|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть єгда́ у́мре Сау́лъ, и даві́дъ возврати́ся побѣди́въ Амали́ка, и пребы́сть даві́дъ въ секела́зѣ дни́ два́.
|
Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні,
|
|
2
|
2
|
|
И бы́сть въ тре́тій де́нь, и се́, му́жъ пріи́де от полка́ люді́й Сау́ловыхъ, ри́зы же єго́ [бя́ху] раздра́ны, и пе́рсть на главѣ́ єго́: и бы́сть єгда́ вни́де къ даві́ду [о́трокъ], и па́дъ на земли́ поклони́ся єму́.
|
ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому].
|
|
3
|
3
|
|
И рече́ єму́ даві́дъ: отку́ду ты́ прише́лъ єси́? И рече́ єму́: от полка́ Ізра́илева а́зъ избѣго́хъ.
|
І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського.
|
|
4
|
4
|
|
И рече́ єму́ даві́дъ: что́ сло́во сіє́? возвѣсти́ ми. И рече́: я́ко побѣго́ша лю́діє от бра́ни, и падо́ша мно́зи от люді́й, и измро́ша, и Сау́лъ и Іонаѳа́нъ сы́нъ єго́ у́мре.
|
І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан.
|
|
5
|
5
|
|
И рече́ даві́дъ о́троку возвѣсти́вшему єму́: ка́ко зна́єши, я́ко у́мре Сау́лъ и Іонаѳа́нъ сы́нъ єго́?
|
І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли?
|
|
6
|
6
|
|
И рече́ о́трокъ возвѣща́яй єму́: по слу́чаю пріидо́хъ въ го́ру гелву́йскую, и се́, Сау́лъ напада́ше на копіє́ своє́, и се́, колесни́цы и вельмо́жи собра́шася на́нь:
|
І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його.
|
|
7
|
7
|
|
и обозрѣ́ся вспя́ть [сау́лъ] и ви́дѣ мя́, и призва́ мя, и рѣ́хъ: се́, а́зъ:
|
Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене.
|
|
8
|
8
|
|
и рече́ ми: кто́ ты́ єси́? и рѣ́хъ: Амаликі́тинъ є́смь а́зъ:
|
І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я — амаликитянин.
|
|
9
|
9
|
|
и рече́ ми: пріиди́ у́бо на мя́ и убі́й мя́, я́ко объя́тъ мя́ тма́ лю́тая, я́ко єще́ душа́ моя́ во мнѣ́:
|
Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені.
|
|
10
|
10
|
|
и ста́хъ надъ ни́мъ, и уби́хъ єго́: вѣ́дѣхъ бо, я́ко не бу́детъ жи́въ по паде́ніи своє́мъ: и взя́въ вѣне́цъ ца́рскій, и́же бѣ́ на главѣ́ єго́, и нара́мницу, я́же бѣ́ на плещу́ єго́, и принесо́хъ сія́ къ господи́ну моєму́ сѣ́мо.
|
І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде живий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голові його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди.
|
|
11
|
11
|
|
И є́мься даві́дъ за ри́зы своя́, и раздра́ я́, и вси́ му́жіє и́же съ ни́мъ раздра́ша ри́зы своя́,
|
Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які були з ним, [роздерли одяг свій,]
|
|
12
|
12
|
|
и рыда́ша и пла́кашася, и пости́шася до ве́чера о Сау́лѣ, и о Іонаѳа́нѣ сы́нѣ єго́, и о лю́дехъ Іу́диныхъ и о до́мѣ Ізра́илевѣ, я́ко избіє́ни бы́ша мече́мъ.
|
і ридали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча.
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ даві́дъ о́троку возвѣсти́вшему єму́: отку́ду ты́ єси́? И рече́: сы́нъ му́жа прише́лца Амаликі́тина є́смь а́зъ.
|
І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я — син прибульця амаликитянина.
|
|
14
|
14
|
|
И рече́ єму́ даві́дъ: ка́ко не убоя́лся єси́ воздви́гнути ру́ку твою́ погуби́ти хріста́ Госпо́дня?
|
Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господнього?
|
|
15
|
15
|
|
И призва́ даві́дъ єди́наго от о́трокъ свои́хъ и рече́: иди́, убі́й єго́. И уби́ єго́, и у́мре.
|
І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його.
|
|
16
|
16
|
|
И рече́ єму́ даві́дъ: кро́вь твоя́ на главѣ́ твоє́й, я́ко уста́ твоя́ на тя́ возвѣща́ша, глаго́люще: я́ко а́зъ уби́хъ хріста́ Госпо́дня.
|
І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього.
|
|
17
|
17
|
|
И пла́кася даві́дъ пла́чемъ си́мъ о Сау́лѣ и о Іонаѳа́нѣ сы́нѣ єго́,
|
І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею,
|
|
18
|
18
|
|
и рече́ є́же научи́ти сы́ны Іу́дины стрѣля́нію. Се́ напи́сано въ кни́зѣ пра́веднаго.
|
і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав:
|
|
19
|
19
|
|
И рече́: воздви́гни сто́лпъ, Ізра́илю, надъ уме́ршими на высо́кихъ твои́хъ я́звеными: ка́ко падо́ша си́льніи?
|
краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні!
|
|
20
|
20
|
|
не возвѣща́йте въ ге́ѳѣ, ниже́ повѣ́дайте на исхо́дищихъ Аскало́нихъ, да не возвеселя́тся дще́ри иноплеме́нничи, ни да возра́дуются дще́ри необрѣ́занныхъ.
|
Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних.
|
|
21
|
21
|
|
Го́ры гелву́йскія, да не сни́детъ роса́ ниже́ до́ждь на ва́съ: и се́ла нача́тковъ [жи́тныхъ], я́ко та́мо пове́рженъ бы́сть щи́тъ си́льныхъ: щи́тъ Сау́ловъ не бы́ти пома́занъ єле́ємъ:
|
Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм.
|
|
22
|
22
|
|
от кро́ве я́звеныхъ и от ту́ка си́льныхъ лу́къ Іонаѳа́новъ не возврати́ся то́щь вспя́ть, и ме́чь Сау́ловъ не возврати́ся то́щь:
|
Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно.
|
|
23
|
23
|
|
Сау́лъ и Іонаѳа́нъ возлю́бленніи и прекра́сніи неразлу́чни, благолѣ́пни въ животѣ́ своє́мъ, и въ сме́рти своє́й не разлучи́шася: па́че орло́въ ле́гцы и па́че льво́въ крѣ́пцы:
|
Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були.
|
|
24
|
24
|
|
пла́чите по Сау́лѣ, дще́ри Ізра́илевы, и́же ва́съ облача́ше въ червлени́цы со украше́ніємъ ва́шимъ, и возлага́ше украше́ніє зла́то на ри́зы ва́шя:
|
Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси.
|
|
25
|
25
|
|
ка́ко падо́ша си́льніи посредѣ́ бра́ни? Іонаѳа́не, до сме́рти на высо́кихъ твои́хъ я́звенъ єси́:
|
Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх.
|
|
26
|
26
|
|
болѣ́зную о тебѣ́, бра́те мо́й Іонаѳа́не, кра́сный ми́ зѣло́, удиви́ся любо́вь твоя́ от мене́ па́че любве́ же́нскія:
|
Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу.
|
|
27
|
27
|
|
ка́ко падо́ша си́льніи, и погибо́ша ору́жія бра́нная?
|
Як упали сильні, загинула зброя військова!
|
