; |
|
30
|
30
|
| оставите ѥ кUпио. расти до жатвы. и въ врэмz жатвэ рекU дэлательмъ. съберэте пьрвэ плевелъ. и съвzжэте въ снопы яко съжещи z. а пшеницю съберэте въ житьницю мою. | оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́. |
|
31
|
31
|
| Инѫ притъчѫ прэдложи имъ глаголѩ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ зьрну горущьну ѥже въземь чловэкъ въсэя на селэ своѥмъ. | (Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м, |
|
32
|
32
|
| ѥже мьнѥ ѥсть вьсэхъ сэменъ ѥгда же въздрастеть болѥ зелии ѥсть и бываѥть дрэво яко прити птицамъ небесьныимъ и витати на вэтвехъ ѥго. | є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́. |
|
33
|
33
|
| инѫ притъчѫ глагола имъ: подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ квасу иже възьмъши жена съкры въ мѫцэ три сатъ доньдеже въскысэ вься. | І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся. |
|
34
|
34
|
| вься си глагола исусъ притъчами къ народомъ и бес притъчz ни чесо же не глаголааше къ нимъ. | Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним; |
|
35
|
35
|
| да събѫдеть сz реченоѥ пророкъмь глаголѭщемь: отъврьзѫ въ притъчахъ уста моѩ отъкрыѭ съкръвеная отъ съложения вьсего мира. | я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра. |
|
36
|
36
|
| тогда оставль народы приде въ домъ исусъ и пристUпиша к немU. Uченици ѥго гlюще. скажи намъ притъчю плевельнUю. | Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних. |
|
37
|
37
|
| онъ же tвэщавъ рече имъ. въсэzвъ доброѥ сэмz ѥсть сн7ъ б9ии. | Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський; |
|
38
|
38
|
| а село ѥсть вьсь миръ. а доброѥ сэмz си сU сн7ве цр7ства плевели сUть сн7ове неприzзнини. | а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії; |
|
39
|
39
|
| а врагъ ѥсть въсэzвы диzвълъ. сz а жатва ѥсть коньцина вэкU. а жатели сUть анGли. | а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть. |
|
40
|
40
|
| яко Uбо сбирають плевелы. и огньмь съзизають. тако бUдеть скончаниѥ вэка сего. | Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́; |
|
41
|
41
|
| послѥть сн7ъ члbвчь анGлы своz си сбьрUть t цrьства ѥго. всz съблzзны. и творzщая безакониѥ. | по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє |
|
42
|
42
|
| и въвьргUть z въ пеще огньнU. тU бUдьть плачь и крьжьть. зUбъмо. | і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
43
|
43
|
| тъгда правьдници просвьтzтьсz. яко солньце въ цrтвии оц7а ихъ. имэz Uши слышати да слышить. | тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. |
|
44
|
44
|
| Пакы подобьно ѥсть царьствиѥ небесьноѥ съкровищу съкръвену на селэ ѥже обрэтъ чловэкъ съкры и отъ радости ѥго идеть и вьсе ѥлико имаать продаѥтъ и купуѥть село то. | (Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то. |
|
45
|
45
|
| пакы подобьно ѥсть цrьство нб7сноѥ кUпьцю ищющю добра бисьра. | Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей, |
|
46
|
46
|
| иже обрэте ѥдинъ многоцэньнъ бисьръ. шьдъ продасть все імэниѥ ѥлико имэ кUпи и. | І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́. |
|
47
|
47
|
| пакы подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ неводU въвьрженU въ море. и t всzкого рода събьравъшю. | Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу, |
|
48
|
48
|
| иже ѥгда исъпълнисz. и извълкъше и на краи. и сэдъше избраша добрыя въ съсUды. а зълыя извьргоша вънъ. | і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон. |
|
49
|
49
|
| тако бUдеть и въ съконьчаниѥ вэка. изидUть анGли. tлUчать злыя t среды правьдьныхъ. | Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних, |
|
50
|
50
|
| и въвьргUть я въ пещь wгньнU. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. | і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. |
|
51
|
51
|
| гlа имъ iс7. разUмэѥте ли вьсz си. гlаша ѥмU еи Gи. | Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди. |
|
52
|
52
|
| iс7 же рече имъ. сего ради всzкъ кънижьникъ. наUчьсz цр7ствию нб7сьнUUмU. подобьнъ ѥсть члв7кU домовитU. иже износить t съкровища своѥго. нова и ветъха. | Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая. |
|
53
|
53
|
| и быc ѥгда съконьча iс7 притъча сия. преидеть tтUдU. | (Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду. |
|
54
|
54
|
| и пришьдъ въ отьчьство своѥ. и Uчаше на съньмищихъ ихъ. яко дивляахусz ѥму и глаголаахѫ: отъкѫду сему ѥсть прэмѫдрость си и сила; | І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли? |
|
55
|
55
|
| не сь ли ѥсть тектоновъ сынъ; не мати ли ѥго нарицаѥть сz мария и братия ѥго иаковъ и иосифъ и симонъ и иуда | не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да? |
|
56
|
56
|
| и сестры ѥго не вьсz ли въ насъ сѫть; отъкѫду убо сему вься си сѫть; | і сєстри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся? |
|
57
|
57
|
| и блажняахѫ сz о нѥмь. исусъ же рече имъ: нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ дому своѥмь. | І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м. |
|
58
|
58
|
| и не сътвори ту силъ мъногъ за невэрьство ихъ. | І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх. |