|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
И согля́да даві́дъ всѣ́хъ люді́й су́щихъ съ ни́мъ, и поста́ви надъ ни́ми тысященача́лники и со́тники.
|
І оглянув Давид людей, які були з ним, і поставив над ними тисячоначальників і сотників.
|
|
2
|
2
|
|
И посла́ даві́дъ тре́тію ча́сть люді́й подъ руко́ю Іоа́влею и тре́тію ча́сть подъ руко́ю Аве́ссы сы́на сару́ина бра́та Іоа́вля, и тре́тію ча́сть подъ руко́ю єѳѳе́а геѳѳе́ина, и рече́ даві́дъ къ лю́демъ: ше́дъ изы́ду и а́зъ съ ва́ми.
|
І відправив Давид людей — третю частину під проводом Іоава, третю частину під проводом Авесси, сина Саруїного, брата Іоава, третю частину під проводом Еффея гефянина. І сказав цар людям: я сам піду з вами.
|
|
3
|
3
|
|
И рѣ́ша: не изы́ди, я́ко а́ще бѣ́гствомъ побѣ́гнемъ, не положа́тъ на на́съ се́рдца: и а́ще у́мремъ по́лъ на́съ, не положа́тъ на на́съ се́рдца, поне́же ты́ а́ки мы́ де́сять ты́сящъ: и ны́нѣ лу́чше, я́ко оста́неши во гра́дѣ на по́мощь на́мъ.
|
Але люди відповіли йому: не ходи; бо, якщо ми і побіжимо, то не звернуть уваги на це; якщо і помре половина з нас, також не звернуть уваги; а ти один те саме, що нас десять тисяч; отже, для нас краще, щоб ти допомагав нам з міста.
|
|
4
|
4
|
|
И рече́ и́мъ ца́рь: є́же уго́дно предъ очи́ма ва́шима, сотворю́. И ста́ ца́рь при вратѣ́хъ: и вси́ лю́діє исхожда́ху ста́ми и ты́сящами.
|
І сказав їм цар: що угодно в очах ваших, те і зроблю. І став цар біля воріт, і весь народ виходив по сотнях і по тисячах.
|
|
5
|
5
|
|
И заповѣ́да ца́рь Іоа́ву и Аве́ссѣ и єѳѳе́єви, глаго́ля: пощади́те ми́ о́трока Авессало́ма. И вси́ лю́діє слы́шаша заповѣ́дающа царя́ всѣ́мъ князе́мъ о Авессало́мѣ.
|
І наказав цар Іоаву й Авессі й Еффею, говорячи: збережіть мені отрока Авессалома. І всі люди чули, як наказував цар усім начальникам про Авессалома.
|
|
6
|
6
|
|
И изыдо́ша вси́ лю́діє въ дубра́ву сопроти́въ Ізра́илю: и бы́сть бра́нь въ дубра́вѣ Єфре́мли.
|
І вийшли люди в поле назустріч ізраїльтянам, і була битва у лісі Єфремовому.
|
|
7
|
7
|
|
И падо́ша та́мо лю́діє Ізра́илевы предъ о́троки даві́довыми, и бы́сть сокруше́ніє вели́ко въ то́й де́нь, я́ко два́десять ты́сящъ муже́й.
|
І був уражений народ ізраїльський рабами Давида; була там поразка велика в той день, — уражені двадцять тисяч [чоловік].
|
|
8
|
8
|
|
И бы́сть та́мо бра́нь разсы́пана по лицу́ всея́ земли́: и умно́жи дубра́ва пояда́ти люді́й, па́че не́же и́хъ пояде́ ме́чь въ то́й де́нь.
|
Битва поширилася по всьому тому краю, і ліс погубив народу більше, ніж скільки знищив меч, у той день.
|
|
9
|
9
|
|
И набѣжа́ Авессало́мъ на о́троки даві́довы: Авессало́мъ же бѣ́ сѣдя́й на мскѣ́ своє́мъ, и вбѣжа́ [съ ни́мъ] ме́скъ въ ча́щу ду́ба вели́каго, и обви́шася власы́ главы́ єго́ на ду́бѣ, и пови́сѣ между́ не́бомъ и земле́ю, ме́скъ же подъ ни́мъ про́йде.
|
І зустрівся Авессалом з рабами Давидовими; він був на мулі. Коли мул вбіг з ним під гілки великого дуба, то Авессалом заплутався волоссям своїм у гілках дуба і повис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік.
|
|
10
|
10
|
|
И ви́дѣ му́жъ єди́нъ и возвѣсти́ Іоа́ву, и рече́: се́, ви́дѣхъ ви́сяща Авессало́ма на ду́бѣ.
|
І побачив це хтось і доніс Іоаву, говорячи: ось, я бачив Авессалома, що висить на дубі.
|
|
11
|
11
|
|
И рече́ Іоа́въ му́жу возвѣсти́вшему єму́: а́ще ви́дѣлъ єси́, почто́ не уби́лъ єси́ єго́ та́мо на зе́млю? и а́зъ да́лъ бы́хъ тебѣ́ пятьдеся́тъ Сі́кль сребра́ и по́ясъ єди́нъ.
|
І сказав Іоав чоловікові, який доніс про це: ось, ти бачив; чому ж ти не повалив його там на землю? я дав би тобі десять сиклів срібла й один пояс.
|
|
12
|
12
|
|
И рече́ му́жъ Іоа́ву: а́ще ты́ вложи́ши въ ру́цѣ мои́ и ты́сящу Сі́кль сребра́, то́ не возложу́ руки́ моєя́ на сы́на царе́ва, я́ко при ушеса́хъ на́шихъ заповѣ́да ца́рь тебѣ́ и Аве́ссѣ и єѳѳе́єви, глаго́ля: соблюди́те ми́ отроча́ Авессало́ма,
|
І відповів той Іоаву: якби поклали в руки мої і тисячу сиклів срібла, і тоді я не підняв би руки на царського сина; бо ми чули, як цар наказував тобі й Авессі та Еффею, говорячи: «збережіть мені отрока Авессалома»;
|
|
13
|
13
|
|
не сотвори́ти души́ єго́ непра́вды: и вся́ко сло́во не утаи́тся предъ царе́мъ, ты́ же стои́ши сопроти́вно.
|
і якби я зробив інакше з небезпекою для життя мого, то це не утаїлося б від царя, і ти ж повстав би проти мене.
|
|
14
|
14
|
|
И рече́ Іоа́въ: сіє́ а́зъ начну́, не та́ко пребу́ду предъ тобо́ю. И взя́ Іоа́въ три́ стрѣлы́ въ ру́цѣ свои́, и вонзе́ я́ въ се́рдце Авессало́му. И єще́ єму́ жи́ву су́щу на ду́бѣ,
|
Іоав сказав: нема чого мені баритися з тобою. І взяв у руки три стріли і встромив їх у серце Авессалома, який був ще живий на дубі.
|
|
15
|
15
|
|
и обступи́ша де́сять о́трокъ нося́щіи ору́жіє Іоа́вле, и порази́ша Авессало́ма, и умертви́ша єго́.
|
І оточили Авессалома десять слуг, зброєносців Іоава, й уразили й умертвили його.
|
|
16
|
16
|
|
И воструби́ Іоа́въ трубо́ю ро́жаною, и возврати́шася лю́діє не гна́ти вслѣ́дъ Ізра́иля, я́ко щадя́ше Іоа́въ люді́й.
|
І засурмив Іоав трубою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем, бо Іоав щадив народ.
|
|
17
|
17
|
|
И взя́ Іоа́въ Авессало́ма, и вве́рже єго́ въ про́пасть вели́ку въ дубра́вѣ, и складе́ надъ ни́мъ ку́пу ка́менія вели́ку зѣло́. И вси́ Ізра́илтяне бѣжа́ша кі́йждо въ селе́нія своя́.
|
І взяли Авессалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і навалили над ним величезну купу каміння. І всі ізраїльтяни розбіглися, кожен у намет свій.
|
|
18
|
18
|
|
Авессало́мъ же єще́ жи́въ сы́й, взя́ и поста́ви себѣ́ сто́лпъ во юдо́ли ца́рстѣй, рече́ бо, я́ко нѣ́сть ми́ сы́на на па́мять и́мене моєго́: и нарече́ сто́лпъ и́менемъ свои́мъ и нарече́ єго́ рука́ Авессало́мля, да́же до дне́шняго дне́.
|
Авессалом ще за життя свого взяв і поставив собі пам’ятник у царській долині; бо сказав він: немає в мене сина, щоб збереглася пам’ять імені мого. І назвав пам’ятник своїм ім’ям. І називається він «пам’ятник Авессалома» до цього дня.
|
|
19
|
19
|
|
И Ахімаа́съ сы́нъ садо́ковъ рече́ ко Іоа́ву: потеку́ ны́нѣ и возвѣщу́ царю́, я́ко суди́ єму́ Госпо́дь от руки́ враго́въ єго́.
|
Ахимаас, син Садоків, сказав Іоаву: побіжу я, сповіщу царя, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його.
|
|
20
|
20
|
|
И рече́ єму́ Іоа́въ: нѣ́си му́жъ ты́ возвѣща́яй бла́го дне́сь, но возвѣсти́ши въ де́нь другі́й: въ дне́шній же де́нь не добро́ возвѣще́ніє, поне́же сы́нъ царе́въ у́мре.
|
Але Іоав сказав йому: не будеш ти сьогодні добрим вісником; сповістиш в інший день, а не сьогодні, тому що помер син царя.
|
|
21
|
21
|
|
И рече́ Іоа́въ хусі́ю: ше́дъ повѣ́ждь царю́ єли́ка ви́дѣлъ єси́. И поклони́ся хусі́й Іоа́ву и отъи́де.
|
І сказав Іоав Хусію: піди, донеси цареві, що бачив ти. І поклонився Хусій Іоаву і побіг.
|
|
22
|
22
|
|
И приложи́ єще́ Ахімаа́съ сы́нъ садо́ковъ и рече́ ко Іоа́ву: что́ бу́детъ, а́ще и а́зъ теку́ вслѣ́дъ хусі́а? И рече́ Іоа́въ: почто́ ты́ хо́щеши тещи́, сы́не мо́й? гряди́, нѣ́сть тебѣ́ возвѣще́ніє въ по́льзу иду́щему.
|
Але Ахимаас, син Садоків, наполягав і говорив Іоаву: що б не було, але і я побіжу за Хусієм. Іоав же відповів: навіщо бігти тобі, сину мій? не принесеш ти доброї вістки.
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ Ахімаа́съ: что́ бо а́ще потеку́? И рече́ єму́ Іоа́въ: тецы́. И бѣжа́ше Ахімаа́съ путе́мъ ра́внымъ и предвари́ хусі́а.
|
[І сказав Ахимаас:] нехай так, але я побіжу. І сказав йому [Іоав]: біжи. І побіг Ахимаас по прямій дорозі і випередив Хусія.
|
|
24
|
24
|
|
Даві́дъ же сѣдя́ще посредѣ́ двою́ вра́тъ. И изы́де стра́жъ на кро́въ вра́тъ ко стѣнѣ́, и воздви́же о́чи свои́, и ви́дѣ, и се́, му́жъ текі́й єди́нъ предъ ни́мъ.
|
Давид тоді сидів між двома воротами. І сторож піднявся на покрівлю воріт до стіни і, звівши очі, побачив: ось, біжить одна людина.
|
|
25
|
25
|
|
И возопи́ стра́жъ и сказа́ царе́ви. И рече́ ца́рь: а́ще єди́нъ є́сть, бла́го возвѣще́ніє во устѣ́хъ єго́. И идя́ше иды́й и приближа́яся.
|
І закричав сторож і сповістив царя. І сказав цар: якщо один, то вістка у вустах його. А той підходив усе ближче і ближче.
|
|
26
|
26
|
|
И ви́дѣ стра́жъ му́жа друга́го теку́ща, и возопи́ къ две́ремъ и рече́: се́, му́жъ и другі́й теку́щь єди́нъ. И рече́ ца́рь: и то́й є́сть бла́го возвѣща́яй.
|
Сторож побачив і іншу людину, яка біжить; і закричав сторож воротареві: ось, ще біжить одна людина. Цар сказав: і це — вісник.
|
|
27
|
27
|
|
И рече́ стра́жъ: а́зъ ви́жду тече́ніє пе́рваго, я́ко тече́ніє Ахімаа́са сы́на садо́кова. И рече́ ца́рь: му́жъ бла́гъ се́й, и возвѣ́стіє благо́є пріи́детъ.
|
Сторож сказав: я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахимааса, сина Садокового. І сказав цар: це людина добра і йде з хорошою вісткою.
|
|
28
|
28
|
|
И возопи́ Ахімаа́съ и рече́ ко царю́: ми́ръ. И поклони́ся царю́ лице́мъ свои́мъ на зе́млю и рече́: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и́же затвори́ муже́й воздви́гшихъ ру́ки своя́ на господи́на моєго́ царя́.
|
І викликнув Ахимаас і сказав цареві: мир. І поклонився цареві лицем своїм до землі і сказав: благословенний Господь Бог твій, що видав людей, які підняли руки свої на господаря мого царя!
|
|
29
|
29
|
|
И рече́ ца́рь: ми́ръ ли о́трочищу Авессало́му? И рече́ Ахімаа́съ: ви́дѣхъ мно́жество вели́ко веселя́щеєся, єгда́ отпуща́ше ра́бъ царе́въ Іоа́въ раба́ твоєго́, и не разумѣ́хъ что́ та́мо.
|
І сказав цар: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Ахимаас: я бачив велике хвилювання, коли раб царя Іоав посилав раба твого; але я не знаю, що [там] було.
|
|
30
|
30
|
|
И рече́ ца́рь: возврати́ся, и ста́ни здѣ́. И ше́дъ ста́ созади́.
|
І сказав цар: відійди, стань тут. Він відійшов і став.
|
|
31
|
31
|
|
И се́, хусі́й вслѣ́дъ єго́ пріи́де и рече́ царю́: возвѣща́єтся бла́го господи́ну моєму́ царю́, я́ко суди́ тебѣ́ Госпо́дь дне́сь от руки́ всѣ́хъ востаю́щихъ на тя́.
|
Ось, прийшов і Хусій [слідом за ним]. І сказав Хусій [царю]: добра звістка господарю моєму цареві! Господь явив тобі нині правду у спасінні від руки всіх, хто повстав проти тебе.
|
|
32
|
32
|
|
И рече́ ца́рь къ хусі́ю: ми́ръ ли о́трочищу Авессало́му? И рече́ хусі́й: да бу́дутъ, я́коже о́трочищь, врази́ господи́на моєго́ царя́, и вси́ єли́цы воста́ша на́нь зло́бою.
|
І сказав цар Хусію: чи благополучний отрок Авессалом? І сказав Хусій: нехай буде з ворогами господаря мого царя і з усіма, хто замишляє лихе проти тебе, те саме, що стало з отроком!
|
|
33
|
33
|
|
И смяте́ся ца́рь, и взы́де на го́рницу я́же на вратѣ́хъ, и пла́кася: и та́ко глаго́лаше, єгда́ пла́каше: сы́не мо́й, Авессало́ме, сы́не мо́й, сы́не мо́й, Авессало́ме: кто́ да́стъ сме́рть мнѣ́ вмѣ́сто тебе́? а́зъ вмѣ́сто тебе́, Авессало́ме, сы́не мо́й, сы́не мо́й, сы́не мо́й Авессало́ме.
|
І засмутився цар, і пішов у світлицю над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив так: сину мій Авессаломе! сину мій, сину мій Авессаломе! о, хто дав би мені померти замість тебе, Авессаломе, сину мій, сину мій!
|
