|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть бра́нь на мно́го между́ до́момъ Сау́лимъ и между́ до́момъ даві́довымъ, и до́мъ даві́довъ возвыша́шеся и укрѣпля́шеся, до́мъ же Сау́ль идя́ше и изнемога́ше.
|
І був довгочасний розбрат між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид все більше і більше дужчав, а дім Саулів більше і більше слабшав.
|
|
2
|
2
|
|
И роди́шася даві́ду въ Хевро́нѣ сыно́въ ше́сть: и бѣ́ перворо́дный єму́ Амно́нъ от Ахінаа́мы Ієзраилі́тыни,
|
І народилися у Давида [шість] синів у Хевроні. Первісток його був Амнон від Ахиноами ізреелитянки,
|
|
3
|
3
|
|
и вторы́й єму́ сы́нъ далуі́а от Авіге́и карми́лскія, и тре́тій Авессало́мъ сы́нъ маа́хи дще́ре Ѳолмі́ царя́ гессі́рска,
|
а другий [син] його — Далуя від Авигеї, колишньої дружини Навала, кармилитянки; третій — Авессалом, син Маахи, дочки Фалмая, царя Гессурського;
|
|
4
|
4
|
|
четве́ртый Адо́ніа сы́нъ Аггі́ѳы, и пя́тый Сафаті́а от Авіта́лы,
|
четвертий — Адонія, син Аггифи; п’ятий — Сафатія, син Авитали;
|
|
5
|
5
|
|
и шесты́й Ієѳераа́мъ от є́глы жены́ даві́довы: сі́и роди́шася даві́ду въ Хевро́нѣ.
|
шостий — Ієфераам від Егли, дружини Давидової. Вони народилися у Давида у Хевроні.
|
|
6
|
6
|
|
И бы́сть внегда́ бы́ти бра́ни между́ до́момъ Сау́лимъ и между́ до́момъ даві́довымъ, и бя́ше Авени́ръ держа́ до́мъ Сау́ловъ.
|
Коли був розбрат між домом Саула і домом Давида, то Авенир підтримував дім Саула.
|
|
7
|
7
|
|
И Сау́лова подло́жница бѣ́, є́йже бѣ́ и́мя ресфа́, дще́рь Іо́ля. И вни́де къ не́й Авени́ръ, и рече́ Ієвосѳе́й сы́нъ Сау́ль ко Авени́ру: что́ я́ко вше́лъ єси́ къ подло́жницѣ отца́ моєго́?
|
У Саула була наложниця, на ім’я Рицпа, дочка Айя [і ввійшов до неї Авенир]. І сказав [Ієвосфей] Авениру: навіщо ти ввійшов до наложниці батька мого?
|
|
8
|
8
|
|
И разгнѣ́вася зѣло́ Авени́ръ о словеси́ се́мъ на Ієвосѳе́а и рече́ єму́ Авени́ръ: єда́ пе́сія глава́ є́смь а́зъ? сотвори́хъ дне́сь ми́лость до́му Сау́ла отца́ твоєго́ и бра́тіи и зна́ємымъ, и не отступи́хъ въ до́мъ даві́довъ, и и́щеши на мнѣ́ ты́ о непра́вдѣ жены́ дне́сь?
|
Авенир же сильно розгнівався на слова Ієвосфея і сказав: хіба я — собача голова? Я проти Іуди зробив нині милість дому Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не видав тебе в руки Давида, а ти звинувачуєш нині мене у гріху через жінку.
|
|
9
|
9
|
|
сія́ да сотвори́тъ Бо́гъ Авени́ру и сія́ да приложи́тъ єму́, зане́ я́коже кля́тся Госпо́дь даві́ду, та́ко сотворю́ єму́ въ се́й де́нь,
|
Те і те нехай зробить Бог Авениру і ще більше зробить йому! Як клявся Господь Давиду, так і зроблю йому [в цей день]:
|
|
10
|
10
|
|
є́же отъя́ти ца́рство от до́му Сау́ля и воздви́гнути престо́лъ даві́довъ во Ізра́или и во Іу́дѣ от Да́на да́же до вирсаві́и.
|
відніму царство від дома Саулового і поставлю престіл Давида над Ізраїлем і над Іудою, від Дана до Вирсавії.
|
|
11
|
11
|
|
И не возмо́же ктому́ Ієвосѳе́й отвѣща́ти Авени́ру словесе́ от боя́зни, я́же къ нему́.
|
І не міг Ієвосфей заперечити Авениру, бо боявся його.
|
|
12
|
12
|
|
И посла́ Авени́ръ къ даві́ду послы́ въ Ѳела́мъ, идѣ́же бѣ́, а́біє, глаго́ля: положи́ завѣ́тъ тво́й со мно́ю, и се́, рука́ моя́ съ тобо́ю, є́же возврати́ти ми́ къ тебѣ́ ве́сь до́мъ Ізра́илевъ.
|
І послав Авенир від себе послів до Давида [у Хеврон, де він знаходився], сказати: чия ця земля? І ще сказати: уклади союз зі мною, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе весь народ ізраїльський.
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ даві́дъ: до́брѣ, а́зъ положу́ съ тобо́ю завѣ́тъ, то́кмо словесе́ єди́наго прошу́ у тебе́, глаго́ля: не и́маши ви́дѣти лица́ моєго́, а́ще не приведе́ши Мелхо́лы дще́ре Сау́ли, приходя́щу ти́ ви́дѣти лице́ моє́.
|
І сказав [Давид]: добре, я укладу союз з тобою, тільки прошу тебе про одне, а саме — ти не побачиш лиця мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, дочки Саула, коли прийдеш побачитися зі мною.
|
|
14
|
14
|
|
И посла́ даві́дъ ко Ієвосѳе́ю сы́ну Сау́лю вѣ́стники, глаго́ля: отда́ждь мнѣ́ жену́ мою́ Мелхо́лу, ю́же взя́хъ за сто́ необрѣ́заній иноплеме́нничихъ.
|
І відправив Давид послів до Ієвосфея, сина Саулового, сказати: віддай дружину мою Мелхолу, яку я одержав за сто краєобрізань филистимських.
|
|
15
|
15
|
|
И посла́ Ієвосѳе́й, и взя́тъ ю́ от му́жа єя́ от Фалтіи́ла сы́на Селли́мова.
|
І послав Ієвосфей і взяв її від чоловіка, від Фалтія, сина Лаїшевого.
|
|
16
|
16
|
|
И идя́ше му́жъ єя́ съ не́ю пла́чася да́же до Варакі́ма. И рече́ къ нему́ Авени́ръ: иди́, возврати́ся. И возврати́ся.
|
Пішов з нею і чоловік її і з плачем проводжав її до Бахурима; але Авенир сказав йому: йди назад. І він повернувся.
|
|
17
|
17
|
|
И рече́ Авени́ръ къ старѣ́йшинамъ Ізра́илевымъ, глаго́ля: вчера́ и тре́тіяго дне́ иска́сте даві́да, да ца́рствуєтъ надъ ва́ми:
|
І звернувся Авенир до старійшин ізраїльських, говорячи: і вчора і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами,
|
|
18
|
18
|
|
и ны́нѣ сотвори́те, я́коже Госпо́дь глаго́ла о даві́дѣ, глаго́ля: руко́ю раба́ моєго́ даві́да спасу́ лю́ди моя́ Ізра́иля от руки́ иноплеме́нничи и от руки́ всѣ́хъ враго́въ и́хъ.
|
тепер зробіть це, бо Господь сказав Давиду: «рукою раба Мого Давида Я спасу народ Мій Ізраїля від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його».
|
|
19
|
19
|
|
И глаго́ла Авени́ръ во у́шы Веніамі́ну: и и́де Авени́ръ глаго́лати во у́шы даві́довы въ Хевро́нъ вся́, єли́ка уго́дна бѣ́ша предъ очи́ма Ізра́илевыма и предъ очи́ма всего́ до́му Веніамі́ня.
|
Те саме говорив Авенир і веніамитянам. І пішов Авенир у Хеврон, щоб переказати Давиду все, чого бажав Ізраїль і весь дім Веніамінів.
|
|
20
|
20
|
|
И пріи́де Авени́ръ къ даві́ду въ Хевро́нъ, и съ ни́мъ два́десять муже́й. И сотвори́ даві́дъ пи́ръ Авени́ру и муже́мъ єго́ и́же съ ни́мъ.
|
І прийшов Авенир до Давида в Хеврон і з ним двадцять чоловік, і зробив Давид бенкет для Авенира і людей, які були з ним.
|
|
21
|
21
|
|
И рече́ Авени́ръ къ даві́ду: воста́ну ны́нѣ и пойду́ и соберу́ къ господи́ну моєму́ царю́ всего́ Ізра́иля, и положу́ съ ни́мъ завѣ́тъ, и ца́рствовати и́маши всѣ́ми, и́хже жела́єтъ душа́ твоя́. И посла́ даві́дъ Авени́ра, и и́де съ ми́ромъ.
|
І сказав Авенир Давиду: я встану і піду і зберу до господаря мого царя весь народ ізраїльський, і вони вступлять у завіт з тобою, і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авенира, і він пішов з миром.
|
|
22
|
22
|
|
И се́, о́троцы даві́довы и Іоа́въ идя́ху от исхо́да и коры́сть мно́гу неся́ху съ собо́ю, и Авени́ръ уже́ не бѣ́ съ даві́домъ въ Хевро́нѣ, я́ко отсла́нъ бя́ше, и отъи́де съ ми́ромъ.
|
І ось, слуги Давидові з Іоавом прийшли з походу і принесли із собою багато здобичі; але Авенира вже не було з Давидом у Хевроні, бо Давид відпустив його, і він пішов з миром.
|
|
23
|
23
|
|
Іоа́въ же и все́ во́инство єго́ пріи́де: и возвѣсти́ша Іоа́ву, глаго́люще: прихожда́ше Авени́ръ сы́нъ ни́ровъ къ даві́ду, и отсла́ єго́, и отъи́де съ ми́ромъ.
|
Коли Іоав і усе військо, що ходило з ним, прийшли, то Іоаву розповіли: приходив Авенир, син Нирів, до царя, і той відпустив його, і він пішов з миром.
|
|
24
|
24
|
|
И вни́де Іоа́въ къ царю́ и рече́: что́ сіє́ сотвори́лъ єси́? се́, прихожда́ше Авени́ръ къ тебѣ́, и почто́ отпусти́лъ єси́ єго́, и отъи́де съ ми́ромъ?
|
І прийшов Іоав до царя і сказав: що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авенир; навіщо ти відпустив його, і він пішов?
|
|
25
|
25
|
|
или́ не вѣ́си зло́бы Авени́ра сы́на ни́рова, я́ко слука́вствовати къ тебѣ́ пріи́де, и уразумѣ́ти исхо́дъ тво́й и вхо́дъ тво́й, и увѣ́дати вся́ єли́ка твори́ши ты́?
|
Ти знаєш Авенира, сина Нирового: він приходив обманути тебе, довідатися про вихід твій і вхід твій і розвідати все, що ти робиш.
|
|
26
|
26
|
|
И возврати́ся Іоа́въ от даві́да, и посла́ послы́ вслѣ́дъ Авени́ра, и возврати́ша єго́ от кла́дязя сеіра́мска: даві́дъ же не вѣ́дяше.
|
І вийшов Іоав від Давида і послав гінців слідом за Авениром; і повернули вони його від колодязя Сиру, без відома Давида.
|
|
27
|
27
|
|
И возврати́ Авени́ра въ Хевро́нъ, и соврати́ єго́ Іоа́въ на страну́ от вра́тъ глаго́лати къ нему́ лука́вно: и уда́ри єго́ въ ля́двія, и у́мре въ кро́ви Асаи́ла бра́та Іоа́вля.
|
Коли Авенир повернувся в Хеврон, то Іоав відвів його усередину воріт, начебто для того, щоб поговорити з ним таємно, і там уразив його в живіт. І помер Авенир за кров Асаїла, брата Іоавового.
|
|
28
|
28
|
|
И услы́ша даві́дъ по си́хъ и рече́: чи́стъ є́смь а́зъ и ца́рство моє́ от Го́спода и отны́нѣ и до вѣ́ка от кро́ве Авени́ра сы́на ни́рова:
|
І почув опісля Давид про це і сказав: невинний я і царство моє повік перед Господом у крові Авенира, сина Нирового;
|
|
29
|
29
|
|
да сни́детъ на главу́ Іоа́влю и на ве́сь до́мъ отца́ єго́, и да не оскудѣ́єтъ от до́му Іоа́вля излива́яй сѣ́мя, и прокаже́нный, и держа́йся жезла́, и па́даяй ору́жіємъ, и ума́ленный хлѣ́бами.
|
нехай упаде вона на голову Іоава і на весь дім батька його; нехай ніколи не залишається дім Іоава без сіменеточивого, або прокаженого, або того, хто спирається на посох, або того, хто падає від меча, або того, хто потребує хліба.
|
|
30
|
30
|
|
Іоа́въ же и Аве́сса бра́тъ єго́ наблюда́ху Авени́ра, поне́же уби́ Асаи́ла бра́та и́хъ въ гавао́нѣ на бра́ни.
|
Іоав же і брат його Авесса убили Авенира за те, що він умертвив брата їхнього Асаїла в битві біля Гаваона.
|
|
31
|
31
|
|
И рече́ даві́дъ ко Іоа́ву и ко всѣ́мъ лю́демъ єго́: раздери́те ри́зы ва́шя и препоя́шитеся вре́тищы, и рыда́йте о Авени́рѣ. Са́мъ же ца́рь даві́дъ идя́ше вслѣ́дъ одра́.
|
І сказав Давид Іоаву і всім людям, які були з ним: роздеріть одяг ваш й одягніться у волосяницю і плачте над Авениром. І цар Давид ішов за гробом його.
|
|
32
|
32
|
|
И погребо́ша Авени́ра въ Хевро́нѣ. И воздви́же ца́рь гла́съ сво́й и пла́кася надъ гро́бомъ єго́, и вси́ лю́діє пла́каша о Авени́рѣ.
|
Коли погребали Авенира в Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авенира; плакав і весь народ.
|
|
33
|
33
|
|
И пла́кася ца́рь надъ Авени́ромъ и рече́: єда́ сме́ртію Нава́ла у́мре Авени́ръ?
|
І оплакав цар Авенира, говорячи: чи смертю підлого помирати Авениру?
|
|
34
|
34
|
|
ру́цѣ твои́ не свя́заны, но́зѣ твои́ не во око́вахъ: не приступи́лъ єси́ я́коже Нава́лъ, предъ сынми́ непра́вды па́лъ єси́. И собра́шася вси́ лю́діє пла́катися єго́,
|
Руки твої не були зв’язані, і ноги твої не в кайданах, і ти упав, як падають від розбійників. І весь народ став ще більше плакати над ним.
|
|
35
|
35
|
|
и пріидо́ша вси́ лю́діє предложи́ти даві́ду я́сти хлѣ́бы єще́ су́щу дни́. И кля́тся даві́дъ, глаго́ля: сія́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ и сія́ да приложи́тъ, я́ко а́ще не за́йдетъ со́лнце, не и́мамъ вкуси́ти хлѣ́ба ни ино́го чего́.
|
І прийшов весь народ запропонувати Давиду хліба, коли ще тривав день; але Давид поклявся, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо я до заходу сонця споживу хліба або чого-небудь.
|
|
36
|
36
|
|
И позна́ша вси́ лю́діє, и уго́дна бы́ша предъ ни́ми вся́, єли́ка сотвори́ ца́рь предъ людьми́.
|
І весь народ довідався про це, і сподобалося йому це, як і все, що робив цар, подобалося всьому народові.
|
|
37
|
37
|
|
И разумѣ́ша вси́ лю́діє и ве́сь Ізра́иль въ то́й де́нь, я́ко не бы́сть от царя́ убі́йства Авени́ру сы́ну ни́рову.
|
І дізнався весь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя сталося умертвлення Авенира, сина Нирового.
|
|
38
|
38
|
|
И рече́ ца́рь отроко́мъ свои́мъ: не вѣ́сте ли, я́ко властели́нъ вели́къ паде́ въ се́й де́нь во Ізра́или?
|
І сказав цар слугам своїм: чи знаєте, що вождь і великий муж упав у цей день в Ізраїлі?
|
|
39
|
39
|
|
и я́ко а́зъ є́смь бли́жній дне́сь и возста́вленъ въ царя́? му́жіє же сі́и сы́нове сару́ины жесточа́йшіи мене́ су́ть: да возда́стъ Госпо́дь творя́щему лука́вная по зло́бѣ єго́.
|
Я тепер ще слабкий, хоча і помазаний на царство, а ці люди, сини Саруї, сильніші за мене; нехай же віддасть Господь тому, хто чинить зле, за злобою його!
|
