|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно врэмz слыша иродъ тетархъ слухъ исусовъ
|
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
|
|
2
|
2
|
|
и рече отрокомъ своимъ: се ѥсть иоанъ крьститель. тъ въскрьсе отъ мьртвыихъ и сего ради силы дэѭть сz о нѥмь.
|
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем.
|
|
3
|
3
|
|
иродъ бо имъ иоана съвzза и и въсади и въ тьмьницѫ иродияды ради жены филипа брата своего.
|
І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
|
|
4
|
4
|
|
глаголааше бо ѥму иоанъ: не достоить ти имэти ѥѩ.
|
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
|
|
5
|
5
|
|
и хотz и убити убоя сz народа зане яко пророка имэахѫ и.
|
І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
|
|
6
|
6
|
|
дьни же бывъшу рождьства иродова плzса дъщи иродиядина посрэдэ и угоди иродови.
|
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
|
|
7
|
7
|
|
тэмьже съ клzтвоѭ издрече ѥи дати ѥгоже аще въспросить.
|
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
|
|
8
|
8
|
|
она же наваждена материѭ своѥѭ дажь ми рече сьде на блюдэ главѫ иоана крьстителя.
|
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
|
|
9
|
9
|
|
и печальнъ бысть царь клzтвы же ради и възлѥжzщихъ съ нимь повелэ дати и.
|
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
|
|
10
|
10
|
|
и посълавъ усэкнѫ иоана въ тьмьници.
|
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
|
|
11
|
11
|
|
и принесошz главѫ ѥго на блюдэ и даша дэвици и несе матери своеи.
|
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
|
|
12
|
12
|
|
и пристѫпльше ученици ѥго възzша тэло ѥго и погребоша ѥ и пришьдъше възвэстишz исусови.
|
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
|
|
13
|
13
|
|
и слышавъ исусъ отиде отътѫду въ корабли въ пусто мэсто ѥдинъ. и слышавъше народи по нѥмь идоша пэши отъ градъ. Въ оно+.
|
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в.
|
|
14
|
14
|
|
ишьдъ iс7ъ видэ народъ и милосьрдова о нихъ. и исцэли недUжьныя ихъ.
|
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
|
|
15
|
15
|
|
и поздэ же бывъшю. пристUпишz къ немU Uченици ѥго гlюще пѫсто ѥсть мэсто. и година минU Uже. tпUсти народы. да шьдъше въ ближьнzя градьцz. кUпzть брашьна собэ.
|
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
|
|
16
|
16
|
|
iс7ъ же рече имъ. не трэбэ имUть отити. дадите имъ вы эсти.
|
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
|
|
17
|
17
|
|
они же гlаша ѥмU. не имамъ сьде. тъкмо пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ.
|
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
|
|
18
|
18
|
|
онъ же рече имъ. принесэте ми я сэмо.
|
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
|
|
19
|
19
|
|
и повелэвъ народомъ възлещи на травэ. и приимъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. и възьрэвъ на нб7о бlгослови. и прэломль хлэбъ дасть Uченикомъ своимъ. Uченици же народомъ.
|
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
|
|
20
|
20
|
|
и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. в7i. кошz испълнь.
|
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
|
|
21
|
21
|
|
эдUщиихъ же бэ. яко пzть тысzщь. развэ женъ и дэтии.
|
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
|
|
22
|
22
|
|
и абиѥ Uбэди iс7ъ Uченикы своя. вълэсти въ корабль. и варити на ономь полU. донъдеже tпUстить народы.
|
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
|
|
23
|
23
|
|
и tпUщь народы. възиде на горU ѥдинъ. помолитъсz. поздэ же бывъшю. ѥдинъ бэ тU.
|
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
|
|
24
|
24
|
|
корабль иже бэ посредэ морz. валzясz вълнами. бэ бо противьнъ вэтръ.
|
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
|
|
25
|
25
|
|
въ четвьртUю стражю нощи. иде къ нимъ iс7ъ ходz по морю.
|
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
|
|
26
|
26
|
|
и видэвъше и Uченици ходzщь по морю. съмUтишzсz гlюще. яко призракъ ѥстъ. и t страха възъпиша.
|
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
|
|
27
|
27
|
|
и абиѥ рече имъ iс7ъ гlz. дьрзаите азъ ѥсмь не боитесz.
|
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
|
|
28
|
28
|
|
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи аще ты ѥси. повели ми ити къ себе* по водамъ.
|
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
|
|
29
|
29
|
|
онъ же рече ѥмU приди. и излэзъ петръ ис кораблz. хожааше на водахъ. и приде къ iс7ви.
|
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
|
|
30
|
30
|
|
видz же вэтры крэпъкы Uбоясz. и начатъ Uтапати. възъпи гlz сп7си мz.
|
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
|
|
31
|
31
|
|
и абиѥ же iс7ъ простьръ рUкU свою ятъ и. и гlа ѥмU маловэре. почьто сz UсUмьнэ.
|
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
|
|
32
|
32
|
|
и вълэзъшема има въ корабль. прэста вэтръ.
|
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
|
|
33
|
33
|
|
сUщии же въ корабли. пришьдъше же и поклонишzсz ѥмѫ гlюще. въ истинU сн7ъ б9ии ты ѥси.
|
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
|
|
34
|
34
|
|
и приэхавъше. придU на землю генисареfьскU.
|
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
|
|
35
|
35
|
|
и познавъше и мѫжи мэста того посълашz въ вьсѭ странѫ тѫ и принесоша къ нѥму вьсz болzщzѩ.
|
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
|
|
36
|
36
|
|
и моляахѫ и да тъкъмо прикоснѫть сz въскрилии ризы ѥго. и ѥлико прикоснѫшz сz ѥмь спасени бышz.
|
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
|