|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
И собра́ даві́дъ єще́ вся́каго ю́ношу от Ізра́иля, я́ко се́дмьдесятъ ты́сящъ.
|
І зібрав знову Давид усіх добірних людей з Ізраїля, тридцять тисяч*.
|
|
2
|
2
|
|
И воста́ и и́де даві́дъ и вси́ лю́діє, и́же съ ни́мъ, и от князе́й Іу́диныхъ, на восхо́дъ, є́же вознести́ отту́ду ківо́тъ Бо́жій, надъ ни́мже призва́ся и́мя Го́спода си́лъ, сѣдя́щаго на херуві́мѣхъ надъ ни́мъ:
|
І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного, щоб перенести звідти ковчег Божий, на якому нарікається ім’я Господа Саваофа, Який сидить на херувимах.
|
|
3
|
3
|
|
и возложи́ша ківо́тъ Госпо́день на колесни́цу но́ву, и отвезо́ша єго́ изъ до́му Амінада́вля и́же на хо́лмѣ: оза́ же и бра́тія єго́ сы́нове Амінада́вли везя́ху колесни́цу съ ківо́томъ [Госпо́днимъ]:
|
І поставили ковчег Божий на нову колісницю і вивезли його з дому Аминадава, що на пагорбі. Сини ж Аминадава, Оза й Ахио, вели нову колісницю.
|
|
4
|
4
|
|
и бра́тія єго́ идя́ху предъ ківо́томъ [Бо́жіимъ],
|
І повезли її з ковчегом Божим з дому Аминадава, що на пагорбі; і Ахио йшов перед ковчегом [Господнім].
|
|
5
|
5
|
|
даві́дъ же и сы́нове Ізра́илевы [идя́ху] предъ Го́сподемъ, игра́юще во орга́ны устро́єнныя въ крѣ́пости, и въ пѣ́ніихъ и въ гу́слехъ, и въ свирѣ́лехъ и въ тимпа́нѣхъ, и въ кимва́лѣхъ и въ цѣвни́цахъ,
|
А Давид і всі сини Ізраїлеві грали перед Господом на різних музичних інструментах з кипарисового дерева, і на цитрах, і на псалтирях, і на тимпанах, і на систрах, і на кимвалах.
|
|
6
|
6
|
|
и пріидо́ша до гумна́ Нахо́рова. И простре́ оза́ ру́ку свою́ на ківо́тъ Бо́жій придержа́ти єго́, и я́тся за него́, поне́же превраща́ше єго́ теле́цъ.
|
І коли дійшли до току Нахонового, Оза простяг руку свою до ковчега Божого [щоб притримати його] і взявся за нього, бо воли нахилили його.
|
|
7
|
7
|
|
И разгнѣ́вася гнѣ́вомъ Госпо́дь на озу́ и порази́ єго́ та́мо Бо́гъ, и у́мре та́мо у ківо́та Госпо́дня предъ Бо́гомъ.
|
Але Господь прогнівався на Озу, і вразив його Бог там же за завзятість, і помер він там біля ковчега Божого.
|
|
8
|
8
|
|
И опеча́лися даві́дъ, поне́же порази́ Госпо́дь пораже́ніємъ озу́: и нарече́ся мѣ́сто то́ пораже́ніє ози́но и до сего́ дне́.
|
І засмутився Давид, що Господь уразив Озу. Місце це і донині називається: «ураження Ози».
|
|
9
|
9
|
|
И убоя́ся Го́спода даві́дъ въ де́нь то́й, глаго́ля: ка́ко вни́детъ ко мнѣ́ ківо́тъ Госпо́день?
|
І убоявся Давид у той день Господа і сказав: як увійти до мене ковчегу Господньому?
|
|
10
|
10
|
|
И не хотя́ше даві́дъ, да пріи́детъ къ нему́ ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня во гра́дъ даві́довъ: и уклони́ єго́ даві́дъ въ до́мъ Аведда́ра геѳе́анина.
|
І не захотів Давид везти ковчег Господній до себе, в місто Давидове, а завернув його в дім Аведдара гефянина.
|
|
11
|
11
|
|
И стоя́ше ківо́тъ Госпо́день въ дому́ Аведда́ра геѳе́анина ме́сяцы три́, и благослови́ Госпо́дь ве́сь до́мъ Аведда́ровъ и вся́, я́же єго́.
|
І залишався ковчег Господній у домі Аведдара гефянина три місяці, і благословив Господь Аведдара і весь дім його.
|
|
12
|
12
|
|
И возвѣсти́ша царю́ даві́ду, глаго́люще: благослови́ Госпо́дь до́мъ Аведда́ровъ и вся́, я́же єго́, ківо́та ра́ди Бо́жія. И и́де даві́дъ, и взя́ ківо́тъ Бо́жій изъ до́му Аведда́рова во гра́дъ даві́довъ въ весе́ліи:
|
Коли донесли царю Давиду, говорячи: «Господь благословив дім Аведдара й усе, що було в нього, заради ковчега Божого», то пішов Давид і урочисто переніс ковчег Божий з дому Аведдара в місто Давидове.
|
|
13
|
13
|
|
и бѣ́ша съ ни́мъ несу́ще ківо́тъ Госпо́день се́дмь лико́въ, и же́ртва теле́цъ и а́гнцы:
|
І коли ті, що несли ковчег Господній, проходили по шість кроків, він приносив у жертву тельця й барана.
|
|
14
|
14
|
|
и даві́дъ бряца́ше во орга́ны устро́єны предъ Го́сподемъ, и оболче́нъ бы́сть даві́дъ во оде́жду изя́щну:
|
Давид скакав із усієї сили перед Господом; одягнений же був Давид у лляний ефод.
|
|
15
|
15
|
|
и даві́дъ и ве́сь до́мъ Ізра́илевъ неся́ху ківо́тъ Госпо́день съ во́племъ и со гла́сомъ тру́бнымъ.
|
Так Давид і весь дім Ізраїлів несли ковчег Господній з вигуками і трубними звуками.
|
|
16
|
16
|
|
И бы́сть ківо́ту приноси́му ко гра́ду даві́дову, и Мелхо́ла дщи́ Сау́лова приница́ше око́нцемъ и ви́дѣ царя́ даві́да ска́чуща и игра́юща предъ Го́сподемъ, и уничижи́ єго́ въ се́рдцы своє́мъ.
|
Коли входив ковчег Господній у місто Давидове, Мелхола, дочка Саула, дивилася у вікно і, побачивши царя Давида, що скакає і танцює перед Господом, принизила його в серці своєму.
|
|
17
|
17
|
|
И внесо́ша ківо́тъ Госпо́день, и поста́виша єго́ на мѣ́стѣ єго́ посредѣ́ ски́ніи, ю́же поста́ви єму́ даві́дъ: и вознесе́ даві́дъ всесожига́ємая предъ Го́спода и ми́рная,
|
І принесли ковчег Господній і поставили його на своєму місці посеред скинії, яку спорудив для нього Давид; і приніс Давид всепалення перед Господом і жертви мирні.
|
|
18
|
18
|
|
и соверши́ даві́дъ вознося́й всесожже́нія и ми́рная, и благослови́ лю́ди о и́мени Го́спода си́лъ,
|
Коли Давид закінчив приношення всепалень і жертв мирних, то благословив він народ ім’ям Господа Саваофа;
|
|
19
|
19
|
|
и раздѣли́ всѣ́мъ лю́демъ на всю́ си́лу Ізра́илеву от Да́на да́же до вирсаві́и, и от му́жа да́же до жены́, коєму́ждо по укру́ху хлѣ́ба, и по ча́сти пече́наго мя́са, и по сковрадно́му млину́. И отидо́ша вси́ лю́діє, кі́йждо въ до́мъ сво́й.
|
і роздав усьому народові, усій безлічі ізраїльтян [від Дана навіть до Вирсавії], як чоловікам, так і жінкам, по одному хлібу і по шматку смаженого м’яса і по одному коржу кожному. І пішов весь народ, кожен у дім свій.
|
|
20
|
20
|
|
И возврати́ся даві́дъ благослови́ти до́мъ сво́й, и изы́де Мелхо́ла дщи́ Сау́лова на срѣ́теніє даві́ду, и благослови́ єго́ и рече́: ко́ль просла́вися дне́сь ца́рь Ізра́илевъ, и́же откры́ся дне́сь предъ очи́ма рабы́нь рабо́въ свои́хъ, я́коже открыва́єтся откры́вшійся єди́нъ от пля́шущихъ?
|
Коли Давид повернувся, щоб благословити дім свій, то Мелхола, дочка Саула, вийшла до нього назустріч, [і вітала його] і сказала: як відзначився сьогодні цар Ізраїлів, оголившись сьогодні перед очима рабинь рабів своїх, як оголюється яка-небудь пуста людина!
|
|
21
|
21
|
|
И рече́ даві́дъ къ Мелхо́лѣ: предъ Го́сподемъ пляса́ти бу́ду: и благослове́нъ Госпо́дь, и́же избра́ мя па́че отца́ твоєго́ и па́че всего́ до́му єго́, поста́вити мя́ властели́на надъ людьми́ свои́ми надъ Ізра́илемъ, и бу́ду игра́ти и пляса́ти предъ Го́сподемъ:
|
І сказав Давид Мелхолі: перед Господом [танцювати буду. І благословенний Господь], Який віддав перевагу мені перед батьком твоїм і всім домом його, утвердивши мене вождем народу Господнього, Ізраїля; перед Господом грати і танцювати буду;
|
|
22
|
22
|
|
и откры́юся єще́ та́кожде и бу́ду непотре́бенъ предъ очи́ма твои́ма, и съ рабы́нями, о ни́хже рекла́ єси́, непросла́влену бы́ти ми́.
|
і я ще більше принижусь, і зроблюся ще мізернішим в очах моїх, і перед служницями, про яких ти говориш, я буду славний.
|
|
23
|
23
|
|
И у Мелхо́лы дще́ре Сау́ли не бы́сть дѣ́тища до дне́ сме́рти єя́.
|
І у Мелхоли, дочки Саулової, не було дітей до дня смерти її.
|
